Хижаки та жертви

В основі стосунків хижак-жертва лежать прямі трофічні взаємини. У популяціях таких тварин виробилися протилежно спрямовані коадаптації: у жертв вони сприяють зниженню пресу хижаків, у хижаків – підвищенню ефективності полювання з врахуванням протидії адаптацій жертви.

Розрізняють наступні пристосування жертв: морфологічні (міцні покриви, шипи, колючки), поведінкові ( біг, активна оборона, причаювання) чи фізіологічні (продукування отруйних або відлякуючих речовин). Остання форма адаптації для деяких видів являє собою головний спосіб протидії хижакам. У деяких асцидій у туніці міститься кислий (Рн=2) секрет, який відлякує хижих риб та ракоподібних (було встановлено експериментально). У асцидій також є інший захисний механізм – накопичення у тілі значної кількості ванадію – до 300 мкг на 1 г сирої маси, що знижує споживання рибами покривників.

Відомо, що отруйний слиз земноводних (ропух, саламандр, кумок та інш.) знижує частоту нападу на них хижаків. Виділення отруйних хімічних речовин у комах, який поєднується із застережливим забарвленням також запобігає живленню ними птахами (сонечко, колорадський жук). У жука-бомбардира спеціальні залози продукують гідроквінон та пероксид водню, які накопичуються в особливих резервуарах. У випадку небезпеки розпочинається каталітична реакція окислення, яка призводить до утворення газоподібного квінону, який при температурі 100°С з великою силою викидається назовні. Головоногі молюски при загрозі нападу хижака випорскують „чорнильну рідину”. „Хмара” повільно розсіюється у воді, дезорієнтуючи нападника. Крім того цей секрет тимчасово паралізує нюхові рецептори. Тому хижак змушений перервати напад на молюсків.

Пошуковій активності хижака жертви „протиставляють” стереотип причаювання, або вироблення захисного (маскувального) забарвлення. Іноді ці дві форми адаптації поєднуються.

Маскувальне забарвлення визначається різними механізмами. Наприклад, зелений пігмент гусені являє собою похідне одержаного з їжею хлорофіла. Пігмент циркулює в крові та через лялечку може переходити до яйця. Тому гусінь, що виходить з нього вже має забарвлення, хоча ще не розпочала живлення. Однак, у інших видів зелений пігмент не пов’язаний з живленням та має іншу структурну основу. Наприклад, у жуків зелене забарвлення обумовлюється взаємодією жовтого пігменту та синього структурного забарвлення хітину.

У амфібій забарвлення визначається співвідношенням спеціалізованих клітин, заповнених зернами пігменту. Меланофори містять чорний та бурий пігменти, ліпофори – жовтий та червоний, а гуанофори – білий. У птахів забарвлення обумовлюється складним сполученням різноманітних пігментів та мікроструктури поверхні пер, у ссавців – майже виключно пігментами.

Деякі тварини здатні змінювати забарвлення в залежності від кольору фона. Повільні зміни забарвлення притаманні гусені деяких видів метеликів, деяким павукам. Швидка зміна забарвлення, що визначається переміщенням пігментних зерен у хроматофорах (у риб – зміною кількості хроматофорів), властива головоногим молюскам, деяким ракоподібним, рибам, амфібіям, рептиліям. Палітра змінного забарвлення буває досить широкою. Так, африканські жаби Phrynobatrachus plicatus можуть набувати білого, жовтого, золотистого, помаранчевого, цеглистого, бурого, пурпурово-червоного, бузкового, рожевого, блакитно-зеленого, зеленого та сірого забарвлення (Котт, 1950).

Доведено ефективність захисного забарвлення, що у риб сягає 66%, у богомолів – 100%, у сарани - 54-66% (Котт, 1950).

Хижаки використовують отруйні речовини для умертвлення своїх жертв. Яскравим прикладом є отруйні змії. Жертва зміїного укусу найчастіше не гине миттєво, і хижак повинен відшукати загиблу тварину. Доведено, що кидок на жертву в гримучої змії Crotalus enyo стимулює хемосенсорний пошук: після нападу та укусу частота висовування язика зростає, що пришвидшує процес відшукування жертви (Chiszar et al., 1980).

Набагато рідше отруйні речовини використовуються тільки для знерушення жертви. До складу секрету слинних залоз короткохвостої землерийки Blarina brevicauda входить отрута уповільненої дії, яка паралізує комах, що протягом 3-5 днів ще залишаються живими. Завдяки цьому ненажерлива тваринна має запас „живих консервів”.

Паралельний розвиток протилежно направлених адаптацій у системі „хижак-жертва” призводить до того, що ні одне з пристосувань не стає абсолютним, але їх взаємодія визначає підтримання такого рівня вилучення хижаками їх жертв, за якого можливе тривале співіснування обох популяцій у складі угрупування.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Міжвидова конкуренція	\|	Екологічна піраміда

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.