Як уже зазначалося, обов’язок гаранта перед бенефіціаром обмежується сплатою суми, на яку видано гарантію. У тому ж разі, якщо добровільне виконання гарантом взятого на себе обов'язку відповідати перед бенефіціаром за порушення принципалом зобов'язання не відбудеться, бенефіціар має право заявити позов про стягнення грошової суми з гаранта відповідно до умов гарантії у межах загального строку позовної давності. Поряд із цим бенефіціар має право вимагати від гаранта відшкодування збитків та сплати процентів річних з простроченої суми. Тобто чинне законодавство розмежовує відповідальність гаранта як поручителя за основним зобов’язанням і відповідальність гаранта за невиконання чи неналежне виконання свого обов'язку, що полягає у сплаті грошової суми, передбаченої договором гарантії. В останньому разі відповідальність гаранта, який прострочив належну сплату грошової суми за договором гарантії, нічим не відрізняється від відповідальності боржника за класичним грошовим зобов’язанням.
Бенефіціар зобов’язаний:
· вимогу про сплату грошової сумивідповідно до виданої гарантії пред’являти гаранту у письмовій формі;
· до вимоги про сплату грошової сумивідповідно до виданої гарантії додавати документи, вказані в гарантії;
· у вимозі або у доданих до неї документах про сплату грошової сумивідповідно до виданої гарантіївказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов’язання, забезпеченого гарантією;
· пред’явити вимогу до гаранта у межах строку,встановленого у гарантії, на який її видано.
Бенефіціару забороняється:
· передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.
Бенефіціар має право:
· вимагати від гаранта сплати грошової суми за гарантією у разі невиконання основного зобов’язання принципалом;
· подавати до суду позов про стягнення з гаранта основного боргу (грошової суми, передбаченої гарантією), завданих збитків та процентів річних з простроченої суми у випадку, коли гарант не виконає свого зобов’язання за гарантією добровільно.