Припливометрія

Задачі, які вирішуються за допомогою комплексних геофізичних досліджень в процесі буріння

За допомогою комплексних геофізичних досліджень свердловин у процесі буріння розв’язують наступні задачі:

1) літологічне розчленування розрізу та виділення порід-колекторів;

2) визначення характеру насичення колекторів;

3) оперативне визначення ряду фізичних параметрів порід-колекторів і попередня оцінка їх колекторських властивостей;

4) визначення інтервалів встановлення башмака технічної та експлуатаційної колон;

5) оптимізація процесу буріння для швидкості буріння свердловини з контролем режиму обробки доліт;

6) визначення умов безаварійного буріння свердловин;

7) буріння похило-направлених свердловин за заданим кутом і азимутом;

8) визначення міцності та абразивності гірських порід;

9) контроль процесу цементування свердловини та інші.

Під припливометрією розуміють визначення місць припливів, поглинання та заколонної циркуляції рідини в обсаджених і необсаджених свердловинах. Місце припливів вод у свердловину можуть бути встановлені методом опору, термічними та фотоелектричними методами.

Метод опору базується на вивченні питомого електричного опору пластових вод і промивних рідин, які надходять у свердловину. Питомий опір промивних рідин відрізняється від питомого опору пластових вод. Для визначення опору рідини в свердловині використовується резистивіметр. Місце припливу або поглинання рідини відзначається різкою зміною кривої опору резистивіметра (Рис. 163 ст.347).

Термічний метод визначення місця припливу рідини в свердловину базується на зміні температури промивної рідини в межах припустимої ділянки припливу. Свердловина заповнюється рідиною, температура якої відрізняється від температури пластової води. Місце припливу води відмічається зміною температури.

Фотоелектричний метод базується на порівнянні прозорої води, яка надходить в свердловину, та глинистого розчину. Прозорість рідини в свердловині визначається за допомогою приладу, який вимірює різницю потенціалів у ланці фотоелемента, що освічується електричною лампочкою через шар рідини, яка досліджується.

Зони затрубної циркуляції вод визначаються методами термометрії та радіоактивних ізотопів. Перший метод базується на вивченні теплообміну між свердловиною та водами, які циркулюють у затрубному просторі. На ділянці затрубної циркуляції вод встановлюється порівняно стабільна температура, тому напрти інтервалу їх рухи відмічаються аномаліями практично однакової температури (Рис. 164 ст.347).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Механічний каротаж	\|	Дебітометрія

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.