• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Андерайтинг

Аквізиція

Асиметрична інформація

Прибуток

Актуарні розрахунки

Андерайтинг

Аквізиція

Тема 6. Економіка страхування

5. Інвестиційна діяльність

Важливим напрямом функціонування страхової компанії є робота з залучення нових угод страхування, що покладається на агентів страхових організацій, які об’єднані в групу під назвою аквізиція.

Саме поняття «аквізиція» походить від латинського і означає – «одержувач» та трактується як робота щодо залученням нових угод страхування (а значить, і страхових внесків) фізичних і юридичних осіб в страховий портфель. Ця діяльність будується за принципом: число укладених та поновлених договорів на даний момент часу повинно перевищувати число тих, що закінчуються і достроково припиняються.

Зростання кількості страхувальників і застрахованих, а відповідно, і страхових внесків, повинне поєднуватися з забезпеченням рівномірності їх надходження. Виходячи із принципу замкнутого розкладу збитку, страховик має можливість відшкодовувати збитки потерпілим застрахованим одних територій за рахунок непотерпілих застрахованих інших територій, які інколи знаходяться на значній віддалі. Це так званий територіальний розклад збитку, що сприяє беззбитковому веденню страхової справи, і він тим ефективніший, чим ширші географічні кордони страхового поля. Тому страховик турбується про постійне розширення територіальних меж аквізиції, організуючи при цьому мережу представництв та філій.

Для страховиків особливого значення набуває економічно і етично продумана передплата на страхування, або андерайтинг. Це цілеспрямована робота зі зниження ступеня ризику, яка базується на знанні стандартних прийомів управління ризиком, умінні швидко і правильно оцінити конкретну економічну ситуацію, має свою стратегію і тактику залежно від умов, у яких здійснюється діяльність суб’єкта господарювання.

Передплата трактується як відбір із претендентів (кандидатів) на страхування тих, з ким, на думку страховика, варто укласти договір. Звідси під андерайтерською практикою розуміється політика, що здійснюється страховиком щодо прийому на страхування певних ризиків (повна відмова, прийняття у певних лімітах або на обмежених умовах тощо).

Під передплатою у сучасних умовах доцільно розуміти диференціацію, класифікацію та угрупування осіб, які страхуються, за ступенем ймовірності настання страхових випадків на підставі виявлення у них факторів ризику, аналізу та оцінки відповідних факторів ризику. Причому здійснюється ця робота не тільки у передстрахувальний період, але і в подальшому, у процесі страхування: при поновленні договорів із терміном дії, що закінчується; коли така необхідність завчасно була передбачена умовами (правилами) або договором страхування, наприклад, через тенденції нестримного і нерівномірного збільшення ризику, що страхується, з часом тощо. Головне призначення передплати у економіці страховика полягає в тому, щоб зважити і забезпечити відповідність тарифних ставок і умов страхування розміру ризику кожної із осіб, що страхуються, обґрунтувати запобіжні заходи і зробити все належне, аби не допустити страхового випадку.

Необхідність передплати у страхуванні пов’язана з рядом причин:

1) необхідно забезпечувати встановлені чинним ЗУ «Про страхування» нормативні співвідношення між максимальним обсягом страхових зобов’язань і розміром власних активів страховика;

2) існує можливість навмисного чи мимовільного приховування претендентом на страхування деяких факторів ризику;

3) до того страховика, який не організував правильно процес передплати, буде стікатися несприятливий контингент, зокрема той, що був відхилений або міг би бути відхилений іншими страховиками;

4) психологія багатьох, якщо не більшості, громадян така, що поки загроза не стала реальною, вони не будуть поспішати до страховика.

І якщо приймати при добровільному страхуванні всіх підряд, то ризик настання страхових випадків у групі застрахованих осіб, напевно, буде вищим за зумовлений загальними демографічними, санітарно-статистичними та іншими показниками, тобто тими показниками, які найімовірніше використовує страховик у розрахунку страхового тарифу. Наслідки можуть бути трагічними для обох сторін – як для страховика, так і для страхувальника.

При всьому цьому треба зважити на те, що сучасний страховик зазвичай не зацікавлений у відмовах від прийняття на страхування. Втрачений кандидат на страхування може посилити своїм страховим внеском конкурента. Не менш важливо й те, що в численній групі застрахованих осіб з прийнятним рівнем ризику можливо «розчинити» певне, доступне для розрахунку, число індивідуально підвищених ризиків. Достатньо численна група навіть спроможна компенсувати деяку кількість непередбачуваних надзвичайних випадків. І нарешті, велике число відмов загрожує створити страховику негативний імідж.

Сучасна передплата дозволяє страховику уникнути несприятливого підбору контингенту, що страхується та угрупування осіб (за видом страхування та ймовірних страхових випадків)

Переглядів: 1104