МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів
Контакти
Тлумачний словник Авто Автоматизація Архітектура Астрономія Аудит Біологія Будівництво Бухгалтерія Винахідництво Виробництво Військова справа Генетика Географія Геологія Господарство Держава Дім Екологія Економетрика Економіка Електроніка Журналістика та ЗМІ Зв'язок Іноземні мови Інформатика Історія Комп'ютери Креслення Кулінарія Культура Лексикологія Література Логіка Маркетинг Математика Машинобудування Медицина Менеджмент Метали і Зварювання Механіка Мистецтво Музика Населення Освіта Охорона безпеки життя Охорона Праці Педагогіка Політика Право Програмування Промисловість Психологія Радіо Регилия Соціологія Спорт Стандартизація Технології Торгівля Туризм Фізика Фізіологія Філософія Фінанси Хімія Юриспунденкция |
|
|||||||
Причини та умови вчинення злочинів, пов'язаних із сексуальним насильствомСтатевий потяг - не єдиний мотив розглянутого злочину і не завжди головний. Мотивацією злочину є й інші спонукання, характерні для агресії,- ворожнеча, презирство, помста, самоствердження, престижні розуміння тощо. Неповнолітні сексуальні злочинці діють зазвичай групами, деякі члени яких беруть участь у нападі переважно з цікавості й для демонстрації своєї дорослості і чоловічих якостей2. До причин та умов вчинення вищезазначених злочинів належать такі. 1. Вчинення сексуального насильства пов'язано не стільки з недоліками в галузі загальноосвітньої, культурної і професійної підготовки, скільки з недоглядами у сфері морально-статевого виховання людей, переважно молоді3. Нині не приділяється належна увага вихованню культури поведінки і стосунків, боротьбі з проявами брутальності, цинізму, з поширенням пияцтва та інших негативних традицій проведення дозвілля. Недостатньо уваги приділяється і питанням статевого виховання, формування поваги до достоїнства жінки. Див.: Чуприков А. П., Цупрык Б. М. Общая и криминальная сексология: Учеб. пособие.- К.: МАУП, 2002.- С. 245. 2 Див.: Зелинский А. Ф. Криминальная психология: Науч.-практ. изд.~ К.: ЮринкомИнтер, 1999.-237 с. 3 Див.: Курс советской криминологии. Предупреждение преступности / Под рсл. В. Н. Кудрявцева.-М.: Юрид. лит., 1986.-С. 189-190.
2. Специфічну роль відіграють приклади сексуальної поведінки, що порушують загальноприйняті норми (наприклад, учинення статевих актів у присутності дітей, безладне статеве життя), а також поширення цинічних поглядів стосовно жінки і статевих відносин. 3. Розбещуючий вплив старших за віком є однією з причин вчинення зґвалтувань підлітками. Цей вплив, як правило, позначається в процесі формування неповнолітньої особи і рідше - у момент вчинення нею злочинів. Бездоглядність підлітків у період їх статевого дозрівання здійснює надзвичайно негативний вплив на стан статевої злочинності'. 4. Проблема вчинення злочинів на сексуальному ґрунті тісно пов'язана з проблемою криміногенної ролі вживання спиртних напоїв, впливу їх на сферу сексуальних стосунків. Близько 80% злочинів на сексуальному грунті вчинюється особами, які перебувають у стані сп'яніння. 5. При вчиненні зґвалтувань винні керувалися, насамперед, 6. Легковажна поведінка потерпілих від статевих злочинів або В. С. Мінська, вивчаючи кримінальні справи про зґвалтування, дійшла висновку, що 29% таких злочинів спровоковані неправомірною або іншою аморальною поведінкою потерпілих або вчинені за їх сприяння, 42,5% майбутніх жертв перед нападом на них роз- 1 Див.: Андреева Л. А. О некоторых обстоятельствах, способствующих половым преступлениям несовершеннолетних, и мерах их предупрежде-ния // Вопросы борьбы с преступностью.- М., 1969.- Вьш. 10.- С. 108—113. " Див.: Дремова И. А. Вопросм мотиваций преступлений несовершеннолетних (по материалам уголовных дел по ст. 117 УК РСФСР) // Вопросы борьбы с преступностью.-М., 1971-Вып. 14.-С. 106-114. пивали спиртні напої з майбутніми злочинцями, у чому і виявилась аморальна поведінка перших'. 7. Прагнення задовольнити свої егоїстичні інтереси, уявлення деяких чоловіків про себе як про істот, які мають ледве чи не від природи переваги над жінками, що вони мають право домогтися своїх цілей стосовно жінок, зведення статевих стосунків до суто фізіологічного акту. Подібні уявлення досить живучі, оскільки звернені до найбільш низинних інстинктів. До того ж установка особи, яка вчиняє злочини на сексуальному ґрунті, у низці випадків має хуліганський характер: прагнення «розважитися», виявити своє «Я» саме шляхом приниження інших людей, цинічного знущання над ними2. 8. Нерівність винних перед законом. Так, 85,3% опитаних вважають, що законодавством України і правозастосовною практикою не забезпечується рівність перед законом громадян щодо притягнення до відповідальності за сексуальні злочини високопосадових осіб та осіб з високим матеріальним становищем. 9. Відсутність довіри громадян. Щодо кримінально-правової та кримінологічної політики України, характеру ситуації, що склалася в країні, 73,6% опитаних вважають, що в суспільстві зростає недовіра громадян щодо державного захисту їх прав, інтересів, а також незадоволення діяльністю правоохоронних органів. Статеве насильство справедливо розцінюється як грубі, цинічні, навіть руйнівні дії, що, проте, породжуються глибинними, най-тоншими, зазвичай психотравмуючими переживаннями й емоціями, зміст яких здебільшого не охоплюється свідомістю особи. Винні в зазначених злочинах дуже рідко здатні чітко пояснити, чому вчинили такі діяння, у чому полягає смисл, значення цих дій для них, зрозуміти, яке суб'єктивне завдання вирішує людина, яка вчиняє ті чи інші кримінально карані вчинки,-дуже важлива. Практика наукових досліджень переконливо свідчить, що з'ясу-вати внутрішні причини насильницької сексуальної поведінки за допомогою тільки соціологічних методик фактично неможливо. Наприклад, вчинення статевих актів у присутності дітей не можна Див.: Минская В. С. Криминологическое и уголовно-правовое значение поведения потерпевших // Вопросьі борьбьі с преступностью.- М., 1997.-Вып. 16.-С. 9-26. 2 Див.: Блиндер Б. А. У головно-правовая охрана свободи и достоинства жеищин // Науч. тр.- Ташкент: Йзд-во Ташкент. ун-та, 1970.- Вып. 370.
назвати переконливою причиною зґвалтувань. Такі акти в сільській місцевості й нині досить поширені, що може породжувати як цинічне до них ставлення, так і байдужість, а може призвести до невротичних розладів тощо. Водночас є підстави вважати, що рівень зґвалтувань у містах вищий, ніж у сільській місцевості, оскільки там вищий рівень латентності. Проблема зґвалтувань тісно пов'язана з проблемою криміногенної ролі вживання (а точніше - зловживання) спиртних напоїв. 80% зґвалтувань вчинюється особами в нетверезому стані. Однак серед тих, хто перебував у нетверезому стані, лише невелика кількість вчинила насильницькі сексуальні злочини. Непереконливим є твердження, що винні при вчиненні зґвалтувань керуються, насамперед, хуліганськими спонуканнями. Очевидно, настав час відмовитися від використання в науці поняття «хуліганські спонукання» для пояснення явищ, незрозумілих дослідникові. Ми не погоджуємося з точкою зору, що неналежна, навіть аморальна поведінка потерпілих може виступати як причина зґвалтувань. Така поведінка може розглядатися лише як умова, що сприяє вчиненню цих злочинів. Якщо уявити особу, яка була в дитинстві свідком статевих зносин, а пізніше - цинічних висловлювань стосовно жінок, які зазнали згубного впливу буржуазної пропаганди, зловживали спиртними напоями, яка не була об'єктом цілеспрямованого виховання в навчальних закладах і трудових колективах, то стане зрозумілим, чому ж вона вчинила саме зґвалтування. Можна уявити собі тисячі людей, які виховувалися в неналежних умовах, мають негативно оцінювані якості або неналежним чином поводяться в суспільстві, проте не вчиняють настільки тяжких злочинів. Необхідно встановити конкретні мотиви зґвалтувань, зрозуміти, чому та чи інша особа за даних обставин вчинила даний вчинок, а не будь-який інший. Адже будь-яка ситуація містить безліч варіантів виходу з неї, однак винний обирає лише той, який має протиправний характер. Тому виникає запитання: чому він обрав саме протиправний варіант? Сказати, що це відбувається тому, що ця особа так створена, по суті, нічого не сказати. Тому ми спробуємо розкрити ті внутрішні, суб'єктивні детермінанти, що призводять саме до зґвалтувань. Водночас не можна заперечувати криміногенного значення недоліків у виховній роботі, у тому числі в статевому вихованні, згубного впливу пияцтва, цинічних, примітивних поглядів на міжста- теві відносини та інших негативних явищ, що сприяють зґвалту-ванням. Ці явища мають бути об'єктом попереджувального впливу, але варто розглядати їх не як причини, а як умови, що сприяють вчиненню зазначених злочинів. Сексуальні злочинці здебільшого сприймають жінок як нижчих істот, бажання яких для них нічого не варті, які зобов'язані робити все те, що забажає чоловік. Свої стосунки з жінками вони зводять лише до фізіологічних актів. Із конструктивних позицій ціннісно-нормативні концепції успішно досліджував А. Р. Ратинов і його прибічники. Не викликає сумнівів, що у сексуальних злочинців не сформовано уявлення про цінність волі, гідності і статевої недоторканності жінок. Насильницькі дії і є свідченням цього. Цікавим є підхід Г. В. Антонова-Романовського до пояснення причин сексуальних злочинів. Він вважає, що специфіка соціальної обумовленості зґвалтувань, порівняно з іншими несексуальними насильницькими злочинами, пов'язана з особливостями деяких сексуальних субкультур, які мають достатню внутрішню єдність сукупності сексуальних норм, що властиві визначеним соціальним групам. Найкриміногеннішими є ті сексуальні норми, що тягнуть за собою відсутність духовної близькості між сексуальними партнерами, детермінують зневажливе ставлення до жінки. Сексуальні норми, що допускають насильство, не мають значного поширення. Зазвичай вони пов'язані з менш вираженими формами прояву неповаги до особистості жінки. Криміногенність більшості негативних сексуальних норм полягає не в тому, що вони допускають пряме насильство над жінкою. Зґвалтування зазвичай є порушенням більшості норм, властивих конкретній субкультурі. Таким чином, причини вчинення подібних злочинів як актів індивідуальної поведінки повинні розглядатися на психологічному, точніше, патопсихологічному рівні, якщо наявні психічні розлади. Тільки цей рівень (і застосування відповідних методик) дає можливість встановити мотиви сексуальних злочинів, належним чином пояснити їх. Мотив, у якому містяться суб'єктивні, внутрішні причини поведінки,- категорія психологічна, а не юридична, соціологічна, медична, економічна тощо. Наша концепція причин сексуальних злочинів, що ґрунтується на мотивації цих злочинів, може бути названа компенсаторною теорією, оскільки має місце спроба компенсації індивідуально-психологічних дефектів особи, що реалізується в злочинній пове-
дінці. Інакше кажучи, виявляється прагнення, як правило підсвідоме, компенсації цих дефектів, що детермінує сексуальний насильницький злочин. І саме ці дефекти визначають той факт, що особа вчиняє насильство, а не вирішує іншим чином суб'єктивно сприйняту й оцінювану власну життєву ситуацію. Суб'єктивні причини сексуальних злочинів, насамперед, пов'язані з особливостями уявлення злочинця про самого себе. У цьому аспекті злочин є спробою змінити наявне, нерідко психотравмую-че уявлення про самого себе, що здебільшого особою не усвідомлюється, і таким чином підвищити власне самосприиняття. Людина не може внутрішньо, на психологічному рівні сама себе не сприймати або не прагнути до цього. І проблема, пов'язана з генезисом компенсаторної поведінки, розвитком і вираженням її різних форм, виникає в першому варіанті в тому випадку, якщо особа не сприймає себе такою, якою вона є. Несприйняття, передовсім, виявляється в певному негативному емоційному ставленні до самого себе. Але в деяких випадках, що характерно для сексуальних насильників, сприймає себе, як їй здається (цей момент також здебільшого є неусвідомленим), за деяких специфічних умов, що є породженням нею «Я»-концепції. Наприклад, самосприиняття може бути здійснено, якщо підвищено або збережено її статус у неформальній групі, переборено, насамперед у психологічному аспекті, домінування протилежної статі, або здійснилося самоствердження в чоловічій ролі. В інших випадках основою злочинної сексуальної поведінки є не прагнення до зміни власного уявлення про себе і таким чином -підвищення самосприиняття, а суто захисні завдання. Насильство в цих випадках є формою захисту наявного уявлення про себе і самосприиняття від погрози, пов'язаної з визначенням суб'єктивно принижуючого злочинця поведінкою жінки, яка завдає удару по його самосприйняттю і оцінці себе в чоловічій ролі. При цьому поведінка жінки об'єктивно зовні може і не бути такою. Крім того, вона може і не знати про це. Уявлення сексуального злочинця про себе будуються на тому, яким він уявляє себе в очах жінки. Сексуальні вбивства й вбивства з ревнощів. Жорстокість при вчиненні «родинних» убивств може виступати як ціна самоствердження, протест проти свого становища в даній родині. У стосунках із дружиною дії вбивці можуть бути реакцією на її спроби (часто ненавмисні й несвідомі) продемонструвати його сексуальну, еро- тичну неспроможність і таким чином знизити його самооцінку. Це - одна із форм сексуального відторгнення, але її не слід розуміти вузько, лише як відмовлення від статевої близькості. Відторгнення коханої дружини є також проявом такого відвернення й може означати повну катастрофу для чоловіка в його соціально-психологічних зв'язках з навколишнім світом. Переживання стають ще більш болючими, якщо дружина надала перевагу іншому чоловіку. Зрада дружини й особливо її відторгнення дуже травмують чоловіків, що знаходить вияв у некомунікабельності, замкнутості. Втративши таким чином дружину, чоловік не тільки втрачає можливість задоволення фізіологічних потреб, а й головне - зв'язок із середовищем. Позбавлений її підтримки, він починає відчувати велику тривожність і занепокоєння. Ситуації сексуального відторгнення (у широкому розумінні) можуть спричиняти найжорстокіші руйнівні дії, у результаті яких можуть постраждати і невинні (наприклад діти, сусіди). Для багатьох сімейних конфліктів досить типова така ситуація: домінуюча, власна дружина - і покірливий чоловік, який хіба у нетверезому стані компенсує свою підпорядкованість вчиненням насильства. Втім, за таких стосунків чоловік не може жити без дружини, він звик, що саме вона вирішує найважливіші питання. Він ніби бачить у ній свою матір і обирає її для себе як дружину саме тому, що відчуває до неї такі ж почуття, як і до матері. Жіноча опіка йому необхідна, але водночас він намагається її позбутися, як намагався це робити ще дитиною і юнаком, коли жив з матір'ю. З іншого боку, дружина, власна за натурою, обирає собі за чоловіка людину, яким вона може командувати, але звичайно її вибір теж здійснюється на підсвідомому рівні. Вона не може жити, не маючи в підпорядкуванні чоловіка, це для неї життєва необхідність. Таким чином, чоловік і жінка «сковані» єдиним ланцюгом ворожнечі й ненависті й водночас не можуть жити один без одного. Ланцюг обривається через насильство, коли одна зі сторін порушує сформовану конфліктну рівновагу. Серед зґвалтувань, учинених з особливою жорстокістю, виділяються ті випадки, коли злочинець раптово нападає на жінку, зазвичай ззаду. Це відбувається в темний час доби на вулиці, у під'їзді, сквері тощо. Злочинець намагається силою, наприклад, застосовуючи жорстоке побиття або удушення, відразу ж зломити опір потер- пілої. Звичайно такі сексуальні злочинці чекають жертву або віднаходять сприятливу ситуацію. Іноді жінку заздалегідь «обирають», наприклад, у міському транспорті, непомітно спостерігають за нею й у сприятливий момент вчинюють напад. Проте зазвичай ґвалтівнику практично неважливо, з ким він вступить у статевий контакт. У деяких випадках потерпілій погрожують ножем, але досить рідко його використовують, як правило, тоді, коли вона дуже активно чинить опір (ми не маємо на увазі серійні сексуальні вбивства). Здебільшого при раптових нападах жінка так налякана й приголомшена, переживає настільки сильний стрес, що нездатна чинити опір, тим більше, якщо її жорстоко б'є фізично міцний чоловік. Отже, можна виділити основні суб'єктивні чинники, властиві більшості сексуальних злочинців: Психологічні властивості злочинця: 1) імпульсивність, порушення прогнозування наслідків своїх учинків, несприйняття соціальних норм і вимог, високий рівень тривожності, ригідність й афективність у поєднанні з поганою пристосовністю, відчуженням, дезадаптованністю; 2) підсвідоме відчуття своєї неповноцінності у взаєминах із жінками, невпевненість у собі; 3) зниження можливості співпереживання, низький рівень самосвідомості, порушення сексуальної пристосовності й відсутність персоніфікації у виборі сексуального партнера; 4) прагнення до ствердження себе у взаєминах із жінками, Взаємозв 'язок «жертва — злочинець». Так, за словами засуджених, ініціатором вступу в статевий зв'язок є потерпіла, яка нібито не чинила опору. Такі випадки можуть траплятися на практиці, але зазвичай це не відповідає дійсності і є наслідком дії механізму психологічного захисту, унаслідок чого відбувається перетворення каяття за вчинений злочин, і злочинець стає ледве чи не жертвою обставин, що склалися. Потерпілій приписуються ті риси й мотиви поведінки, яких насправді в неї не було. Крім того, в описі фабули злочину засуджений перебільшує значення одних деталей і применшує інші, тому істина спотворюється, набуває іншого змісту. Злочинець сам починає вірити в те, що все відбувалося саме так, як він описує, а не інакше. Тому спроби «обвинувачення в неправді» у таких випадках недоцільні. Стосунки з батьками і в родині. Склад батьківської родини, характер батька й матері, їх взаємини, ставлення злочинця до батька і матері, сестер і братів. Стосунки з матір'ю, емоційне відвернення з її боку, ступінь їх близькості, а також склад власної родини злочинця, стосунки з дружиною, переважно сексуальні, з дітьми, ступінь близькості з ними, його неформальне (дійсне) становище, тобто, визначення лідера в родині, його життєві плани, пов'язані з родиною, їх рівень регулювання поведінки, конфліктів у родині тощо. Життєві цілі й цінності. Чому він віддає перевагу, якими шляхами може досягти успіху, чи є заборонені шляхи, життєві орієнтири тощо? Суб'єктивне значення його сексуального життя, стосунки з жінками. Зв'язок життєвих планів і цінностей саме з ними, роль жінки у його минулому житті. З'ясування причин цього. Стосунки з жінками. Наскільки часто й успішно він спілкувався $ дівчатами і жінками, чи були в нього любовні захоплення, у тому числі перша закоханість, чим вони закінчувалися, якщо травматично для нього, то чому. Проведення дозвілля (із чоловіками чи жінками). Пояснення його переваг. Стосунки з жінками в його індивідуальній історії: із сестрами та іншими родичками, шкільними подругами, знайомими по навчанню, роботі й у побуті. Наявність труднощів у встановленні контактів. Наявність конфліктів. їх суть. Випробування почуття ревнощів, розчарування, суперництва, невдачі. Рівень його задоволення стосунками з жінками, із дружиною. Наявність стосунків з друзями. Наявність надання переваги одному близькому другові або компанії, причини вибору приятеля -за визначеними особистими якостями, за спільними захопленнями, для «звеселяння» тощо; ідеал справжнього друга й у чому він полягає, рівень впливу друзів у його житті, його роль у вчиненому злочині, особливо, якщо це було групове зґвалтування. Наявність відчуття обділеності жіночою увагою, заздрість тим товаришам, які у стосунках з жінками поводять себе легко і впевнено, мають у них успіх. Події, які були найбільш важкими, в минулому і сьогоденні. У чому їх суть і реакція на них. Допомога оточуючих у цьому, їх наслідки, а також вплив на подальшу поведінку. Як часто про них згадує, які почуття у зв'язку з цим відчуває? Зв'язок цих подій зі вчиненим зґвалтуванням, їх вплив на стосунки з жінками тощо. Ставлення до вчиненого злочину й факту засудження. Можливість формулювання мотивів злочину. Ставлення до покарання як справедливого, якщо ні,- то чому. Наявність почуття провини за вчинений злочин. У чому конкретно бачить свою провину? Чи вважає кого-небудь ще винуватим у вчиненому злочині тощо? Ставлення до потерпілої. Знайомство з нею, характер взаємин; характеристика, вік, зовнішність; події, що передують зло-чинові. Порушення поведінки в минулому і сьогоденні. Прогули на роботі, зловживання алкоголем і наркотиками, інші порушення адміністративних і дисциплінарних норм, вчинення аморальних вчинків тощо. Як вони були пов'язані із вчиненим злочином? Порушення режиму в місцях позбавлення волі, їх причини. Робота й навчання до засудження. Де, скільки часу, ким працював або навчався, чи подобалася робота або навчання; взаємини з товаришами по службі, однокласниками тощо. Плани на майбутнє. Відносно своєї родини, дійсної або майбутньої, трудової діяльності або навчання. Здатність ураховувати досвід минулого, щоб правильно будувати свою поведінку і стосунки з жінками. Після бесіди й вивчення матеріалів справи можна побудувати гіпотезу про мотиви вчиненого злочину і визначити психологічний тип засудженого. Це стане основою для вибору ефективних методик виправлення й перевиховання.
|
||||||||
|