Закон і закономірність

Проблема історичних законів давно цікавила дослідників, однак коли почали шукати «закони історії» то виявилося, що таких конкретних взаємозалежностей котрі б мали стійку повторюваність немає. Закони:1) соціальні;2) економічні.3)правові та інші.

Ця ситуація дала підставу неокантіанцям віднести історію до ідеографічних наук які вивчають індивідуальні, неповторні прояви людської історії. На противагу історії вони називали природничі науки номотетичними, тобто такими, що встановлюють певні повторювальні зв’язки між речами та явищами. Дослідження показали, що закон як повна повторюваність явищ немає місця ні в природі, ні в суспільстві. Тоді його почали розглядати під кутом зору сутнісних зв’язків і відношень між речами і явищами виділивши різні види законів:а) специфічні;б)загальні;3)універсальні

Виявилось, що соціальним відносинам властиві всі види законів. Проте вони не створюють єдину сферу вивчення історичної науки, оскільки торкаються різних сторін і галузей людського буття: економіки, політики, психології, логіки.

Тому для історії залишились «глобальні» універсальні закони людського роду, або історіософські закони абсолютної ідеї( Гегель, Тойнбі). На жаль історична конкретика даючи безліч прикладів сутнісних зв’язків між людьми:а)у соціумі;б) між різними соціумами і природами; не подає чітких фактів для виокремлення і тлумачення законів історії, тому можна допустити існування історичних закономірностей на рівні окрем соціальних спільнот, народів, націй, держав. Однак ці закономірності залежать від конкретних суспільних умов в яких перебували дані спільноти. Якщо ж виділити «закони історії» тобто закони свідомої діяльності людей то доведеться ототожнювати її з універсальними категоріями розвитку і змін, але цей підхід надто віддалений від історичної конкретики. Історики схиляються все таки до думки про дію історичних закономірностей.

Ці закономірності відображають суттєві зв’язки і відношення між соціальними об’єктами саме на рівні перетинання часово-просторових предметів. Історична закономірність проявляється як закономірність історичної ситуації. Закономірним є те, що випливає або є результатом попередньої діяльності людей у суспільстві. Ця закономірність – підсумок взаємодії багатьох індивідуальних і соціальних чинників, які дають у підсумку єдиний конкретний наслідок. Будь – які реалізовані в дійсності явища є закономірними з точки зору їх історичної об’єктивності.

N.B. Нинішній стан усякого соціуму є виключно закономірним наслідком його вчорашнього стану, а завтрашній завжди буде зумовлений сьогоднішнім.

Закони історичної ситуації мають історичну специфіку порівняно з іншими соціальними законами, хоч це ї не виключає спільних рис. Ці закони рівнодіюча взаємодії перехрещування закономірностей різних конкретних сторін життя людей.

N.B. Багатомірність стосунків і зв’язків виявляється:

А) як на рівні окремої особи (продукт соціального розвитку)

Б) на рівні масових явищ

N.B. Рівнодіюча впливу індивідуальних і соціальних чинників залежить від особливостей:

1. часу

2. місця

3. дійових осіб даної конкретної історичної ситуації

Таким чином закони історичної ситуації виділяють дії:

1. Індивідуальних

2. Соціальних

3. Природничих закономірностей у їх взаємодії в часово-просторовому вимірі

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Nota Bene!!!!!	\|	АЛЬТЕРНАТИВНІСТЬ В ІСТОРІЇ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.