Зона зона зона

пригнічення нормальної пригнічення

життєдіяльності

Рис. Вплив інтенсивності фактора на життєдіяльність організму:

А – екологічний мінімум;

В – екологічний максимум.

Правило взаємодії факторів полягає в тому, що одні фактори можуть підсилювати або пом’якшувати силу дії інших факторів.Наприклад, надлишок теплоти може якоюсь мірою пом’якшувати зниження вологості повітря.

Проте це не означає, що фактори можуть взаємозамінятися.

Закон рівнозначності умов життя: всі природні умови середовища, необхідні для життя, відіграють рівнозначні ролі. З нього випливає закон сукупної дії екологічних факторів: в природі екологічні фактори діють комплексно.

Це треба пам’ятати, оцінюючи вплив хімічних забрудників, коли “сумаційний” ефект (на негативну дію однієї речовини накладається негативна дія інших, а до цього додається вплив стресової ситуації, шумів, різних фізичних полів – радіаційного, теплового, гравітаційного чи електромагнітного) дуже змінює умовні значення ГДК.

Температурні умови можуть викликати географічну мінливість видів.

Німецький фізіолог Карл Бергман (1847) встановив: теплокровним тваринам зі сталою і притому високою t-ю тіла в жаркому кліматі корисно випромінювати, а в холодному, навпаки, утримувати теплоту (правило Бергмана)

Друге морфолого-географічне правило, або правило Аллена, може бути сформульоване так: у теплокровних тварин у напрямку до тропіків спостерігається подовження хвостів, вух, дзьобів, парних кінцівок і різного роду наростів – чубів, ріжків, комірців тощо. Це правило поширюється на підвиди одного виду або на близькоспоріднені види.

Різниця в значеннях вологості на різних ділянках поверхні Землі позначається не лише на характері поширення тварин і рослин, а і на забарвленні хребетних тварин, про що говорить правило Глогера: колір хребетних тварин, що проживають у країнах з вологим кліматом, як правило, темніший і яскравіший, ніж у географічних популяцій тих самих видів, поширених у країнах із сухим кліматом.

На рівні екосистеми будь-який абіотичний фактор, що впливає на окремий вид, який входить до складу екосистеми, впливатиме і на саму екосистему, на її визначальні властивості. Для абіотичних факторів може призвести до загибелі особин, що зумовить зменшення густоти популяцій, які входять до складу екосистеми. Це в кінцевому підсумку позначиться на видовому різноманітті, просторовому розподілі видів в екосистемі, на характер їх взаємодії один з одним.

Міжвидові, або гетеротипічні реакції - це взаємодія між особинами різних видів. Дві популяції або впливають або не впливають одна на одну. Якщо вплив є, він може бути сприятливим чи несприятливим. Якщо вплив між двома популяціями несприятливий, то взаємовідносини між ними мають характер конкуренції.Якщо дві популяції не впливають одна на одну, то має місце нейтралізм. Відносини, які мають взаємну користь, відносять до мутуалізму. Якщо об’єднання двох популяцій облігатне (сторони не можуть існувати одна без одної), в такому випадку говорять про симбіоз, а популяції називають симбіонтами. При співробітництві обидві популяції утворюють співтовариство.Воно не є обов’язковим, оскільки кожний вид може існувати ізольовано, проте життя в співтоваристві приносить користь обом.

У випадку коменсалізму популяції одного виду співтовариства (коменсал) мають користь із співжиття, а популяції іншого виду (хазяїн) не мають жодної вигоди.Відносини між коменсалами і хазяїнами характеризуються взаємною терпимістю.Аменсалізм – тип відносин, за яких одна популяція (аменсал) потерпає від пригнічення росту і розмноження, а друга (інгібітор) таких випробувань не знає.Аменсалізм спостерігається тільки у бактерій, грибів і рослин.

Два види з цілком однаковими потребами не можуть існувати разом: один з них через деякий час обов’язково буде витіснений (принцип конкурентного витіснення, або принцип Гаузе).

Узагальненням конкурентної боротьби в екосистемах є закон максимізації енергії, сформульований Одумом та доповнений М. Реймерсом: у конкуренції з іншими системами зберігається та з них, яка найбільше сприяє надходженню енергії та інформації і використовує максимальну їх кількість найефективніше.Для цього така система, здебільшого, утворює накопичувачі (сховища) високоякісної енергії, частину якої витрачає на забезпечення надходження нової енергії, забезпечує нормальний кругообіг речовин і створює механізми регулювання, підтримки, стійкості системи, її здатності пристосовуватися до змін, налагоджує обмін з іншими системами. Максимізація – це підвищення шансів на виживання.

Закон кореляції (сформульований Ж. Кюв’є): в організмі як цілісній системі всі його частини відповідають одна одній як за будовою, так і за функціями. Зміна однієї частини неминуче викликає зміни в інших.

Закон обмеженості природних ресурсів: усі природні ресурси в умовах Землі вичерпні.Планета є природно обмеженим тілом і на ній не можуть існувати безконечні складові частини.

Закон піраміди енергії (сформульований Р. Ліндеманом): з одного трофічного рівня екологічної піраміди на інший переходить у середньому не більше 10% енергії.

За цим законом можна виконувати розрахунки земельних площ, лісових угідь з метою забезпечення населення продовольством й іншими ресурсами.

Закон екологічної кореляції: в екосистемі, як і в будь-якій іншій, всі види живої речовини й абіотичні екологічні компоненти функціонально відповідають одне одному. Випадіння однієї частини системи (виду) неминуче призводить до вимикання пов’язаних з нею інших частин екосистеми й функціональних змін.

Закони екології Б. Коммонера:

1) все пов’язане з усім;

2) все мусить кудись діватися;

3) природа “знає” краще;

4)ніщо не минається даремно (за все треба платити).

Як визначає Реймере, перший закон Коммонера близький за змістом до закону внутрішньої динамічної рівноваги, другий – до цього ж закону та закону розвитку природної системи за рахунок довкілля, третій – застерігає нас від самовпевненості, четвертий – знову торкається проблем, які узагальнюють закон внутрішньої динамічної рівноваги, закони константності й розвитку природної системи. За четвертим законом Коммонера ми повинні повертати природі те, що беремо в неї, інакше катастрофа з часом неминуча.

Контрольні запитання:

1. Що таке екологічний фактор?

2. Групи факторів.

3. Характерні ознаки екологічного фактора.

4. Групи екологічних факторів, об‘єднаних за певним показником.

5. Закономірності впливу факторів на чисельність популяції.

6. Суть закону екологічної валентності.

7. Правило Лібіха.

8. Правило взаємодії факторів.

9. Закон рівнозначності умов життя.

10. Правило Бергмана.

11. Правило Аллена.

12. Правило Глогера.

13. Конкуренція.

14. Нейтралізм.

15. Мутуалізм.

16. Симбіоз. Співтовариство.

17. Коменсалізм.

18. Аменсалізм.

19. Принцип Гаузе.

20. Закон максимізації енергії.

21. Закон кореляції.

22. Закон обмеженості природних ресурсів.

23. Закон піраміди енергій.

24. Закон екологічної кореляції.

25. Закони екології Коммонера.

Переглядів: 934

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>

Фактора | Оперативне планування і управління рухом.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.