Коло думок

Сонячний годинник

Один східний монарх із подорожі привіз сонячного годинника. Привезений подарунок цілковито змінив життя мешканців держави. Усі піддані дуже швидко навчилися ділити день на години, з радістю дивилися на годинник і вимірювали час. Вони стали пунктуальними, порядними, старанними, можна було покладатися на їх слово. Живучи так, вони упродовж кількох років нагромадили гроші і досягли добробуту. Коли монарх помер, його добрі й щасливі піддані вирішили спорудити йому пам’ятник. Оскільки сонячний годинник став для них символом і джерелом благополуччя, то вирішили помістити його в храмі під золотим куполом. Коли храм був готовий, виявилося, що сонячне проміння не може до нього пробитися. Маленький промінчик світла безповоротно щез, а з ним перестав існувати і час. Одні мешканці знову стали не пунктуальними, інші – не дуже точними, а інші взагалі стали байдужими. Кожен робив, що хотів, не звертаючи уваги на те, що роблять інші. Ціла держава знову погрузла в нестатках.

На світі дуже багато не пунктуальних і неточних людей. Часто власна незібраність заважає не тільки працювати, але і жити, відохочуючи людей зустрічатися з такою людиною. Природно, в першу чергу страждає кар'єра - потім особисте життя, і через небажання бути точним все може піти шкереберть. Якісь п'ять хвилин можуть бути вирішальними, і бажано постаратися розвинути в собі здатність відчувати час, адже як мовилося в старій рекламі "Точність - ввічливість королів».

Думки вголос Що таке пунктуальність?.............................. Візьми до уваги! Це не тільки риса людського характеру, що дозволяє виконувати в строк обіцяне, але і культура виховання і мислення даної особистості. Ця риса стає не лише іміджем людини, а й своєрідним путівником життя.

Пунктуальна людина ніколи не дозволить собі запізнитися або не виконати дане слово, щоб не образити почуттів того, кому було обіцяно. Така людина реально оцінює свої можливості та сили перш, ніж щось пообіцяти. Пунктуальність викликає повагу з боку співрозмовника, який оцінює цю особистість як цілеспрямовану, впевнену в собі і в тому, що вона робить, відповідальну і надійну людину.

Продовж думку Надійна людина – це…………………………………………

Важливо бути пунктуальним тому, що…………………...

З А П А М 'Я Т А Й!!!

Пунктуальні люди, що вміють правильно використовувати час - Люди, що дотримуються слова і очікують того ж від інших - Постійні і легко передбачувані люди -

У С П І Ш Н І ЛЮДИ

Марно прожита хвилина – втрачена назавжди. Пунктуальність вказує на те, що ми цінуємо свій час, і час інших. А люди цінуватимуть нас, оскільки вважатимуть відповідальними і надійними. Маленьке запізнення або не пунктуальність насправді можуть обійтись дуже дорого - створити нам погану репутацію. Нас знатимуть як не пунктуальних і таких, що завжди спізнюються. Завжди можна знайти причини і виправдання, можна навіть збрехати, щоб виплутатися з ситуації, але від цього ми станемо лише гіршими. Деякі звинувачують в цьому свою культуру, але це нічого не міняє. Якщо ми не візьмемо на себе відповідальність за свою пунктуальність, то інші відноситимуться до нас так само, і ми витрачатимемо неймовірно цінний час на даремне очікування один одного. Запізнення – це звичка, і до того ж дуже шкідлива звичка. І ми не позбудемось її, поки не зрозуміємо, наскільки вона шкідлива. Люди виправдовують свою не пунктуальність тим, що вони надто зайняті, а тому й спізнюються. Але якщо ми постійно спізнюватимемось у школу чи на роботу, на зустріч чи змагання, то рано чи пізно, ми втратимо роботу, повагу до себе, свою власну репутацію.

Не призначайте зустріч, якщо ви не впевнені, що зможете вчасно прийти!

Якщо ми позбудемось цього недоліку, ми отримаємо важливу рису характеру, завдяки якій люди віритимуть в нас. Вони говоритимуть: «Це відповідальна людина, яка дотримує слова. На неї можна покластися!».

Надійність– це сильна риса характеру, яка продукує в людині багато інших якостей. Бог задоволений нами, коли ми дотримуємось своїх обіцянок, так само і люди, з якими ми маємо справу. Наступного разу, коли ви матимете зустріч з кимось, оцініть свою пунктуальність за десятибальною шкалою. Вас може здивувати оцінка, але для інших в цьому може не бути нічого нового.

ДискусіяУявіть, що хтось попросив 10 ваших друзів оцінити наскільки ви надійна людина, що б вони відповіли?

Як ви реагуєте, коли хтось спізнюється?

Їжа для роздумів Надійна людина, як сонце – світить навіть в непогожий день.

Це цікаво ! Ми звикли до годинника. Вже й не віриться, що у давнину люди не знали його. Але такий час був. Наші далекі предки розпізнавали лише ранок, день, вечір і ніч. Пізніше час стали вимірювати довжиною тіні: подовжилась тінь людини на три ступні – незабаром вечір. Згодом було виявлено незручності цього способу: взимку тінь стає довшою швидше, ніж улітку, та й ступні у людей не однакові, через що таке обчислення часу призводило до багатьох непорозумінь. Край цьому поклали винахідники. На рівному, відкритому для сонця майданчику, вони вкопали палицю, обвели її колом і стали уважно спостерігати за рухом тіні від неї. Так почалася історія годинника. Отже, першим був годинник сонячний. У Стародавньому Вавилоні на вершині найбільшої піраміди поставили глиняний стовп. Рівний майданчик розкреслили лініями. Коли тінь від стовна наближалася до однієї із ліній, жрець проголошував: «Знайте, вільні і раби, все населення царства, волею Бога минула ще одна година, п’ята година від сходу сонця!»

Час не можна повернути назад, час не можна зупинити.

Час – ваш друг, якщо ви цінуєте його, ви усвідомлюєте важливість кожної миті.

Головна причина, чому ми хочемо бути пунктуальними, полягає в тому, що ми прагнемо наслідувати нашого Бога. Він подає чудовий приклад пунктуальності. Він ніколи не спізнюється, ретельно дотримується свого графіка щодо сповнення власних намірів. Коли Бог вирішив знищити безбожний світ потопом, то сказав Ною: «Зроби собі ковчега з дерева ґофер». Передзнищенням того світу Він звелів Ноєві увійти до ковчега і промовив: «По семи днях, Я литиму на землю дощ сорок день і сорок ночей,— і всяку істоту, яку Я вчинив, зітру з-над поверхні землі». Потоп прийшов точно «по семиднях,— і води потопу линули на землю». Уявіть собі, що сталося б з Ноєм та його сім’єю, якби вони вчасно не ввійшли до ковчега. Подібно до свого Бога, вони мусили бути пунктуальними.

У Святому Письмі міститься безліч прикладів, які засвідчують, що Бог ніколи не спізнюється Біблія заохочує нас чекати дня суду Божого. Навіть якщо з людського погляду здається, що цей день «протягнувся», ми впевнені, що він «не спізниться».

СТОРІНКА ДЛЯ ДИТИНИ І ВСІЄЇ РОДИНИ

Казка Олекса Стороженко

Жили собі чоловік та жінка. Усього в них було доволі. Свого сина єдиного вони шанували, пестили, що забажає, виконували, не давали й пилинці впасти. Доріс Павлусь до парубка, зробився гладким та опецькуватим, тільки руки в нього білі й ніжні, бо ніколи роботи не знали. Чоловік картав жінку — навіщо такого лінивого виростили, що з ним буде, як їх не стане. Мати відповідала, що на все воля Божа.

Якось Павлусь уночі розвередувався — захотів меду. Мати побігла по селу шукати, ледве випросила. Прибігла, а синок уже й спить. Через той мед занедужала мати, й не стало її. За нею й батько пішов. А Павлусеві все одно добре. Стали за ним доглядати наймит і наймичка, що їх господиня просила колись. Щастя, як горох, так і сипалося на парубка. У господарстві лад, прибуток, відкрили навіть шинок із лавкою. Павлусь тільки їсть та спить, ліньки й повернутися, не те що на вечорниці йти.

Якось на Зелені свята зібралися парубки йти шукати скарб. Вирішили попросити Павла, щоб він пішов із ними на щастя. Той не «хотів і сказав, що як Бог дасть, то й у вікно вкине». Ходили хлопці до вечора, нічого не знайшли. Аж бачать — лежить здохлий собака. Вирішили взяти його на дрючок та й укинути Павлові у вікно заради жарту. Так і зробили. Кинули собаку, а з нього як посипляться дукати! Парубки хотіли забрати, а наймит не дав. І Павло сказав, що це йому Бог у вікно вкинув, як він і казав.

Щастя не залишало Павлуся. Знайшлася хороша дівчина, одружилися вони, народилися у них гарні діточки.

Що ж таке щастя, кого можна вважати щасливим? Є люди, що звуть щасливими таких, як Павлусь, котрі увесь свій вік ні про кого й ні про що не дбають; таких, які мають багато грошей і стережуть їх, як Рябко на ланцюгу. А по-моєму, той тільки й щасливий, хто другому не заздрить, кого Бог благословив на добрі діла. Заздрять декотрі щастю Павлуся, а от стати б ним і не хотіли.

Здавна люди замислювалися над тим, що таке щастя. Історія Павлуся показує, що безділля і ситість — це ще не щастя. Не може бути щасливою та людина, котра не зігріває своїм теплом інших, безцільно й безглуздо проживає свій вік. Хоч і таланило в усьому Павлусеві, але його щастя мало хто б захотів.

Урокисправедливості

Краса мови – відображає красу людської душі

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Давайте і ми спробуємо розглянути себе у дзеркалі своїх вчинків і дій? Як дізнатися чи можемо ми бути надійними та пунктуальними? Чи уміємо виконувати свої обіцянки?	\|	Урок 13 Навчаємося бути правдомовними

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.011 сек.