Глобальне інформаційне суспільство.

Реальний світ інформаційних систем. Ресурси і технології інформаційних систем.

Для функціонування ІС потрібні різні види ресурсів, основними з яких є апаратні, програмні, інформаційні і людські. Не слід, однак, забувати і про фінансові ресурси, необхідні для належного функціонування ІС.

До апаратних ресурсів, як відомо, відносяться комп’ютери, периферійні пристрої, мережеве та комунікаційне обладнання. Людським ресурсами ІС є користувачі, адміністратор та технічний обслуговуючий персонал. Інформаційними ресурсами ІС є та частина інформаційних ресурсів підприємства, яка використовується інформаційною системою.

Джерелами формування інформаційних ресурсів підприємства є його внутрішнє і зовнішнє середовище. Інформація внутрішнього середовища відображає фінансово-господарський стан підприємства. Інформація зовнішнього середовища відображає відносини підприємства з зовнішніми економічними, соціальними і політичними структурами.

Опрацювання інформації внутрішнього середовища здійснюється зазвичай за допомогою стандартних формалізованих процедур. Опрацювання інформації зовнішнього середовища часто вимагає нестандартних процедур, оскільки вона є неточною, неповною та має імовірнісний характер.

Інформаційними ресурсами, як і довільними іншими, потрібно управляти. Управління інформаційними ресурсами передбачає зокрема:

· оцінку інформаційних потреб на кожному ріні управління і в межах кожної функції управління;

· раціоналізацію документообігу в організації, стандартизацію типів і форм документів;

· уніфікацію типів даних;

· створення системи управління даними.

В інформаційному суспільстві обсяги інформації, знань, інформаційних послуг швидко зростають, а галузі, пов’язані з їхнім виробництвом (телекомунікаційна, комп’ютерна, телевізійна тощо), динамічно розвиваються і стають домінуючими в економічному розвитку. Згідно з визначенням, поданим 1993 року Комісією Європейського Союзу, «...інформаційне суспільство – це суспільство, в якому діяльність людей здійснюється на основі використання послуг за допомогою ІТ та технологій зв’язку».

Умовою вступу суспільства до інформаційної ери стає загальний закон експонентного зростання обсягу знань. За підрахунками науковців з початку нашої ери для подвоєння знань потрібно було 1750 років, друге подвоєння відбулося у 1900 році, а третє – до 1950 року, тобто вже за 50 років, у разі зростання обсягу інформації за ці піввіку у 8–10 разів.

Авторство терміна інформаційне суспільство сьогодні доволі спірне, але майже усі дослідники погоджуються з тим, що воно з’явилося в Японії на основі доповіді професора Токійського технологічного інституту Ю. Ханші та деяких наукових доповідей і звітів японському уряду, де були змальовані контури інформаційного суспільства. Інші дослідники датують появу терміна дещо раніше, акцентуючи увагу на тому, що фактично одночасно ввели в науковий обіг термін «інформаційне суспільство» на початку 60-х років ХХ ст. Ф. Махлуп у США і Т. Умесао в Японії, започаткувавши тим самим теорію за цією назвою.

Концепція інформаційного суспільства з’ясувала принципово важливу ознаку постіндустріального суспільства і збагатила його розуміння, розкрила властивості інформації та її зростаюче значення у житті суспільства. Головним фактором суспільного розвитку стає виробництво і використання науково-технічної й іншої інформації.

Теорія інформаційного суспільства поєднала у собі усі найкращі здобутки людства, спричинила позитивні зрушення також у всіх інших нетехнічних сферах людської життєдіяльності і задоволення потреб, ставши основою розвитку людського потенціалу, якнайширшої реалізації громадянських прав і свобод особи, поставивши пов’язані з цим відносини на якісно новий рівень існування. Наукові й технічні працівники збирають і продукують інформацію, менеджери й фахівці опрацьовують її, викладачі й працівники комунікаційної сфери поширюють її. Цей процес інформатизації не залишає недоторканою жодну сферу соціальної активності: від повсякденного життя до міжнародних відносин та від сфер дозвілля до виробничих відносин. Технологічний прогрес стає основою нового суспільства і це очевидно на прикладі розвинених країн, що дає змогу провідним ученим акцентувати увагу на тому, що суспільство в нову епоху «стає електронним». Набагато раніше З. Бжезінський визначив це суспільство, як таке, «що формується у всіх відношеннях під впливом сучасної техніки та електроніки», і де «індустріальні процеси вже не є вирішальним фактором соціальних змін і еволюції способу життя, соціального устрою та моральних цінностей». Тобто у новому суспільстві гармонійно поєднуються технічна та соціальна сфери, не домінуючи одна над іншою, а взаємодіючи задля подальшого суспільного прогресу.

Елвін Тоффлер, який теж є одним з головних ідеологів інформаційного суспільства, не дає однозначного визначення новій цивілізації, але через усі свої праці проводить думку про її принципово новий характер, що являє собою новий кодекс поведінки і виводить людство за межі концентрації сили, коштів і влади. Інші дослідники пов’язують нове суспільство з розвитком комунікаційних мереж. З’являються концепції суспільства мережного інтелекту (Тапскотт), відзначається мережний характер майбутніх соціальних структур (Кастельс) тощо. Суспільство у цих концепціях виступає як стійка мережа, павутина (схожа на Internet з технологічного погляду) інформаційних зв’язків та взаємодій, причому такої структури набувають усі рівні соціальної організації. Провідний соціолог Мануель Кастельс зазначає, що відтепер «глобальні мережі інструментального обміну селективно підключають або відключають індивідів, групи, райони і навіть країни відповідно до їхньої значущості для виконання цілей, що обробляються в мережі, у безперервному потоці стратегічних рішень» (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Групи і змінні, що використовуються

для оцінювання рівня розвитку інформаційного суспільства

Групи	Показники
1. Комп’ютерна інфраструктура	· Кількість персональних комп’ютерів (ПК) на душу населення · Кількість домашніх ПК, віднесених до кількості сімей · Кількість ПК в державних і комерційних організаціях, віднесена до загальної кількості несільськогосподарських працівників · Кількість ПК в середніх і вищих навчальних закладах, віднесена до кількості студентів · Відсоток домашніх ПК, під’єднаних до мереж · 6. Частка витрат на програмне забезпечення щодо витрат на комп’ютерне устаткування
2. Інформаційна інфраструктура	· Кількість абонентів кабельного телебачення на душу населення · Кількість стільникових телефонів на душу населення · Вартість телефонного виклику · Кількість факсів на душу населення · Кількість радіоприймачів на душу населення · Кількість помилок у телефонних лініях · Кількість телефонних ліній на одну сім’ю · Кількість телевізорів на душу населення
3. Internet-інфраструктура	· Кількість бізнес-користувачів Internet, віднесена до загальної кількості несільськогосподарських працівників · Кількість домашніх користувачів Internet, віднесена до кількості сімей · Кількість користувачів Internet, віднесена до кількості студентів · Частка витрат на електронну комерцію, віднесена до загальної кількості користувачів Internet
4. Соціальна інфраструктура	· Оцінка рівня розвитку цивільних свобод · Кількість газет на душу населення · Свобода друку · Кількість людей, що мають середню освіту · Кількість людей, що мають вищу освіту

Подібні кардинальні зміни свідчать про становлення в світі «нової економіки».

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття й види товарних бірж 7 страница	\|	Організації, що орієнтовані на роботу в Internetі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.043 сек.