З метою зацікавлення читачів співпрацею із газетою, зміцнення обопільних зв’язків практикується низка ефективних заходів для пожвавлення масової роботи.

Існує вираз: боротися за свого читача. Саме ним окреслюють систему організаційно-масової роботи редакції газети. Звісно, кожне видання, яке хоче досягти успіху на ринку інформаційних послуг і благополуччя для колективу, зобов’язане, насамперед, добре уявляти власну аудиторію. З цією метою редакції і в минулі роки, і тепер практикують низку заходів, які дозволяють створити об’єктивний портрет читацької маси. Журналісти з допомогою соціологів організовують опитування репрезентативних груп читачів, проводять анкетування, прямі телефонні лінії тощо. Таким чином редакція володіє інформацією про те, скільки насправді людей читає газету, яка частина з них передплачує видання, а яка – купує вроздріб, вимальовуються і соціальні особливості читацької аудиторії – національність, освіта, стать, вік, професія тощо. На основі цих даних вибудовується оптимальна модель газети.

Отже, під масовою роботою розуміють систему організаційних заходів, мета яких – встановлення і зміцнення зв’язків періодичного видання і його редакції з читачами.

Варто пам’ятати, що зі становленням ринку періодичних видань не зменшилося значення читацької підтримки. Навпаки – вона великою мірою є визначальною для газети. Намагання деяких керівників випускати газету тільки руками і розумом професіоналів, тобто працівників редакції, як свідчить практика, неухильно веде до зниження рівня видання. Це, ніби, зрозуміло: навіть жодне велике видання не висвітлить усіх важливих подій, що відбуваються у віддалених містах чи селах регіону розповсюдження. І жоден професійний журналіст ніколи не зможе бути повністю компетентним, приміром, у галузі політики, культури, економіки настільки, як працюючий там спеціаліст. Тому дуже важливо створювати та плекати власний актив та організовувати роботу з ним. Декілька десятків людей, що постійно підтримують зв’язок із редакцією, – дуже суттєва допомога. Невеликі колективи зобов’язані плекати позаштатний актив.

2. Редакційний актив газети. Суб'єкти авторського активу. Форми і методи роботи з позаштатними кореспондентами. Шляхи вдосконалення масової роботи редакції.

Кого найвигідніше залучати до співпраці з редакцією газети? Який спектр друзів, авторів, прихильників періодичного видання?

Найважливішу частину активу складають потенційні позаштатні автори. До них можуть звернутися співробітники редакції з проханням написати оперативне повідомлення чи статтю на актуальну тему, взяти участь у редакційній акції – обговоренні редакційної проблеми. Зрозуміло, що цю групу творять компетентні у своїй галузі люди, які достатньо добре володіють пером.

Кожен із журналістів газети, який веде конкретні тематичні напрями і рубрики, має свій власний актив, підтримуючи постійні контакти зі своїми підопічними, які виступають в ролі авторів, з інформаторами і консультантами. І чим дружніше їх коло, тим ширші можливості отримувати актуальну інформацію і готувати цікаві виступи.

До кола активістів редакції співробітники підбирають людей, завдяки яким ліквідовують недоліки у структурі редакції. Особливо про це повинні дбати колективи місцевих газет, які не мають власних кореспондентів.

Пошук ініціативного автора – важлива функція всієї редакції. Актив мусить бути ознайомленим із планом видання, з рубриками і розділами, більше того позаштатний автор може відповідати за ведення якоїсь рубрики чи розділу. За відповідну плату – гонорар. З найціннішими для редакції людьми можна укладати угоди, контракти. У редакціях навіть великих газет завжди бракує засобів для утримання штатних оглядачів – політичних, економічних, спортивних та ін. А потреба в аналітичних оглядах, проблемних статтях, коментарях є. Підготовка таких матеріалів потребує багато часу, різносторонніх та глибоких знань. Тому варто залучати до роботи позаштатних громадських оглядачів. Їх треба шукати серед спеціалістів – економістів, політиків, тренерів, викладачів вузів, використвувати потенціал енергійних пенсіонерів.

Певну частину активу складають інформатори. Ці люди завжди готові повідомити журналістів про новини, які цікавлять газету. Своїх інформаторів редакції мають у державних органах того регіону, який вони обслуговують, у правоохоронних структурах, у громадських організаціях, на підприємствах і на біржах, в культурних центрах і університетах – всюди, де можуть відбуватися події, які цікавлять читачів. Інформатор сам може і не писати – його завдання полягає в тому, щоб повідомити. Це може бути усне повідомлення, надання якогось документа – працівник редакції потім надає отриманій інфомації належної літературної форми. Послуги інформатора платні – редакція купує у нього товар у вигляді інформації.

На шпальтах газети така інформація супроводжується зворотами „як стало відомо з достовірних джерел”, „як стало відомо від осіб, наближених до...”, „відомий фахівець, який не бажав назвати свого прізвища, повідомив...” і т.д.

До активу редакції належать консультанти. Як правило це провідні спеціалісти – вчені, правознавці, фінансисти, інженери, медики та ін, до яких завжди можна звернутися за порадою чи для консультації. Якщо в редакцію, приміром, надійшла стаття, яка викликає сумніви, консультант підкаже, чи варто публікувати її, чи дасть вона позитивний ефект.

Які існують форми і методи роботи з активом? Як ми пересвідчилися, для того, щоб успішно функціонував редакційний інститут позаштатного співробітництва, його треба підтримувати, заохочувати, спрямовувати. Багато з практики газет тоталітарного суспільства відійшло у минуле: робсількорівські пости і рейди, громадські приймальні, виїзні редакції, бюро із розслідування скаргтощо. Але низка попередніх форм зберігається у редакційній практиці донині, більше того – з'являються нові ефективні форми праці з активом.

Заслуговує, приміром, уваги досвід окремих газет, які створюють при галузевих відділах авторські ради, які допомагають журналістам у плануванні, на спільних засіданнях обговорюються актуальні проблеми галузі. Функціонують в редакційній структурі позаштатні відділи, що складаються із найактивніших авторів, спеціалістів. Їх діяльність поглиблює певну проблематику.

Позаштатний кореспондентський пунктстворюється, як правило, у населеному пункті, не охопленому власним кореспондентом. Позаштатні кореспонденти виконують завдання редакції, приймають відвідувачів, перевіряють факти, викладені у листах.

При редакторові газети може бути створена громадська редколегія, пропозиції і думки якої враховуються у роботі редакції газети на ближчу і дальшу перспективи.

Редакції можуть створювати фотоклуби і літературні студії. Виправданою формою роботи з молодими авторами є створення шкіл (студій) юних кореспондентів, особливо при редакціях дитячих і молодіжних газет. Журналісти таким чином виховують, плекають майбутніх авторів, а також допомагають молоді підготуватися до навчання в університетах.

Бажаним при кожній редакції є позаштатний соціологічний відділ чи сектор. Кілька професійних соціологів – авторів газети, що входять до нього, можуть прислужитися редакції при вивченні читацької аудиторії.

Для того, щоб успішно функціонувала система позаштатного активу – треба докласти багато зусиль та енергії всій редакції. Але справа цього вартує. Вона окупиться і збільшенням тиражу видання і підвищенням його рейтингу серед читачів.

Приміром, в кінці кожної проблемної публікації окремі газети подають номер телефону, щоб читач мав змогу зателефонувати до автора і більше довідатися про той чи інший предмет, висловити незадоволення чи запропонувати якісь нові ідеї. Щоб привабити рекламодавців дослідники журналістики Мішель А. Картер і Гілліан Кей у брошурі „Як керувати газетою” пропонують запитати своїх читачів, чи використовують вони комп’ютери на роботі та чи збираються придбати їх для офісу. Якщо ви повідомите зацікавлену фірму, що 25% читачів користуються комп’ютерами, а 15% – планує придбати їх найближчим часом, це може спонукати її власника розмістити на сторінках газети рекламу.

Однією з найпоширеніших форм масової роботи редакції є організація т.зв. „круглих столів”. Тобто, у редакції відбувається зустріч представників якоїсь однієї соціальної групи чи професії – підприємців, політиків, директорів середніх державних та приватних шкіл, фермерів чи священнослужителів різних конфесій тощо. Такий захід готує, як правило, редакційний працівник, він керує ним, він же і пише. Редакція отримує у результаті різносторонню інформацію, яка не вся подається одразу читачеві, теми зачеплені під час „круглого столу” пізніше дістають розвиток в окремих публікаціях.

Залучити читача до газети можна, оголосивши різноманітні конкурси, наприклад, на кращу фотоілюстрацію, карикатуру, малюнок, нарис чи репортаж. Звісно, перед тим необхідно надрукувати його умови, дати поради учасникам, визначити терміни. Таким чином можна вирішити питання браку матеріалів, знайти потрібних для редакції людей.

У нинішніх умовах з’являються нові форми масової роботи: „Гаряча лінія”, експрес-опитування, інформаційне спонсорство (фестиваль, спортивні змагання, актуальна конференція), свято газети тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальне розуміння масової роботи редакції газети. Періодичне видання і його аудиторія	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.016 сек.