Підвищення в'язкості крові може бути при захворюваннях, які супроводжуються гарячкою, згущенням крові, а зниження — прет анеміях та інших захворюваннях з явищами гідремії.

Визначення гематокритної величини. Гематокритна величина — це відношення об'єму формених елементів крові (еритроцитів) до загального об'єму крові. Для визначення величини гематокриту застосовують методи центрифугування у градуйованих піпетках із приладу Панченкова (за Тодоровим й.), мікроцентрифугування (за Шкляром) та електронноавтоматичні. У приладах типу «Цел-лоскоп», «Культер» вимірювання гематокритної величини відбувається автоматично одночасно з підрахунком червоних кров'яних тілець. Тому прилад визначає не лише загальний об'єм еритроцитів у крові, а й середній об'єм клітин.

Гематокритну величину виражають в процентах або по міжнародній системі (Si) в м³/м³ або в л/л. Наприклад, 45 % аба 0,45 м³/м³ або 0,45 л/л.

У телят гематокритна величина коливається у межах ЗО—40 %, у корів — 35—45; овець — 25—45; свиней — 35—43; коней — 35—45; собак — 42—48; кролів — 35—45; курей — 38—42 %.

Збільшення гематокриту буває при захворюваннях, що супроводжуються згущенням крові, наприклад, при діареях, поліците-мії. Цей показник використовують для визначення ступеня зневоднення новонароджених телят при захворюваннях діареями інфекційної та незаразної природи. Зменшення гематокритної величини спостерігають при анеміях різної природи, гідремії.

Гематокритну величину використовують для визначення середнього об'єму одного еритроцита, який визначають діленням її по-

25»

казника на кількість еритроцитів в 1 мкл крові і виражають у кубічних мікрометрах. Наприклад, гематокритна величина становить ЗО %, тобто в 1 мкл крові еритроцити займають об'єм 0,3 мкл або 300 млн мм³, а кількість еритроцитів — 6 млн у 1 мкл. При цьому середній об'єм одного еритроцита дорівнює: 300 000 000 мкм³: 6000000 = 50 мкм³. Цей показник використовують для характеристики окремих видів анемій. Збільшення об'єму еритроцитів (мак-роцитоз) спостерігається при мегало- і макроцитарних анеміях, а його зменшення (мікроцитоз) — при залізодефіцитних.

БІОХІМІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ КРОВІ

У районних і обласних державних лабораторіях ветеринарної медицини щороку проводять велику роботу по біохімічному дослідженню крові з метою діагностики порушень обміну речовин. Подальше удосконалення даної роботи, перехід на автоматичні аналізатори дадуть змогу більш чітко і швидко проводити біохімічні дослідження та давати рекомендації щодо діагностики і профілактики патології.

ВИЗНАЧЕННЯ КІЛЬКОСТІ ГЕМОГЛОБІНУ В КРОВІ

Гемоглобін — це дихальний фермент крові, який міститься в еритроцитах і забезпечує транспорт кисню з легень до тканин та вуглекислоти з тканин до легень, входить до складу гемоглобіно-вої буферної системи крові, яка бере участь у регуляції кислотно-основного балансу. Гемоглобін належить до групи хромопротеїдів, складається з простетичної групи — гема, яка включає двовалентне залізо, і білкового компоненту — глобіну.- Синтезується гемоглобін у червоному кістковому мозку, а руйнується через 110—130 днів життя еритроцитів у клітинах системи фагоцитую-чих мононуклеарів.

Існують фізіологічні й патологічні види гемоглобіну. До фізіологічних відносять гемоглобін А (НвА), тобто гемоглобін дорослих з його двома різновидностями НвАІ і НвА₂ та гемоглобін фетальний (НвР), який становить основну кількість гемоглобіну плода. Патологічні різновиди гемоглобіну (В, С, D, Е та ін.) виникають у результаті уродженого дефекту синтезу гемоглобіну, вони передаються потомству і є основою розвитку гемоглобінопатій (гемоглобінозів), які можуть бути причиною анемій гемолітичного типу.

Гемоглобін може вступати в сполуки не лише з киснем (оксигемоглобін) та вуглекислотою (карбгемоглобін), але й з іншими газами та речовинами. При з'єднанні з окисом вуглецю (CO) утворюється карбоксигемоглобін, причому швидкість його утво-

Рення у 160 тис. раз вища, ніж швидкість дисоціації (для порівняння зазначимо, що швидкість утворення оксигемоглобіну перевищує швидкість диссоціації його лише в 1 тис. разів, що пояснює механізм токсичного впливу CO на респіраторні органи). При з'єднанні гемоглобіну з нітритами (нітритотоксикоз) утворюється метгемоглобін, у якому залізо тривалентне й тому не приєднує кисень, що призводить до розвитку гіпоксії, а при сполученні з сульфаніламідами — сульфгемоглобін, який також не може переносити кисень.

Запропоновано кілька методів визначення гемоглобіну: колориметричний (гематиновий, метод Салі); ціанметгемоглобіновий; фотометричний; газометричний, коли гемоглобін насичують киснем або вуглекислотою і за їх кількістю визначають вміст гемоглобіну; за вмістом заліза в гемоглобіні. Як стандартний рекомендують гемоглобінціанідний метод за Л. М. Піменовою та Г. В. Дер-візом. Вміст гемоглобіну в крові тварин різних видів коливається у значних межах (табл. 9).

Збільшення вмісту гемоглобіну в крові тварин (плейохромія, гіперхромемія) спостерігається при згущенні крові (діарея, утворення ексудатів, транссудатів), серцево-легеневій недостатності і збігається, як правило, зі збільшенням кількості еритроцитів.

Зменшення кількості гемоглобіну (олігохромемія) спостерігається при анеміях різного походження, причиною яких є дефіцит міді, кобальту, заліза, вітамінів В₂, ВІ2, В_с, С, кровотечі, посилений гемоліз еритроцитів при піроплазмідозах, лептоспірозі, інфекційній анемії коней, пригнічення функції кісткового мозку різними токсинами.

Визначення індексів червоної крові. Визначення у крові кількості гемоглобіну та еритроцитів не завжди дає змогу виявити характер анемії і, відповідно, її причини. Для цього додатково необхідно визначити співвідношення між кількістю еритроцитів і гемоглобіном, тобто вирахувати так звані індекси червоної крові —

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Визначення швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ). Осідання — це властивість еритроцитів осідати на дно посудини при зберіганні стабілізованої крові. Швидкість осідання еритроцитів	\|	Кольоровий показник і середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.