• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Поняття заміни невідбутої частини покарання більш м 'яким

визначається на підставі положень ст. 82 КК. Під заміною невідбутої частини покарання більш м 'яким розуміється звільнення засудженого від подальшого відбування призначеного йому вироком суду одного виду покарання шляхом заміни невідбутої частини цього покарання іншим, більш м 'яким видом покарання. Питання застосування заміни невід­бутої частини покарання більш м'яким роз'ясняються в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 2.

Передумовою заміни невідбутої частини покарання більш м 'якимє фактичне відбування засудженою особою основного пока­рання у виді обмеження волі або позбавлення волі. Особа, яка відбуває інший вид основного покарання, не підлягає звільненню від його по­дальшого відбування шляхом заміни його невідбутої частини іншим,

Розділ XIX

Звічьнення від покарання та його відбування

більш м'яким видом покарання. Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 82 КК у разі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. За роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України таке звільнення від додаткового покарання є безумовним (абз. 2 п. 7 по­станови від 26 квітня 2002 р. № 2).

Підстава заміни невідбутої частини покараннябільш м'яким складається із двох елементів, кожен з яких є обов'язковим.

Першим елементом підстави (так званим матеріальним елемен­том) — відповідно до ч. З ст. 82 КК є те, що засуджений повинен стати на шлях виправлення, тобто в процесі відбування покарання у засу­дженого мають проявитися ті риси, подальший розвиток яких призве­де до мінімалізації можливості вчинення ним нового злочину. Проте для закріплення і розвитку вже досягнутого результату ще вимагаєть­ся подальше відбування засудженим покарання, хоча і більш м'якого порівняно з тим, яке він відбував досі. Досягнення такого стану слід відрізняти від випадків, коли засуджений сумлінною поведінкою і став­ленням до праці вже повністю довів своє виправлення — такий стан є елементом підстави умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

Другим елементом підстави (так званим формальним, або форма­лізованим, елементом) згідно з ч. 4 ст. 82 КК є відбуття засудженим певної частини призначеного йому покарання. Розмір цієї частини за­лежить від тяжкості вчиненого особою злочину, форми вини, з якою цей злочин вчинено, наявності рецидиву та деяких інших чинників. Частини покарання, які належить відбути для наявності даного еле­мента підстави, диференційовані за тими самими ознаками, що й при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання, однак у цьому разі вони є меншими. Зокрема, для наявності цього елемента підстави звільнення особа повинна відбути:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за зло­
чин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий
злочин;

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за
умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин,
а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбав­
лення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості
394

знову вчинила умисний злочин, за який її було засуджено до позбав­лення волі;

3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

За наявності зазначених передумов та підстав відповідно до ч. 1 ст. 82 КК суд заміняє особі невідбуту частину покарання іншим по­каранням, додержуючись таких правил:

1) те покарання, яким замінюється невідбута частина раніше при­
значеного особі покарання, має бути більш м'яким, тобто знаходитися
на «сходинках покарань» у ст. 51 КК вище за покарання, яке заміню­
ється. Наприклад, якщо особа відбуває позбавлення волі на певний
строк, воно може бути замінене обмеженням волі, виправними робо­
тами, арештом тощо;

2) це покарання обов'язково повинно бути строковим. Тому не мож­
на замінити невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі або
обмеження волі, наприклад, штрафом чи конфіскацією майна;

3) строк більш м'якого виду покарання повинен бути визначений
в межах, встановлених у Загальній частині КК для даного виду пока­
рання. Наприклад, при заміні невідбутої частини позбавлення волі
обмеженням волі строк останнього не може бути меншим за один рік
і більшим за п'ять років;

4) тривалість більш м'якого покарання не повинна перевищувати
строку невідбутої частини покарання, раніше призначеного вироком
суду. Наприклад, якщо особі заміняються обмеженням волі невідбуті
три роки позбавлення волі, то цей більш м'який вид покарання не може
бути їй призначений на строк менше одного року (мінімум для даного
виду покарання) і більше трьох років (строк невідбутої частини по­
карання).

Цей вид звільнення від відбування покарання є факультативним — за наявності передумов та підстав такого звільнення суд має право, але не зобов'язаний його здійснити.

Кримінально-правові наслідки заміни невідбутої частини по­карання більш м 'яким залежать від характеру поведінки особи про­тягом відбування більш м'якого покарання і можуть бути як сприятли­вими для неї, так і несприятливими. Зокрема, ці наслідки є сприятли­вими, якщо особа під час відбування більш м'якого виду покарання

Розділ XIX

не вчинює жодних нових злочинів. У такому разі строк погашення її судимості обчислюватиметься з моменту закінчення відбуття більш м'якого покарання. Більше того, відповідно до ч. 5 ст. 82 КК за таких умов особа, якій покарання було замінене більш м'яким, може бути умовно-достроково звільнена і від цього більш м'якого покарання за правилами, передбаченими ст. 81 КК. Несприятливі кримінально-правові наслідки настають у разі вчинення особою під час відбування більш м'якого покарання будь-якого нового злочину. У цьому разі згідно з ч. 6 ст. 82 КК суд до покарання за знов вчинений злочин при­єднує невідбуту частину більш м'якого покарання (але не невідбуту частину покарання, з самого початку призначеного особі, від подаль­шого відбування якого її було звільнено) за правилами сукупності вироків (ст. 71 КК).

§ 8. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років

Поняття звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, визначається на під­ставі ст. 83 КК. Під звільненням від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, розуміється відмова держави від подальшого виконання покарання щодо зазначеної категорії засуджених за умови, що вони доведуть своє виправлення і чесно виконають материнський обоє 'язок.

Передумовою звільнення від відбування покарання вагітних жінок іжінок, які мають дітей віком до трьох років, відповіднодо ч. 1 ст. 83КК є відбування ними основного покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі, крім відбування засудженими жінками покарання у виді позбавлення волі, призначеного судом на строк більше п'яти років за умисні тяжкі та особливо тяжкі злочини. Жінки, які відбувають інші види покарання або ж відбувають позбавлення волі строком більше п'яти років, що призначене їм за умисні тяжкі або особливо тяжкі злочини, не можуть бути звільнені від покарання на підставі ст. 83 КК.

Підстава звільнення від відбування покарання вагітних жінок іжінок, які мають дітей віком до трьох років, складаєтьсяіз двохелементів, кожен з яких є обов'язковим.

Звічьнення від покарання та його відбування

Першим елементом підстави згідно з ч. 1 ст. 83 КК є вагітність жінки, яка настала під час відбування призначеного їй покарання, або народження нею дитини. Не може бути звільненою від покарання за ст. 83 КК жінка, яка мала дитину на момент засудження (в цих випад­ках до неї можливе застосування ст. 79 КК) або в період відбування покарання усиновила дитину.

Другий елемент підстави відповідно до ч. 2 ст. 83 КК становить наявність у засудженої жінки сім'ї або родичів, що дали згоду на спіль­не з нею проживання, або наявність у засудженої можливості само­стійно забезпечити належні умови для виховання дитини. Жінка, яка не має сім'ї або родичів, котрі дали б згоду на спільне з нею прожи­вання, і не має можливості самостійно забезпечити належні умови для виховання дитини (наприклад, не має впорядкованого житла, законно­го джерела до існування тощо), не може бути звільненою від подаль­шого відбування покарання у разі настання у неї вагітності або наро­дження дитини протягом відбування покарання.

Умовою звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, є доведення такою жінкою свого виправлення і чесне виконання нею свого материнсько­го обов'язку. Для такої жінки фактично встановлюється своєрідний іспитовий строк (хоч такий термін і не вживається в законі), який три­ває від моменту звільнення її від відбування покарання до закінчення строку, на який згідно із законом жінку може бути звільнено від робо­ти у зв'язку з вагітністю, пологами і, за загальним правилом, до до­сягнення дитиною трирічного віку. Якщо ж дитина помре до досягнен­ня трирічного віку, іспитовий строк для матері такої дитини закінчу­ється з її смертю.

Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, є факультативним. Це означає, що за наявності передумов та підстав суд має право, але не зобов'язаний здійснити таке звільнення.

Кримінально-правові наслідки звільнення від відбування пока­рання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, залежать від додержання звільненою від покарання умов такого звільнення і можуть бути як сприятливими для неї, так і несприятли­вими. Сприятливі кримінально-правові наслідки мають місце у ви­падках, коли засуджена протягом так званого іспитового строку своєю поведінкою довела своє виправлення і чесно виконує свій материн-

ський обов'язок: не відмовилася від дитини, не ухиляється від її ви­ховання тощо. У такому разі по досягненні дитиною трирічного віку суд повинен остаточно звільнити жінку від призначеного їй покарання. Крім того, строк погашення судимості обчислюватиметься з моменту звільнення її від подальшого відбування покарання. Несприятливі кримінально-правові наслідки можливі у таких випадках:

а) якщо жінка до досягнення дитиною трирічного віку своєю по­
ведінкою не довела свого виправлення, суд відповідно до ч. 4 ст. 83 КК
може, залежно від конкретних обставин справи, або замінити те по­
карання, від подальшого відбування якого засуджену було звільнено,
більш м'яким покаранням, або ж направити засуджену для відбування
покарання, призначеного за вироком. У цьому разі суд може повністю
або частково зарахувати у строк відбування покарання час, протягом
якого засуджена не відбувала покарання;

б) якщо жінка, яка була звільнена від відбування покарання, від­
мовляється від дитини, передала її у дитячий будинок, зникла з місця
проживання або ухиляється від виховання дитини, догляду за нею, або
систематично вчинює правопорушення, що потягли за собою адміні­
стративні стягнення і свідчать про небажання стати на шлях виправ­
лення, суд згідно з ч. 5 ст. 83 КК може за поданням органу кримінально-
виконавчої системи направити засуджену для відбування покарання,
призначеного за вироком;

в) якщо в період звільнення від відбування покарання засуджена
вчинила новий злочин, суд відповідно до ч. 6 ст. 83 КК призначає їй
покарання за правилами сукупності вироків (ст. 71 КК): до покарання
за новий злочин приєднує повністю або частково невідбуту частину
покарання за попереднім вироком, тобто ту частину покарання, від
подальшого відбування якої жінку було звільнено.

§ 9. Звільнення від відбування покарання за хворобою

Переглядів: 783