При 'рентгенологічній діагностиці захворювань скелета виявляють такі аномалії: зміни кісткової структури, форми й цілісності кісток та суглобів, а також їх контурів.

Остеопороз — патологічна перебудова кісткової структури, що супроводжується рівномірним зменшенням кількості кісткової речовини в одиниці об'єму кістки. Рентгенологічне на фоні нормальної кісткової структури спочатку з'являються окремі вогнища розрідження, які в подальшому зливаються.

Остеосклероз — характеризується протилежними остеопорозу ознаками. Кістка на рентгенограмі ущільнена, кортикальний шар потовщений, контури його збоку окістя і кістково-мозкового каналу нерівні. Рентгенологічне можна діагностувати кісткову атрофію (зменшення об'єму кістки), деструкцію кістки (порушення структури з заміною її гноєм, грануляціями або пухлинами), остеонекроз (розвивається при порушенні живлення кісткової тканини), секвестрацію кісткової тканини (зумовлюється гнійним запаленням), гіперостоз (значне потовщення кістки), екзостози (патологічні кісткові утворення внаслідок доброякісного пухлинного процесу), остеофіти (кісткові нашарування при подразненні окістя).

Тріщини кісток, або неповні переломи, відображаються на знімку або екрані у вигляді лінії просвітлення, що зникає у тіні кістки.

Повні переломи кісток (поперечні, косі, поздовжні, спіралеподібні, діафізарні, метафізарні, епіфізарні, комбіновані) рент-генологічно характеризуються лінією просвітлення і тінню зміщення.

'Артрити (запальні процеси в суглобах) рентгенівському зображенні проявляються змінами суглобової щілини, хрящових пластинок, суглобової капсули, форми поверхні суглоба та кінців кісток.

Артрози (дистрофічні процеси в суглобових хрящах і кістках, що утворюють суглоб) характеризуються звуженням рентгенівської суглобової щілини, зближенням кісток, кістковими розрощеннями на суглобових кінцях у вигляді губкоподібних утворень.

Рівень і стан мінерального обміну в кістковій тканині у тварин вивчають методом рентгенографії останніх хвостових хребців.

ЗАСТОСУВАННЯ РЕНТГЕНІВСЬКОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ ОРГАНІВ ДИХАННЯ

Рентгенологічне дослідження органів дихання проводять за допомогою рентгеноскопії та рентгенографії. При рентгеноскопії вивчають морфологічну картину легень і встановлюють їх функціональний стан. На екрані стежать за характером рухів, положен-

Ням і амплітудою переміщення діафрагми, за рухом тіней ребер, зміною яскравості легеневого фону при вдиху і видиху, за динамічною зміною патологічних тінеутворень. Рентгенографією досліджують лише морфологічні структурні зміни в легенях.

Найбільш широко у практиці ветеринарної медицини використовують рентгеноскопію легень. Кожне рентгенологічне дослідження починають обов'язково з просвічування легень, за результатами якого судять про необхідність і характер наступної рентгенографії. Великих тварин перед рентгенівським дослідженням витримують на 6—12-годинній голодній дієті. Тварин фіксують у станку (крім спокійних). Рентгенівську трубку встановлюють так, щоб центральний пучок променів при загальному огляді грудної клітки потрапляв на середину 8—9-го ребер. Трубка повинна знаходитися від грудної клітки на відстані 15—20 см, що забезпечує видимість легеневого поля у коня від 5—6-го до 15—16-го ребер. При такому положенні трубки рентгенівські промені спрямовуються зліва направо або справа наліво, проникаючи через усю товщину правої і лівої легень. За законами рентгенівського тінеутво-рення легеня, що прилягає до екрана або касети, проглядається чіткіше. Легеня ж другого боку, розміщена ближче до рентгенівської трубки, дає нечіткий, розпливчастий рисунок. Тому тварин досліджують з обох боків. Для одержання роздільних зображень легень у великих тварин можна робити знімки з однієї легені за допомогою дорсо-вентральної проекції.

Здорові легені практично майже не затримують рентгенівських променів, їх зображення має світлий фон, на якому добре виступають тіні щільних органів грудної клітки. На екрані та знімку легені видно лише в міжреберних проміжках, інші ділянки прикриваються інтенсивними тінями ребер, лопаток, плечових кісток, діафрагми й серцево-судинної системи. Рентгеноскопію легень у великої рогатої худоби та коней проводять при нагрузці 60— 80 кіловольт і силі струму 5—10 міліампер.

Рентгенографію легень проводять на плівку розміром 30X40 см при відстані від фокуса трубки до касети 90—100 см (відстань від трубки до грудної стінки тварини 20—25 см). Напругу та силу струму вибирають залежно від частоти дихання, чутливості плівки, вгодованості тварини, ширини грудної клітки, інших показників. При частому диханні експозиція повинна бути коротшою. Задовільні знімки одержують при напрузі 65—90 кіловольт, силі струму 100—120 міліампер, експозиції — 0,25—0,50 с.

Для дослідження легень у дрібних тварин (вівці, кози, свині, собаки) в основному застосовують рентгеноскопію. Перед дослідженням тварин витримують на голодній дієті не менше 6 год. Грудну клітку просвічують в природному стоячому положенні тварини. Грудні кінцівки відводять вперед. Рентгенівські промені спрямовують справа наліво, трубку центрують у овець на середи-

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Рентгенівський кабінет забезпечують індивідуальними засобами захисту від рентгенівських променів: захисні ширми, просвин-цьовані фартухи, рукавиці тощо.	\|	Ну 5—7-го ребер, а у свиней — 8—9-го. Для масового рентгенологічного дослідження можна застосовувати флюорографію.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.