Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Рослинництво

Рослинництво належить до провідної галузі у сільському госпо­дарстві. Використовуючи землю як засіб виробництва люди досягають позитивних результатів, спрямовуючи свою працю на отримання сіль­ськогосподарської рослинної продукції, яка використовується для за­безпечення харчування людей та розвитку тваринництва. Рослинництво відноситься до сезонних виробництв з чітко вираженою технологічною послідовністю робіт, до складу яких входить обробіток ґрунту, внесен­ня добрив, посів сільськогосподарських культур, догляд за рослинами, збирання врожаю, первинна доробка рослинницької продукції.

До складу показників, що характеризують стан та розвиток рос­линництва як галузі сільськогосподарського виробництва входять такі:

• розмір посівних площ, які використовують для вирощування ок­ремих видів зернових та технічних культур, картоплі та овоче-баштанних культур, кормових культур;

• врожайність сільськогосподарських культур;

• валовий збір сільськогосподарських культур.

На розподіл та використання земельних ресурсів значно впли­вають природно-географічні та соціально-економічні фактори, тому структура використання посівних площ окремих регіонів неоднознач­на (табл. 4.6).

В Україні постійно існує підвищена увага до зернового господарс­тва, враховуючи, що зернові культури становлять основу продоволь­ства для людей, забезпечують кормовий раціон для тварин та птиці-Під зерновими культурами зайнято майже 58% всіх посівних плош, на території окремих регіонів ця цифра змінюється з 46 % в Карпатсь­кому регіоні до 70% — в Криму. Значні посівні площі під зерновими



Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА


знаходяться на території Степового регіону — 5,7 млн. га або 37% від загальної площі під зерновими культурами в Україні, на території Поліського регіону відповідно 2,8 млн. га або 18 %, на території Поділь­ського регіону відповідно 3,5 млн. га або 22%, на території Донбасько­го регіону — 2,2 млн. га або 14,3 %.

Таблиця 4.6

Посівні площі сільськогосподарських культур за регіонами у 2004 р.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Регіони Показники Вся посівна площа У тому числі
Зернові культури Технічні культури Картопля і овоче- баштанні культури Кормові культури
Поліський млн. га 5,08 2,84 0,40 0,55 1,29
Питома зага,% 55,9 7,9 10,8 25,4
Подільський млн. га 5,96 3,53 0,84 0,49 їло
Питома вага. % 59,2 14.1 8,2 18,5
Степовий млн. га 9,50 1 5,67 2,57 0,46 0,80
Питома вага, % 59,7 27,1 4,8 8,4
Карпатський млн.га 1,41 0,65 0,08 0,28 0,40
Питома вага,% 46,1 5,7 19,8 28,4
Донбаський млн. га 4,0 2,18 0,99 0,28 0,55
Питома вага, % 54,5 24,8 7,0 13,7
Крим млн. га 0,8 0,56 0,08 0,04 0,12
Питома вага,% 70,0 10,0 5,0 15,0
Усього UI$_yj<PjjiHi млн. га 26,75 15,43 4,97 2,11 4,24
Питома вага, % 57,7 18,6 7,8 15,9

Валовий збір зернових культур залежить від площі посіву та врожай-

°сті цих культур. На продуктивність зернового господарства відчутно

пливають погодно-кліматичні умови, характер зволоження та тепло-

Забезпечення, які щорічно змінюються, рівень організації агротехніч-

*** робіт, а також загальні умови сільськогосподарського виробництва,


Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

економічні умови діяльності підприємств та окремих фермерських гос­подарств. Враховуючи складність впливу вказаних факторів на валовий збір зернових культур щорічно дебатується питання стосовно того, чи вистачить зерна для забезпечення населення харчовими продуктами, для утримання тваринництва, створення державних запасів.

В України протягом тривалого часу був досягнутий значний роз­виток зернового господарства, накопичений практичний досвід, в на­явності сприятливі природнокліматичні умови. У сільському госпо­дарстві працюють досвідчені фахівці, відповідальні за важливу справу, від діяльності яких визначалося забезпечення населення продуктами харчування. Незважаючи на це загальний обсяг виробництва зерна по­чинаючи з 1990 р. щорічно зменшувався і в 2000 р. валовий збір зер­нових культур був менший за досягнутий в 2 рази. Зменшення обсягів виробництва зерна відмічено на території усіх регіонів. На території Степового регіону, наприклад, де зернове господарство відноситься до провідної галузі, обсяги виробництва зерна зменшилися в 2,3 рази в Поліському регіоні — в 1,8 рази. Характерним є те, що в регіонально­му розрізі зміни загального валового збору залишаються однаковими незалежно від диференціації агрокліматичних умов.

Тільки протягом останніх 4-5 років намітилась стабілізація об­сягів валового збору зерна в Україні на рівні 38-42 млн. т. Загальну уяву про існуючі тенденції у зміні обсягів валового збору зерна на території окремих регіонів можна скласти на основі даних наведених в табл. 4.7 та використовуючи залежності, що висвітлені на рис. 4.5.

Основними виробниками зерна в Україні залишаються області, що входять до складу Степового регіону — особливо Кіровоградська, Дніпропетровська, Одеська, Миколаївська області, де зосереджено ви­робництво озимої пшениці, ячменю та зерна кукурудзи. На території Степового регіону щорічно збирають 35-38% загального обсягу зерно­вих в Україні. Значний ресурсний потенціал зернових також зосередже­ний на території Подільського регіону, де вирощується 24-25 % загаль­нодержавного обсягу зернових, та на території Подільського регіону, де вирощується 17-18% валового збору зерна. Крім пшениці тут зосеред­жено виробництво сірих хлібів, гречки, проса, зернобобових культур.


Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА

Таблиця 4.7


Рис. 4.5 Валовий збір зерна за регіонами

Валовий збір зерна за регіонами

 

 

 

Регіони Валовий збір, млн. т 2004 р. у % до 1990 р.
1990 р. 2004 р.
Поліський 8,9 7,7 86,8
Подільський 12,3 9,9 80,7
Степовий 18,0 15,9 87,9
Карпатський 2,4 1,8 75,7
Донбаський 7,4 5,3 71,6
Крим 2,0 1,2 60,6
Усього по Україні 51,0 41,8 82,0


Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


Нестабільність у виробництві зерна почалась з впровадженням приватизації у сільському господарстві, послабленням ролі державного управління, руйнуванням великих сільськогосподарських виробничих об'єднань, впровадження нових організаційно-правових форм госпо­дарювання, відсутності досвіду роботи в ринкових умовах. Крім того, на зменшення обсягів зернового виробництва негативно впливають фактори організаційно-технологічного та агротехнічного змісту такі, як значні втрати зерна на полях при збиранні недобору зерна в резуль­таті зниження урожайності із-за недостатньої кількості добрив, засобів захисту рослин, втрати при перевезенні та зберіганні зерна тощо.

Від обсягів виробництва зерна залежить робота підприємств, що забезпечують виробництво борошна, у своїй єдності ці два процеси яв­ляють складний агропромисловий комплекс. Зміна обсягів виробниц­тва борошна наведені в табл. 4.8.

Таблиця 4.8

Виробництво борошна за регіонами

 

 

 

Регіони Виробництво борошна, млн. т 2004 р. у % до 1990 р.
1990 р. 2004 р.
Поліський 1,6 0,5 31,2
Подільський 1,3 0,5 38,5
Степовий 1,5 0,7 46,7
Карпатський 1,2 0,2 16,7
Донбаський 1,3 0,7 53,8
Крим 0,3 0,1 33,3
м. Київ 0,4 0,2
Усього по Україні 7,6 2,9 38.2

Негативні процеси, що існують в галузі виробництва зерна, тор­кнулися борошномельної промисловості. Намітилась чітка тенден­ція зменшення обсягів виробництва борошна (табл. 4.8). За період 15 років загальний обсяг виробництва борошна в Україні зменшився з 7,6 млн. т до 2,9 млн. т, тобто в 2,6 рази. Зменшення виробництва


Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА

борошна відмічено на території усіх регіонів. Так, в Поліському регіоні обсяги виробництва борошна зменшилися в 3,2 рази, в Подільському — 2,6 рази, в Степовому — в 2,1 рази, в Карпатському — в 6 разів, в Дон­баському — в 1,9 рази, в Криму — в 3 рази, в м. Києві — в 2 рази.

Важливе значення для забезпечення стабільності у виробництві зерна, борошна та інших продуктів, що залежать від стану зернового господарства, для забезпечення внутрішніх потреб держави у продо­вольчому, насіннєвому та фуражному зерні, нарощування експортних можливостей має створення належних економічних та організаційно-правових умов. У складі заходів важливого значення набуває форму­вання цивілізованого ринку зерна, притаманного ринковій економіці. Умови формування ринку зерна визначені Законом України «Про зерно та ринок зерна в Україні» (2002 p.). Законом визначені суб'єкти ринку зерна. Це:

• суб'єкти виробництва зерна;

• суб'єкти зберігання зерна;

• суб'єкти заставних закупок зерна та проведення інтервенційних операцій;

• акредитовані біржі;

• інші суб'єкти підприємницької діяльності, які діють на ринку зерна.
Суб'єктами виробництва зерна є власники, орендарі та користува­
чі земельних ділянок, які використовують їх для виробництва зерна.

Суб'єктами зберігання зерна є: зернові склади (елеватори, хлібні бази, хлібоприймальні, борошномельні і комбікормові підприємства) та інші суб'єкти підприємницької діяльності, які беруть участь у про­цесі зберігання зерна. Суб'єкти зберігання зерна відповідно до укладе­них договорів складського зберігання із суб'єктами ринку зерна гаран­тують забезпечення якості та дотримання нормативів природних втрат зерна протягом терміну його зберігання.

Суб'єктами заставних закупок зерна є: сільськогосподарські това­ровиробники, зернові склади, державні агенти та уповноважені із за­безпечення заставних закупок зерна.

Суб'єктами проведення інтервенційних операцій є: сільсько­господарські товаровиробники, зернові склади, Державний агент

20,


РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА

із проведення інтервенційних операцій, уповноважені із проведення інтервенційних операцій.

Законом визначені основні засади впливу державних органів вла­ди щодо формування ринку зерна. До їх складу входять:

• надання пріоритетної бюджетної, кредитної та інвестиційної під­тримки суб'єктам заставних закупок зерна та проведення інтер­венційних операцій;

• забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насін­нєвому, фуражному, технічному зерні та заходів щодо нарощуван­ня його експорту;

• встановлення мінімально гарантованої ціни на заставлене сільсь­когосподарськими товаровиробниками зерно;

• гарантування сільськогосподарським товаровиробникам права вільного вибору використання зерна та ціни його реалізації;

• контроль якості зерна та його зберігання;

• розвиток мережі обслуговуючих зерновий ринок кооперативних формувань;

• впровадження сучасних ресурсозберігаючих технологій у вироб­ництві, зберіганні та переробці зерна.

Діяльність центральних та місцевих органів виконавчої влади спрямовується на першочергове залучення інвестицій для розвитку матеріальної бази сільськогосподарських товаровиробників, заготі­вельних та зернопереробних підприємств, підприємств, які виготов­ляють машини, устаткування, обладнання для зернового господарства, на удосконалення інфраструктури ринку зерна.

До технічних культур відносять такі, що використовують у якості сировини для подальшої промислової переробки. До складу технічних культур відносять цукровий буряк, льон, соняшник, сою, рапс, тютюн, коноплю тощо.

Посівні площі технічних культур в Україні складають біля 5 млн. га або 18,6% від загальної посівної площі. Зайнятість посівних площ технічними культурами залежить від виду технічної культури, природнокліматичних умов для її вирощування. Наприклад, значні посівні площі (понад 50%) розташовані на території Степового регіону, особливо в Кіровоградській,



Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА


Дніпропетровській та Запорізькій областях, де зосереджено вирощування соняшника. Значна питома вага посівних площ на території Подільського та Поліського регіонів зайняті під вирощуванням цукрового буряка.

В складі технічних культур провідне значення в галузі вітчизня­ного рослинництва набуває вирощування цукрового буряка — буряків­ництво. За площею посівів цієї культури Україна посідає перше місце в світі. В сільськогосподарських підприємствах відпрацьована техно­логія вирощування цієї культури, що забезпечує високу врожайність (300-350 ц/га) та значний валовий збір цукрового буряка. В той же час основні показники продуктивності суттєво залежать від регіонального розташування посівних площ, погодних умов, рівня агротехнічної ор­ганізації і механізації польових робіт.

Традиційно вирощування цукрового буряка зосереджувало­ся на території Подільського регіону, головним чином у Вінницькій, Хмельницькій, Тернопільській, Черкаській, Полтавській областях. Ва­ловий збір цукрового буряка на території Подільського регіону складає 45-50% від загального валового збору в Україні.

На території Поліського регіону також розвинуте буряківництво, валовий збір цукрового буряка коливається в межах 25-30% від за­гального валового збору цукрового буряка в Україні. Значного досвіду у вирощуванні цукрового буряка набуто у Київській, Сумській, Жито­мирській областях.

Валовий збір цукрових буряків на території окремих регіонів на­ведено в табл. 4.9, а загальні тенденції зміни обсягів вирощування цук­рових буряків протягом останніх 15 років наведені на рис. 4.6.

Наведені статистичні дані та виявлені залежності свідчать, що за роз­глянутий період значно (в 2,7 рази) зменшився валовий збір цукрового буряка в цілому по Україні. Відмічена тенденція характерна для кожного регіону. На території Подільського регіону, наприклад, валовий збір цук­рового буряка зменшився в 2,9 рази, на Поліссі — в 2,3 рази, в Степовому регіоні — в 2,7 рази, в Донбаському регіоні — в 2 рази. Зрушення нега­тивного змісту відбулися під впливом значних змін у зв'язку з ліквіда­цією крупних сільськогосподарських підприємств, в яких існував висо­кий рівень організаційного та агротехнічного забезпечення вирощування


       
   
 
 


Є. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


цукрового буряка. Тому стан вирощування цукрового буряка та його пе­реробка, як свідчить набутий досвід, характеризується як кризовий.

Таблиця 4.9

Валовий збір цукрових буряків за регіонами

 

 

 

Регіони Валовий збір, млн. т 2004 р. у % до 1990 р.
1990 р. 2004 р.
Поліський 11,4 5,0 44,2
Подільський 21,8 7,4 33,8
Степовий 5,2 1,9 37,7
Карпатський 3,2 0,9 26,6
Донбаський 2,8 2,4 52,3 ,
Усього по Україні J 44,3 26,6 37,5


 


204


Рис. 4.6

Валовий збір цукрових буряків за регіонами



Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА


Процеси вирощування цукрового буряка безпосередньо пов'язані з його переробкою. Тому буряківництво разом із діяль­ністю цукрових заводів створює складний агропромисловий комп­лекс, розглядається в даному випадку як єдине ціле. Виробничий потенціал цукрових заводів в Україні — один із найбільших у світі. Промислові потужності дають змогу щорічно виробляти 5-6 млн. т цукру, причому, на внутрішні потреби країни направляти до 2 млн. т цукру. Цукрові заводи розташовані, головним чином, на території Подільського регіону, потужність яких забезпечує виробництво 44-46% загальнодержавного обсягу виробництва цукру, а також на території Поліського регіону, де виробляється 25-30% загальної кількості цукру.

Стан вирощуванням цукрового буряка негативно вплинув на діяль­ність цукрових заводів, про що свідчать дані, наведені в табл. 4.10.

За період з 1990 р. по 2004 р. обсяги виробництва цукру скоро­тилися в 3,2 рази, вказана тенденція скорочення виробництва цукру характерна для усіх регіонів: на території Подільського регіону об­сяги виробництва зменшились в 3,4 рази, Поліського — в 2,5 рази, Степового — в 3,5 рази, Донбаського — в 2,8 рази. Набуті тенденції у зміні обсягів виробництва цукру на території окремих регіонів наве­дені нарис. 4.7.

Таблиця 4.10

Виробництво цукру за регіонами

 

 

 

Регіони Вироблено цукру, млн. т 2004 р. у % до 1990 р.
1990 р. 2004 р.
Поліський 1,62 0,64 39,5
і]одільський 3,1 0,92 30,0 ,
.S-теловий 1,1 0,31 28,2
^карпатський 0,56 0,08 14,3
^Донбаський 0,42 0,15 35,7 _j
_^~ього по Україні 6,8 2,10 30,9

       
   
 


Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


Рис. 4.7

виробництво цукру за регіонами

Обсяги виробництва цукру почали інтенсивно зменшуватися по­чинаючи з 1994 р. внаслідок відмови від державного замовлення та ін­тенсивного впровадження приватизаційних процесів. Найбільш рекор­дний спад виробництва цукру був у 2002 p., коли було вироблено лише 1,6 млн. т цукру — найнижчий показник починаючи з 1940 р.

Серед основних причин кризового стану в цукровиробничій галузі є серйозні недоліки під час приватизаційного процесу. Приватизація та пе-репрофілювання цукрових заводів супроводжувалася їх знищенням. Нові власники сподівались на негайне отримання солідних прибутків. Але цук­рові заводи потребують реконструкції, заміни технологічного обладнання. Для забезпечення глибокої переробки потрібно щорічно виділяти значні кошти на удосконалення виробництва. Постійний перепродаж цукрових


Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА

заводів призвів до їх повного занепаду. Широкої практики набуло штучне доведення цукрових заводів до банкрутства. В 2005 р. працювало лише 120 заводів із 160. Решта припинили своє існування. В умовах відсутності державної організаційної та фінансової підтримки налагодити постійно діюче виробництво на цукрових заводах стає неможливим.

Необхідно також враховувати той факт, що цукрові заводи побудо­вані переважно в сільській місцевості і, по суті, є селище утворюючими. Вони фактично утворюють життєву інфраструктуру в сільській місце­вості та в невеликих провінційних містечках. Завдяки їх підтримці со­тні тисяч людей мали можливість для працевлаштування, повноцінно планувати своє життя на перспективу. Сьогодні ж більшість з мешкан­ців цих сіл та міст виїжджають у великі міста, за кордон для фінансо­вого забезпечення власної родини.

Кризовий стан у цукровиробничій галузі набув сталого характеру та без реальної державної підтримки забезпечити відновлення її не­можливо. Стоїть завдання збільшення посівних площ цукрового буря­ка та обсягів власного виробництва цукру, створення економічних умов для запобігання зростання цін реалізації цукру на внутрішніх ринках та ліквідації дефіциту цукру-для внутрішнього споживання, створення умов для відновлення експорту вітчизняного цукру та залучення інвес­тицій в цукрову промисловість.

В складі технічних культур важливе значення набуває вирощуван­ня льону-довгунця — сировини для легкої промисловості. Традиційно виробництво льону концентрувалося в областях Поліського регіону і щорічно обсяги його виробництва складали 100-115 тис. т. Проте по­чинаючи з 1992-1993 pp. обсяги виробництва льону почали інтенсивно скорочуватись і в 2004 р. вони скоротилися в 10 разів. Такий негатив­ний процес з вирощуванням льону пов'язаний із змінами організацій­но-правових умов господарювання, депресивним станом економіки, низьким станом економічної діяльності, відсутністю державної під­тримки важливої галузі сільського господарства. Відсутність льону як провинної бази призвів до занепаду легкої промисловості.

На території Поліського регіону, зокрема в Рівненській та Жито-иРській областях традиційно вирощувався хміль, необхідний продукт



Е. А. Зінь

РЕГІОНАЛЬНА ЕКОНОМІКА


для харчової промисловості. Природнокліматичні умови цього регіо­ну є необхідною, але не достатньою умовою для вирощування хмелю. Процеси у сільському господарстві, що пов'язані із впровадженням ринкових умов господарювання, боляче вплинули на стан цієї галузі. Зростання витрат, неможливість отримання достатніх доходів для за­безпечення рентабельності вирощування хмелю, відсутність держав­них дотацій збитковим сільськогосподарським підприємствам привело до занепаду цієї галузі.

Відродження вирощування хмелю безпосередньо залежить від впровадження заходів агротехнічного та економічного змісту. В їх складі: забезпечення підвищення урожайності, впровадження нових перспективних сортів хмелю, сучасних технологічних процесів з ви­користанням відповідної техніки для закладання та догляду за хміль­никами, підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції на зарубіжному ринку.

Досвід передових сільськогосподарських підприємств Рівненсь­кої області, наприклад, свідчить про можливості розвитку хмелярс­тва, збільшення валового збору хмелю. На землях ВАТ «Дубнохміль» щорічно зростає врожайність хмелю, вона складає 5-6 ц/ га. Щорічно в області отримують 55-65 т сухого хмелю.

Вирощування картоплі, овоче-бахчевих культур здійснюється на території практично всіх регіонів. Проте найбільші площі для виро­щування зазначених культур відводяться на території Поліського регіо­ну. У 2004 p., наприклад було зайнято під картоплею та овоче-бахчевих культурами 550 тис. га, що складає 10,8 % загальної посівної площі регіо­ну. Особливо виділяються в цьому плані Чернігівська, Київська, Волин­ська, Сумська області. На території Поліського регіону під картоплею та овоче-баштанними культурами зайнято 490 тис. га, що складає 8,2% загальної посівної площі регіону. Значні площі під згаданими культура­ми зайняті у Вінницькій, Черкаській та Хмельницькій областях.

Картопля стала однією із основних продовольчих та кормових культур, а також важливою сировиною для розвитку таких галузей економіки, як крохмалепатокової, спиртової, овочесушильної та ін. промисловості.



Розділ 4 ВИРОБНИЧА СФЕРА


Овочівництво, як галузь сільського господарства, забезпечує насе­лення овочевими культурами, що складають важливу частину харчово­го раціону людини. Вирощування капусти, помідорів, огірків, цибулі, буряків столових, кабачків тощо здійснюється на всій території України з врахуванням природо-кліматичних умов крупними підприємствами, фермерськими господарствами та на присадибних земельних ділянках.

Посівні площі під кормовими культурами займають 15-16% загаль­ної площі сільськогосподарських культур. Найбільша їх площа та пито­ма вага в Поліському регіоні — відповідно 1,29 млн. га та 25,4% особ­ливо в Житомирській, Чернігівській та Сумській областях. Дещо менші площі зайняті кормовими культурами на Поділлі — відповідно 1,1 млн. га та 18,5% загальної площі сільськогосподарських культур регіону.

Вирощування кормових культур має важливе значення для спожи­вання сільськогосподарськими тваринами, для розвитку тваринництва. До їх складу входять кормові коренеплоди, однорічні та багаторічні трави (конюшина, тимофіївка, люцерна та ін.), що споживаються по­ряд із картоплею, цукровим буряком тощо.

Зазначимо, що від обсягів вирощування кормових культур у знач­ній мірі залежить розвиток тваринництва.




Переглядів: 491

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Стан та розвиток агропромислового комплексу | Тваринництво

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

  

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.028 сек.