• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Кольоровий показник і середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті.

Кольоровий показник — це насиченість еритроцитів (Ер) гемоглобіном (Нв) у хворої тварини порівняно з аналогічним середнім показником у здорових тварин даного виду.

Визначають його за формулою:

де Нв₂ і Ерг — кількість гемоглобіну і еритроцитів у досліджуваної тварини; Нві і Ері — середній вміст гемоглобіну і еритроцитів у здорових тварин.

Кольоровий показник — величина відносна. У здорових тварин він коливається у таких межах: у великої рогатої худоби і свиней від 0,85 до 1,15, коней і собак — 0,8 до 1,2, овець — 0,5—0,7, свиней і кролів —0,8—1,0, курей — 2,0—3,0.

Середній вміст гемоглобіну в одному еритроциті (ВГЕ) визначають діленням вмісту гемоглобіну віл крові на кількість еритроцитів у тому ж об'ємі. ВГЕ виражають у пікограмах (пг; 1 г=10¹² пг). Наприклад, вміст гемоглобіну становить 120 г/л, еритроцитів 6-Ю⁶ в 1 мкл; або 6-Ю¹² віл, отже ВГЕ=120-10¹²: :6-10¹² = 20пг.

ВГЕ дорівнює (пг): у великої рогатої худоби—15—20; овець—10—13; свиней—16—19; коней—17—20; собак — 19—23; кролів —21—23; курей —36—40.

Збільшення ВГЕ і кольорового показника називають гіперхромією. Зустрічається вона при хронічних гемолітичних, міелоток-сичних анеміях, нестачі кобальту і вітаміну ВІ₂. Зниження ВГЕ і кольорового показника (гіпохромія) спостерігається при нестачі в раціоні міді, заліза, протеїну (аліментарно-дефіцитна анемія), рідше при зменшенні об'єму еритроцитів.

ВИЗНАЧЕННЯ РЕЗЕРВНОЇ ЛУЖНОСТІ І КИСЛОТНОЇ МІСТКОСТІ КРОВІ

Більшість біологічних процесів в організмі перебігає у нейтральному або слаболужному середовищі (за винятком травлення у шлунку), яке забезпечується рівновагою між кислотними (Н+) і лужними (ОН~) іонами і виражається водневим показником (рН). У плазмі крові величина рН постійна, утримується в межах 7,30—7,45.

На стан кислотно-основного балансу значно впливають як кислоти, що утворюються із білків і ліпідів у результаті проміжного обміну речовин у клітинах і тканинах, бродильних процесів в органах травлення, так і луги, які надходять в організм з рослинними кормами, утворюються в процесі обміну речовин (аміак,

Аміни та ін.). Кислоти і луги також утворюються при розвитку різних патологічних процесів. Незважаючи на вплив кислот і лугів, водневий показник крові — величина досить стабільна. Постійність рН забезпечується насамперед буферними системами крові, а також активною діяльністю нирок, які виводять з організму лужні й кислі продукти обміну речовин, легень, що виділяють залишки вуглекислоти, органів травлення, шкіри.

У зв'язку з тим, що зрушення кислотно-лужного балансу в організмі компенсується, зміни концентрації водневих іонів спостерігаються лише в окремих, дуже тяжких випадках, і тому оцінку стану кислотно-лужної рівноваги провадять за результатами дослідження буферних систем крові: гідрокарбонатної, фосфатної, білкової та гемоглобінової. Найбільше значення мають бікарбонати і система гемоглобіну. В інтерстиціальній рідині, яка становить понад ²/з позаклітинної рідини організму, практично присутня лише гідрокарбонатна буферна система, а у внутрішньоклітинній рідині важливе значення має фосфатна.

Показниками кислотно-основного балансу є рН, парціальний тиск вуглекислоти (СО₂), стандартний бікарбонат крові (СБ), буферні основи (БО) та їх зрушення (ЗБО), бікарбонат крові. Такі показники можна визначити в крові, взятій без доступу кисню, на приладах типу «Аструп», «Азів».

У практиці ветеринарної медицини такий аналіз провести важко, тому стан кислотно-основного балансу крові визначають за результатами дослідження резервної лужності плазми крові, одержаній без доступу повітря. Під резервною лужністю розуміють запас бікарбонатів крові, визначений за загальною кількістю вуглекислоти, яка міститься в основному в їх складі. Визначають резервну лужність плазми крові дифузним методом за допомогою здвоєних колб (за Кондрахіним І. П.). Величину її визначають кількістю мілілітрів вуглекислого газу, виділеного з 100 мл плазми крові й виражають в об'ємних процентах ССЬ. У здорових тварин резервна лужність становить 45—66 об% СО₂.

Крім резервної лужності, в лабораторіях ветеринарної медицини визначають кислотну місткість сироватки або плазми крові за Беляєвим — Большаковим і Л. О. Кудрявцевою — В. Ф. Коро-мисловим. Кислотна місткість сироватки становить: у великої рогатої худоби — 230—380 мг/100 мл; коней — 270—400; овець — 230—320; свиней — 260—400; собак — 220—340 мг/100 мл.

При порушенні кислотно-основного балансу може розвиватися ацидоз (надлишок кислот і нестача лугів) або алкалоз (надлишок лугів). Якщо ацидоз і алкалоз перебігають без зрушення рН крові, то їх називають компенсованими, а якщо рН змінюється — декомпенсованими. За походженням ацидоз і алкалоз можуть бути метаболічними (обмінними) і респіраторними (газовими).

Читайте також:

1. IV група- показники надійності підприємства
2. IV. НС у природному середовищі та інших сферах життєдіяльності людини
3. А середній коефіцієнт росту в такому випадку визначається як
4. Абсолютні показники фінансової стійкості
5. Абсолютні показники фінансової стійкості та її типи
6. Абсолютні синоніми (наприклад, власне мовні й запозичені) в одному тексті ділового стилю вживати не рекомендується.
7. Абсолютні та відності показники результатів діяльності підприємства.
8. Азоновмістні органічні сполуки.
9. Аналіз відносних показників прибутковості (рентабельності) роботи банку
10. Аналіз макроекономічних показників
11. Аналіз основних техніко-економічних показників діяльності підприємств будіндустрії
12. Аналіз показників валового прибутку і собівартості реалізованої продукції

Переглядів: 2687