Nota Bene!!!!!

Історичний факт. Історична концепція

Історики позитивісти визначали історичний факт як: 1)Рештки старовини.2)Обєктивну данність 3)Фрагмент історичної дійсності який знаходить відображення в історичних джерелах.

На думку Колінгвудаісторичний факт – це результат пізнавальної діяльності історика.

Позитивісти на рубежі 60-80 років 19 століття вважали: І Історичний факт – об’єктивне і єдине джерело історичних знань. Він а)елементарний( не піддається поділу) б) відокремлений від інших фактів – чітко обмежений від них у часі і просторі. в)незмінний за своїм змістом, бо цей зміст події відклався назавжди, тому завдання історика встановити автентичність факту

ІІ. Історичні пам’ятки містять раз і назавжди згадане число історичних фактів. Факти, що витримали перевірку на автентичність – це фрагменти власне самої історичної дійсності

ІІІ. Факти – це заготовлені самою історією цеглинки наукової істини.

Єдинасправжня загроза істині випливає не і з джерел, не від фактів, а від історика. Звичайно, що у кожному без винятку досліднику присутній суб’єктивний елемент. Вимога до дослідника – наскільки це можливо «виключити» особу історика з дослідження. Кращий історик той, що залишає читача на одинці з фактами. Виходячи з позицій позитивістів історична наука – наука фактів. Вона так само як факт нічого не передбачає, не допускає, не узагальнює. Історія просто розповідь про те, що повідомляють джерела. Позитивістська історіографія не бачила різницю між фактом історичної науки і фактом історичної дійсності. З такого тлумачення випливала можливість повного ототожнення гносеологічної і логічної природи історичного і природничого знання. Факт історії і факт природи однорідні. Позитивістська історіографія разом з тим віддавала данину об’єктивізму: Факти якими оперує історична наука вона не тільки не змішувала з досвідом суб’єкта який пізнає, але й проти поставляла.

В останній третині 19 стооліття у зв’язку з розвитком природничих дисциплін появилася тенденція протипоставляти природу суспільства. Піонером у цій справі став німецький філософ Вільгельм Дільтей(1837-1911). Він один із родоначальників так званої філософії життя. В системі його поглядів концепція історичного факту одержала суб’єктивне, ідеалістичне тлумачення: факти якими оперує історична наука різко відрізняються від фактів природничих, бо останні це результат відтворення з допомогою органів чуття зовнішньої дійсності, а факти історичні відтворюють необ’єктивну дійсність. А історичні свідчення серед яких так звані протокольні описання очевидців подій тануть в масі повідомлень досить опосередкованих властивостей.

Таким чином обґрунтованість історичних фактів поставлена в залежність від обґрунтованості(об’єктивності критерію оцінки істориком свого матеріалу. У зв’язку з цим історичне пізнання зведено до: інтуїції, переживань, вражень того хто пізнає суб’єкта.

Віндельбанд Вільгейм і Ріккен Генріхразом заснували «Баденську (фрейгенську) школу неокантіанства».Остаточно поставили стіну між науками природничими і науками про дух. На зміну переконання, що факт історії це сама історична дійсність спочатку прийшов сумнів, а згодом рішуче заперечення історичної діяльності.

Неокантіанці відмовляли історичним фактам в об’єктивній істинності. Вважали, що історичні факти не піддаються пізнанню. Оскільки ці факти доступні спостереженню тільки на рівні явищ, вони позбавлені сенсу. Як результат історичними фактами стають тільки ті з них, які набули для нас значення фактів культури. В підсумку творцем історичної дійсності виступав сам історик – носій цінності.

Досвід20-21 століття показав, що ні одна з історичних шкіл яка прийшла на зміну неокантіанству не сказала чогось принципово нового.

У 1926 році Беккевиступив з доповіддю і дав своє визначення історичного факту:1)Історик вивчає дійсність якої нема. 2)На відміну від явищ природи ця дійсність була неодноразовою і неповторною.3) Її не можна відтворити в експерименті, бо немає носіїв історичної цінності.

Історик вивчає сліди минулого які самі по собі позбавлені сенсу і значення. Усім цим їх наділяє історик. Таким чином історичний факт не що інше як ілюзія. А це тому, що він немає ніякого відношення до історії бо свідчить не про минуле, а про теперішнє. Словом Бекке уся камва історичних фактів не що інше як творіння історика. Певну данину такій точці зору дав Люсьєн Февр.(1878-1956).

Історична концепція -це низка історичних фактів обєднаних на певних ідейно-теоретичних засадах. Це кінцева мета історико - наукового дослідження. Історична наука в радянській історіографії розглядалася як боротьба між дворянською течією і буржуазією. Українська концепція Д.Дорошенка «Державницька». Суть: впровадження в історичну свідомість та науку ідей окремішності та державності

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Позитивізм	\|	Закон і закономірність

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.