• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Служби новин та розсилок

CDMA

UWB

Нові технології безпроводового передавання (Ultra Wideband (UWB)) пропонують швидкості передавання, які перевищують 100 Мбіт/с, та потребують мінімальних витрат енергії

Технологія SST

У технології SST (Spread Spectrum Technology) використано розподіл сигналу за спектром частот. Це дає змогу значно підвищити перепускну здатність каналу завдяки більшій завадостійкості. Технологію SST уже тривалий період використовували для військових потреб. Є два різновиди мереж SST:

· FH-SS. Приймач та передавач синхронно перескакують з частоти на частоту;

· DH-SS. У кожний момент часу сигнал ‘розмазано’ по широкому діапазону частот.

Технологія SST дає змогу не тільки збільшити перепускну здатність мережі, а й ліпше реалізувати захист інформації від прослуховування. Для зовнішнього спостерігача така інформація виглядає як ‘білий шум’.

Мережі на стільникових модемах

Класифікація

Мережі на стільникових модемах використовують наявну інфраструктуру стільникової телефонії. Вони працюють в особливо важких умовах великих завад, періодичного зникнення сигналу. Стільникові технології пройшли декілька етапів розвитку:

· 1G технології. Початок 80-х. Перша генерація стільникових мереж використовувала аналогові технології. В таких мережах передавали тільки телефонні розмови;

· 2G технології. Середина 90-х. Цифрове кодування та передавання мовлення та коротких тестових повідомлень;

· 2.5 G технології. 2001 рік (США). Цифрові мережі з передаванням мовлення, тексту, приєднання до Internet;

· 3G технології. Технології наступної генерації. Швидкість передавання до 2 Мбіт/с. Передавання мультимедійних даних. Окремі технології доступні в Японії.

Найпередовішою сьогодні є технологія CDMA (Code Division Multiple Access), що використовує цифрове передавання. В основі CDMA є технологія передавання SST (DH-SS Direct Sequence Spread Spectrum), коли інформація ніби ‘розмазується’ по широкому спектру частот. Послідовність інформаційних бітів перемножують на псевдовипадкову послідовність коротких імпульсів. Одержують сигнал, що є в ширшому частотному спектрі й має значно меншу інтенсивність. Для декодування такої послідовності треба знати псевдовипадкову послідовність, яку використовували під час передавання. Цей механізм кодування забезпечує захист від прослуховування та від тимчасового зникнення.

Супутникові технології

Технологія VSAT

Технологія VSAT (Very Small Aperture Terminal) використовує для передавання даних геостаціонарні супутники, розміщені над екватором Землі на висоті 40 тис.км. Наземні станції для зв’язку з супутником застосовують еліптичні антени діаметром 3 м. Канал VSAT

· забезпечує швидкість передавання даних до 2 Мбіт/с;

· дає змогу реалізувати сполучення на великі відстані з переходом державних кордонів;

· сумірний за ціною з кабельними каналами такої ж перепускної здатності.

Водночас цей канал відрізняється значними затримками передавання даних, зумовленими великою відстанню до супутника (затримка становить приблизно 250 мкс, тоді як для кабельних мереж - 15 мкс). Тому канал VSAT не можна використовувати в системах реального часу та оперативного зв’язку.

Оскільки вартість супутникового каналу велика, то фірма-провайдер послуг купує у власника супутника канал зв’язку великої ємності і продає частини перепускної здатності каналу.

Системи низькоорбітальних супутників

Системи на базі низькоорбітальних супутників (Low Earth Orbit(LEO)), як і системи VSAT, для передавання використовують супутник. Однак супутник розміщено на висоті близько 100 км на звичайній, а не геостаціонарній орбіті. У цьому випадку зменшується затримка в передаванні даних. Вивести такий супутник на орбіту значно дешевше, ніж геостаціонарний. Водночас для підтримування постійного зв’язку треба використовувати велику кількість таких низькоорбітальних супутників.

Системи на базі інфрачервоних каналів

Cистеми на базі інфрачервоних каналів відрізняються невеликою вартістю приймачів та передавачів (від 1.5 до 4.5дол. США), високими швидкостями передавання. Однак інфрачервоні канали працюють тільки в умовах прямої видимості.

Радіорелейний зв’язок

Радіорелейні станції (РРС) використовують для передавання аналогового сигналу в телебаченні та цифрового в послідовному коді за стандартом ITU-T G.703 в телефонії. Канал G.703 має перепускну здатність 2 Мбіт/с. Його можна використати, наприклад, для сполучення сегментів Ethernet.

Лекція 7. Internet: структура мережі Internet, протоколи і сервіси Internet

Хоча Internet і не є єдиною глобальною мережею, в практиці спілкування поняття Internet означає взагалі всі мережі (а швидше - ресурси) за межами нашої локальної мережі. Тому ми говоритимемо про сервіси глобальних мереж загалом, незалежно від того, де фізично знаходиться потрібний нам ресурс чи сервер.

Структуру підключення користувачів до мережі Internet:

Магістраль - це лінії зв'язку, які можуть бути кабельними (здебільшого так воно і є), чи супутниковими радіолініями. Магістраль з'єднує між собою вузли мережі (хости). До хостів підключаються сервери провайдерів - організацій, які надають послуги з доступу до Internet.

До серверів провайдерів підключаються або індивідуальні користувачі або через власні проксі - сервери (proxy-server) – колективні користувачі (локальні чи корпоративні мережі). Доступ до ресурсів інших глобальних мереж (FidoNET, BitNET, CompuServe тощо) здійснюється через спеціальні комп'ютери-шлюзи.

Для організації зв'язку між двома комп'ютерами в глобальній мережі, кожний з них повинен мати унікальне позначення. Таким позначенням є ІР-адреса комп'ютера - Це унікальна числова адреса, що однозначно ідентифікує вузол, групу вузлів або цілу мережу. ІР-адреса має довжину 4 байти (4х8=32 біти). Для зручності ІР-адреса записується у вигляді 4 чисел (октетів), що розділені точками, наприклад: 104.17.126.10. Можливе також і двійкове чи шіснадцяткове представлення. Десяткова форма запису ІР-адреси використовується в операційних системах, бо вона є зручною для користувача, який налаштовує доступ до мережі. Двійкова форма є зручною для адміністрування і для внутрішніх операцій пристроїв.

Централізованим розподілом ІР-адрес займається державна організація Стенфордський міжнародний науково-дослідний університет, що знаходиться у Силіконовій долині.

Послуги з призначення ІР-адрес є безкоштовними і тривають близько тижня. Якщо адміністратор локальної мережі самостійно привласнює ІР-адресу, це згодом може привести до плутанини та помилок у роботі

Кінцевим користувачам незручно працювати з такими числовими адресами, тому їм пропонується звичніша система т.зв. доменних імен - DNS (Domain Name System). DNS - це комбінація з імен доменів (підмереж) на шляху до комп'ютера, розділених крапками.

Наприклад адреса dl.kpi.kharkov.ua - адреса центру дистанційного навчання (dl) Харківського політехнічного інституту (kpi), який знаходиться в Харкові (kharkov), в Україні (ua). За таким принципом побудовані більшість DNS-адрес. Для переведення DNS-адрес в ІР-адреси призначені DNS-сервери (тут вже Domain Name Server).

Доменна адреса зазвичай привласнюється веб-серверам та веб-сайтам і використовується для зручності користування службою Веб. Для адресації веб-простір є поділеним на тематичні частини – домени. За назвами доменів можна визначити призначення веб-об’єктів, належність до певної організації, форми обслуговування та фінансування.

Доменна адреса (доменне ім’я) складається з кількох (від 2 до 5) символьних частин - доменів, що розділені точками. Ранг домену обчислюється з кінця адреси, наприклад:

Часто в доменній адресі вказують відповідну службу (www.edu.ua чи ftp.lviv.ua), а браузер автоматично дописує відповідний до даної служби протокол (http://www.edu.ua чи ftp://ftp.lviv.ua).

Домени І рівня

Від початку розвитку Інтернету, коли мережа поширювалася лише на теренах США, було створено перші 6 доменів:

На сьогодні з’являються нові тематичні домени:

Коли Інтернет вийшов на міжнародний рівень, створюють домени за територіальною ознакою:

Домени інших рівнів

Доменні адреси веб-сайтів складаються з доменів ІІ чи ІІІ рівня.

Домени ІІ рівня (наприклад, edu.ua, rivne.ua) може отримати будь яка приватна особа чи організація. Власник домену ІІ рівня може надавати домени ІІІ рівня (наприклад, lp.edu.ua, nov.rivne.ua). Доменні імена можуть бути теоретично і більших рівнів, а практично використовують максимум 4 рівнів.

Багатомовні домени

Інтернет зародився в англомовному середовищі і обмеженням існуючої системи доменних імен DNS (Domains Name System) стала необхідність використовувати лише 37 символів ASCII - латинські букви від A до Z, цифри і символ «-». Швидке зростання кількості користувачів Інтернет в світі призвело до появи доменних імен, які зазначено не латиницею.

· Це зручніше, бо в імені домену можна використовувати національну мову.

· Вирішує проблему нестачі зручних доменних імен, відкриваючи нові можливості для просування своїх товарів і послуг.

· Закріплює індивідуальність особи або компанії.

Кожний ресурс в глобальній мережі також повинен мати унікальне позначення, для чого використовується універсальний локатор ресурсів - URL (Uniform Resource Locator). Таке позначення складається з трьох частин:

1. Позначення служби (сервісу), що забезпечує доступ до ресурсу

2. DNS-адреса комп'ютера, на якому знаходиться ресурс

3. Повна назва ресурсу на комп'ютері, де він знаходиться.

Основним постачальником послуг (сервісів) доступу до глобальних мереж є провайдери. Хороший провайдер забезпечує самостійно або через спеціалізованих підрядників доступ до всіх сервісів Internet. Всі мережеві сервіси надаються з використанням технології "клієнт-сервер".

Сервер в глобальній мережі - це комп'ютер або програма, що надає клієнтам певні мережеві послуги. Клієнт - це прикладна програма, яка працює на комп'ютері користувача, передає запити серверу і отримує відповіді на них.

Протоколи Інтернет

Глобальна мережа Інтернет містить велику кількість комп'ютерів, що працюють під управлінням різних операційних систем, на різних апаратних платформах. Проте, під час обміну інформацією всі комп’ютери повинні користуватися єдиними правилами (угодами, протоколами) про способи передачі повідомлень. Тоді, любий комп’ютер буде здатний «зрозуміти» інформацію, що отримана від іншого комп’ютера. Протокол - це узгоджені, стандартні правила передачі інформації в мережі.

Розрізняють два типи протоколів Інтернету:

Базові протоколи, що відповідають за фізичну пересилку електронних повідомлень будь-якого типу між комп'ютерами Інтернету. Ці протоколи (IP і TCP) настільки тісно пов'язані між собою, що, зазвичай, їх позначають єдиним терміном «протокол TCP/IP».

Прикладні протоколибільш високого рівня, що відповідають за роботу служб Інтернету.

Комп'ютер не зможе працювати в Інтернеті, якщо на ньому не встановлено підтримку базових протоколів TCP/IP. Проте, на конкретному комп'ютері можуть бути відсутніми програми-клієнти, які використовують певний прикладний протокол. Наприклад, може не працювати електронна пошта або служба миттєвих повідомлень.

Кожен протокол виконує притаманну йому функцію і має бути сумісним з іншими протоколами. В комп’ютері, який під’єднано до локальної чи глобальної мережі протоколи мають бути встановлені і обов’язково виконуватися.

Протоколи прикладного рівня.

Протоколи прикладного рівня є посередником між програмою-клієнтом та мережею і є протоколами самими верхнього рівня. Вони перетворюють інформацію, що передається по мережі у форму, яка є зрозумілою для програми-клієнта.

Протокол HTTP(Hyper Text Transfer Protocol).За допомогою протоколу HTTP організується відправлення запитів до веб-серверу, обробка відповіді сервера у форматі HTML і відображення отриманої інформації у вікні браузера.

Протоколи для роботи з електронною поштою. Призначені для організації доставки та передачі повідомлень через поштовий сервер.

· Протокол SMTP(Simple Mail Transfer Protocol). Відправлення листів від клієнта до поштового серверу. Дозволяє відправляти повідомлення на кілька адрес, застосувати проміжне збереження, пересилати копії повідомлень на інші адреси.

· Протокол РОР3(Post Office Protocol). Доставка листів від поштового серверу до клієнта. Цей протокол має вбудовані механізми розпізнавання адрес електронної пошти, а також модулі підвищення надійності отримання повідомлень.

Протоколи FTP, TelNet та інші. Призначені для постачання інформації до програм-клієнтів відповідних служб.

Протокол WAP (Wireless Application Protocol). Надає безпровідний доступ до інформаційних і сервісних служб Інтернету у разі під’єднання з мобільних пристроїв (телефонів, смартфонів, КПК).

Протоколи транспортного рівня

Керують передачею інформації. Основним завданням є контроль правильності передачі даних, а також забезпечення надійної доставки даних до призначеного комп’ютера.

Протокол отримує інформацію від протоколів прикладного рівня і розділяє її на окремі частинки – пакети. Важливою частиною пакету є його заголовок, в якому зазначається: номер пакету, інформація про комп’ютер-відправник та комп’ютер-приймач, а також контрольна сума, яка потрібна для перевірки цілісності пакету.

Для подальшої передачі пакет скеровується на наступний нижчий рівень і далі по мережі до комп’ютер-приймача, звідки має надійти підтвердження про прийом пакету. Якщо пакет не дійшов, загубився або пошкодився, його буде надіслано ще раз. Після надходження пакетів до місця призначення, протокол транспортного рівня комп’ютера-приймача аналізує їх заголовки, об’єднує пакети до єдиного цілого і відправляє інформацію до протоколів прикладного рівня.

Щоб запобігти спотворенню інформації при пакетуванні комп’ютер-відправник обчислює і вписує у заголовок контрольну суму. Комп’ютер-приймач за тим же алгоритмом зі свого боку обчислює контрольну суму для цього пакету і порівнює її з тою, що є у заголовку. Якщо сума не збігається, пакет вважається спотвореним і надсилається ще раз.

Такий спосіб передачі інформації є доволі зручним і швидким.

Самим поширеним і відомим є протокол TCP(Transmission Control Protocol), який має давню історію, є одним з найперших транспортних протоколів і постійно вдосконалюється.

Протоколи мережного рівня

Здійснюють взаємодію конкретних комп’ютерів мережі, тобто визначають маршрути просування інформації всередині мережі. Такий процес називається маршрутизацією. На шляху між комп’ютером-клієнтом та комп’ютером-сервером може знаходитися кілька проміжних комп’ютерів, які називаються маршрутизаторами. Маршрутизатор визначає, які з’єднання на даний момент існують і є менш завантаженими для передачі пакету. Пакети одного повідомлення можуть передаватися різними шляхами і за неоднаковий час. На вході до комп’ютера-приймача пакети накопичуються (буферизуються) і об’єднуються до єдиного цілого.

Самим поширеним і відомим є ІР-протокол (InterNet Protocol).

Сервіси Internet

Зараз Internet-технології розвиваються настільки стрімко, що нові сервіси з’являються швидше, ніж користувачі встигають їх освоювати. Однак, не дивлячись на велику загальну кількість сервісів (послуг) Internet, в основі більшості з них лежать базові сервіси, розроблені і освоєні ще в перші часи створення і розвитку глобальних мереж.

До таких сервісів можна віднести:

• WWW - доступ до гіпертекстового простору, для якого використовується протокол http. Гіпертекст - це документ, який містить посилання на інші документи. Це - спосіб впорядкування інформації за допомогою зв’язків між документами. Термін уведено Т.Нельсоном 1965 року. Технологія гіпертексту забезпечує пошук заданих даних у масивах документів;

• FTP (File Transfer Protocol - протокол передачі файлів). Передавання даних між вузлами комп’ютерної мережі. При цьому використовується протокол ftp;

• DNS (Domain Name Service - сервіс доменних імен). Призначений для переведення ІР-адрес у доменні і навпаки. Спочатку для цього в глобальних мережах були призначені спеціальні сервери. Згодом кожний великий сервер почав надавати таку послугу;

• Telnet - віддалений доступ. Цей сервіс дозволяв організувати доступ користувача з віддаленого комп’ютера до апаратних і програмних ресурсів іншого комп’ютера. Зараз ця послуга є інтегральною частиною, наприклад, операційної системи Windows XP.

• E-Mail - електронна пошта.

• перелік розсилання - розсилання даних засобами електронної пошти за наперед сформованим переліком кореспондентів;

• Usenet - конференція користувачів. Обмін повідомленнями засобами електронної пошти між користувачами конференції та її організатором;

• IRC (Internet Relay Chat - система діалогового спілкування в Internet) - засіб ретрансляції обміну повідомленнями в режимі реального часу;

• ICQ (акронім фрази "I Seek You" - "шукаю тебе") – програма інтерактивних конференцій в Internet;

• послуги Real Audio та Real Video - передавання потокового аудіо та відео.

Популярні служби Інтернет

Існують універсальні і спеціалізовані служби. Спеціалізовані служби є доступними лише для вузького кола фахівців, а універсальною службою може скористатися любий користувач Інтернету.

1. Веб-служба.Інформаційна служба Інтернет. Базовим поняттям служби є гіперпосилання, які містяться у тексті сторінки і дозволяють користувачеві мандрувати як у межах конкретного веб-сайту, так й переходити до інших сайтів. Програмою-клієнтом для служби Веб є браузер.

o Веб сайти.

o Веб форуми.

o Блоги.

o Віки проекти (Вікіпедія).

o Інтернет магазини.

o Інтернет аукціони.

o Інтернет реклама.

o Соціальні мережі.

o Багатокористувацькі ігри.

2. Служби комунікацій

o Електронна пошта. Служба електронної пошти. Дає змогу користувачам всього світу обмінюватися текстовими повідомленнями, до яких можна прикріплювати різноманітні файли. Програмою-клієнтом може бути як браузер, так і спеціалізовані поштові клієнти.

o Служби миттєвих повідомлень, месенджери

o Інтернет чати.Призначені для спілкування багатьох учасників в реальному часі. В основному чати призначені для розваг, знайомства, серйозні питання тут, зазвичай, не обговорюються. Програмою-клієнт служить браузер.

3. Пошукові системи

o Поштові розсилки. Користувач обирає тематику і робить підписку на цикл статей (розсилок), що будуть надходити до нього з певною періодичністю.

o Технології RSS.Служба новин з обраних сайтів. Миттєве відображення будь яких нових надходжень, стрічка новин.

5. Файлові служби

o FTP-сервери. Служба пересилання файлів. Дозволяє емулювати на власному комп’ютері файлову структуру віддаленого комп’ютера і працювати з нею як з локальною директорією, наприклад завантажувати файли з FTP-сервера на свій комп’ютер і навпаки. Програмою клієнтом можуть бути браузер, файловий менеджер чи спеціалізований FTP-клієнт.

o Файлові хостинги

o Файлообмінні мережі

Читайте також:

1. Аварійно-рятувальні підрозділи Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, їх призначення і склад.
2. Аварійно-рятувальні служби
3. Адміністративно-правове регулювання державної реєстрації актів цивільного стану, державної виконавчої служби, нотаріату та адвокатури.
4. Адміністративно-правове регулювання проходження державної служби
5. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду, шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.
6. Британські стандарти новин.
7. Варіанти організації служби контролінгу
8. Ведучий теленовин: стандарти професіоналізму
9. Взаємодія органів ДКСУ та органів Державної податкової служби України
10. Види організаційних структур служби маркетингу.
11. Види товарів-новинок
12. Виклад подієвої новини.

Переглядів: 922