• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

У С В І Т І Ц І К А В О Г О

Родові ознаки бізнесу неважко помітити ще за часів рабовласницького, феодального, азіатського, античного та інших суспільств. Яскравим прикладом бізнесу в ті часи були завоювання. Кожна війна або військові походи так чи інакше мали економічну основу. Кожен завойовник, проводячи військові дії, переслідував економічні цілі. За допомогою військової сили він намагався нав’язати сусідам свої інтереси, зайняти вигідну позицію, яка дозволила б йому диктувати сусідам і підопічним йому країнам свої умови життя. Доречі, работорговий бізнес був типовим прикладом тієї стародавньої системи ділових відносин, у якій поєднувалися економічний інтерес і особисті форми панування та підкорення, так само як і добровільний продаж у рабство себе та членів своєї сім'ї.

Одним із найвідоміших бізнесменів України ХІХ – ХХ ст. був киянин Стефан Кульженик – піонер національної поліграфічної промисловості. Його продукцією ми користуємося і сьогодні. Стефан Кульженик був відомий не лише в Російській імперії, але й у західній Європі. На початку ХХ ст. потрапив до «рейтингу» 300 найуспішніших бізнесменів імперії.

Як свідчить досвід США та Європи, найперспективнішими є наступні сфери бізнесу: 1. надання різних видів послуг; 2. громадське харчування; 3. роздрібна торгівля різноманітними споживчими товарами; 4. ремонт автомобілів; 5. будівництво будинків, ремонт квартир, офісів.

Одними з найвідоміших бізнесменів світу були Генрі Форд та Коко Шанель.

Генрі Форд народився в 1863 році. У 1903 р. заснував Ford Моtог Сomраnу, де втілив ідею конвеєрної збірки автомобілів, що привела до різкого зростання продуктивності праці та зниження собівартості продукції. Це стало початком масового виробництва. Коли Форду казали: "Це неможливо!", він незмінно відповідав: “Тим більше підстав спробувати”. За 1997-2001 рр. Ford Моtог Сomраnу принесла своїм акціонерам близько 50 мільярдів доларів.

Коко Шанель народилася у 1883 р. Мати не могла прогодувати дитину і тому віддала її до сирітського притулку. Сама Шанель багато років змушена була носити форму. Мабуть, через це вона й вирішила одягти жінок так, щоб вони виглядали незалежно та індивідуально. Шанель належить ідея носити сумку через плече. Вартість компанії Сhanel у 2002р. склала 4,272 мільярди доларів США.

Завжди цікаво дізнатися про людей, які першими стали на нелегку стежку підприємництва, про тих, хто вважається “патріархами підприємництва”. їх перша десятка виглядає таким чином (рік у даному випадку - це час заснування):

718 рік - Хоші Хоутел (готельний бізнес) - Японія;

1385рік - Антінорі (виноробство) - Італія;

1460 рік - Баров ’є і Тоссо (склодуви) - Італія;

1480 рік - Косуліч Арматорі (судноплавство) - Італія;

1526 рік - П'єтро Беретта (зброя) - Італія;

1551 рік - Кодорні (виноробство) - Іспанія;

1613 рік - Меллеріо Дітс Меллер (коштовні вироби) - Франція;

1637рік - Геккейкан Саке (виробництво традиційного японського алкогольного напою) - Японія;

1639 рік - Хугель і Філз (виноробство)- Франція;

1657рік - Улефос Йєнверк (ливарництво, столярні інструменти) - Норвегія.

Щоб потрапити до цього вельми престижного списку, складеного Асоціацією патріархів бізнесу (Париж), потрібно відповідати наступним вимогам: керівництво компанією повинно здійснюватися кимось із нащадків засновника, компанія повинна зберегти в своїй діяльності ту спеціалізацію, з якої вона власне і розпочала своє існування, не виключаючи й інші профілі діяльності і, врешті-решт, бути фінансово самостійною і незаплямованою. Наприклад, японський готель Хоші побудовано 718 року буддиським священиком біля гарячого джерела, і тепер він, за підрахунками, є власністю представника сорок шостого покоління династії, що безперервно володіє готелем. Вражає численність італійських і французьких компаній - сімейний бізнес у цих регіонах завжди був традицією, гідною наслідування.

Одним із найвідоміших на Україні підприємцем-виробником "сухого варення" (сучасних цукатів) був Микола Семенович Балабуха (1800 - 1887рр.). У 1834р. він придбав у Києві на розі вулиць Олександрівської і Андріївської садибу з великим садам і двома нежитловими будинками, де й облаштував "цехи варення”. На першому поверсі двоповерхового будинку, що виходив на вулицю Олександрівську, відкрив магазин. Фірмовий продукт Балабух у період роботи фабрики Миколи Семеновича здобув світової слави й отримав низку нагород: на Всеросійській виставці в Москві (1870р.), Всесвітніх виставках у Відні (1873р.) і Празі (1877р.). Його диво-варення купувала сама цариця Катерина II.

Успіх у здійсненні підприємницької діяльності залежить від багатьох чинників. Однією з необхідних умов досягнення високих результатів практично в будь-якій підприємницькій діяльності є отримання мінімально необхідних знань про дану діяльність. Тобто, підприємництву потрібно вчитися. Сьогодні багатьом молодим людям здається, що стати підприємцем можна без спеціальних знань, спеціальної підготовки. Ці хибні уявлення породжені нерозвиненістю ринкових відносин у нашій країні. Економічні знання потрібні кожній людині, незалежно від сфери її діяльності.

Російське слово «деньги» прийшло до нас із тюркської мови, у значенні “клеймо". Отже, можна стверджувати, що назва «деньги» пов'язана зі способом їх виготовлення, тобто це те, що друкують клеймом.

У російській мові це слово з’явилося спочатку зі значенням “срібна монета". І лише у XV столітті почало використовуватися зі значенням вимірника вартості товарів.

А ось російське слово «гроши» прийшло до нас із польської мови. Його першоджерелом було латинське словосполучення «grossus denarius» - «товстий динар, тяжка монета». З часом його друга частина втратила своє значення і грошима почали називати гроші взагалі. Як свідчить літопис, у 1553 році цар Іван IV наказав випустити нові срібні монети. На одній зі сторін цих монет був зображений князь на коні та зі списом (рос. «копье») у руці. Від російського слова «копье» - зброя - гроші отримали назву копіїні. Звідти і з’явилося слово «копійка».

Одного разу римляни готувалися до бою із воїном Пірром .Дружина Юпітера - богиня Юнона - пообіцяла римлянам за справедливе ведення війни грошову винагороду. Після перемоги богиня про свою обіцянку не забула, і римляни на знак вдячності назвали її Монетою, що у перекладі з латинської означає «порадниця», «та, що запобігає». Звідси, очевидно, і пішло слово «монета» - те, що дає богиня Юнона.

Існує й більш реалістична версія виникнення монет. Вона також пов’язана з ім'ям Юнони - Монети. Поряд з її храмом на Капітолійському пагорбі знаходився монетний двір і його продукцію стали називати монетами.

А звідки ж виникло слово «гривня»? Існує версія, що “гривня" походить від слова “грива". Так, змістовий зв’язок прослідковується. Справа у тому, що у далекі часи словом “грива" називали потилицю і шию. На шиї, за звичаєм, носили різні прикраси - намисто, корали, які дуже часто виготовляли з металевих монет. Останні отримали назву “гривні" - тобто ті, що носять на шиї. Пізніше, коли значення “монета" у цьому слові закріпилося, гривнею стали називати ще й золоті та срібні монети, а також мідні монети в 3 або 2 з половиною копійки, а гривеником, відповідно, десяти копійкові монети.

На Русі гривнею називали срібний злиток вагою близько половини фунту, який виконував функції грошової і вагової одиниці. У XV ст. гривню як грошову одиницю остаточно витіснив карбованець. А саме слово «гривня» вийшло із вжитку та почало забуватися

Відомий грецький філософ Діоген прославив своє ім'я не тільки проживанням у винній бочці. З історії відомо, що в молодості він займався виготовленням фальшивих грошей. У цьому не було нічого дивного, адже батько філософа, сінопський банкір, був викритий як фальшивомонетник і помер у в’язниці. Діоген довго не наважувався продовжувати сімейну справу - навіть вирішив звернутися за порадою до богів. У дельфінійському храмі Аполлона, куди він прийшов за порадою, прочитав відповідь: «Краще підробляти гроші, ніж істину». І, облишивши сумніви, продовжив сімейне ремесло, за що був вигнаний з країни.

На початку минулого століття російсько-американська компанія на Алясці випустила... шкіряні гроші. Перші «купюри» — у кількості 10 тисяч одиниць на суму 42 тисячі рублів - були віддруковані на шкірі тюленів і знаходилися в обігу з 1816 по 1826 рік. Останній випуск шкіряних грошей відбувся у 1834 р. У 1867 р. Росія продала свої володіння США, а в наступному році була ліквідована і компанія. Гроші, які знаходилися в її обігу, були обміняні на російські державні. Сьогодні один шкіряний знак коштує стільки, скільки така ж за вагою кількість золота.

На початку минулого століття російсько-американська компанія на Алясці випустила... шкіряні гроші. Перші «купюри» — у кількості 10 тисяч одиниць на суму 42 тисячі рублів - були віддруковані на шкірі тюленів і знаходилися в обігу з 1816 по 1826 рік. Останній випуск шкіряних грошей відбувся у 1834 р. У 1867 р. Росія продала свої володіння США, а в наступному році була ліквідована і компанія. Гроші, які знаходилися в її обігу, були обміняні на російські державні. Сьогодні один шкіряний знак коштує стільки, скільки така ж за вагою кількість золота.

Назва біржі походить від німецького слова «die Borse» - гаманець. Ії виникнення пов’язане з діяльністю сім’ї Ван дер Бурсе з міста Брюгге. Родинним гербом сім’ї було зображення трьох гаманців, а дім Ван дер Бурсе став постійним місцем зустрічі купців і торговців.

Нью-Йоркська фондова біржа знаходиться на вулиці Уолл-стріт. Її назва утворилася за часів, коли містечко Нью-Амстердам (сучасний Нью-Йорк), що належало тоді датчанам, в 1653р. було обнесене дерев’яною стіною - від вторгнень сусідів-англійців, набігів індіанців і щоб худоба не розходилася. Звідси й пішла назва Уолл-стріт (вулиця-стіна). На цій вулиці купці укладали угоди купівлі-продажу.

Переважна більшість бірж у дореволюційній Росії виникали в центрах хлібної торгівлі. У 1913 р. їх було 115, з них 11 - в Україні: у Києві, Харкові, Одесі, Кременчуці, Катеринославі, Запоріжжі, Миколаєві, Херсоні, Маріуполі, Бердянську. Всі вони були товарними. На Одеській, Київській і Харківській біржах проводилися також операції з цінними паперами. У Києві основна маса біржових операцій здійснювалася з цукром і акціями цукрових заводів, в Одесі - із зерном та іноземною валютою.

Найпершим банком був «Духовний орден бідних лицарів Христа і Храму Соломонова» (XII ст.). Він мав розгалужену мережу на території Європи та організовував озброєну охорону грошових коштів і коштовностей при перевезенні, зазвичай безкоштовно.

Потім «Духовний орден бідних лицарів Христа і Храму Соломона» почав брати гроші на зберігання і давати їх у кредит під відсотки. Причому, відсотки були нижчими, ніж у неорганізованих лихварів. На початку XIII ст. орден ввів в оборот чек, тобто розписку, за якою гроші можна було отримати у будь-якій країні, не ризикуючи бути пограбованим у дорозі

Після розгрому ордену королем Філіпом IV Красивим і Конфіскацією його багатства європейська банківська справа опинилася у руках ломбардів - вихідців із Ломбардії (Північна Італія). Їх головний банк відкрився у Каорі (Франція).

Широку популярність у Європі отримав банк у Сіені заснований в 1472 р. Він називався «Монте де Паскі» що означає «банк пасовищ». Таку назву він отримав, тому що основний його капітал був утворений з доходів від надання у користування державних пасовищ. До сьогодні цей банк - один з найбільших у Італії. За п’ять століть він накопичив близько 6 млрд. доларів нерозподіленого прибутку.

Після італійського з'явилися банки в Амстердамі, Гамбурзі, Лондоні, Парижі, Берліні, Петербурзі. Вони поступово переходили від видачі позик металевими грошима до кредитування позичальників своїми борговими зобов'язаннями (банкнотами) та зарахування грошових коштів на поточний рахунок клієнта. Банки перетворювалися на акціонерні товариства, що значно розширювало їх можливості Сьогодні найбільші з них суттєво впливають на розвиток промисловості та економіки. Тому неможливо уявити дію економічного механізму без участі банків.

Один з найбільших банків світу - Міжнародний банк реконструкції та розвитку, - створений у 1945 р. Його статутний капітал у кінці XX ст. наблизився до 100 млрд. доларів.

Про те, що держава не може обійтися без податків, свідчить цікавий історичний факт. Під час Французької буржуазної революції багато осіб, що збирали податки загинуло. А оскільки джерелом початкового накопичення капіталу був саме відкуп, то руйнування цієї системи призвело до того, що економіка Франції опинилася далеко позаду порівняно з іншими країнами.

За часів англійського короля Генріха II об'єктом оподаткування було вбивство. Цей податок сплачував землевласник, в межах володінь якого здійснювалося вбивство, яке не вдавалося розкрити протягом шести місяців.

За часів Римської імперії у провінції Єгипет - основній житниці Риму, - налічувалося 50 натуральних і понад 450 грошових податків. Чим більше міста боролися проти римської влади, тим вище ставки податків встановлювали на цих землях.

Багато підприємців часто ведуть себе зовсім не так, як інші люди. Так, коли Бернарда Барука запитали, як він став багатим і процвітаючим бізнесменом, він відповів: «Це дуже просто зробити. Купуйте, коли навколо Вас всі продають, і продавайте, коли всі тільки те й роблять, що купують».

Запам’ятайте: підприємці працюють, коли решта людей спить, подорожують, коли інші обідають, планують, коли інші розважаються. Їм важко помітити різницю між суботньою ніччю та другою половиною дня у вівторок.

Ще однією загальною рисою усіх підприємців, які швидко досягають успіхів, є наполегливість та цілеспрямованість.

Як досягти успіху в міжнародному бізнесі?

Як вести справу з іноземними діловими партнерами, щоб досягти взаємної вигоди? Ось деякі рекомендації Амстердамського бюро маркетингу:

· про потреби людей можна дізнатися, тільки вивчивши ринок. Це, звісно, вимагає грошей і часу. Але декілька тисяч доларів, витрачених на вивчення ринку, обов’язково окупляться в майбутньому. Дізнайтеся, які товари та послуги і в яких країнах користуються попитом;

· нічого не робіть без належної підготовки. Спочатку у своїй країні знайдіть інформацію про світові ринки, і перед тим, як їхати за кордон, вивчіть її;

· завжди одразу ж відповідайте на будь-який прояв зацікавленості, навіть якщо ви ще не прийняли остаточного рішення;

· створіть своє обличчя. Замисліться над тим, яким би Ви хотіли бачити образ свого підприємства. Це можна зробити за допомогою фірмових бланків, конвертів, візитних карток тощо;

· підберіть контрагентів. Навчіться після першої ж розмови розрізняти, кого сприймати всерйоз, а кого - ні;

· ведіть переговори, якщо у Вас дійсно є що запропонувати. Під час переговорів ділові люди мають на меті досягти згоди, отримати конкретні відповіді хоча б на деякі питання і укласти угоду без уповільнення;

· зробіть необхідні підрахунки перед тим, як пропонувати свої ідеї. На бізнесмена не можна справити гарне враження хитромудрими планами; його цікавлять, перш за все, конкретні цифри;

· не бажано вести переговори, якщо Ви не володієте мовою, а переговори через перекладача - не кращий варіант.

Переглядів: 438