• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі та просторі 7 сторінка

Суспільно небезпечні наслідки залежно від характеру й обсягу шкоди, завданої діянням об'єкту, можуть бути поділені на наслідки У вигляді реальної шкоди і наслідки у вигляді створення загрози (не­безпеки) заподіяння шкоди. Більшість злочинів завдають реальну шко­ду. Це типова ситуація. Вбивство, крадіжка, грабіж, хуліганство своїм наслідком мають конкретну і реальну шкоду, що заподіюється відпо­відному об'єкту кримінально-правової охорони. Разом з тим чинне законодавство в деяких випадках встановлює відповідальність за ді­яння, що не завдають реальної шкоди конкретному об'єкту, однак

Розділ VIII

Об 'єктивна сторона злочину

ставлять його при цьому в небезпеку заподіяння шкоди. Так, порушен­ня працівником залізничного, водного або повітряного транспорту правил безпеки руху або експлуатації транспорту, а також недоброякіс­ний ремонт транспортних засобів, колій, засобів сигналізації та зв'язку тягне за собою кримінальну відповідальність за ч. 1 ст. 276 КК у разі створення такими діями небезпеки для життя людей або настання ін­ших тяжких наслідків. Так само в ч. 1 ст. 135 КК встановлено відпові­дальність за завідоме залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані. Причому тут не потрібно настання смерті особи, яку залишили без допомоги, чи настання інших тяжких наслідків (ч. З ст. 135 КК). Подібні злочини одержали в літературі назву «делікти небезпеки» («делікти створення небезпеки»). Тут створення небезпеки («загроза заподіяння шкоди») зовсім не означає, що в об'єкті посягання не відбувається негативних змін. При загрозі порушуються стан захищеності, безпеки суспільних відносин, поставлених під охоро­ну кримінального закону, безпечні умови їх функціонування. Ось чому в деліктах небезпеки реальність створення такої небезпеки протиправ­ною дією чи бездіяльністю, тобто загроза заподіяння шкоди об'єкту, повинна бути встановлена як факт об'єктивної дійсності.

Таким чином, суспільно небезпечні наслідки можна визначити як шкоду (збиток), що заподіюється злочинним діянням суспільним від­носинам, охоронюваним кримінальним законом, або як реальну небез­пеку (загрозу) заподіяння такої шкоди.

Наслідки злочину різноманітні і можуть мати місце в різних сферах: економіки, виробництва, прав людини, екології тощо. Усі вони можуть бути поділені на дві великі групи: наслідки матеріального характеру і наслідки нематеріального характеру.

До матеріальних наслідків належить шкода, що має особистий (фізичний) характер, наприклад, смерть людини при вбивстві, тілесні ушкодження (статті 115-119, 121-125 КК), а також майнова шкода, наприклад, у злочинах проти власності (розділ VI Особливої частини КК). У свою чергу, злочинні наслідки майнового характеру можуть виражатися у так званій позитивній шкоді чи упущеній вигоді (не-одержані доходи). Позитивна майнова шкода полягає в тому, що майно, яке перебувало у власності чи володінні потерпілого, протиправно ви­лучається чи знищується або ж пошкоджується. У разі ж упущеної вигоди потерпілий не одержує тієї майнової вигоди, яку він має право одержати за законом, угодою, на іншій правовій підставі. Таким на-

слідком буде, наприклад, несплата в повному обсязі обов'язкових платежів шляхом заниження вартості будинку, що продається. Тут уна­слідок обманних дій продавця і покупця держава не одержує тих гро­шових сум, які вона повинна була одержати при сплаті платежів у пов­ному обсязі.

Нематеріальні наслідки — це такі негативні зміни в об'єкті пося­гання, що поєднані з порушенням тих чи інших інтересів учасників суспільних відносин, охоронюваних кримінальним законом, і, як пра­вило, не пов'язані з фізичним впливом на людину як суб'єкта суспіль­них відносин чи впливом на матеріальні предмети зовнішнього світу (блага), з приводу яких існують суспільні відносини. Тут може бути виділена шкода інтересам політичним (злочини проти основ націо­нальної безпеки України), організаційним (злочини службові, злочини проти правосуддя, суспільної безпеки, громадського порядку та мо­ральності), соціальним (злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина).

Залежно від виду безпосереднього об'єкта, якому суспільно небез­печне діяння заподіює шкоду, наслідки можуть бути поділені на основ­ні та додаткові. Так, шкода, що завдається службовою особою нор­мальній діяльності державного апарату при перевищенні влади або службових повноважень (ст. 365 КК), є основним, а шкода, що заподію­ється особі, якщо перевищення супроводжувалося насильством або болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, ді­ями (ч. 2 ст. 365 КК), — додатковим наслідком. У той же час додатко­ві наслідки можуть бути поділені на обов 'язкові (додатково обов'язкові), тобто такі, які мають місце завжди, в усіх випадках при вчиненні да­ного злочину, наприклад, шкода, що заподіюється здоров'ю потерпі­лого при кваліфікованому грабежі (ч. 2 ст. 186 КК), та факультативні (додатково факультативні), що можуть мати місце, але можуть бути і відсутніми при вчиненні даного злочину, наприклад, шкода особі чи власності при вчиненні хуліганства (ст. 296 КК).

2. Законодавець користується різними прийомами описування зло­чинних наслідків. Так, при крадіжці чужого майна шкода заподіюється власності (ст. 185 КК). Тут вказується один (єдиний) наслідок, що має кримінально-правове значення. В інших випадках у законі вказуються Два і більше можливих (альтернативних) наслідків, що виступають обо-в язковою ознакою складу злочину. Так, у складі руйнування або по­шкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ч. 1 ст. 277 КК)

Розділ VIII

Об 'єктивна сторона злочину

в альтернативі зазначено такі наслідки, як аварія поїзда чи судна, по­рушення нормальної роботи транспорту чи створення небезпеки для життя людей або настання інших тяжких наслідків.

У деяких складах злочинів містяться вказівки на конкретні наслід­ки, наприклад смерть потерпілого при вбивстві (ст. 115 КК), тілесні ушкодження відповідної тяжкості в складах злочинів, передбачених статтями 121-125 КК. В інших статтях КК не дано чіткого опису наслідків («тяжкі наслідки», «особливо тяжкі наслідки», «великий збиток» тощо). Отже, тут у законі застосовуються оціночні терміни і поняття, з'ясування обсягу і змісту яких вимагає уточнення і конкре­тизації по кожній справі.

Настання зазначених у законі наслідків в одних випадках є необ­хідною ознакою основного (простого) складу закінченого злочину, наприклад поширення епідемій чи епізоотій, настання інших тяжких наслідків у результаті порушення ветеринарних правил (ст. 251 КК); в інших же — суспільно небезпечні наслідки відіграють роль кваліфі­куючої обставини, що обтяжує відповідальність, наприклад знищення або пошкодження лісових масивів загальнонебезпечним способом, якщо ці дії спричинили загибель людей, масову загибель тварин або інші тяжкі наслідки (ч. 2 ст. 245 КК).

Деякі норми КК пов'язують злочинність і караність діяння з обо­в'язковим настанням певних суспільно небезпечних наслідків. Так, зловживання владою або службовим становищем тягне за собою кримі­нальну відповідальність, якщо воно заподіяло істотну шкоду охороню-ваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб (ч. 1 ст. 364 КК); порушення військовослужбовцем правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підви­щену небезпеку для оточення, тягне за собою кримінальну відповідаль­ність, якщо такими діями потерпілому були заподіяні тілесні ушкоджен­ня (ч. 1 ст. 414 КК). Інші норми пов'язують караність діяння як з фак­тичним настанням суспільно небезпечних наслідків, так і з можливістю їх настання. Так, порушення правил ядерної або радіаційної безпеки тягне за собою кримінальну відповідальність, якщо цими діями була створена загроза загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяна шкода здоров'ю потерпілого (ч. 1 ст. 274 КК).

3. Суспільно небезпечні наслідки мають важливе значення для конструювання об'єктивної сторони складу злочину. В одних випадках

наслідки включаються в диспозицію статті Особливої частини КК як обов'язкова ознака складу злочину, в інших — не включаються. За­лежно від цього всі злочини поділяються на дві групи: злочини з ма­теріальним складом (матеріальні злочини) та злочини з формальним складом (формальні злочини).

Злочини з матеріальним складом — це такі злочини, для об 'єктивної сторони яких закон (диспозиція статті КК) вимагає не тільки вста­новлення діяння (дії чи бездіяльності), а й настання суспільно небез­печних наслідків.

Злочини з формальним складом — це такі злочини, для об 'єктивної сторони яких закон вимагає встановлення тільки діяння (дії чи безді­яльності). Наслідки цих злочинів хоча і можуть іноді наставати, але вони перебувають за межами складу злочину, не включаються до об'єктивної сторони складу як обов'язкова ознака і їх встановлення на кваліфікацію злочину не впливає.

Визнання або, навпаки, невизнання суспільно небезпечних наслід­ків як ознаки складу злочину не є довільним. Наслідки злочину в одних випадках мають досить конкретний характер. Ці наслідки можна об­числити, точно визначити обсяг і характер шкоди. В інших же випадках такий вимір, конкретизацію наслідків здійснити важко, а іноді і не­можливо. У зв'язку з цим законодавець по-різному вирішує питання про визнання чи невизнання наслідків як обов'язкової ознаки об'єк­тивної сторони складу злочину.

Наслідками в злочинах з матеріальним складом, як правило, є шко­да матеріального, майнового, особистого або фізичного характеру. До таких злочинів належать, наприклад, крадіжка, грабіж, шахрайство, вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень тощо. Ці злочини вважають­ся закінченими з моменту настання зазначених у законі суспільно не­безпечних наслідків. Так, убивство вважається закінченим злочином, коли сталася смерть потерпілого; крадіжка — коли злочинець проти­правно вилучив чуже майно і мав реальну можливість розпорядитися ним за своїм розсудом; тілесні ушкодження — коли здоров'ю людини заподіяно шкоду певного ступеня тяжкості.

У злочинах з формальним складом сам факт учинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого кримінальним законом, утворює закінчений злочин. До таких складів належать, наприклад, шпигунство, одержання хабара, завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, втеча з місць позбавлення волі чи з-під варти, дезертирство

Розділ VIII

Об 'єктивна сторона злочину

та ін. Злочини з формальним складом також заподіюють шкоду сус­пільним відносинам. Однак вона має, як правило, нематеріальний характер. Ця шкода політична, організаційна, соціальна, моральна. Якщо при вчиненні злочину з формальним складом фактично настали які-небудь наслідки, що перебувають за межами складу, вони не впли­вають на вирішення питання про встановлення підстави кримінальної відповідальності (складу злочину й об'єктивної сторони як його необ­хідного елемента) і враховуються лише при призначенні покарання.

Поділ злочинів на злочини з матеріальним та злочини з формальним складами відбиває об'єктивно існуюче положення, коли в законі:

а) по-різному описується об'єктивна сторона складу злочину;

б) по-різному відображаються суспільно небезпечні наслідки.
У злочинах з матеріальним складом необхідно встановити не тільки
діяння, а й суспільно небезпечні наслідки, а також причинний зв'язок
між ними. У злочинах же з формальним складом для кримінальної
відповідальності достатньо встановити лише факт учинення суспільно
небезпечного діяння;

в) на підставі цього поділу по-різному вирішується питання про
момент закінчення злочину: злочин з матеріальним складом вважаєть­
ся закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків,
а злочин з формальним складом — з моменту вчинення самого діяння
незалежно від настання наслідків.

4. Значення суспільно небезпечних наслідків. Наслідки, тобто шкода (збиток), заподіяна злочинним діянням, її характер і розмір, багато в чому визначають матеріальну ознаку злочину — суспільну небезпечність. Тому наслідок виступає:

а) однією з найважливіших підстав криміналізації (декриміналіза-
ції) діяння;

б) ознакою, на підставі якої проводиться відмежування злочину від
інших правопорушень;

в) обставиною, що враховується судом при призначенні покарання
в межах санкції відповідної статті КК (наприклад, у п. 5 ст. 67 КК
тяжкі наслідки названі як обставина, що обтяжує покарання).

Якщо ті чи інші наслідки зазначені в диспозиції статті КК (злочини з матеріальним складом), їх встановлення в такому разі є обов'язковим для:

а) констатації складу злочину як підстави кримінальної відпові­дальності;

б) правильної кваліфікації злочину та його відмежування від су­міжних злочинів.

У разі, коли наслідки (у злочинах з матеріальним складом) відсут­ні питання про кримінальну відповідальність може вирішуватися та­ким чином: а) якщо діяння вчинене з прямим умислом, то воно квалі­фікується як замах на злочин; б) якщо ж у законі не передбачено від­повідальність за злочин з іншими формами вини, то відсутність на­слідків виключає склад злочину і кримінальну відповідальність.

Як обов'язкова ознака складу злочину суспільно небезпечні на­слідки мають важливе значення для диференціації кримінальної від­повідальності, що виявляється, зокрема, у конструюванні в КК квалі­фікуючих чи особливо кваліфікуючих складів або спеціальних норм.

§ 4. Причинний зв'язок між діянням (дією чи бездіяльністю) та суспільно небезпечними наслідками

1. Теорія і практика кримінального права виходять з основного принципу, відповідно до якого суспільно небезпечні наслідки можуть бути поставлені у вину особі лише за умови, що вони перебували в при­чинному зв'язку з її дією або бездіяльністю. Встановити причинний зв'язок між дією і суспільно небезпечними наслідками означає дати відповідь на запитання: чиє діяння викликало цей наслідок і кому цей наслідок може бути поставлений у вину? Потрібно, таким чином, кон­статувати, що в об'єктивній дійсності шкідливий наслідок, що настав, викликаний діями даної особи, а не діями третіх осіб чи яких-небудь

ІНШИХ ЗОВНІШНІХ СИЛ.

Наука кримінального права не створює своєї теорії причинності, а ґрунтується на теорії причинності, чи каузальності (лат. саша — при­чина), розробленій філософією. Філософські категорії «причина» і «на­слідок» відображають об'єктивно існуючі причинно-наслідкові зв'язки об'єктивного світу. Ці зв'язки мають універсальний характер. У них одне явище (подія, процес) виступає причиною іншого явища (наслідку) — перше передує другому в часі і є необхідною умовою чи підставою ви­никнення або зміни розвитку другого, тобто причина породжує наслідок. З цих філософських положень випливає, що під причинним зв'язком У кримінальному праві слід розуміти об 'єктивно існуючий зв 'язок між:

5 Кримінальне право України 129

Розділ VIII

Об'єктивна сторона злочину

діянням — дією чи бездіяльністю (причиною) — і суспічьно небезпечни-ми наслідками (наслідком), коли дія чи бездіяльність викликає (поро­джує) настання суспільно небезпечного наслідку.

У науці кримінального права з проблеми причинного зв'язку були висловлені різні погляди. До найважливішого з них слід віднести тео­рію необхідної умови «сопйіііо 8Іпе циа поп» («необхідна умова, без якої не може бути...»), теорію адекватної причинності, теорію необ­хідного спричинення. Кожна з цих теорій, базуючись на різних філо­софських концепціях, розглядає з більшою чи меншою повнотою ) і науковою обґрунтованістю проблему причинності у кримінальному праві. Вони мають низку безсумнівних позитивних якостей, але в той же час містять ті чи інші рішення і висновки, що викликають критич­ні зауваження. Кожна з цих теорій може бути доповнена новими по­ложеннями, які тією чи іншою мірою могли б поглибити загальне уяв­лення про причинний зв'язок у кримінальному праві.

2. При аналізі і встановленні причинного зв'язку між суспільно небезпечною дією чи бездіяльністю і суспільно небезпечними наслід­ками слід виходити з таких положень.

1) Причинний зв'язок як ознака об'єктивної сторони злочину під­лягає встановленню у випадках, коли суспільно небезпечні наслідки є обов'язковою ознакою складу злочину, тобто в злочинах з матеріаль­ним складом. Звідси випливає, що якщо відсутнє суспільно небезпеч­не діяння, то немає необхідності встановлювати причинний зв'язок, оскільки немає першої (обов'язкової) ознаки об'єктивної сторони — діяння. У разі відсутності наслідку (за наявності суспільно небезпеч­ного діяння) має місце замах на злочин, або склад формального зло­чину, або взагалі немає складу злочину. Якщо ж причинний зв'язок між діянням і наслідком не встановлено, об'єктивна сторона злочину з матеріальним складом відсутня за відсутності такої обов'язкової її ознаки, як причинний зв'язок.

2) Причинний зв'язок — це об'єктивно існуючий зв'язок між при­чиною (суспільно небезпечним діянням) і наслідком (суспільно небез­печними наслідками). Причинний зв'язок між злочинним діянням і суспільно небезпечними наслідками існує об'єктивно як факт реаль­ної дійсності поза свідомістю і волею людини — слідчого, прокурора, судді. Цей зв'язок як зв'язок між явищами об'єктивної дійсності є та­ким, що може бути пізнаним. Тому в кожній кримінальній справі для. наявності об'єктивної сторони злочину з матеріальним складом необ- і 130

хідно встановити (вивчити, пізнати) не тільки діяння, а й суспільно небезпечний наслідок, а також причинний зв'язок між діянням і на­слідками як явищами реальної дійсності.

3) При аналізі причинного зв'язку слід ураховувати, що в природі
і суспільстві всі явища взаємопов'язані, перебувають у тісній взаємодії.
В об'єктивному світі існують загальний та універсальний каузальний
зв'язки. Тому якщо розглядати всю сукупність причинно-наслідкових
зв'язків, ланок та опосередкувань, що призвели до настання суспільно
небезпечного наслідку, то досить важко встановити, яке ж явище ви­
ступає причиною, а яке — наслідком, оскільки наслідок як результат
дії причини в той же час за певних умов сам трансформується в при­
чину і тягне за собою новий наслідок. Тому, щоб чітко встановити
зв'язок між причиною і наслідком, необхідно штучно (уявно) ізолюва­
ти два явища — причину і наслідок, тобто суспільно небезпечне ді­
яння (дію чи бездіяльність) і суспільно небезпечний наслідок, — від
інших причинно-наслідкових ланок і опосередкувань, що так чи інак­
ше перебувають у взаємодії з наслідками. Тільки при такому підході
можна встановити, чи є певне діяння причиною даного суспільно не­
безпечного наслідку.

4) Причинний зв'язок має місце лише тоді, коли діяння виступає
необхідною умовою, без якої неможливе настання наслідку {соппійо
5Іпе аиа поп). З цього випливають такі найважливіші вимоги:

а) причина (діяння) у часі повинна передувати наслідку. Однак зо­
внішньої (часової) залежності у послідовному розвитку подій недо­
статньо, адже відомо, що «після цього» не завжди означає «внаслідок
цього» {розі Иос поп езіргоріег Нос). Наприклад, під час інвентаризації
у завідувача складу 3. (який пропрацював чотири місяці на цій посаді)
виявлено велику нестачу товарно-матеріальних цінностей, у зв'язку
з чим було порушено кримінальну справу. Розслідуванням встановле­
но, що нестача утворилася внаслідок розкрадання і недбалості з боку
завідувача складу, що працював раніше, який при передачі 3. товарно-
матеріальних цінностей шляхом обману приховав нестачу. У такому
разі причинний зв'язок між поведінкою 3. і нестачею відсутній;

б) причина (діяння) не тільки має передувати наслідку в часі,
^а й викликати його. Відомо, що причинний зв'язок за своєю сутністю
^є зв'язком генетичним (зв'язок породження). Тут діяння завжди повин­
но викликати (породжувати) суспільно небезпечні наслідки. При
Цьому суспільно небезпечна дія (причина) як активна форма поведін-

⁵* 131

Розділ VIII

Об 'єктивна сторона злочину

ки людини безпосередньо заподіює шкоду, тобто безпосередньо справ­ляє негативний руйнуючий вплив на об'єкт кримінально-правової охорони і викликає тим самим суспільно небезпечний наслідок. На відміну від цього бездіяльність заподіює шкоду опосередковано. Це пояснюється тим, що особа при бездіяльності не втручається в розви­ток причинного зв'язку, не виконує покладеного на неї обов'язку з ви­конання активних дій, якими вона повинна була відвернути шкоду, що загрожує об'єкту. Унаслідок пасивної поведінки особи і дій інших сил та засобів (дій третіх осіб, сил природи, механізмів, різних процесів — хімічних, біологічних, патологічних тощо) суспільно небезпечні на­слідки настають як факт реальної дійсності. Однак це зовсім не означає, що в останньому випадку немає причинного зв'язку між бездіяльністю і наслідками, що настали. Такий зв'язок існує. Він лежить у площині невиконання особою своїх обов'язків (активних дій) щодо запобігання шкоді (при наявності реальної можливості виконати такі дії) і фактич­ним заподіянням цією пасивною поведінкою шкоди (суспільно небез­печних наслідків);

в) причинний зв'язок має місце лише у разі, коли діяння є головною,
визначальною умовою (фактором) настання суспільно небезпечного
наслідку. Це правило дуже важливо враховувати в ситуаціях, коли
в причинний ряд втручаються різні додаткові сили, умови та фактори —
дії інших осіб, різні процеси (патологічні, біологічні тощо), тобто
мають місце декілька (безліч) чинників, що тією чи іншою мірою
сприяють настанню суспільно небезпечних наслідків. Діяння слід роз­
глядати як головну умову (причину) настання наслідків, якщо без
нього (при уявному, штучному виключенні діяння з усього ланцюга
факторів) суспільно небезпечні наслідки не настали б. У даній кон­
кретній обстановці діяння завжди створює реальну можливість на­
стання наслідків і є в такому разі їх причиною;

г) діяння перебуває в причинному зв'язку з наслідком, якщо воно
з неминучістю викликає його настання. Йдеться про те, що діяння з ура­
хуванням його характеру та інтенсивності (стрімкості), а також місця,
часу, обстановки, способу та засобів вчинення злочину, особливостей
його об'єкта і предмета створює реальну можливість настання наслідків.
Діяння тут з необхідністю, з неминучістю (закономірно) викликає на­
стання наслідку. Останній тут органічно притаманний (реально можли­
вий) цьому діянню, тому має місце необхідний причинний зв 'язок між
суспільно небезпечним діянням та його наслідками.

Необхідний причинний зв'язок слід відрізняти від випадкового причинного зв'язку. Перший відображає закономірності розвитку об'єктивного світу, коли причина сама у собі містить реальну можли­вість настання певного наслідку. При необхідних причинних зв'язках людина, пізнаючи об'єктивний світ, здатна передбачати розвиток при­родного перебігу подій. Учиняючи ті або інші дії, що із закономірніс­тю викликають наслідки, людина здатна передбачити їх настання. Ось чому необхідний причинний зв'язок має кримінально-правове значен­ня і наслідки, що настали від дії (бездіяльності) особи за наявності в неї умислу чи необережності, ставляться їй у вину.

На відміну від цього випадкові причинні зв 'язки не відображають за­кономірностей розвитку подій. Вони є наслідком випадкового перетинан­ня причинно-наслідкових ланок (іноді багатьох). Тут діяння з урахуванням об'єктивно-предметних умов містить лише абстрактну можливість на­стання суспільно небезпечних наслідків. Наприклад, потерпілий, якому завдано легке поранення, помирає від того, що при перев'язуванні йому занесли інфекцію. Відповідальність у цьому разі може настати лише за завдання поранення, а не за смерть, що настала. Суспільно небезпечні наслідки, що настали при випадковому причинному зв'язку, не мають кримінально-правового значення і не є обов'язковою ознакою об'єктив­ної сторони злочину з матеріальним складом.

Урахування викладених положень має важливе значення для ви­рішення питання про наявність (чи, навпаки, відсутність) у кожному конкретному випадку причинного зв'язку між суспільно небезпечним діянням і наслідком. Встановлення необхідного причинного зв'язку констатує наявність об'єктивної сторони злочину з матеріальним скла­дом.

3. У теорії кримінального права запропоновано такі види необхід­них причинних зв'язків, що мають кримінально-правове значення і зустрічаються найчастіше¹:

а) причинний зв'язок при так званому безпосередньому заподіянні.
Такий зв'язок іноді називають безпосереднім або прямим причинним
зв'язком (наприклад, постріл з пістолета, яким заподіяно смерть);

б) опосередкований необхідний причинний зв'язок, коли суб'єкт
Для заподіяння суспільно небезпечних наслідків застосовує різні ме­
ханізми, прилади, інші засоби вчинення злочину чи використовує по-

' Бажанов, М. И. Уголовное право Украиньї: Общая часть [Текст] / М. И. Бажанов. -Днепропетровск, 1992. - С. 40-41.

Розділ VIII

Об 'єктивна сторона злочину

ведінку інших осіб, наприклад неосудних осіб, які не досягай віку кримінальної відповідальності (тих, котрі виступають як «засіб» вчи­нення злочину), чи тварин, наприклад спеціально вимуштруваних собак, тощо;

в) необхідний причинний зв'язок при співучасті, коли дії співучас­
ників (організатора, підбурювача, пособника) перебувають у причин­
ному зв'язку зі злочином, учиненим виконавцем;

г) необхідний причинний зв'язок за наявності особливих умов на
боці потерпілого. Ці умови виступають каталізаторами (прискорюва­
чами) настання наслідків (наприклад, стан сп'яніння, хвороба потер­
пілого тощо). У справі С. було встановлено, що 13-річній К. ганявся
з ціпком за її 5-річною дочкою. С. наздогнала К. і вдарила його декіль­
ка разів рукою по голові. К. у той же день занедужав і через чотири дні
помер. При розслідуванні виявилося, що смерть К. викликана запален­
ням кори мозку, причиною якого був удар по голові, що спричинив
розходження кісткових швів за наявності у К. застарілого процесу за­
палення середнього вуха. У цьому випадку між діями С. і смертю К.
має місце необхідний причинний зв'язок, однак ускладнений особли­
вими умовами на боці потерпілого, особливостями стану його здоров'я
(наявність застарілого процесу запалення середнього вуха), що при­
скорили настання смерті підлітка.

Необхідний причинний зв'язок між діянням і суспільно небезпеч­ними наслідками завжди означає наявність об'єктивної сторони зло­чину з матеріальним складом. Але це лише обов'язкова передумова вирішення питання про наявність складу злочину як підстави кримі­нальної відповідальності. Треба ще встановити суб'єктивну сторону злочину — вину особи у формі умислу чи необережності щодо на­слідку, який настав.

§ 5. Місце, час, обстановка, спосіб та засоби вчинення злочину

1. Для характеристики об'єктивної сторони злочину важливе зна­чення мають такі його ознаки, як місце, час, обстановка, спосіб і засо­би вчинення злочину. Як уже зазначалося, вони виступають її факуль­тативними ознаками. Однак у деяких статтях Особливої частини КК ці ознаки прямо зазначені (описані) і тому набувають у даному разі 134

значення обов'язкових. Відсутність у цих випадках якої-небудь ознаки свідчить про відсутність об'єктивної сторони злочину й, отже, складу злочину як підстави кримінальної відповідальності.

2. Місце вчинення злочину — це певна територія або інше місце, де відбувається суспільно небезпечне діяння і настають його суспіль­но небезпечні наслідки. В Особливій частині КК місце вчинення зло­чину в одних випадках визначається як територія України (статті 268, 334), повітряний простір (ст. 282), економічна зона України (ст. 243); у других воно використовується як географічне поняття, наприклад море, внутрішні морські і територіальні води (ст. 243), атмосферне повітря (ст. 241), водні об'єкти (ст. 242), вода (ст. 242), земля (ст. 239), надра (ст. 240), континентальний шельф (ст. 244) тощо; у третіх під ним розуміють певну територію, на якій людина проживає чи займа­ється виробничою або іншою діяльністю, наприклад житло, інше при­міщення чи сховище (статті 185, 186, 187), річкове, морське або пові­тряне судно (ст. 278), транспортні комунікації (ст. 279), вибухонебез­печні підприємства, вибухонебезпечні цехи (ст. 273) тощо. Іноді це місце, де відбуваються певні події чи певні дії виняткового характеру, наприклад поле бою (статті 429, 432), район бойових дій (ст. 433). У деяких складах місце вчинення злочину визначається як територія, на яку поширюється чітко визначений правовий режим, наприклад державний кордон України (ст. 331), митний кордон України (ст. 201), заповідники, території та об'єкти природно-заповідного фонду (при незаконному полюванні — ст. 248), місця обмеження волі (ст. 390), місця позбавлення волі (ст. 393), виправні установи (статті 391, 392), спеціалізовані лікувальні заклади (ст. 394) та ін.

Читайте також:

1. IV. Відповідальність сторін
2. Адміністративна відповідальність
3. Адміністративна відповідальність
4. Адміністративна відповідальність
5. Адміністративна відповідальність
6. Адміністративна відповідальність
7. Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства
8. Адміністративна відповідальність за порушення земельного законодавства
9. Адміністративна відповідальність за порушення митних правил
10. Адміністративна відповідальність за порушення податкового законодавства.
11. Адміністративна відповідальність осіб, винних в порушенні податкового законодавства
12. Адміністративна відповідальність та строки адміністративної відповідальності

Переглядів: 483