• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Групування статей балансу за розділами

Тема 2. Бухгалтерський аналіз та основи його використання в юридичній практиці.

– 2 години

1. Бухгалтерський баланс і основи його побудови.

2. Класифікація рахунків бухгалтерського обліку.

3. Первинні та облікові реєстри.

4. Документація та її роль у розслідуванні злочинів.

5. Інвентаризація та її роль у розслідуванні злочинів.

1. Бухгалтерський баланс і основи його побудови.

У діяльності правоохоронних органів показники балан­су використовуються для виявлення різних порушень фінансової (витрачання коштів не за цільовим призначен­ням) та розрахункової дисциплін; встановлення фінансових наслідків порушень і зловживань, що мали місце. Показ­ники балансу можуть мати вагу доказів у справах слідства та судочинства.

Бухгалтерський баланс:

1) є показником майнового становища підприємства на певну дату в узагальненому грошовому вигляді;

2) призначений для одержання інформації про наявність і склад господарськиих ресурсів підприємства (активів) та джерел його формування (пасивів).

Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2 «Баланс», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 № 87 (далі П(С)БО 2), дає таке визначення:

«Баланс — це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає йогоактиви, зобов’язання та власний капітал у грошовому виразі на пев­ну дату».

Графічно бухгалтерський баланс підприємства має виг­ляд таблиці, що поділена на дві частини.

У лівій частині – активі – склад господарських засобів.

У правій частині – пасиві – джерела утворення господарських засобів.

Головним елементом бухгалтерського балансу є стаття (активна чи пасивна).

Статті балансу – це показники стану окремих видів активів, зобов’язань та власного капіталу на відповідну дату.

Актив балансу складається з трьох розділів, а пасив — з п'яти.

Підсумок активу балансу завжди дорівнює підсумку пасиву балансу. Їхня рівність пояснюється тим, що гроші, вкладені в активи, надаються кредиторами або власниками.

Активи = Пасиви

Суми обох частин рівняння збігаються, тому що вони описують одні і ті самі об’єкти, але з двох різних точок зору:

1) Актив відповідає на питання «чим є кошти?»

2) Пасив – «хто вклав ці кошти?».

У балансі відображається взаємозв’язок активів підприємства, зобов’язань та власного капіталу.

Активи = Власний капітал + Зобов’язання

Поняття про активи, зобов’язання та власний капітал наведено у П(С)БО 2: «Активи — ресурси, контрольовані підприємством в результаті минулих подій, використання яких, як очікується, при­веде до збільшення економічних вигод у майбутньому».

Актив відображається у балансі за умови, що:

ü оцінка його може бути достовірно визначена;

ü очікується отримання в майбутньому економічних вигод, пов’язаних з його використанням.

Наприклад: активом є придбання майна за гроші, в кредит, в обмін на інше майно; в той же час невідшкодована заборгованість підприємства-банкрута не може бути відображена як актив у балансі його кредитора, оскільки надходження грошових коштів не відбудеться.

Необоротні активи – це матеріальні і нематеріальні ресурси, які належать підприємсту та забезпечують його функціонування і строк корисної експлуатації яких, як очікується, становить більше 1 року.

Основні засоби – це матеріальні об'єкти, які приймають участь у процесі виробництва, постачання товарів чи надання послуг великий проміжок часу, зберігаючи при цьому натуральну форму.

Нематеріальний актив – це немонетарний актив, який не має матеріальної форми, може бути ідентифікований, відокремлений від підприємства та утримується підприємством з метою використання протягом більше 1 року для виробництва, торгівлі, для адміністративних потреб чи з метою надання в оренду іншим особам.

Оборотні активи – грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців від дати балансу.

Витрати майбутніх періодів — це витрати, оплачені у звітному періоді, які відносяться до наступних облікових періодів, наприклад наперед сплачені послуги або орендна плата.

Власний капітал — частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань. З цього випливає:

Власний капітал = Активи – Зобов’язання.

Згідно з П(С)БО 2: «Зобов’язання — заборгованість підприємства, що виникла внаслідок минулих подій і погашення якої, як очікується, приведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди».

Це означає, що підприємство має обов’язок щодо оплати раніше отриманого активу або невідмовну угоду щодо його придбання.

Зобов’язання відображаються у балансі, якщо:

· його оцінка може бути достовірно визначена. Наприклад, сума зобов’язань за отримані товари однозначно визначена в контракті та документах, за якими здійснювалося надходження товарів;

· існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Наприклад, рішення про придбання активу у майбутньому не приводить до виникнення зобов’язання. Обов’язки можна розглядати як зобов’язання лише тоді, коли вони мають бути виконані неминуче та мають визначений термін виконання. Погашення зобов’язання, як правило, викликає зменшення ресурсів підприємства. Наприклад, оплата отриманих товарів викликає відтік грошових коштів.

Зобов’язання класифікуються залежно від терміну погашення на:

· поточні — ті, що будуть погашені протягом операційного циклу підприємства або не пізніше дванадцяти місяців, починаючи від дати балансу. Наприклад: короткострокові кредити банків, поточна заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями, тобто частина довгострокових зобов’язань, що має бути погашена протягом дванадцяти місяців від дати складання балансу;

· довгострокові —всі інші.

У деяких випадках у момент виникнення зобов’язання його сума визначається із застосуванням попередніх аналітичних або експертних оцінок. Такі зобов’язання називаються забезпеченими. До них відносяться, наприклад, зобов’язання щодо гарантійного ремонту. Оскільки конкретна сума таких витрат залежить від майбутніх подій, підприємство змушене створити відповідний резерв, якій відображається у ІІ розділі пасиву «Забезпечення наступних витрат і платежів».

У деяких випадках у момент виникнення зобов’язання його сума визначається із застосуванням попередніх експертних або аналітичних оцінок. Такі зобов’язання називаються забезпеченнями. До них відносяться, наприклад, зобов’язання щодо ремонту та заміни виробів протягом гарантійного періоду. Ці види зобов’язань відображаються у ІІ розділі пасиву балансу«Забезпечення наступних витрат і платежів».

Доходи майбутніх періодів — це зобов’язання, які виникли в результаті попередньої довгострокової оплати замовником послуг підприємства.

Наприклад: отримана орендна плата за рік відноситься спочат­ку на доходи майбутніх періодів і списується в міру надання послуг щомісячно.

Суму зобов’язань та власного капіталу називають пасивами.

Таким чином у балансі підсумок активів повинен дорівнювати сумі пасивів. Підсумок балансу називається «валютою балансу» або «цифрою балансу».

Як видно з вищевикладеного, статті активу балансу групуються в розділи за їх спроможністю перетворюватися на грошові кош­ти. Така ознака називаєтьсяліквідністю. У балансі статті розміщуються в міру зростання ліквідності: від нематеріальних активів, які досить важко реалізувати, до грошових коштів.

Статті пасиву балансу групуються за ознакою часу, необхідного для по­вернення боргів.

Рахунки бухгалтерського обліку— це спосіб поточного обліку, контролю та групування за економічно однорідними видами господарських засобів, їх джерел та операцій. Для обліку залишку і руху певного виду господарських засобів використовують окремий рахунок.

Рахунки мають вигляд двосторонніх таблиць, на яких окремо обліковуються збільшення і зменшення об’єктів обліку. Ліву частину рахунка називають дебетом, праву — кредитом. У міру здійснення господарських операцій їх реєструють за дебетом або кредитом рахунка. Підсумок сум операцій за дебетом рахунка називають дебетовим оборотом, а підсумок сум операцій за кредитом рахунка — кредитовим оборотом. Кінцевий залишок засобів на рахунку називають кінцевим сальдо,або залишком на кінець періоду.

Умовно всі рахунки бухгалтерського обліку поділяються на активні та пасивні. Рахунки, що призначені для обліку активів підприємства, називають активними. Рахунки, що відображують облік джерел формування активів, називають пасивними. При обчисленні кінцевого сальдо активних і пасивних рахунків слід керуватися такими правилами:

— в активних рахунках початковий залишок (сальдо) і всі збіль­шення реєструють за дебетом рахунка, а всі зменшення — за кредитом;

— в пасивних рахунках — навпаки. Початковий залишок (саль­до) і всі збільшення показуються за кредитом рахунка, а всі змен­шення — за дебетом (рис. 3.1.1).

Зміни у складі активів підприємства та джерел їх формування обумовлені безперервно здійснюваними господарськими операціями і тягнуть за собою такі самі зміни сум на відповідних рахун­ках бухгалтерського обліку.

Наприклад: надходження сировини і матеріалів на підприємства веде до збільшення залишку таких активів як матеріали. На цю саму суму одночасно зростає заборгованість перед постачаль­никами, тому бухгалтерська господарська операція має подвійне відображення на рахунках цієї суми.

Запис кожної господарської операції у дебеті і кредиті відповідних рахунків в однакових сумах називається подвійним записом. За допомогою подвійного запису в обліку забезпечується відображення цих господарських операцій в їхньому взаємозв’язку і взаємозалежності. Такий підхід забезпечує контроль за правильністю виконання і зумовлює рівність оборотів за дебетом і кредитом рахунків.

Взаємозв’язок між рахунками бухгалтерського обліку, що вста­новлюється подвійним записом кожної господарської операції, називається кореспонденцією рахунків, а рахунки, за дебетом і кредитом яких реєструється ця операція, — кореспондуючими рахунками.

Запис, який розкриває назву рахунків, що дебетуються і кредитуються, суму господарської операції називають бухгалтерською проводкою. Порядок запису на рахунках бухгалтерського обліку більш наочно розглянемо на прикладі:

Читайте також:

1. Актив і пасив балансу складаються також з певних розділів.
2. Активи, що реалізуються повільно (А3) – це статті 2-го розділу активу балансу, які включають запаси та інші оборотні активи (рядки 100 до 140 включно, а також рядок 250).
3. Аналіз комплексних статей витрат: витрат на утримання та експлуатацію устаткуван­ня, цехові, загальногосподарські, поза виробничі витрати.
4. Аналіз ліквідності балансу
5. Балансувальні роботи.
6. Балансування деталей
7. В обох випадках основним розрахунковим рівнянням є рівняння теплопередачі і теплового балансу
8. Вертикальний формат балансу
9. Взаємодія органів слідства з підрозділами, уповноваженими здійснювати оперативно-розшукову діяльність, при розслідуванні злочинів
10. Взаємодія популяцій в угрупуваннях.
11. Взаємодія СВА з іншими структурними підрозділами підприємства.
12. Взаємодія слідчого з оперативними підрозділами.

Переглядів: 3766