Левко Лук’яненко

Додаток 3

Левко Лук’яненко

Народився у 1927 р. в багатодітній селянській родині на Чернігівщині. У 1944р. був мобілізований до лав Червоної Армії. У 1956р. закінчив факультет Московського університету й одержав призначення на роботу в Західну Україну, де працював штатним пропагандистом у Радехівському і Глинянському райкомах партії, згодом – адвокатом. Під впливом ще свіжої пам’яті про збройну боротьбу ОУН – УПА, спілкуючись з місцевим населенням. У 1958 р. разом з Іваном Кандибою (теж юрист) заснували осередок Української робітничо-селянської спілки. Л. Лук’яненко разом з Степаном Віруном підготували проект програми УРСС, у якому теоретично обґрунтовувалося й осмилювалося положення нового, безкровного етапу боротьби за незалежність України. У документі піддавалась критиці соціально-економічна і національна політика КПРС. Зазначалося, що в дійсності Україна позбавлена проголошених Конституцією суверенітету та прав вільно вступати в політичні та економічні відносини з іншими державами. У республіці українська мова не тільки не стала державною, а взагалі була майже витіснена з офіційного вжитку. Тому Україні потрібно використати надане їй право (ст..14 Конституції УРСР, ст..17 Конституція СРСР) і вийти зі складу СРСР.

Наприкінці 1950-х розпочався новий етап опозиційного руху. Він характеризувався іншою тактикою. В умовах лібералізації суспільних процесів, зростання рівня життя населення дисиденти не могли розраховувати на масовий опір владі. Тому нове покоління опозиціонерів намагалося поєднувати підпільні та легальні методи діяльності.

Першою опозиційною організацією нового типу стала Українська робітничо-селянська спілка створена у Львові в 1958р, молодим Левком Лук’яненком.

У 1961 р. за доносом діяльність УРСС було викрито. Лук’яненка було засуджено до страти . Після 73-денного очікування виконання вироку в камері смертників страту було замінено на 15-річне ув’язнення. Після повернення з ув’язнення він продовжив боротьбу за незалежність України, став одним із засновників Української Гельсінської групи. У 1978р. був знову заарештований і засуджений до років ув’язнення і 5 років заслання. У січні 1989 р. повернувся в Україну, очолив Українську гельсінську спілку. У 1990р. був обраний народним депутатом. У цьому ж році очолив Українську республіканську партію. У 1992-1993рр. Надзвичайний і Повноважений Посол України в Канаді. З 1994р. – знову народний депутат, голова Всеукраїнської асоціації дослідників голодоморів України.

Читайте також:

Левко Боровиковський

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Яка з наведених характеристик умов розвитку української культури в 1950-1960-ті рр. відповідає дійсності?	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.