Кольоровий показник і середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті.

Кольоровий показник — це насиченість еритроцитів (Ер) гемоглобіном (Нв) у хворої тварини порівняно з аналогічним середнім показником у здорових тварин даного виду.

Визначають його за формулою:

де Нв₂ і Ерг — кількість гемоглобіну і еритроцитів у досліджуваної тварини; Нві і Ері — середній вміст гемоглобіну і еритроцитів у здорових тварин.

Кольоровий показник — величина відносна. У здорових тварин він коливається у таких межах: у великої рогатої худоби і свиней від 0,85 до 1,15, коней і собак — 0,8 до 1,2, овець — 0,5—0,7, свиней і кролів —0,8—1,0, курей — 2,0—3,0.

Середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ) визначають діленням вмісту гемоглобіну віл крові на кількість еритроцитів у тому ж об'ємі. ВГЕ виражають у пікограмах (пг; 1 г=10¹² пг). Наприклад, вміст гемоглобіну становить 120 г/л, еритроцитів 6-Ю⁶ в 1 мкл; або 6-Ю¹² віл, отже ВГЕ=120-10¹²: :6-10¹² = 20пг.

ВГЕ дорівнює (пг): у великої рогатої худоби—15—20; овець—10—13; свиней—16—19; коней—17—20; собак — 19—23; кролів —21—23; курей —36—40.

Збільшення ВГЕ і кольорового показника називають гіперхромією. Зустрічається вона при хронічних гемолітичних, міелоток-сичних анеміях, нестачі кобальту і вітаміну ВІ₂. Зниження ВГЕ і кольорового показника (гіпохромія) спостерігається при нестачі в раціоні міді, заліза, протеїну (аліментарно-дефіцитна анемія), рідше при зменшенні об'єму еритроцитів.

ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗЕРВНОЇ ЛУЖНОСТІ І КИСЛОТНОЇ МІСТКОСТІ КРОВІ

Більшість біологічних процесів в організмі перебігає у нейтральному або слаболужному середовищі (за винятком травлення у шлунку), яке забезпечується рівновагою між кислотними (Н+) і лужними (ОН~) іонами і виражається водневим показником (рН). У плазмі крові величина рН постійна, утримується в межах 7,30—7,45.

На стан кислотно-основного балансу значно впливають як кислоти, що утворюються із білків і ліпідів у результаті проміжного обміну речовин у клітинах і тканинах, бродильних процесів в органах травлення, так і луги, які надходять в організм з рослинними кормами, утворюються в процесі обміну речовин (аміак,

Аміни та ін.). Кислоти і луги також утворюються при розвитку різних патологічних процесів. Незважаючи на вплив кислот і лугів, водневий показник крові — величина досить стабільна. Постійність рН забезпечується насамперед буферними системами крові, а також активною діяльністю нирок, які виводять з організму лужні й кислі продукти обміну речовин, легень, що виділяють залишки вуглекислоти, органів травлення, шкіри.

У зв'язку з тим, що зрушення кислотно-лужного балансу в організмі компенсується, зміни концентрації водневих іонів спостерігаються лише в окремих, дуже тяжких випадках, і тому оцінку стану кислотно-лужної рівноваги провадять за результатами дослідження буферних систем крові: гідрокарбонатної, фосфатної, білкової та гемоглобінової. Найбільше значення мають бікарбонати і система гемоглобіну. В інтерстиціальній рідині, яка становить понад ²/з позаклітинної рідини організму, практично присутня лише гідрокарбонатна буферна система, а у внутрішньоклітинній рідині важливе значення має фосфатна.

Показниками кислотно-основного балансу є рН, парціальний тиск вуглекислоти (СО₂), стандартний бікарбонат крові (СБ), буферні основи (БО) та їх зрушення (ЗБО), бікарбонат крові. Такі показники можна визначити в крові, взятій без доступу кисню, на приладах типу «Аструп», «Азів».

У практиці ветеринарної медицини такий аналіз провести важко, тому стан кислотно-основного балансу крові визначають за результатами дослідження резервної лужності плазми крові, одержаній без доступу повітря. Під резервною лужністю розуміють запас бікарбонатів крові, визначений за загальною кількістю вуглекислоти, яка міститься в основному в їх складі. Визначають резервну лужність плазми крові дифузним методом за допомогою здвоєних колб (за Кондрахіним І. П.). Величину її визначають кількістю мілілітрів вуглекислого газу, виділеного з 100 мл плазми крові й виражають в об'ємних процентах ССЬ. У здорових тварин резервна лужність становить 45—66 об% СО₂.

Крім резервної лужності, в лабораторіях ветеринарної медицини визначають кислотну місткість сироватки або плазми крові за Беляєвим — Большаковим і Л. О. Кудрявцевою — В. Ф. Коро-мисловим. Кислотна місткість сироватки становить: у великої рогатої худоби — 230—380 мг/100 мл; коней — 270—400; овець — 230—320; свиней — 260—400; собак — 220—340 мг/100 мл.

При порушенні кислотно-основного балансу може розвиватися ацидоз (надлишок кислот і нестача лугів) або алкалоз (надлишок лугів). Якщо ацидоз і алкалоз перебігають без зрушення рН крові, то їх називають компенсованими, а якщо рН змінюється — декомпенсованими. За походженням ацидоз і алкалоз можуть бути метаболічними (обмінними) і респіраторними (газовими).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Підвищення в'язкості крові може бути при захворюваннях, які супроводжуються гарячкою, згущенням крові, а зниження — прет анеміях та інших захворюваннях з явищами гідремії.	\|	Метаболічний ацидоз зустрічається найчастіше. Він розвиває-

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.