Балансувальні роботи.

В швидко обертаючих деталях і вузлах машин повинні бути усунені неврівноваженості шляхом балансування, інакше виникають вібрації всієї машини.

Деталі і вузли, в яких відношення l:d<1, для спрощення можна розглядати як плоскі тіла. При обертанні цих деталей у разі неспівпадання центру ваги з віссю обертання виникає відцентрова сила Р, яка направлена від центру по радіусу і неперервно змінює своє положення (рис. 13, а).

Рис. 13. Статичне балансування:

а — статична неврівноваженість; б, в — балансувальні ножі та диски; г – балансувальні ваги; д — отвори для балансування в диску ріжучого барабану силосозбирального комбайну.

При великих числах оборотів сила Р може досягати значної величини, а безперервна зміна її положення, може викликати значні вібрації машини.

Статичне балансування полягає в поєднанні центру ваги з віссю обертання. На заводах сільськогосподарського машинобудування статичне балансування частіше за все проводять на горизонтальних ножах (рис, 13, б) або на дисках (рис. 13, в).

Балансування на ножах (дисках) здійснюється таким чином. Після зупинки в певному положенні деталі, поставленої на ножі (диски), на ній крейдою проводять вертикальну лінію від центру вниз (рис. 13, б). Потім деталь повертають на деякий кут і якщо після декількох коливань крейдяна мітка знов займає колишнє положення — значить центр ваги деталі розташований по цій мітці нижче за вісь обертання. Для балансування необхідно, не знімаючи з ножів, підвісити на продовженні цієї мітки, але вище осі обертання, вантаж, величина якого забезпечить усунення дисбалансу. Після цього слід повторити контроль, і якщо деталь при будь-якому повороті не прагнутиме зайняти певного положення, можна рахувати балансування закінченим і закріпити вантаж. Якщо кресленням не передбачена установка додаткового вантажу, то в протилежній стороні деталі висвердлюють відповідний отвір.

Цей спосіб балансування вимагає багато часу, оскільки його проводять методом спроб, Більш продуктивним є статичне балансування на спеціальній установці з терезами (рис. 13, г), яке зводиться до повернення деталі 1 від руки на важелі. При цьому по стрілці приладу 2 визначають місце і величину дисбалансу.

В більшості випадків в конструкціях деталей передбачають можливість додавання вантажу до різних місць, що прискорює процес балансування. Наприклад, в диску ріжучого барабана силосозбирального комбайна (див. рис. 13, д) наперед просвердлюють шість отворів 1 і відливають шість западин. В будь-яку із западин при балансуванні можна вставити вантаж певної форми і прикріпити його до диска через просвердлені отвори болтами.

Поширені також машини, в яких положення дисбалансу визначається стробоскопічним методом: у момент найбільшого відхилення опор в рамі машини, на які ставлять деталь, що обертається разом з деталлю градуйований диск освітлюється спалахом лампи (типу ламп-спалахів, що вживаються при фотографуванні). При цьому по наявному нерухомому покажчику можна визначити кутове положення дисбалансу. Величину його визначають по показниках гальванометра. Машину настроюють по еталонній деталі.

Сучасні машини балансувань високопродуктивні і дають можливість перевірити до 80 деталей або вузлів в годину.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Слюсарно-пригоночні роботи.	\|	Обкатування і випробування.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.