КЛАС ДВОСТУЛКОВІ

У світовій фауні відомо близько 15 тис. (за іншими даними - 20 і навіть 30 тис.) видів двостулкових, з них в Україні - близько 250. Із загальної кількості видів лише 1/5 - мешканці прісних водойм. У фауні України переважають прісноводні види. Двостулкові населяють гідросферу від літоралі до океанічних западин (10,8 км). Особливо велика біомаса цих тварин у прибережних мілководних зонах. На суші не зустрічаються.

Розміри варіюють від 2-3 мм до 1,5 м (тридакна). Двостулкові молюски мають білатеральну симетрію. Їхня черепашка складається із двох стулок, з'єднаних еластичною зв'язкою (лігаментом), а у деяких видів і за допомогою замка (зубців і заглибив на стулках). Стулки закриваються при скороченні м'язів-замикачів. Ріст черепашки відбувається нерівномірно, що залежить від пори року й умов навколишнього середовища. Унаслідок цього утворюються смуги приросту, за якими можна визначити вік молюска. Передній край черепашки тупий, задній - загострений. На нижньому боці між розкритими стулками висувається м'язова нога - орган переміщення молюска. Чимало молюсків, користуючись ногою, зариваються в мул або пісок. У багатьох морських представників класу в нозі є бісусна залоза, що виділяє речовину - бісус, за допомогою якого молюск прикріплюється до підводних предметів. У деяких форм, що ведуть нерухомий спосіб життя, нога стає рудиментарною (мідії) або зникає зовсім (устриці).

Мантійна порожнина з'єднується із навколишнім Середовищем двома сифонами: ввідним, або зябровим,крізь який надходить вода, і вивідним, або клоакальнимкрізь який вода виходить назовні. Надходження води забезпечується рухом вієчок епітелію, що вкриває мантію, зябра і сифони.

Голова редукована. Нервова система розкидано-вузлового типу і складається з трьох пар нервових гангліїв: головних, ножних і тулубних, з'єднаних між собою комісурами і конективами.

У зв'язку з малорухливим способом життя органи ч у т т я розвинені слабко. Біля основи зябер є осфрадії, а в нозі - статоцисти. У деяких по краю мантії розташовані очі.

Органи травлення розпочинаються ротом, що знаходиться на передньому кінці тіла, над основою ноги. По боках від нього - ротові лопаті, війки яких підганяють частки їжі до ротового отвору. Слинні залози нерозвинені. Далі їжа йде до стравоходу, мішкоподібного шлунка, куди відкриваються протоки печінки, середньої кишки (має довгі внутрішні складки - тифлозом), задньої кишки, яка пронизує шлуночок серця І закінчується порошицею на дні вивідного сифона.

Живляться двостулкові пасивно, переважно детритом, планктонними організмами, бактеріями, які потрапляють у мантійну порожнину разом із водою. Дихають за допомогою зябер, що розташовані в мантійній порожнині по обидва боки від ноги. Для живлення і дихання двостулкові молюски пропускають крізь своє тіло велику кількість води, яка крізь ввідний сифон всмоктується у мантійну порожнину і фільтрується крізь зябра. Кисень розчинений у воді, надходить у кровоносні судини зябер, а завислі у воді часточки осідають на їх слизовій оболонці. Вієчки, розташовані на зябрах, гонять слиз із осілими часточками вперед, до ротового отвору. Усе їстівне (мікроскопічні рослини і тварини, органічні рештки) надходить до органів травлення, які вистелені війчастим епітелієм, а неорганічні речовини окутуються слизом і виводяться назовні через вивідний сифон.

Кровоносна система складається із серця, що має два передсердя і один шлуночок, кровоносних судин та системи лакун і синусів. Кров (гемолімфа) виконує різноманітні функції: забезпечує сталість іонного складу та осмотичного тиску; транспортує гази, поживні речовини та продукти обміну; фагоцитує (завдяки наявності амебоцитів) мертві клітини, бактерії,

Більшість двостулкових - роздільностатеві тварини. Протоки сім'яників і яєчників відкриваються в мантійну порожнину. Запліднення яєць зовнішнє. Розвиток у більшості видів із метаморфозом. Личинка морських форм - велігерабо парусник, - подібна до трохофори кільчастих червів. Личинки прісноводних молюсків - глохідії - паразитують на зябрах ми плавцях риб. За допомогою личинкової стадії ці малорухливі тварини розселяються у гідросфері.

У наших проточних водоймах на піскуватих відмілинах мешкає перлівниця звичайна - (довжина - від 9 до 14,5 см, висота - до 4 см). Стулки в неї товстостінні, з доби розвиненим перламутровим шаром; закриваються за допомогою замка. У стоячих водоймах з мулистим дном поширена жабурниця звичайна - (довжина - до 20 см). Черепашка у жабурниці ширша й округліша, ніж у перлівниці, Тонкостінна, без замка. Рухаються ці тварини дуже повільно (1-1,5 м за годину). Во-Мни зариваються у ґрунт на Дні, де й проводять зиму в Стані заціпеніння. Тривалість життя цих молюсків у середньому 15 років.

У морях України поширені мідії, морські гребінці, устриці, які вживаються в їжу. Мідії належать до довгожителів окремі живуть до 100 років), вони є численними у Чорному, Азовському та інших морях. Ведуть сидячий спосіб життя, прикріплюючись бісусними нитками до субстрату. Мешкають на глибині від 9 до 78 м.

Звичайна мідіявитримує значні коливання солоності води й опріснення. Однак якщо вона постійно живе при зниженій солоності, то росте повільно і розміри її значно зменшуються. Цей молюск належить до евритермнихорганізмів: влітку на літоралі сильно прогрівається сонцем, а взимку в суворих умовах Білого і Баренцевого морів може навіть промерзати, залишаючись живим. Із зростанням сонячної активності швидкість росту мідії зменшується в 2-2,5 рази, а в роки з Низькою активністю ріст найбільш інтенсивний. У Чорному морі Поширена середземно-чорноморська мідія, яка зустрічається при солоності понад 10%. Її біомаса складає до 0,5 кг на 1 кв. м.

У Чорному морі поширена звичайна, або їстівна, устриця. Устриці здебільшого живуть на камінні та піщано-кам'янистих ґрунтах, приростаючи своїми стулками до субстрату, на глибині від 1 до 50-70 м. Вони дуже чутливі до температури води, особливо в період розмноження, що відбувається при температурі +18 -20 С. Найжирнішими та найсмачнішими вони бувають у місцях, де спостерігається незначне опріснення моря річковими водами. Устриці дуже чутливі також до чистоти води та вмісту у ній кисню. Часто гинуть при заносі їх піском та мулом під час шторму. Занесена до Червоної книги України. Великі устричні банки (місця скупчення) є вздовж Кримського та Кавказького узбереж Чорного моря. Найбільш масовим молюском Азовського моря є серцевидка, уламками черепашок якої майже по всюди вкриті його береги.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Будова і життєві функції	\|	КЛАС ЧЕРЕВОНОГІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.