• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Блез Паскаль

Стаття

Горацій

Підготовка доповіді на конференції має приблизно таке ж значення, як і підготовка до здачі іспиту. Тільки в процесі підготовки до іспиту студент по справжньому вдумується в основні положення дисципліни, опановує її методологією й понятійним апаратом.

Тільки в процесі підготовки й оформлення доповіді Ви починаєте розуміти постановку задачі, стан проблеми, наукове й практичне значення отриманих Вами результатів. Доповідь на науковій конференції - це проміжний фініш, що прискорює й стимулює динаміку розвитку Вашої професійної майстерності. Текст доповіді в принципі не що інше, як проект наукової статті.

Немає необхідності спеціально придумувати план Вашої доповіді (статті). Цей план давно розроблений і канонізований багатьма поколіннями дослідників. Саме за цим планом складаються, наприклад, всі кандидатські й докторські дисертації. Нагадаємо, що слово "план" походить від латинського "планета", "планктони", тобто "блукаючий" (думками).

Ось цей план.

1. Постановка проблеми (завдання) і її актуальність (наукове й практичне значення).

2. Сучасний стан проблеми (у тій частині, що стосується Вашої конкретної теми) і місце Вашої конкретної теми в загальній проблемі.

3. Мета роботи.

4. Задачі, які потрібно розв’язати для досягнення поставленої мети.

5. Вихідні матеріали, необхідні для виконання роботи (теорії, методики, програмно-алгоритмічне забезпечення, технічні засоби й т.д.)

6. Методики досліджень, використані в роботі (відомі раніше, удосконалені автором або оригінальні);

7. Отримані результати і їх аналіз (у дисертаціях - наукові результати, що захищаються).

8. Висновки. Наукове й практичне значення отриманих результатів.

9. Особистий внесок автора(ів).

10. Подякитим, хто допомагав у роботі.

11. Список літератури

При складанні письмового тексту необхідно мати на увазі, що в кожного читача існує певний проміжок часу ("критичний період запам'ятовування"), у який повинна укладатись кожна доза, що міститься у повідомленні, інформації.

Для того, щоб міркування було зрозумілим для слухача, його значеннєві компоненти (дози або кванти інформації) повинні мати таку довжину, щоб вони вміщалися у відрізках тексту, кожний з яких може бути прочитаний за 4-8 секунд. При усному виступі недотримання цієї умови приведе до того, що для слухача таке міркування "пройде повз вух". Заголовок доповіді (статті) повинний бути по можливості коротким (за обсягом не більшим 8-10 слів).

Тільки завершуючи задуманий твір, ми усвідомлюємо собі, з чого нам потрібно було його починати.

Основним і наймасовішим видом друкованої інформації за результатами дослідження є журнальна наукова стаття. Композиція наукової статті ґрунтується на логічному розкритті наукової думки, мотивованому та дозованому розкритті фактів, поєднанні їх у певну систему. Для того щоб композиція статті стала справжнім засобом реалізації творчого наукового результату, автор повинен продумати її план у такій послідовності: заголовок, вступ, основна частина, висновок.

Заголовок — назва статті, що відображає її основну ідею і є важливим елементом її структури. Заголовок повинен бути не тільки змістовним, виразним, а й відповідати змісту статті.

Вступ є свого роду входженням у тему статті, де обґрунтовується актуальність питання, викладаються коротка історія його вирішення, недоліки використовуваних при цьому способів та переваги способу, пропонованому у статті. Далі визначаються мета роботи й задачі(методичні, конструкторські, експериментальні, теоретичні, програмно-алгоритмічні, і т.д.), які необхідно розв’язати для досягнення поставленої мети.

Основна частина статті — кульмінація твору, де викладається суть досліджуваних явищ, структура або будова та принцип дії, розроблених технології або обладнання; динамічні та математичні моделі процесів або об’єктів; наводиться система доказів наукової гіпотези; обґрунтовується ефективність прийнятих рішень, тощо.

Висновок містить короткий підсумок результатів проведеного дослідження, а також аналіз можливості їх впровадження та продовження розвитку теми роботи.

Дати універсальний алгоритм роботи над рукописом статті досить важко, що пов'язано зі індивідуальною специфікою праці письменника, якою, по суті, і є робота науковця під час підготовки публікації. Однак наведена нижче загальна схема журнальної статті може бути використана автором-початківцем як своєрідний шаблон. До цього можна додати деякі найзагальніші поради, засновані на авторському досвіді низки відомих вчених. У впорядкованому вигляді ці поради зводяться до такого.

1 Скласти робочий план статті, поділивши основну частину схеми-шаблону на 3 — 5 підрозділи і надавши їм короткі умовні заголовки-рубрики.

2 Згрупувати, опрацювати та вписати у відповідні розділи-рубрики необхідні дані з матеріалів виконаної НДР (звітів, лабораторних журналів, огляду літератури тощо).

3 Провести критичний аналіз і перевірку зібраного матеріалу з метою усунення або обґрунтування знайдених суперечностей або неузгодженості власних результатів і висновків з результатами і висновками інших дослідників.

4 Написати перший, чорновий варіант статті, логічно й послідовно зістикувавши тексти окремих підрозділів і розділів. При цьому слід вилучити частину другорядних матеріалів, якщо вони надмірно збільшують обсяг статті, переобтяжують зайвими чи повторними доказами або надають їй багатопланового характеру.

5 Провести суто літературне опрацювання чорнового варіанта: досягти гармонійності викладення матеріалу, відповідності визначеному обсягу статті, усунути вади стилю (вилучити штампи, канцеляризми, жаргонні технічні терміни тощо).

6 Якщо є можливість, дати статті "вилежатися" деякий час, після чого остаточно відшліфувати текст, видрукувати його в 3—5 примірниках.

7 Передати примірник статті рецензентові. Ним може бути науковий керівник студента чи аспіранта або просто досвідченіший колега, визнаний фахівець у цій галузі. Потрібно об'єктивно оцінити зауваження рецензента, усунути виявлені ним недоліки і щодо суті, і щодо форми статті.

8 Оформити остаточний варіант статті. Доповісти про її зміст на засіданні кафедри, на науковому семінарі, науково-технічній раді тощо. У витягу з протоколу такого заслуховування повинно бути зазначено, що стаття не містить матеріалів, які можуть становити предмет винаходу, та відомостей, що не підлягають відкритому опублікуванню.

9 Представити статтю і витяг з протоколу засідання кафедри до експертної комісії організації та отримати акт експертизи за встановленою формою.

10 Направити до редакції журналу текст статті та ілюстрації (по 2 примірники), акт експертизи, довідки про авторів та супровідний лист (по 1 примірнику).

11 Отримавши з редакції повідомлення про те, що статтю схвалено редакційною колегією і буде опубліковано в к-му номері журналу, доопрацювати статтю за вимогами редакції (наприклад, скоротити обсяг, зменшити кількість малюнків, усунути неточності тощо) і повернути назад у встановлений термін.

При написанні статті найбільш важкими і найбільш відповідальними моментами є початок роботи. Як правило, перші варіанти початкових фраз виходять примітивними, малозмістовними, банальними й незграбними. Не падайте духом: "мотор" тільки розігрівається. Не бентежтеся, і продовжуйте. Потрібна перша фраза з'явиться п'ятою або десятою за порядком, і всі попередні варіанти Ви з полегшенням знищите. Ніколи не починайте статтю словами "Як відомо,..."; не користуйтеся штампом "Це пов'язане з тим..." ("Це порозумівається тим...").

Але не обов'язково починати писати статтю з початку. Почніть із кінця – в деяких випадках набагато простіше сформулювати висновки і описати основні результати роботи. Складання підрисункових підписів і списку літератури - теж далеко не дрібниці. Напишіть інші розділи статті, і знову повертайтеся до її початку. Труднощі виникнуть знову, але перебороти їх буде вже набагато легше.

Залежно від вимог редакції наукового видання, в якому передбачається публікація статті, її перша сторінка повинна, як правило містити таку інформацію:

1. Індекс УДК, відповідний тематиці статті.

2. Повну назву статті.

3. Прізвище, І.Б. автора(ів) з повною поштовою адресою(ами). Для колективних робіт - ім'я автора, за адресою якого буде відкрита переписка із читачами.

4. Реферат обсягом не більшим 80 слів для статей або коротка анотація для технічної замітки.

5. Графіки й таблиці (на окремих аркушах) містяться після тексту, їх місце в тексті відзначається на полях.

Текст статті друкується на одній стороні аркушів формату А4. З лівої сторони залишаються поля для підшивки - 25 мм; з правої - 20 мм. Текст набирається в редакторі Microsoft Word шрифтом Times New Roman Cyr або Arial Cyr, кегль 12-14, міжрядковий інтервал – 1-1,5. Використовується міжнародна система одиниць SI (при використанні інших одиниць указується перехідний коефіцієнт). Формули набираються у редакторі Microsoft Equation. Рисунки виконуються у вбудованому у Word графічному редакторі або подаються у окремих файлах. Літературні посилання даються за абеткою, першим автором (для колективних робіт) та роком видання або за порядком першого згадування їх у тексті.

Два екземпляри тексту з рисунками здаються в редакцію на паперовому носії, ще один - у вигляді файлів - на дискеті або диску.

Рівень й якість роботи читач може визначити за вступом, висновками й списком літератури практично миттєво, "на вскидку". Природа гарна й гармонійна. Чим ближче підійшов дослідник до розуміння природних закономірностей і процесів, тим досконаліша його робота. У статті ця краса проявляється в її архітектурі (побудові), логіці міркувань, чіткості мови й формулювань, використанні схем і таблиць, що полегшують розуміння роботи. Чим фундаментальнішою й важливішою є досліджувана проблема, тим коротшим має бути обґрунтування актуальності роботи: ємність знання тим вища, ніж у меншій кількості знакових засобів вдається його виразити.

Навіть при дуже швидкому знайомстві зі статтею відношення автора до своєї праці відразу розкривається принаймні за якістю графіки (рисунків). Якщо автор виконав роботу з любов'ю, без кон'юнктурного поспіху, графіка ретельно продумана, виразна, легко читається, доставляє естетичне задоволення, викликає повагу й довіру до автора. Гарна ілюстрація краща 1000 слів! Некрасива й неохайна графіка свідчить про те, що робота виконана "холодними руками", цікавих результатів у ній бути не може.

Якщо автор працює в "киплячому шарі", він цитує свіжі роботи (вітчизняні й закордонні). Якщо Ви претендуєте на новизну фундаментальних принципів і понятійного апарата, Ви можете цитувати Біблію, древніх філософів, протопопа Авакума, Ейнштейна, Бертрана Рассела, Льюїса Керолла й інших корифеїв всіх часів і народів. Це означає, що Ви знаходитесь вище щоденності й бачите глибше й далі. Таким є стиль великих майстрів.

Важливо підкреслити, у чому саме полягає новизна й оригінальністьВашого підходу (постановки задачі, об'єкта дослідження, експериментального або теоретичного методу, технічного пристрою й т.д.). На цьому закінчується постановочна частина статті, і ви вже визначили її логічні блоки (опис об'єкта, постановка проблеми, проміжні завдання, методи дослідження, отримані результати, їх обговорення, висновки). Кожен такий блок - це розділ статті зі своїм власним заголовком.

Прагніть до максимальної простоти і ясності викладення. Наука полягає в тому, щоб гадане складним зробити простим, а не навпаки. З іншого боку, не перетворюйте статтю в телеграфне повідомлення. Не треба конкретне прикладне завдання викладати мовою функціонального аналізу. Не керуйтеся принципом: "Якщо дурень-читач статтю не розуміє, тим гірше для нього".

Підіб’ємо підсумки та сформулюємо основні правила: "Стаття повинна будуватися так само, як у газеті: інформативний заголовок; суть, що викладається в першому ж абзаці; основні факти, що викладаються у наступних абзацах; невеликі розділи, присвячені менш значним деталям; чіткі висновки; ніяких "конспектів на майбутнє". Якщо у Вас є кілька питань, про які хочеться сказати, потрібно написати кілька статей, тому що основне правило таке: одна стаття - одна думка; якщо думок у статті три, то втратяться всі три".

Вже в анотації (рефераті) потрібно переконати читача, що йому вкрай необхідно прочитати Вашу статтю. Необхідно й висновки викласти таким чином, щоб він їх відразу засвоїв, і оцінив їх високу практичну (пізнавальну) цінність. Кожен розділ або параграф повинен будуватися так, щоб вже на початку читання подавалась основна інформація. Приділяйте особливу увагу експерименту (фактичним даним). Теоретичні результати особливо переконливі, якщо вони підтверджені експериментальними даними.

Завершальний розділ статті - концентрат всієї роботи. Він складається із двох підрозділів (спеціальними заголовками вони не виділяються). Перший підрозділ констатувального характеру - служить як би замиканням постановочної частини статті. У ньому Ви показуєте, що сформульовані вище задачі розв’язані, і мета роботи досягнута. Тут же Ви підкреслюєте оригінальність постановки, методики або технології Вашого дослідження, що забезпечили успіх, і дозволили одержати нові результати. Другий підрозділ - результативно-аналітичний. У ньому Ви перераховуєте й коментуєте результати роботи, їх наукове й практичне значення. Окремі фрази з попередніх розділів статті у висновку можна повторювати дослівно. Нарешті, якщо це можливо (таке буває не завжди), постарайтеся сформулювати наукове положення або положення, з отриманих результатів. Наукове положення - це розгорнута фраза, що ствердно розкриває суть (механізм, процес, природу) певного явища або закономірності. Якщо Ви не піднялися на рівень узагальнення власних результатів і за деревами не побачили лісу, - наукове положення замість Вас сформулює хто-небудь інший і це буде зовсім інша стаття, автором якої Ви вже не будете.

Корисно мати на увазі, що текст наукової статті є виразним портретом її автора. Цей "автопортрет" об'єктивно відбиває сумлінність, професійну майстерність, широту кругозору, культурний рівень (у першу чергу, культуру мови, що характеризує культуру мислення), безжалісно оголює кокетство, самозамилування, прагнення створити видимість глибокодумності, і багато чого іншого. Не намагайтеся здаватися розумним: ці старання приведуть до зовсім протилежного результату.

Не засмічуйте рідну мову необґрунтованим використанням іноземних слів.

Завершальний етап роботи над текстом полягає в тому, щоб викинути всі зайві слова, спростити довгі фрази, розставити розділові знаки, вимести "словесне сміття". М.Горький називав цей етап літературної роботи "ловом бліх".

Такою є технологія написання статті.

Подібно тому, як космонавт не може виходити в Космос, якщо вважає, що йде на подвиг, не є подвигом і написання статті. Це необхідний, обов'язковий, навіть буденний, елемент нормальної дослідницької роботи. Далеко не завжди у своїх міркуваннях дослідник дотримується правил строгої діалектичної логіки. Дефекти й неповнота роботи виявляються тільки тоді, коли постулати, аргументи й висновки знаходять своє текстове вираження: чим більше людина знає, чим більше думок у голові, тим більше плутанини в думках.

Іноді авторові здається, що він потрапив у тупик: йому не вистачає слів, він не може сформулювати результат або положення, яке автору здається дуже важливим. Це означає, що йому крупно повезло - він підійшов до відкриття нового поняття, для якого ще не придумане назви й не дано визначення.

Але нарешті первісний план статті виконаний, і автор оцінює свій твір. Начебто б є все, що потрібно за планом, але думка, спотикаючись ледве не на кожному логічному кроці, тягнеться по тексту на превелику силу. Результат обтяжуючий. Вразливий молодий дослідник відчуває себе повною бездарністю. Не падайте духом і не переживайте! Попереду у Вас радісна й окриляюча несподіванка.

Саме тепер наступає кульмінаційний момент роботи або момент істини, заради якого й пишеться стаття (публікація – це зовсім не самомета, якщо мова не йде про дисертацію). Статтям властива самоорганізація й, як рослини чи тварини, вони починають жити власним життям. Стаття починає вчити свого автора.

Раптом виявляється, що теоретичний висновок може бути побудований коротше й гарніше, що для підтвердження сформульованого результату необхідно виконати додаткові розрахунки й (або) виконати спеціальні експерименти, і т.д. Іноді якесь другорядне питання, що спочатку не залучало до себе особливої уваги, раптом починає розростатися й засовувати вихідне завдання на задній план. Вимальовується зовсім нова проблема, може бути, навіть істотно більшого калібру, ніж вихідна. Доводиться відсунути статейну писанину убік, і приступити до реалізації плану продовження робіт, що "запропонувала" Ваша стаття. Потім стаття пишеться заново й здається до друку, але дослідницький процес триває.

Треба зауважити, що поспішне опублікування "сирої" статті може спричинити у автора в подальшому відчуття невдоволеності й незручності навіть через багато років. Однак слід уникати і завчасних статей, і зволікання з публікаціями, бо публікація дає пріоритет в авторстві і створює практично необмежену аудиторію для науковця.

У науковій праці ефект самоорганізації має особливо важливе значення, але нічого містичного в цьому немає. У міру того, як дослідник заглиблюється в розуміння явища, напрямки й логіка його думок в усе більшому ступені управляються не їм самим, а природою досліджуваного явища. Краса й гармонійність природи передаються Вашим думкам.

Коли стаття, нарешті, завершена, Ви читаєте й сприймаєте її так, ніби вона була написана кимсь іншим, і здивовано запитуєте самі себе: "Звідки узявся цей геніальний текст? Невже це я його написав?". Вам здається, що ви виросли на цілу голову. Почуття задоволення є головною нагородою за Вашу працю.

Переглядів: 725