Арабський світ

Історія арабських країн у 1918-1939 рр. проходила під знаком активізації національно-визвольного руху.

Ірак був зоною англійського впливу. Англійські кола тримали в своїх руках його зовнішню торгівлю й контролювали судноплавство рікою Тигр. Саме Ірак, як і Іран, став ареною боротьби між Англією й Німеччиною, що прокладала з благословення Туреччини крізь його територію Багдадську залізницю.

За угодою 1916 р., до якої трохи пізніше було додано низку документів, Ірак перестав бути турецьким і спочатку став володінням Великої Британії. 1920 р. остання надала йому деяке самоврядування. 1921 р. Ірак було перетворено на монархію на чолі з Хашимітським еміром Фейсалом, влада котрого була обмежена створеною англійцями конституцією. Конституція і монархія забезпечили позиції Великої Британії в економіці Іраку (контроль за нафтою і зовнішньою торгівлею), а за договором 1930 р. Велика Британія формально зреклася свого мандату на Ірак, що став незалежною державою, членом Ліги Націй. 30-ті роки були періодом гострої політичної боротьби протиборствуючих політичних коаліцій в країні, як тих, що орієнтувалися на британців, так і тих, що виступали проти них.

Сирія і Ліван за угодою 1916 р. стали підмандатною територією Франції: Сирія під владою французів була спочатку поділена на ряд напівавтономних держав, підлеглих французькому верховному комісару в Бейруті, що був і главою Лівану. Вся економічна і фінансова влада належала банку Сирії та Лівану. Пізніше, наприкінці 20-х роках, політично та економічно Сирія та Ліван почали відособлюватися. Більш розвинені території прибережного Лн»ану дістали 1926 р. статус республіки, що управлялася парламентом і президентом. Французами було розроблено ліванську конституцію, покликану врахувати складну етно-релігійну структуру Лівану, згідно з якою мали розподілятися місця в парламенті. У Сирії було скликано Установчі збори, що підготували 1928 р. проект конституції, в якій передбачалося проголошення незалежності країни. Французи заявили, що ця вимога суперечить умовам мандату, і розпустили Установчі збори. 1930 р. вони прийняли інший проект конституції, що передбачав створення парламентської республіки під контролем Франції. 1936 р. уряд Народного фронту в Парижі пообіцяв незабаром надати незалежність Сирії і Лівану. Проте з падінням цього уряду французький парламент змінив своє рішення.

У Саудівській Аравії внутрішньополітична боротьба завершилася перемогою нащадків еміра Сауда. 1902 р. у Неджиді було відновлено Емірат зі столицею в Ер-Ріяді. Територія цієї держави знову почала розширюватися, до неї було приєднано Хіджас (1924 р.), її кордони досягли Іраку і Кувейту. З 1932 р. вона почала офіційно називатися Саудівська Аравія. В країні було проведено реформи, що зміцнили центральну владу короля і його уряду.

З 1938 р. на узбережжі Перської затоки, частина якої ввійшла до меж Саудівської Аравії, розпочалося видобування нафти, яке провадила головним чином американська компанія АРАМКО.

На півночі та на північному заході від Неджида на кордоні з Сирією, Ліваном і Палестиною, у Заіорданні, здавна існували арабські держави. Позбавлена виходу до моря й не маючи достатньо баз, ця територія не була занадто ласим шматком для завойовників й не вирізнялася великою кількістю населення. Переважали тут, як і на більшій частині території Аравії, кочовики-бедуїни. Після Першої світової війни Заіордання було включене за рішенням Ліги Націй у складі британського мандату до Палестини. Велика Британія 1921 р. створила тут особливий

Емірат Трансіорданію на чолі з еміром Хусейном. Саме тут, у Трансіорданії, було створено англійцями з бедуїнів знаменитий Арабський Легіон, загони якого складали бойовий кістяк збройних сил Великої Британії в Аравії й використовувались в разі потреби для придушення ворожих англійцям виступів у Сирії, Іраку і самій Аравії.

1928 р. англійці розробили й прийняли конституцію Емірату. В країні було створено конституційну монархію з парламентом. Одначе економічно вона була вкрай відсталою. Незалежність Трансіорданія дістала лише 1946 р. після відмови Великої Британії від мандату на управління територією.

Завершуючи стислий огляд історії арабських країн у період між двома світовими війнами, слід зазначити, що рано чи пізно народи цих країн розпочинали активну боротьбу проти іноземного, головним чином, англійського впливу. Великій Британії вдалося витіснити Німеччину з близькосхідного регіону; особливих економічних прибутків вона тут не мала, і цим пояснюється та відносна легкість, з якою найбільша колоніальна держава надавала незалежність і самоврядування своїм колишнім колоніям і протекторатам.

Початок масового видобутку й переробки нафти з кінця 30-х років кардинально змінив хід історичних подій на Близькому Сході.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Політична діяльність Ататюрка	\|	Палестинська проблема

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.