• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ІИВОІ ГЄЙ.

11іапування — це процес прийняття певних рішень як на бли-іак і на віддалену перспективу. Планування як механізм

прийняття рішень знайшло застосування у всіх сферах людської діяльності. Проте найбільше воно використовується в економіці, як один з найважливіших інструментів економічної та фінансової політики держави.

Планування передбачає розробку та обгрунтування планових показників розвитку економіки в майбутньому; економічних нор­мативів, що визначають взаємовідносини з державою, бюджетно фінансовою системою тощо.

Необхідною складовою частиною процесу планування ти розробки фінансово-економічної політики є прогнозування, яке передує процес планування. Головне призначення прогнозування - це виявлення на основі проведеного аналізу тенденцій та зако­номірностей розвитку народного господарства для розробки дов­гострокової економічної політики держави.

Прогнозування з точки зору своєї сутності можна розглядам і як певний етан загального процесу планування, який спрямованії і і на розробку не конкретних заходів, а на обгрунтування тенденції! розвитку того чи іншого процесу, рішення проблем.

Макроекономічне прогнозування особливо необхідно і масважливе значення в умовах ринкової економіки не тільки для уря­ду, але й для всіх суб'єктів фінансово-господарської діяльності. При складанні бюджету на наступний рік потребують оцінки май­бутні доходи та витрати, майбутній обсяг національного доходу, рівень безробіття, інфляції, відсоткової ставки та інших показни­ків. Використання макроекономічних прогнозів - необхідний ін­струмент реалізації економічної політики держави.

Важливу роль у системі прогнозування і планування набува­ють програми соціального та економічного розвитку країни, які розробляються на довгострокову та середньострокову перспекти­ву. Саме національні, галузеві та регіональні програми, як складо­ві частини системи прогнозування й планування, є основним засо­бом реалізації державної політики.

Система прогнозування, планування й розробка програм економічного й соціального розвитку країни та її регіонів є важ­ливою складовою загальної системи державного регулювання економічного й соціального розвитку та дієвим інструментом реа­лізації фінансово-економічної політики держави. Вона грунтується на взаємоузгодженні матеріальних, фінансових і трудових ресур­сів у економічному обороті держави з метою досягти найбільшої

ефективності в умовах їх обмеженості. Система складається з про-і нозів, індикативних планів і програм та охоплює всі рівні держа­вної влади.

Економічну політику та стратегію розробляють і здійснюють усі державні, або діючі за дорученням держави інститути. В Укра­їні такими інститутами є Верховна Рада України, Кабінет Мініст-рів України і підпорядковані йому органи управління, Національ­ний банк України, Міністерство економіки разом з іншими мініс-к-рствами, відомствами, науково-дослідними організаціями.

У липні 1997 року Кабінетом Міністрів України постановою №' 772 з метою забезпечення розроблення стратегічних прогнозів і Програм соціально-економічного розвитку країни був утворений Інститут економічного прогнозування. Інститут перебуває у сис-геміНаціональної академії наук та проводить дослідження за без­посереднім замовленням Кабінету Міністрів України.

Важливою складовою системи фінансового планування та прогнозування є бюджетне планування.

Економічна сутність бюджетного планування полягає в централізованому розподілі та перерозподілі ВВП між ланками бюджетної системи на основі загальнонаціональної соціально-економічної програми розвитку бюджетів різного рівня.

Бюджетне планування є складовою бюджетного процесу, що иключає порядок складання, розгляду та затвердження бюдже-іу, його нормативно-правову та організаційну основу, а також пи-і .шия теорії та методології складання бюджетів країни.

Результатами бюджетного планування є проект зведеного Державного бюджету - основного фінансового плану держави на Поточний рік, а також бюджети різних рівнів державної влади (мі-• цеві, суб'єктів держави тощо).

Основою розробки бюджетної стратегії є бюджетне прогно-іусанпя, що є складовою прогнозування макроекономічного роз-11111 к у соціально-економічних процесів у країні взагалі. Бюджет­не прогнозування - це процес розробки основних показників Державного бюджету на перспективу, прогнозування найважли­віших надходжень і видатків бюджету.

Бюджетне планування — це складова загальнодержавного економічного планування. У Бюджетному кодексі відсутнє визна­чення терміну „бюджетне планування". Провідні українські еко­номити дають наступне визначення цього поняття:

„Бюджетне планування - централізований розподіл і перероз­поділ вартості валового внутрішнього продукту і національного до­ходу між ланками бюджетної системи на основі національної соціа­льно-економічної програми розвитку країни в процесі складання і виконання бюджетів та позабюджетних фондів" (Базилевич В.Д., Ба-ластрик Л.О. Державні фінанси: Навчальний посібник/За загальною редакцією Базилевича В.Д. - К.: Атака, 2002. - С. 252).

„Бюджетне планування - це науково обгрунтований процес визначення джерел створення і напрямів використання бюджетних ресурсів в економіці держави з метою забезпечення стабільного економічного й соціального розвитку" (Василик О.Д., Павлик К.В. Державні фінанси України: Підручник. - К.: Центр навчальної лі­тератури, 2003. - С.60).

„Бюджетне планування - це комплекс організаційно-технічних, методичних і методологічних заходів із визначення до­ходів і видатків бюджетів у ході їх складання, розгляду і затвер­дження" (Сафонова Л.Д. Бюджетний менеджмент: Навч.-метод, посібник для самост. вивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2001. - СІ 10).

„Бюджетне планування охоплює складання проекту бюдже­ту, його розгляд і затвердження" (Опарін В.М. Фінанси: Навч. по­сібник. - 2-ге вид. доп. і перероб. - К.: КНЕУ, 2001. - СІ33)

Бюджетне планування - це комплекс організаційно-технічних, методичних заходів із визначення доходів та видатків бюджетів у ході їх складання та затвердження, що здійснюється з метою забезпечення сталого економічного зростання та проведен­ня цілеспрямованої соціальної політики держави.

Нормативно-правова основа бюджетного планування ви­значається наступними юридичними актами:

- Конституцією України;

- Бюджетним кодексом;

- Законами України;

- Указами Президента України;

- Постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів Укра­
їни;

- Пропозиціями Верховної Ради України до Основних на­
прямів бюджетної політики;

- Державними Програмами економічного і соціального роз­
витку;

- іншими актами державних і місцевих органів влади.

1 СіС

Основою бюджетного планування є розроблений і схвалений прогнозний план економічного п соціального розвитку України,

і ому що тільки в цьому разі бюджет буде сформований на реаль­ній базі, що стане запорукою своєчасного його затвердження. Прогнози соціально-економічного розвитку включають кількісні показники та якісні характеристики макроекономічної ситуації, і іруктури економіки, науково-технічного розвитку, обсягів виро-бництва, споживання товарів і надання послуг; зовнішньоекономі-чиої діяльності, рівня та якості життя; охорони навколишнього се-редовища; соціальної структури; розвитку регіонів.

Перший прогноз економічного і соціального розвитку неза-цежної України був розроблений і поданий Кабінетом Міністрів На розгляд постійним комісіям Верховної Ради України в грудні 1991 року. Прогнозні розрахунки бюджету України були врахова­ні при формуванні проекту республіканського бюджету України мі 1992 рік, відповідно до Постанови ВР України № 2150- XII від 'І іютого 1992 року.

30 квітня 1999 року Президентом України був підписаний Указ № 460/99 „Про впровадження системи стратегічного плану-м.шия і прогнозування", відповідно до якого, виходячи з необхід­ній м поетапного впровадження в Україні системи стратегічного Плямування і прогнозування, об'єднання з цією метою зусиль дер-і і ні 11 їх та недержавних дослідницьких установ та підвищення рі­ні і я науково-аналітичного забезпечення діяльності органів вико­навчої влади, був утворений в Національному інституті стратегіч­нії ч досліджень Центр інформаційних ресурсів і технологій.

23 березня 2000 року був прийнятий Закон України №1602-111 .Про державне прогнозування та розроблення програм економіч­нім о і соціального розвитку України".

І (ей Закон:

1) визначив правові, економічні та організаційні засади фор-
ііпія цілісної системи прогнозних і програмних документів

економічного і соціального розвитку України, окремих галузей

■і опоміки та окремих адміністративно-територіальних одиниць як

■і і іншої частини загальної системи державного регулювання
і і ні кім іч ного і соціального розвитку держави;

2) нстановив загальний порядок розроблення, затвердження
і і иикомання зазначених прогнозних і програмних документів

помічного і соціального розвитку, а також права та відповіда-

льність учасників державного прогнозування та розроблення про­грам економічного і соціального розвитку України; 3) дав визначення таким термінам як:

- державне прогнозування економічного і соціального розвитку ~ науково обгрунтоване передбачення напрямів розвитку країни, окремих галузей економіки або окремих адміністративно-територіальних одиниць, можливого стану економіки та соціальної сфери в майбутньому, а також альтернативних шляхів і строків досягнення параметрів економічного і соціального розвитку. Прогноз економічного і соціального розвитку є засобом обгрунтування вибору тієї чи іншої стратегії та прийняття конкретних рішень органами законодавчої та виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо регулювання соціально-економічних процесів;

- програма економічного і соціального розвитку України~ документ, в якому визначаються цілі та пріоритети економічного і соціального розвитку, засоби та шляхи їх досягнення, формується взаємоузгоджена і комплексна система заходів органів законодавчої і виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, спрямованих на ефективне розв'язання проблем економічного і соціального розвитку, досягнення стабільного економічного зростання, а також характеризуються очікувані зміни у стані економіки та соціальної сфери;

- прогнозні та програмні документи економічногоі
соціального розвитку — документи, що відповідають вимогам
законодавства України щодо документів і відображають прогнози
та програми економічного і соціального розвитку;

- учасники державного прогнозування та розроблення
програм економічногоі соціального розвитку України- органи
державної влади, які розробляють, затверджують і здійснюють
прогнозні та програмні документи економічного і соціального
розвитку, а саме: Кабінет Міністрів України, уповноважений
центральний орган виконавчої влади з питань економічної
політики, інші центральні органи виконавчої влади, Рада міністрів
Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та
органи місцевого самоврядування.

Відповідно до цього Закону в Україні система прогнозних і Програмних документів економічного і соціального розвитку 11^ надається з:

1) прогнозів економічного і соціального розвитку України на
і срсдньо- та короткостроковий періоди;

2) Державної програми економічного і соціального розвитку
Українина короткостроковий період;

3) прогнозів економічного і соціального розвитку Автоном­
ної Республіки Крим, областей, районів та міст на середньостро-
і "Шііі та короткостроковий період;

4) прогнозів та програм розвитку окремих галузей економіки
м.і ссредньостроковий період.

Прогноз економічного і соціального розвитку України на сере-іпі.осіроковий період розробляється на п'ять років; на короткостро-і "г.ші період розробляється щорічно на наступний рік. У разі необ-■ і шості прогнозні і програмні документи економічного і соціального І її і ним ку можуть розроблятися на більш тривалий період.

І Ірогноз економічного та соціального розвитку України на

|| (повідний рік затверджується постановою Кабінету міністрів

і і міни. Так, 13 вересня 2004 року Постановою Кабінету Мініст-

рінУкраїни № 1198 було схвалено прогноз економічного та соціа-

и.ікіго розвитку України на 2005 рік, в якому подані основні мак-

ономічні показники. Прогноз економічного і соціального роз-

.... куУкраїни на 2006 рік розроблено відповідно до цілей, прого-

м.пісних у програмі Президента України „Десять кроків назустріч

..... їм", та затверджено постановою КМУ № 927 від 15 вересня

року. Цей документ розроблено згідно зосновними припу-іціпнями, пов'язаними з поступовим зростанням мінімальної за-

і'..... мої плати до 80% прожиткового мінімуму, встановлення ре-

овапої державної мінімальної погодинної заробітної плати,

пі ішіщеііпя мінімального розміру пенсій за віком, створення ро-

ічихмісць для 1 млн осіб, продовження реформування податко-

.... системи, відновлення тенденцій поступового нарощування

піцій,дотримання бюджетного дефіциту не більше 2% ВВП

......... ш\ припущень.

Основніпрогнозні показники економічного та соціального роз-' у України на короткостроковий період - у 2005 та 2006 році на-пі у таблиці 11.

Тип ти

Основні прогнозні показники соціально-економічного розвитку України

Показники ———;—г

2005

Номінальний валовий внутрішній продукт, млрд грн. 387,3

Реальний валовий внутрішній продукт, темп зростання, % 108,6 Індекс споживчих цін, %:

- у середньому до попереднього року; 107 111,4

- грудень до грудня попереднього року 106,2

Індекс цін виробника, %:

- у середньому до попереднього року; 108,9 М І

- грудень до грудня попереднього року 105,3 мі

Середньомісячна зарплата робітників, службовців, пра­цівників сільського господарства:

- номінальна, грн; 703

- реальний приріст до попереднього року, % 12

Чисельність працівників у віці 15-70 років, зайнятих еко-

номічною діяльністю (в середньому за рік, млн ос.) 21,2

Рівень безробіття населення у віці 15-70 років за методо­логією МОП, % до економічно активного населення від-

повідного віку 8__

Баланс товарів та послуг (платіжний баланс), млрд дола-

_£шСША 3,9

Експорт товарів та послуг, % до попереднього року 108,7 ЮдД

Імпорт товарів та послуг, % до попереднього року 112,3 І І І

Реальний ВВП у 2006 році за прогнозом зросте на 7 відсип їм що менше прогнозу на 2005 рік на 1,6%.

Основною складовою зростання внутрішнього по \

2005 році так і в 2006 році буде споживання домогосподарі ІИ Підвищення платоспроможного попиту населення відбуті і н меться за рахунок подальшого збільшення розмірів мінімалмі заробітної плати, соціальної допомоги та мінімальної пенсії віком відповідно до зміни прожиткового мінімуму

Порівняно з 2005 роком у 2006 році пожвашп інвестиційна активність - валове нагромадження осношкі капіталу зросте на 8,4 відсотка. Чистий приріст прямих іноземнії» інвестицій у 2006 році прогнозується на рівні 2,6 млрд дол. СІП \ Наприкінці 2005 року планується вступ України в Спи

і і|н,іні ;ацію Торгівлі (СОТ), в зв'язку з чим Уряд буде змушений

І приліпити особливу увагу підтримці населення з метою

імпеппя соціальних наслідків членства в СОТ. Тому більша

піні коштів відволікатиметься на адміністративне

нокання процесів збереження соціальних гарантій на

і мому рівні. У 2006 році прогнозується покращання

иі і і иційного клімату через упровадження більш стабільних,

ирііх та передбачуваних умов, визначених членством у СОТ,

ирнятиме не тільки збільшенню обсягу інвестицій, а і

ні.пішо інвестиційної структури.

• .ми.до балансу товарів та послуг зменшиться у 2006 році на

Млрд іривень.Темпи імпорту товарів перевищують темпи

111 у н 2005-2006 роках, що пов'язано в тому числі із збільшення

іпкссгиційних товарів та скасуванням переважної більшості

11 сплати ввізного мита, що надаються суб'єктам

іііп.оекономічної діяльності. Це викличе збільшення вартості

І Ісзважаючи на зменшення кількості обмежувальних

їм щодо українських товарів у зв/язку з визнанням ринкового

і економіки України з боку провідних країн світу, обмеженість

и н і¹11 їх і юіужностей і висока зношеність основних фондів

' .і музей не дасть можливість підтримувати високу експортну

псі і, галузей у 2006 році.

Пе'жажаючи на підвищення у 2006 році платоспроможного

населення інфляційні процеси в економіці будуть

ним. помірними темпами. У цілому за рік зростання цін на

ому ринку складе 8,7 відсотка (грудень до грудня), що на

її шпиг індексу споживчих цін у 2005 році. Однак індекс цін

.і па кінець 2006 року збільшиться на 6,5% в порівнянні з

¹ роком. Це обумовлено зміною умов господарювання після

і І'п і пі в СОТ: посилення конкуренції на внутрішньому

іиіиі.иіспііям підприємствами витрат на оплату праці у

пі шшцепням мінімальної заробітної плати, що призведе

ю імепшення потенційно можливого обсягу прибутку.

іпсппя витрат частково буде компенсуватись підвищен-

іровпробпиками внутрішніх цін, які зростатимуть на

мій (грудень до грудня).

!()()() році на ринку праці спостерігається позитивна і ' аме прогнозується зменшення рівня безробіття на

0,5% в порівнянні з 2005 роком при однаковій чиселі.і

працівників, зайнятих економічною діяльністю.

За прогнозом у 2006 році промисловість повністю відтворим свій виробничий потенціал рівня 1990 року, втрачений у 90-х роі*;і\

За прогнозом на 2006 рік відбудеться абсолютне збільш обсягу надходжень доходів до бюджету за рахунок підвищі платіжної дисципліни платників податків, легалізації "тіш.опи доходів та подальшого зростання економіки. Частка валомої внутрішнього продукту, що перерозподіляється через зве, і

бюджет за прогнозом утримується на рівні 2005 року. У 2006 і

передбачається збільшення частіш капітальних видатків держані тім бюджету порівняно з відповідним показником 2005 рику, забезпечення пріоритетного спрямування цих ресурсні и •

будівництво і реконструкцію об'єктів соціально-культурі

призначення, доріг, розвиток та модернізацію морі теплозабезпечення, комунального транспорту.

Дефіцит Державного бюджету України на 2006 ріі прогнозом не повинен перевищувати 2 відсотки валої внутрішнього продукту.

Постановою Кабінету Міністрів України № 927 визнач основні прогнозні макропоказники економічного і соціальної розвитку України до 2009 року (табл. 12).

ТаЬ.іии

Середньострокові перспективи економічного та соціального розвитку України па період 2007-2009 роки

„ Роки
Показники ІШЦ^шЦ 201»

Номінальний валовий внутрішній продукт, млрд

іривень §05_І5___6,97₂\^

Реальний валовий внутрішній продукт, темп

зростання, % ША_^_10Ц^ ^||І:

Індекс споживчих цін, %:

- у середньому до попереднього року; 108,5 107,0 Іік. і

- грудень до грудня попереднього року 107,8 106,5 І

Індекс цін виробника, %:

- у середньому до попереднього року; 111,5 107,5

- грудень до грудня попереднього року 109,1 106,9 І(і\і |

Продовження таблиці

„ Роки

^{П0КаЗНИКИ} 2007 І 2008 р009~

иіі.омісячна зарплата робітників, службо-
н|і,пітників сільського господарства:
пі.і и.на, грн.;
ні и приріст до попереднього року, % 1198 1387 1591

10,9 8,3 7,9

іі.іііі п. працівників у віці 15-70 років, за-

шіомічною діяльністю (в середньому 20,7 20,9 21,2

І МІМ ОС.

іробіття населення у віці 15-70 років іи'іініогісю МОП, % до економічно акти-

і' кчіня відповідного віку 9,0 9,0 8,6

1. шарів та послуг (платіжний баланс),

... і.і|»іи СИЛА -1056 -2121 -2883

іи кшарів та послуг (у % до попередньо-

108,8 108,0 109,7

ІИІірі '.нирці та послуг (у % до попереднього

1 111,5 1 109,9 1 110,6

Мі шоиідіїо до прогнозу на 2007-2009 рік спостерігається

іншій позитивних тенденцій стабільного економічного

приріст 7,7 відсотка в середньому за рік. Реальне

п піч НІНІ буде супроводжуватися зміною структури

іі.оі о попиту і виробництва доданої вартості, одним з

Іпїї якої с формування сприятливого інвестиційного клімату, пріпгіііме зростанню обсягів прямих іноземних інвестицій в ику України в середньому за рік біля 4 млрд дол США.

^I її пишнім джерелом фінансування інвестицій залишаться
и копни підприємств, але водночас зростатиме роль

мір коштів у фінансуванні виробництва. Залучення коштів, йому, відбуватиметься за рахунок кредитів банків та ■ інвестицій.

I1 і період 2007-2009 років прогнозується подальше поступове
ііи ним рівня життя населення. Реальна середньомісячна
пін.і 11 на і а зростатиме в середньому за рік на 8,9 відсотка.

ції по па середньострокову перспективу передбачається і пніп розвиток системи соціального та пенсійного пнні, вдосконалення недержавного пенсійного забезпе­чим внесення змін до законодавства.

Середньорічні темпи розвитку промисловості в період .'і її і
2009 років прогнозуються на рівні 10 відсотків, зростання оСюиїн
зовнішньої торгівлі: експорту - на 8,8 відсотка в середньому за ріі
імпорту-на 10,7 відсотка. Отже, головним підсумком І

середньостроковій перспективі повинно стати стале економічні зростання, яке базуватиметься на розширенні внутрішні.ом. споживчого та інвестиційного попиту, зміцненні конкурсі її о спроможності української економіки, підвищенні ефекти шин 11 використання виробничих ресурсів та науково-технологип* потенціалу.

Показники прогнозу економічного та соціального репни 11 ■. України на короткостроковий період використовуються для ріп роблення Державної програми економічного і соціального рочни'І ку України та для оцінки надходжень і формування показними Державного бюджету України.

Державна програма економічного та соціального ронити \ України є документом, що визначає цілі та пріоритети соціально економічного розвитку, та описує засоби і шляхи їх досягнення

Державна програма, як елемент системи планування, рочрой ляється щороку та подається на розгляд до Верховної Ради УкріїІ ни одночасно з проектом Державного бюджету України на підім відний рік.

У Державній програмі економічного і соціального роівнт ку України на наступний рік повинні бути відображені:

- аналіз соціально-економічного розвитку країни за минули)!
та поточний роки та характеристика головних проблем розвити)
економіки і соціальної сфери;

- вплив очікуваних змін зовнішньополітичної та зовнішньо
економічної ситуації на економіку країни;

- цілі та пріоритети економічного і соціального розвпм
наступному році;

- система заходів щодо реалізації державної політики і ви
значенням термінів виконання та виконавців;

- основні макроекономічні показники, обсяги капіталі.ми
вкладень, показники державного замовлення та інші необхідні її"
казники і баланси економічного і соціального розвитку, в тому чи
елі у розрізі галузей економіки, Автономної Республіки Крим, об
ластей, міст Києва та Севастополя;

перелік державних цільових програм, що фінансувати-
■і к наступному році за рахунок коштів Державного бюджету
¹ ;

показники розвитку державного сектора економіки, зокрема інриміїшія та використання доходів від розпорядження державним і минім, ефективності використання об'єктів права державної вла-'іі розвитку казенних підприємств.

\ержавні цільові програми - це програми, що націлені на и'іашія найбільш гострих проблем певних галузей промисло-іі ми одиниць адміністративного поділу. У ісржавних цільових програмах наводяться: основні етапи та терміни їх реалізації;

необхідні обсяги фінансування кожної з програм в цілому і іифі і" пційовано зароками з визначенням джерел фінансування; результати виконання кожної програми; обсяги фінансування кожної з програм за рахунок усіх дже-Фпі.иісування в наступному році, в тому числі за рахунок кош-іі'ржлипого бюджету;

державні замовники програм.

Державну програму економічного і соціального розвитку

І і і> шиї чатнерджує, відповідно до Конституції України, Верховна

Vкраїни. У разі необхідності Верховна Рада може прийняти

тону про проведення додаткової наукової, економічної,

ікчжої, правової експертизи проектів найважливіших

к-ржавних програм економічного, соціального і

■ пі п.по-культурного розвитку України або про винесення їх іродно обговорення. Затверджені загальнодержавні програми її ті. ся в офіційних виданнях Верховної Ради України. і ні іу програму економічного і соціального розвитку України [>()■■> рік було затверджено Постановою Кабінету Міністрів пін під 13 вересня 2004 року № 1199. І ібінст Міністрів України:

Організовує підготовку, розробляє і здійснює Державну їм у економічного і соціального розвитку України на наступ­ні

Іизпачає структуру прогнозних і програмних документів імічпоі'о і соціального розвитку, строки і порядок їх розроб-і ні 11 кжідальних виконавців;

- схвалює проект Державної програми економічного і соці і льного розвитку України на наступний рік та подає її на роп Верховної Ради України;

- схвалює прогнози економічного і соціального роіиііп
України на середньо - та короткостроковий періоди, прої і
розвитку окремих галузей економіки на середньостроковиіі ш р|
од, затверджує програми розвитку окремих галузей економіки,

- забезпечує та контролює виконання Державної прогрл їй
економічного і соціального розвитку України і програм розниік)
окремих галузей економіки.

До основних стратегічних Програм економічного і соці.і її ного розвитку України належать Послання Президента.

Щорічне Послання Президента - є офіційним документ і глави держави відповідно до Указу Президента України №314/У від 9 квітня 1997 року „Про щорічні послання Президента України до Верховної Ради України". Послання як конституційний і мент (стаття 106 пункт 2 Конституції) розробляється органами іш конавчої влади та відображає основні напрями соціально економічної та зовнішньої політики на кожний наступний исріо і У цьому документі велика увага приділяється методології та орі .і нізації формування Державного бюджету.

До найважливіших стратегічних документів належать: 1) „Україна: поступ у XXI століття. Стратегія економічнім щ соціальної політики на 2000 - 2004 роки".

Основна сутність стратегії України на період 2000-20(11 рр що викладена в Посланні Президента України до Верховної І'.гп України, полягає у реалізації чітко окресленого завдання: прік ко рене виведення економіки на траєкторію стійкого зростання чері глибокі структурні зміни та поглиблення курсу ринкових реформ, активну і послідовну соціальну політику.

2) „Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії СКО номічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки

У цьому Посланні Президента України до Верховної Ради України від 30 квітня 2002 року визначені концептуальні заса ці стратегії економічного та соціального розвитку України на дон гостроковий період, на основі яких розроблена Стратегія еко номічного та соціального розвитку України на 2002-201 1 рр,, яка відображатиме не лише загальну перспективу української

■ і оиоміки, а й завдання розвитку відповідних галузей та регіо-

иаиіої держави. І І,і концепції стратегії економічного та соціального розвитку

■ і ції центрованим вираженням ідеї, стратегічних цілей економіч-
іюі політики, їх розуміння та практичної реалізації.

У рамках стратегічних завдань та відповідно до Закону Укра-

"Про державне прогнозування та розроблення програм

економічного і соціального розвитку України" постановою

і сту Міністрів України від 25 жовтня 2002 року № 1586 був

ішпопий „Прогноз економічного і соціального розвитку України

'002-2006 роки". Цей середньостроковий прогноз на період

'006 років став основою для вибору варіанта розвитку

і'іпиі і був конкретизований у відповідних державних та

іепих програмах. У Прогнозі визначено тенденції розвитку

коном і ки держави та рівня життя населення, що представлені за

м.і сценаріями:

І) базовим, який передбачає максимальне використання шкостей до економічного зростання;

' і ;ші.тернативний, який відтворює розвиток економіки в ірііиїливих умовах та низьких темпів упровадження і іурпих змін в економіці, з урахуванням можливих ризиків, і'ісмнх експертним методом.

У Прогнозі на 2002-2006 роки при розробці основних ними було враховано ризики невиконання завдань іурної, інвестиційної, зовнішньоекономічної, фіскальної

ік, валютний, інфляційний ризики та ризик політичної

- н.пості.

гиблиці 13 подано прогноз середніх темпів зростання

іших показників економічного та соціального розвитку

іи іа період 2002-2006 року та окремо в 2006 році.

1.1 пліоиим варіантом середній щорічний реальний приріст

і,топитиме 6%, в 2006 році - 7%; за альтернативним,

імуючн недостатній розвиток основного капіталу, трудових

іехнологічного прогресу, середній приріст ВВП

і на рівні 4,4%, в 2006 році-4,5%. Обсяги кінцевих

іих жират домогосподарств: середній за базовим

їм /"<>, альтернативним — 5%; в 2006 році становитиме за

і ііііріаіггом - 7%, альтернативним — 6,3%.

Щорічний середній приріс обсягів промисловості за бак варіантом очікується на рівні 6%, альтернативним - 3,5 %; тш показники очікуються в 2006 році.

Обсяги сільского господарства за базовим сценарієм зросі середньому на 3,5%, за альтернативним — на 2,5%; в 2006 році Ш базовим варіантом очікується зростання на 5%, за альтернатинни І на 3%.

Реальні наявні доходи населення, розраховані за альтернати ним сценарієм, збільшуватимуться але темпи їх значно від< тимуть від базових значень.

Таблиця

Темпи зростання показників економічного і соціального

розвитку України па 2002-2006 роки, розраховані ні

базовим та альтернативним сценаріями, %

Сценарій __^

Показники Базовий Альтернат ининЦ

Середній У 2006 р. Середній У 2(Н><
щоріч- щоріч-

ний ний

1) Реальний приріст ВВП 6 7 4,4 І

2) Кінцеві споживчі витрати 7 7 5

у ВВП

3) Обсяги промисловості 6 6 3,5

4) Обсяги сільського госпо- 3,5 5 2,5
дарства

5) Реальна заробітна плата 12,5 13,7 10,5

6) Питома вага оплати праці 3,6 3,6 2,2

в структурі ВВП

7) Приріст експорту 4,7 5,5 З

8) Приріст імпорту 5 5,2 3,7 4/і

Очікується, що станом на 1 січня 2007 року населення Укриши за прогнозований період зменшиться на 1,8 млн осіб або па І/і відсотка. У середньому очікується скорочення кількісті населення 111 354 тис. осіб за рік. З метою подальшого підвищення ефектнішої її планування бюджету держави Кабінет Міністрів України 26 кипім 2003 р. прийняв Постанову №621 „Про розроблення прогнозі їй програмних документів економічного і соціального розвитку та сюш дання проекту Державного бюджету".

Для формування цілісної системи прогнозних і програмних ментів економічного і соціального розвитку України був при­нц -і і піі „Порядок розроблення прогнозних і програмних докумен-і їм економічного і соціального розвитку та складання проекту і' і'.мінного бюджету", в якому було викладено зміст і напрям ви-наних робіт, головні розробники (виконавці), строк розроб-Н ним і подання документу та співвиконавці.

<1>упкція взаємоузгодження проектів прогнозів економічного і і пціального розвитку України на середньостроковий та коротко-і ірпкоиий період, Державної ірограми економічного і соціально-і її розвитку України на короть ^строковий період з проектом Дер-■ н■ти (і бюджету на відповідн й рік була покладена на Міністер-I гни економіки та з питань євр >пейської інтеграції та Міністерст-

і" і фінансів.

11 р 11 чому Міністерство економіки було призначено головним

питцем та координатором розроблення прогнозів економічно-

і оціальпого розвитку України на середньо- і короткостроко-

ік-ріод та Державної програми економічного і соціального

піп ку України на короткостроковий період.

функція розробки прогнозів та програм розвитку галузей
іміки покладена на міністерства та інші центральні органи

"н.ііі'юї влади.

Ще один нормативний документ, що сприяє та забезпечує ■ фі і пише планування показників бюджету, - Постанова Кабінету іріи № 1427 від 9 вересня 2003 року „Про прогноз показни-іюго бюджету України за основними видами доходів, ви­ні і а фінансування на 2005-2007 роки". Він був розроблений поні аналізу рівня розвитку податково-бюджетної системи ікп іа виходячи з основних завдань щодо посилення соціаль-прммонапості реформ, викладених у вищеназваних Посланнях н їсита України до Верховної Ради України.

роблений у цьому документі середньостроковий прогноз

можливість забезпечити ефективне і раціональне управління

пішім 11 фінансами, насамперед подолання бідності і поліп-

і икосі і життя найбільш уразливих верств населення, а також

»жс виконати бюджет відповідно до цілей податково-

і ■ і МОЇ ПОЛІТИКИ.

Розроблено цей Прогноз з метою:

- визначення прогнозних обсягів бюджетних ресурсів, іц<
обхідні для обгрунтування податково-бюджетної стратегії на
2005-2007 роки;

- забезпечення послідовної реалізації короткостроковії\ ш
лей, закладених у проекті Закону України „Про Державний Іїіо
джет України".

Основні фіскальні індикатори 2000-2007 років, наведені | Постанові, подані в таблиці 14.

Таблиця І і

Прогноз показників зведеного бюджету України за

основними видами доходів, видать ів та фінансування па

2000-2007 роки

Зведений бюджет України, % до ВІЯ І

Роки доходи видатки дефіцит профіти

2000 28,88 " 28,31 0,57

2001 26^9 27,19 0,29

2002 28,04 27^3 0,74

(закон із змінами) 27,99 29,06 1,07 4

Перше півріччя

2003 року (факт) 31,69 29,31 2,38

2004 (проект) 27,57 28,88 1,31

2005(прогноз) 27,09 27,27 (Ц8

2006(прогноз) 27,76 27,79 0,03

2007(прогноз) | 28,78 | 28,81 [ 0,03

Але, за даними Державного казначейства України, зведений бюджет у 2004 році виконано з дефіцитом 3,2%, що значно більшізапланованого. Зведений бюджет за 9 місяців 2005 року викотиш з позитивним сальдо у 2% від ВВП.

Таким чином, прогнозні показники економічного і соцішп ного розвитку України використовуються для розроблення /І' р жавної програми, а також для оцінки надходжень і формуиапп І показників бюджету при складанні проекту бюджету на плановийрік. Державна програма економічного і соціального розвитк\ 111 зом з проектом бюджету України на відповідний рік надасться ил розгляд Верховній Раді. Тому, такі документи, як Прогноз і Дер

ні програми економічного і соціального розвитку України є
шми і обов'язковими елементами системи планування
іншого бюджету країни.
Ьюджетне планування й прогнозування з важливими інстру-
і їм 11 управління, що дають змогу:
ніік мозв'язати політику і бюджет для досягнення довго-
I ірокішпх планів;
окреслити фінансове майбутнє і залишити час для запобі-
і несприятливим подіям;
Поліпшити якість прийняття фінансових рішень;
мпзначити альтернативні шляхи вирішення зазначених про-

удосконалити процес формування бюджету; і прияти відкритості управління і прозорості прийняття рі­пі,

Рівень бюджетного планування, його так звана якість, визна-і. >і ірьома головними чинниками:

чіткістю формулювання цілей та завдань, які необхідно инрішити на даному етапі розвитку;

іс ні опірністю та своєчасністю інформації, яка використо-і н процесі бюджетного планування;

методами, що застосовуються при плануванні бюджетних нкіи.

4.2. Методологія, завдання та принципи бюджетного планування

Розробка прогнозів та планів економічного та соціального

ісржави — процес достатньо складний та довготривалий,

мпмліис зведення прогнозних та планових показників різних

І ;ік, бюджетне планування пов'язано з показниками фінан-

Ііланів підприємств, організацій та установ різних форм

і Тому для проведення робіт по розробці планів та про-

ім необхідна єдина методологія планування та прогнозування.

Методологія планування та прогнозування - це сукупність

ні прийомів і принципів, які застосовуються при здійсненні

ошіх досліджень та аналізу, розробки та формування

і ми па всіх рівнях господарювання, виходячи з основних

ми і оціальио-економічної політики на даному етапі.

Бюджетне планування має свої задачі, базується на піди. них принципах і методах.

Задачі бюджетного планування:

- забезпечення необхідних макроекономічних пропорції! роі<
витку держави;

- визначення реальних джерел і обсягів доходів на всіх рій
нях бюджетної системи;

- ефективний розподіл витрат за напрямами і регіонами;

- забезпечення мінімального рівня соціальних потреб;

- збалансування бюджету;

- утворення необхідних соціальних резервів;

- оптимізація фінансових потоків між бюджетами різних ріпнім

- сприяння найбільш ефективному використанню бюджсі ми
засобів.

З урахуванням вимог, що ставляться перед економікою крн

їни на сучасному етапі розвитку, планування бюджету здіііі

ється у відповідності до наступних принципів:

- цілісності, який забезпечується розробленням взасмоуію
джених прогнозних і програмних документів економічною і соці
ального розвитку України, окремих галузей економіки та окрі
адміністративно-територіальних одиниць на коротко- та середпмі
строковий періоди;

- науковості, який забезпечується розробленням проточнії і
програмних документів економічного і соціального розвитку па іііі)
ковій основі, постійним удосконаленням методології та викорік пні
ням світового досвіду в галузі планування та прогнозування;

- об'єктивності, який полягає в тому, що прогнозні та про
грамні документи економічного і соціального розвитку України

розробляються на основі даних органів державної стани

центральних і місцевих органів виконавчої влади, даних із офіціН них видань Національного банку України;

- самостійності, який полягає в тому, що місцеві органи ПИ
конавчої влади та органи місцевого самоврядування в межах еиоїЯ

повноважень відповідають за розроблення, затвердження та н

нання прогнозних і програмних документів економічного і сніп,і льного розвитку відповідних адміністративно-територіалі.ми • одиниць. Прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку забезпечує координацію діяльності орпшія виконавчої влади та органів місцевого самоврядування;

і іасності, який полягає в тому, що прогнозні та програмні

н її і її економічного і соціального розвитку є доступними для

і к і.кості. Ця інформація забезпечує суб'єктів підприємниць-

і п.пості необхідними орієнтирами для планування власної

інші'іої діяльності;

рівності, який полягає в дотриманні прав та врахуванні ін-ііі місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання форм класності;

дотримання загальнодержавних інтересів, який полягає в що розроблення прогнозних і проірамних документів еко-II ичііого і соціального розвитку здійснюється, виходячи з необ-11 ілбезпечення реалізації загальнодержавної соціально-імі'іііої політики та економічної безпеки держави. Методи бюджетного планування

Методи планування - це система засобів розробки, обгрун-іі і ічаємоузгодження й оптимізації планових завдань і пока-пі Методи макроекономічного планування наведені на рису-• ■;

Методи бюджетного планування

Аналітичний / \ Нормативний

Балансовий Метод коефіцієнтів

Програмно-цільовии

Рисунок 23 - Методи бюджетного планування

І) і;і допомогою аналітичного методу здійснюється ви-

'іі економічної кон'юнктури в минулому та сучасних пері-

і іакож досягнутого рівня як вихідної бази для макроеконо-

їлиувапня. Цей метод застосовується при моделюванні

бюджетних показників і передбачає обчислення планових ПокЗ-'^И ників на основі визначення впливу на них різноманітних чинників"

2) Балансовий метод - за його допомогою досягається узг^И
дженість між надходженнями і витратами за видами і регіонами, І'
також балансуються фінансові ресурси з матеріальними і трудовіцуіИ'И

Цей метод застосовується для забезпечення погодження п^ІИ
треб з наявними ресурсами, визначення пропорцій розвитку ек^рм
номіки відповідно до вимог економічних законів. На практиці ц^ 'і
плануванні за допомогою балансового методу використовується
матеріальні, трудові, міжгалузевий, платіжний, зведений фінансів
вий та інші баланси. Цей метод дає змогу забезпечити опти^ал' І
ний та збалансований розвиток народного господарства. ,'

3) Нормативний метод - це один із методів розробки 1-а о^ і і
грунтування планів, а також регулювання діяльності виробнц_чи^
невиробничих ланок економіки за допомогою норм і нормативів. ■•

Норма - це міра, якась середня величина. Норматив - ї*М"
показник норми, наприклад, технічний, економічний, за якиїми в)
конується певна програма. Н

При плануванні за основу беруться взаємопов'язані норіда '< нормативи, які розробляються відповідно до наступних принципів: Ч 1

- наукова обґрунтованість та єдиний методологічний Щдх*' і
при їх формуванні;

- прогресивність їх, тобто відображення в них науков*"
технічних досягнень, передових методів організації виробництв'
та праці;

- систематичне оновлення відповідно до змін та умов вцро<
ництва;

- порівнянність норм і нормативів, які застосовуються іі_;і рі'
них рівнях управління, можливість їх укрупнення та деталізації, '

Економічні норми та нормативи - це науково обґрунтон;і<' величини, що характеризують кількісну і якісну міру витрат |,₍ц>»' чого часу, матеріальних та грошових ресурсів. Економічні нормУ тиви повинні бути певний час незмінними і стабільними, и₍„ безпечує впевненість у досягненні поставленої мети економити І і соціального розвитку країни. За допомогою нормативів де|у,і,.п' регулює взаємовідносини підприємств із державним бюджпої*¹ Наприклад, нормативи розподілу прибутку, у тому числі под| 111 на прибуток, відрахування у державні фонди, розмір штраф і і, їм ші нормативи повинні створювати зацікавленість підприємінш*

!

і іруктур у максимальному використанні своїх виробничих шностей, що забезпечить узгодження інтересів держави та ' і ні підприємницької діяльності. На базі встановлених норм і і 11 мит господарюючі суб'єкти розраховують свої потреби у ні опих ресурсах.

І Іорми і нормативи регламентують доходи і витрати бюдже-\ рахуванням галузевих особливостей. Нормативний метод

коиомії коштів і виявленню бюджетних резервів. 4) Метод коефіцієнтів - базується на використанні відпові-

коефіцієнтів, що розраховуються як співвідношення досяг-

і, минулого періоду до планових показників. Метод неефектн­ії >му що разом з коефіцієнтом переносяться негативні явища ного періоду, він не сприяє економії бюджетних коштів і ви-

II нию резервів.

• ) ІІрограмно-цільовий метод (стаття 10 Бюджетного коде-

і ппкористовується при фінансуванні окремих державних

і рим соціального й економічного розвитку. Дає можливість

и і п джерела ресурсів для виконання програм і визначити

іишіісп. цих програм. При формуванні бюджету 2002 року

проіолошсний основним. Застосування цього методу дає змо-

и пі.ічміи загальнодержавні пріоритети і обсяг коштів держав-

юджету, необхідних для реалізації програми. Методи планування взаємопов'язані. Так, балансовий метод і.к широке застосування нормативів, на основі яких ви-ііпіі.гя потреби в засобах виробництва та продукції; під час 'Мі комплексних програм застосовуються як нормативний, тисовий метод.

І і. Мрої рамно-цільовий метод бюджетного планування

І фіктивне використання бюджетних коштів - є важливою

то, особливо в умовах обмеженості бюджетних ресурсів.

умовах першочерговим завданням стає визначення пріори-

и мри розподілі бюджетних ресурсів, виявленням джерел фі-

м ія ні і ґрат та контроль за цільовим й ефективним викори-

нчм коштів. Досягнення цих завдань можливо при застосу-

и пріїї рамно-цільового методу формування бюджету.

І Іроїрамно-цільовий метод складання бюджету вперше був

іміонмміій у Сполучених Штатах Америки в середині

1960 років. Він був застосований у Міністерстві оборони мініст­ром Робертом Макиамарою, який запозичив цю систему в автомо­білебудівній компанії „Форд", яку раніше очолював. Президентові США цей метод сподобався, на цей метод формування коштів бу­ли переведені всі міністерства. Практика програмно-цільового ме­тоду планування поступово поширилася на інші країни.

В Україні цей метод був вперше впроваджений при складан­ні бюджету на 2002 рік. У статті 10 Бюджетного кодексу визначе­но законодавчо застосування програмно-цільового методу при формуванні бюджету. Кабінет Міністрів України розпорядженням № 538-р від 14 вересня 2002 року схвалив Концепцію застосуван­ня програмно-цільового методу у бюджетному процесі. Цей доку­мент визначив мету та основні принципи застосування програмно-цільового методу, його елементи та етапи реалізації Концепції.

Сутність програмно-цільового методу складання бюджету

Застосування програмно-цільового методу при складанні бюджету не тільки кардинально змінило ідеологію бюджетного процесу, а й дозволило підвищити його ефективність, тому що:

- процес формування бюджету починається з зосередження
уваги на результатах, які необхідно досягти в державному секторі;

- а потім - на ресурсах, необхідних для досягнення цих ре­
зультатів.

При використанні традиційних методів формування бюджету увага зосереджувалася саме на ресурсах, результатам же уваги не приділялося. Розглянемо приклад. Основною статтею видаткін бюджетних установ, які виконують роботи та надають послуги на селенню, є виплата заробітної плати. Підчас не вистачає коштів для придбання матеріалів та енергоресурсів. Стає питання, якщо неможливе виконання установою своїх функцій, то за що платнім заробітну плату? Необхідно планувати під певні бюджетні кошти обсяги робіт, а потім вже необхідну кількість робітників і фонд зарплати. Обґрунтована кількість працівників дасть можливість нг тільки підвищити їм заробітну плату, але й підвищити резульїаі діяльності. Саме такий підхід при формування видаткової часі піні бюджету і використовується при програмно-цільовому мето п планування видатків.

Отже, сутність програмно-цільового методу полягає в насту­пному:

1. Акцент переноситься з потреби в коштах, необхідних для
виконання державою своїх функцій, на те, які результати очіку­
ються від використання коштів бюджету, тобто на забезпеченні
ефективності використання бюджетних коштів (тобто від еконо­
мічної категорії, наприклад, - заробітна плата до цілей, на які роз­
порядники запитують фінансування).

2. Упровадження цього методу змінює характер обговорення
бюджетної політики: увага переноситься з контролю за виконан­
ням зобов'язань - на забезпечення ефективності. При розробці
бюджетної політики в першу чергу враховується фактор: що оде­
ржить суспільство за ті гроші, що воно витрачає?

Ставиться питання не про правильність використання коштів при виконанні бюджету, а про те, наскільки ефективно витрача­ються кошти при досягненні цілей державної політики.

3. Оцінка й експертиза програм є обов'язковим компонентом
ирограмно-цільового методу.

4. В аналітичному плані програмно-цільовий метод вводить у
бюджетний процес елементи аналізу зіставлення витрат і досягну-
іих результатів.

Ще до впровадження ирограмно-цільового методу, як основ­ного методу планування бюджету з 2002 року, в бюджетному про-цссі вже застосовувалися деякі його елементи, зокрема:

1) Починаючи з 1998 року введені бюджетні запити встанов-пінії форми, в яких головні розпорядники бюджетних коштів обов'язково відображають:

- основну мету діяльності;

- завдання на плановий рік;

- проведений аналіз результатів діяльності, досягнутих у ми-
II юму році;

прогноз очікуваних результатів діяльності у поточному році;

обгрунтування розподілу граничного обсягу видатків за імм функціональної класифікації та напрямами діяльності.

'» Пліви окремих кодів функціональної класифікації, що за-ініуиалися для одного головного розпорядника, сьогодні за

накою можуть бути назвами бюджетних програм. і І оловні розпорядники бюджетних коштів мали можливість поділяти свої видатки з метою забезпечення їх пріоритетності

(як на стадії формування проекту бюджету при підготовці бюджетно­го запиту, так і на стадії виконання бюджету при складанні бюджет­ного розпису та в процесі поточного виділення коштів).

Програмно-цільовий метод складання бюджету - це згрупування різних бюджетних витрат в окремі програми таким чином, щоб кожна стаття витрат була закріплена за певним видом

програми.

Як правило, кожна програма - це фіскальне зобов'язання од­ного головного розпорядника бюджетних коштів, ефективність роботи якого оцінюється з погляду досягнення мети програми.

Програма — це комплекс взаємопов'язаних заходів, спрямо­ваних на досягнення єдиної мети, виконання якої пропонується і здійснюється розпорядником бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій.

Основні характерні риси бюджетної програми:

1) не обмежується в часі;

2) одна бюджетна програма виконується одним розпорядни­
ком бюджетних коштів і не має аналогів;

3) назва бюджетної програми повинна відображати основну
сутність програми, тобто відбивати напрямок використання кош­
тів бюджету;

4) за своїм змістом бюджетна програма повинна відноситься
до одного розділу функціональної класифікації.

Наприклад, програма „Підготовка кадрів для агропромис­лового комплексу у вищих навчальних закладах" відноситься до однієї функції „Освіта" і підфункції „Вища освіта", а її назва роз­криває основний зміст програми;

5) бюджетна програма повинна бути чіткою, конкретною і
зрозумілою для широких мас;

6) складові програми можуть мати підпрограми, тобто дріб­
ніші напрями діяльності, що стосуються програми.

Раніше застосовувався постатейний метод формування бюджету. Програмно-цільовий метод - це формування бюджету не за функціями, а за програмами. Водночас коди програмної кла­сифікації повинні бути пов'язані з кодами функціональної класи­фікації, що дає можливість представити бюджет у розрізі функції'!. Функціональна класифікація видатків бюджету застосовується ви­ключно в аналітичних та статистичних документах.

Прив'язка коду конкретної бюджетної програми до відповід­ного коду функціональної класифікації видатків бюджету викори­стовується з метою:

- складання зведеного бюджету;

- здійснення макроекономічного аналізу;

- формування державної політики у сферах економіки;

- проведення міжнародних порівнянь видатків за функціями.
При застосуванні постатейного методу планування бюджету

здійснювалось тільки на рік. Програмно-цільовий метод сприяє стратегічному підходу, тобто плануванню видатків бюджету на кілька років. Завдяки цьому методу стало можливе впровадження середньострокового планування бюджету. Метою запровадження програмно-цільового методу у бюджетному процесі є встановлен­ня безпосереднього зв'язку між виділенням бюджетних коштів та результатами їх використання.

Завдяки плануванню бюджету за цільовими програмами за­безпечується прозорість витрачання бюджетних коштів у порів­нянні з постатейним методом, який не давав змогу зрозуміти, що саме фінансується під тією чи іншою функцією.

Переглядів: 684