Рентгенівський кабінет забезпечують індивідуальними засобами захисту від рентгенівських променів: захисні ширми, просвин-цьовані фартухи, рукавиці тощо.

При рентгенівському кабінеті розміщують фотолабораторію (не менше 12—15 м² у вузах), де заряджають касети плівкою і обробляють рентгенівські плівки. В обладнання фотокімнати входять: вологий стіл для обробки плівки, сухий стіл для зарядки плівки в касети, два ліхтарі з червоним фільтром, ванночки для обробки плівки, негатоскоп, шафа для зберігання касет, плівок, хімічних реактивів, шафа для сушки плівок.

У кожному рентгенівському кабінеті ведуть журнал обліку рентгенологічних досліджень. В кабінетах обов'язково повинен бути рентгенологічний музей, для якого відбирають кращі рентгенограми з ділянок тіла здорових тварин і рентгенограми з типовими картинами захворювань. Рентгенограми розміщують у спеціально виготовлених світлових вітринах.

ЗАСТОСУВАННЯ РЕНТГЕНІВСЬКОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ЗАХВОРЮВАНЬ СКЕЛЕТА

Для одержання рентгенівських знімків окремих ділянок тіла тварини використовують певні укладки (положення досліджуваної ділянки по відношенню до касети з плівкою і напрямку пучка рентгенівських променів). Щоб виявити патологічні зміни, одні й ті ж ділянки кінцівок необхідно фотографувати з різних боків. Напрямок центрального пучка променів щодо досліджуваного об'єкта називають проекцією. Для кожної проекції використовують свою укладку.

Розрізняють дві основні проекції: пряму й бокову. В прямій проекції фотографування здійснюють при спрямуванні променів уздовж сагітальної площини в напрямку спереду назад або ззаду наперед. Залежно від напрямку центрального пучка променів розрізняють: прямий передній знімок (касету розміщують на передній поверхні кінцівки, а напрямок центрального пучка променів спрямовується ззаду наперед) і прямий задній знімок (касету прикладають до задньої поверхні, а центральний пучок променів йде спереду назад). При боковому знімку центральний пучок спрямовують з латерального боку, а касету прикладають з внутрішнього або навпаки. Крім основних проекцій, використовують

Допоміжну скошену проекцію, або напівбоковий знімок, коли центральний пучок променів спрямовують під кутом до досліджуваного об'єкта, наприклад, спереду збоку, всередину й назад.

Знімки, як правило, роблять у двох взаємно перпендикулярних проекціях — прямій і боковій. Деякі частини тіла у тварин (голову, плечовий, скакальний, зап'ястковий суглоби та фаланги великої рогатої худоби) рекомендують фотографувати і в скошеній проекції.

Техніка укладки кінцівок у коней і великої рогатої худоби не має принципової різниці. Знімок проводять на стоячій тварині. Повал використовують при дослідженні неспокійних тварин, молодняка великої рогатої худоби і дрібних тварин. Для рентгенографії ділянки пальців великих тварин бажано мати підставки: скошену під кутом 20—25° для знімків прямої проекції і прямокутну — для бокової проекції.

При рентгенографії дотримуються таких правил: касету прикладають щільно до досліджуваного об'єкта, об'єкт і касету розміщують перпендикулярно до центрального пучка променів, стараючись розмістити на одній прямій центр трубки, середину об'єкта та центр касети. Відстань від трубки до касети повинна бути такою, щоб конус променів обхоплював повністю фотографовану ділянку кінцівки. Відповідно до цього вибирають і розмір касети. Стежать, щоб досліджувана кінцівка і касета були нерухомі.

Кожна кістка по периферії побудована із компактної речовини (кортикальний шар). Компактна кісткова речовина в різних кістках має неоднакову товщину. На рентгенограмі кортикальний шар довгих трубчастих кісток має найбільшу товщину, а в коротких — найменшу, середнє місце належить плоским кісткам. У здорових тварин кортикальний шар дає інтенсивне, гомогенне затемнення і має чіткі, гладенькі контури, а виявлені нерівності відповідають нормальним анатомічним горбам, гребеням, шершавостям. Під компактним шаром кістки знаходиться губчаста речовина, яка на рентгенограмі має дрібно- або крупнозернистий чи змішаний рисунок. Суглобовий хрящ на рентгенограмі не дає тіні, тому між суглобовими кінцями кісток помітна світла смужка — рентгенівська суглобова щілина. Ширина її у здорових тварин відповідає товщині суглобових хрящів. Окістя на рентгенограмі не дає тіні, але в патологічних випадках воно нерідко окостеніває і тоді вздовж поверхні кістки виявляють лінійні або іншої форми тіні периостальних нашарувань. Розрізняють фізіологічну та патологічну перебудову кістки. При фізіологічній перебудові загальна кількість кісткової речовини залишається незмінною. Патологічна перебудова може бути наслідком запальних, токсичних, дистрофічних процесів, травматичних пошкоджень, надмірного функціонального навантаження. Патологічна перебудова супроводжується або втратою кісткової речовини, або ж збільшенням її.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Казує вміст мінеральних речовин у даній ділянці в міліграмах на квадратний міліметр.	\|	При 'рентгенологічній діагностиці захворювань скелета виявляють такі аномалії: зміни кісткової структури, форми й цілісності кісток та суглобів, а також їх контурів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.