Науково-виховна.

План

1. Контроль за режимом земель природно–заповідного фонду.

2. Екологічна експертиза земель природно–заповідного фонду.

3. Роль управління землями природно–заповідного та іншого природоохоронного призначення.

1. Завдання контролю в галузі охорони природно-заповідних територій передбачає бездоганне дотримання вимог законодавства, відповідних інструкцій органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами. установами, організаціями і громадянами незалежно від форм власності і підпорядкування.

Згідно із Земельним кодексом (статті 188-190) невід'ємними складовими формування системи контролю за використанням і охороною земель є державний, самоврядний і громадський контроль. Також однією з форм контролю може бути прокурорський нагляд за дотриманням законодавства з охорони земель. Органи прокуратури можуть подавати позови до судів або господарських судів про відшкодування шкоди, заподіяної у результаті порушення законодавства про охорону навколишнього середовища і припинення екологічно небезпечної діяльності.

Зростання антропогенного навантаження на землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення вимагає повсякчасного контролю за їх охороною і використанням. Для цього потрібно розвинути систему спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, запобігання або усунення розвитку негативних процесів у землекористуванні тощо.

2. Питання охорони і збереження земель природно-заповідного фонду не може вирішитися позитивно без проведення землевпорядної й екологічної експертизи. Існує державна, громадська та інші експертизи, які виступають у ролі механізму управління природно-заповідним фондом.

Згідно із Законом України "Про охорону навколишнього середовища" об’єктами екологічної експертизи є:

- схема розвитку і розміщення продуктивних сил, розвитку галузей економіки генеральних планів населених пунктів та інша передпроектна документація.

- техніко-економічне обгрунтування розвитку природно-заповідної справи, проекти на будівництво і реконструкцію підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування;

- проекти інструктивно-методичних і нормативнпо-технічних актів та документи, які регламентують господарську діяльність;

- документація щодо створення нової техніки, використання технологій, матеріалів і речовин, у тому числі і тих, що закуповуються за кордоном;

- матеріали, речовини, продукція, господарські рішення, системи й об'єкти, впровадження або реалізація яких може призвести до порушення норм екологічної безпеки та негативного впливу на навколишнє природне середовище або створити небезпеку для життя і здоров'я людей.

Крім того, екологічній експертизі можуть підлягати екологічно небезпечні діючі об'єкти і комплекси, в тому числі військового і оборонного призначення.

Державна екологічна експертиза проводиться експертними підрозділами або спеціально створеними комісіями Міністерства екології та природних ресурсів України та його органами на місцях. До участі у проведенні державної екологічної експертизи можуть залучатися відповідні органи державного управління України, представники науково-дослідних, проектних, конструкторських, вищих навчальних закладів, громадськості, інших установ і організацій, експерти міжнародних організацій.

Висновок державної екологічної експертизи після затвердження Міністерством охорони навколишнього природного середовища України є обов'язковим для виконання.

Громадська екологічна експертиза здійснюється незалежними групами спеціалістів з ініціативи громадських об'єднань, а також місцевих органів влади за рахунок їх власних коштів або на громадських засадах. Громадська екологічна експертиза проводизгся незалежно від державної екологічної експертизи.

Висновок громадської екологічної експертизи може враховуватися органами, які здійснюють державну екологічну експертизу, а також органами, що є зацікавленими у реалізації проектних рішень або експлуатують відповідний об'єкт.

3. Сьогодні система управління землями природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення може бути представлена трьома соціальними групами з наступними функціями:

1. Санітарно-гігієнічна:

- загальнооздоровча, санаторно-курортна;

- повітро- і водоочищувальна, грунторегулююча, кисневопродуктивна. шумопоглинаюча тощо;

2. Рекреаційна.

- туристична;

- збір грибів і ягід, полювання і рибальство;

- ландшафтно-естстична;

- лісопаркова, пансіонатна тощо;

- науково-дослідні роботи;

- навчальна робота,

- екологічно-виховна діяльність тощо.

Важливою умовою визнання ролі ефективної системи управління земельними ресурсами є досягнення еколого-економічної ефективності використання земель природно- заповідного фонду. В першу чергу, землі природно-заповідного фонду є ландшафтно-стабілізуючим чинником з наступними функціями:

- водорегулювальної;

- ґрунтозахисної;

- повітрозахисної;

- біотозахисної тощо.

Доповнюючись одна одною, такі функції утворюють міцну екологічну основу заповідних територій і виступають еталоном системи, в порівнянні з яким визначаються зміни решти території конкретного регіону або України в цілому.

У зв'язку з питанням про екологічну стабільність території виникає запитання про величину виливу земельних угідь на процеси стабілізації екосистем.

У процесі землевпорядкування необхідно проводити відповідні розрахунки за всіма видами угідь, для того щоб виділити екологічно нестабільні території, на яких потрібно здійснити комплекс природоохоронних заходів, а саме:

- консервація порушених земель, виведення їх із сільськогосподарського обороту, організація заповідних територій і зон з особливим природоохоронним режимом.

- переведення угідь, що інтенсивно використовуються, в менш інтенсивні,

- упорядкування водоймищ, залісення ярів, утворення культурних насаджень.

- організація екологічних коридорів, буферних смуг, лісосмуг тощо.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Дебет Кредит	\|	Групування статей балансу за розділами

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.017 сек.