• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Завершення

1. Згідно з концепцією «управлінська решітка» Р. Блейка та Дж. Моу­тона зосередження уваги керівника на бізнес-процесах і відсутність турботи про підлеглих означає ситуацію ... .

2. Дослідженнями Міжнародного інституту розвитку менеджменту (м. Лозанна, Швейцарія) доведено, що найвищий внесок кожного члена команди до загального успіху ґрунтується на ретельному врахуванні їх ..., ..., ... .

3. За результатами досліджень провідних міжнародних корпорацій-лідерів ключову роль у особистостях керівників п’ятого рівня відіграють такі людські якості, як ... і ... .

4. Встановлення завдань є складовою ... комунікацій.

5. Переважна більшість компаній ... проводять щорічні наради
із ... ... ... .

Термінологічний словник ключових понять

Авторитарне керівництво — один з типів управління, для якого притаманний жорсткий характер відносин між керівником і підлеглим, за якого прийняття рішень є виключною функцією керівника, а підлеглий розглядається як виконавець цих рішень і не впливає на їх прийняття. Р. Лайкерт виокремлює два варіанти авторитарного керівництва: експлуатаційний авторитаризм (система 1), що ґрунтується на недовірі підлеглим, які вважаються невпевненими в собі (теорія «Х»), та сприятливий авторитаризм (система 2), для якого притаманна довіра до людей і впевненість в їхній майстерності (теорія «Y»).

Демократичне керівництво —один з типів керівництва, який ґрун­тується на рівноправних робочих відносинах, з одного боку, між підлеглими, які часто утворюють команди, а з іншого, — між підлеглими і керівниками.

Дзен-буддизм —японська школа буддизму Махаяні, що пропонувала своїм прихильникам різноманітні шляхи до досконалості, зокрема військовим мистецтвом. Поширена притча дзен-буддизму про мандрівника, який піднімається в гору, орієнтує його на те, щоб не нехтувати тим, чого він не бачить. Адже це можна побачити з іншої гори або побачить хтось інший. Ця притча введена в практику міжнародного менеджменту Р. Кантер для усвідомлення загроз від невидимих суперників — невідомих конкурентів, що діють у всьому світі в інших галузях, однак володіють належними технологіями і можуть увійти в нашу галузь. На думку Р. Кантер, «виробники стурбовані видимими помилками; клієнтів втрачають через помилки невидимих» [5, 51].

Ефект маховика —концепція вдосконалення компаній, запропонована Дж. Коллінзом. Включає чотири стадії: рух вперед відповідно до концепції «їжака», досягнення конкретних результатів, докладання співробітниками більших зусиль завдяки натхненню від цих результатів, розгін маховика.

Керівництво — вплив керівника на ділову поведінку підлеглих в інтересах успішного вирішення поставлених перед ними завдань.

Команда —група людей, які об’єднуються не службовими відносинами, а насамперед певними спільними проблемами і завданнями.

Комунікативні бар’єри — ускладнення в процесі комунікацій.

Комунікативні відстані — регламентоване у просторі розташування учасників комунікації.

Комунікації — обмін інформацією між відправником і отримувачем повідомлення.

Комунікації міжнародні — один з типів комунікацій, в яких відправник і отримувач повідомлення розташовані в різних країнах.

Комунікації приховані — один з типів комунікацій, що не потребує вичерпної формалізації; притаманний східним культурам.

Комунікації прозорі — один з типів комунікацій, що ґрунтується на вичерпному взаєморозумінні і притаманний західним культурам.

Культурні бар’єри— ускладнення в міжнародних комунікаціях, що виникають внаслідок приналежності відправника і отримувача повідомлення до різних національних культур.

Лайкерта система — чотири типи управління, що виокремлюються за критеріями характеру відносин між керівником і підлеглими, зокрема довіри, участі у прийнятті рішень.

Лідерство — вплив керівників на підлеглих, який досягається без використання інструментів влади завдяки винятковим особистим якостям.

Мак-Грегора теорії «Х», «Y» — концепції протилежної поведінки людей, які без ініціативи працюють лише заради винагороди («Х») або ж робота приносить їм задоволення і вони працюють творчо і відповідально («Y»).

Національні моделі керівництва — стилі управління, що віддзеркалюють особливості національних культур.

Оучі теорія «Z» — концепція В. Оучі, що поєднує сильні сторони менеджменту американських і японських корпорацій.

Парадокс Стокдейла — один з елементів концепції перетворення гарних корпорацій на видатні, який полягає в поєднанні керівниками, з одного боку, тверезої оцінки фактів, з іншого, — з вірою і прагненням до здобуття перемоги.

Патерналістське керівництво — один зі стилів управління, який ґрунтується на партнерських відносинах підлеглих і керівника, який вважається більш досвідченим.

«Управлінська решітка» Блейк—Моутон —кількісно виражена модель, в якій стилі керівництва визначаються за двома факторами: увага до справи і увага до підлеглих.

Хибне коло — сукупність дій в управлінні компанією, що призводять до погіршення її стану. Відповідно до концепції Дж. Коллінза, це коло містить такі ланки: незадовільні результати, необґрунтовані заходи без глибокого розуміння ситуації (нові програми, напрями, керівники, події, мода, поглинання і т. ін.), зниження потенціалу, подальше погіршення результатів.

Рекомендована література до теми

1.Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник. — Львів: БаK, 2001. — С. 390—495.

2.Дафт Р. Л. Менеджмент: Пер. с англ. — СПб.: Питер, 2000. — С. 464 — 498, 530—595.

3. Дэниелс Джон Д., Радеба Ли Х. Международный бизнес: Внешняя среда и деловые операции: Пер. с англ. — 6-е изд. — М.: Дело Лтд, 1996. — С. 692—712.

4. Друкер Питер Ф. Задачи менеджмента в ХХІ веке: Учеб. пособие: Пер. с англ. — М.: Вильямс, 2000. — С. 213—254.

5. Кантер Р. Рубежи менеджмента: Книга о современной культуре управления: Пер. с англ. — М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 1999. — С. 55—78, 105—128, 149—170.

6.Кернс Д., Недлер Д. Пророки во тьме, или Рассказ о том, как «Ксерокс» восстал из пепла и дал бой японцам: Пер. с англ. — СПб.: Азбука-Терра, 1996. — 352 с.

7.Коллинз Дж. От хорошего к великому: Пер. с англ. — СПб.: Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге, 2001. — С. 33—60.

8. Лемберт Т. Ключові проблеми керівника: 50 перевірених способів вирішення проблем / Пер. з англ. — К.: Всеувито: Наук. думка, 2001. — 303 с.

9.Менеджмент: Пер. с англ. — М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 1999. — С. 498—533.

10. Морита А. Сделано в Японии: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1990. — С. 191—279.

11. Панченко Є. Г. Міжнародний менеджмент: Навч. посібник. — К.: КДЕУ, 1996. — С. 60—75.

12.Робінс С. П., де Ченцо Д. А., Девід А. Основи менеджменту: Пер. з англ. — К.: Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002. — С. 432—516.

13.Родченко В. В. Международный менеджмент: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 2000. — С. 78—191.

14. Хажински А. Гуру менеджмента: Пер. с англ. — СПб.: Питер, 2002. — С. 274—337.

15.Якокка Л. Карьера менеджера: Пер. с англ. — М.: Прогресс, 1991. — 384 с.

Тема 8. Контроль і звітність
у міжнародних корпораціях

Основні питання до вивчення

1. Сформулювати особливості контролю в міжнародних кор­пораціях.

2. Порівняти основні системи контролю в міжнародних корпораціях.

3. Розширити уявлення щодо техніки контролю в міжнародних корпораціях.

4. Виявити вплив на контроль багатокультурного середовища.

5. Проаналізувати звітність у міжнародному менеджменті.

6. Осмислити особливості контролю і звітності в міжнарод­них корпораціях, що діють в Україні.

Методичні поради до вивчення теми

У відповідній темі типової програми курсу та переліку основ­них питань до вивчення виокремлено ключові положення, які треба самостійно опрацювати, зрозуміти і засвоїти. Початковим підґрунтям для використання цього завдання може бути стислий матеріал навчального посібника Є. Г. Панченка [4]. Детальний розгляд звітності міститься у навчальному посібнику В. М. Суторміної, В. М. Федосова, В. М. Радзієвської та Б. С. Сте­ценка [6]. Вплив національних культур на функцію контролю подано у відповідному розділі підручника С. П. Робінса та Д. А. де Ченцо [5]. Зв’язок контролю із системою бухгалтерського обліку розглядається у підручнику Д. Деніелса та Л. Ра­деби [3].

Використання міжнародних і національних стандартів бухгалтерського обліку в діяльності транснаціональних корпорацій показано у практичних посібниках [2, 7]. Приклади практичного використання інструментів контролю студент може опанувати за допомогою підручника Ч. Гіла [1]. І, нарешті, варто звернути увагу студентів на книгу Д. Хана [8], в якій подається особлива система контролінгу, що являє собою інформаційне забезпечення планування, регулювання і контроль з метою управління певними фінансовими показниками.

Приступаючи до вивчення першого питання теми, студент повинен згадати суть контролю як заключної функції загального менеджменту.

Контроль — це особливий вид діяльності на підприємстві, який зосереджений на спостереженні за процесом управління та на його оцінці.

Контроль є кінцевою функцією менеджменту, тому прорахунки й недоліки в його виконанні призводять до погіршення результатів господарювання. Водночас належний контроль сприяє досягненню поставлених цілей.

Складові контролю:

· установлення стандартів;

· оцінка виконання;

· коригування.

Функція контролю може розглядатись і як зворотний зв’язок системи (рис. 8.1).

Рис. 8.1. Контроль як зворотний зв’язок системи

Як видно з цієї схеми, контроль розпочинається з бажаного виконання, яке ґрунтується на стандартах. У процесі діяльності досягається фактичне виконання, що піддається оцінці й порівнюється зі стандартами. Якщо виникають відхилення реального виконання від стандартів, то треба виявити причини цих відхилень, розробити і реалізувати програму відповідних коригуваль­них дій. Після коригування процес має повернутися до бажаного виконання (стандарту), за яким настає наступний цикл,
і т. д.

Коли організація здійснює свій бізнес на міжнародному рівні, функція контролю набуває додаткового ступеня складності. Менеджери повинні не лише встановлювати стандарти, вимірювати результативність і здійснювати коригуючі дії для свого бізнесу в країні базування, але й здійснювати аналогічні операції для свого міжнародного бізнесу за її межами. Очевидно, що чим глобальніший їх бізнес, тим складніше здійснювати функцію контролю.

Додатковий фактор, що ускладнює ситуацію з контролем, пов’язаний з можливими комунікаційними проблемами, що виникають між центральною штаб-квартирою корпорації та її філіями і дочірніми фірмами. Подібні проблеми можуть виникати через географічну віддаленість, мовні і культурні бар’єри. Так, американський стиль контролю полягає у тому, щоб вибрати ряд співробітників і покласти на них відповідальність за досягнення цілей і проведення програм. У рамках мексиканської культури відповідальність сприймається як щось фатальне. Якщо менеджер-американець скаже менеджеру-мексиканцю з мексиканського відділення фірми, що той несе особисту відповідальність за невдачу, то серйозно образить його. Більше того, детальне інфор­мування, яке є елементом деяких систем жорсткого контролю, неприйнятне з погляду ряду національних культур.

Далі у процесі вивчення теми слід звернути увагу на три основні вимоги до контролю в міжнародних компаніях:

1. Стандарти в МНК повинні враховувати як загальнокорпоративні цілі, так і місцеві умови.

2. Інформація, що міститься у звітах, повинна віддзеркалювати не тільки поточне виконання, а й встановлені стандарти.

3. Управлінські дії щодо коригування відхилень є завершальним кроком функції контролю.

Звичайно в міжнародних корпораціях виникають і специфічні проблеми контролю:

· цілі зовнішньоекономічних операцій конфліктують із загаль­нокорпоративними цілями;

· цілі партнерів СП суперечать корпоративному менеджменту;

· досвід і компетенція в плануванні дуже різняться у різних зарубіжних відділеннях;

· філософська природа конфліктів відносно цілей і політика зарубіжних операцій в основному пов’язані з культурними відмінностями між менеджерами країни походження і країни-господаря.

Аналізуючи результативність діяльності зарубіжних філій фір­ми, потрібно обов’язково пам’ятати, що покладати на менеджера філії відповідальність можна лише за те, що перебуває під його безпосереднім контролем. Так, якщо з’ясується, що основною причиною слабкої результативності зарубіжної філії є дії уряду чи раптове підвищення цін на сировину або матеріали, то покладати за це відповідальність на менеджера не варто, оскільки ці фактори перебувають поза межами його контролю. З іншого боку, звичайно, тією мірою, в якій вплив цих факторів можна було передбачити, відповідальність за результати потрібно покласти на менеджера. Якщо якісь тенденції могли бути взяті до уваги, то потрібно вдосконалити систему планування зарубіжної філії так, щоб вона давала можливість врахування тенденцій, які характеризуються високою вірогідністю впливу на показники діяльності філії.

Як наслідок особливостей контрольної діяльності міжнародних корпорацій існують два основних типи контролю в МНК.

Прямий контроль:

· наради в штаб-квартирі;

· відрядження вищих менеджерів до зарубіжних відділень;

· контроль поточної діяльності персоналу;

· контроль за допомогою організаційної структури (письмові офіційні звіти, ланцюги команд).

Непрямий контроль:

· щомісячна звітність, що надсилається до офісу країни походження;

· додатки до оперативної звітності, включаючи фінансові звіти (баланс, звіти про доходи, бюджети);

· фінансові співвідношення.

Студент повинен чітко усвідомити обмеженість засобів прямого контролю у міжнародних корпораціях через віддаленість філій. Тому особисті контакти вищого менеджменту з керівниками зарубіжних відділень пов’язані зі значними витратами на подорожі. Отже, географічна віддаленість сприяє формалізації засобів контролю в міжнародних корпораціях. Однак, регіональні відмінності одночасно ускладнюють формальні зіставлення результатів діяльності філій. Скажімо, завод у Бомбеї може активніше використовувати дешеву місцеву робочу силу замість механізації ручної праці, а тому за показником продуктивності праці він може поступатись філіям в інших країнах. Однак за показником рентабельності Бомбейський завод може бути кращим.

Окрім того, на процес контролю впливають численні культурні фактори. У західній культурі наголос робиться на ретельному вимірюванні відхилень індивідуального реального виконання від встановлених стандартів і подальшому коригуванні. У східній культурі акцентується на груповому усвідомленні стандартів та використанні колективних інструментів забезпечення встановлених стандартів.

З урахуванням результатів досліджень Г. Гофстеда, найбільший вплив на контроль справляє такий прояв ділової культури, як уникання невизначеності. Члени культур з високим рівнем уникання двозначності надають великої ваги гарантії зайнятості, стабільності кар’єри, пільгам по виході на пенсію тощо. Окрім того, у них існує неабияка потреба у правилах і регулятивних нор­мах. Від менеджера очікують чітких інструкцій, а ініціатива підлеглих суворо контролюється. Це притаманно, наприклад, Японії, Мексиці, Греції. Культури з нижчим рівнем уникнення невизначеності (Велика Британія, США, Швеція) відзначаються більшою готовністю ризикувати та меншим опором змінам і не приділяють дуже великої уваги контролю. Тому у своїх підрозділах і відділеннях вони мають представників незалежних аудиторських професій, які ревізують рахунки і звіти фірм задля впевненості в тому, що вони узгоджуються із загальноприйнятими нормами звітності.

Варто також пам’ятати про можливі дисфункціональні наслідки контролю, коли виконавці вдаються до маніпуляцій, тобто роб­лять наголос виключно на тих показниках, які контролюються вищим керівництвом, і нехтують загальними цілями компанії. Маніпуляції знаходять свій прояв і в перекрученні звітності. Якщо справа стосується винагороди, люди схильні маніпулювати даними таким чином, щоб їхня робота сприймалася позитивно. Причиною таких явищ може бути негнучкість системи контролю або використання нераціональних стандартів.

Дуже важливо під час вивчення першого питання теми звернути увагу на те, що система контролю і звітності в міжнародних корпораціях у наш час піддається серйозній критиці в усіх країнах світу. Річ у тому, що в певної частини міжнародних корпорацій було виявлено факти неякісного контролю на вищих рівнях менеджменту, що знайшло відображення у перекрученні фінансової звітності і штучному поліпшенні результатів діяльності. Завдяки цим діям компаніям вдалося безпідставно залучати додатково значні кошти акціонерів, що понесли збитки після бан­крутства таких компаній. Це стосується насамперед американської корпорації «Енрон», що першою оголосила про своє банкрутство 2 грудня 2001 р. Згодом до неї приєдналась корпорація «Уорлдком» (США), німецький концерн «Комроуд» та ін. Цей розголос отримав гучну назву «Енронгейт» і детально розглядається далі в кейсі.

Слід зважувати й на інші форми прояву недоліків у контролі діяльності міжнародних корпорацій. Це стосується, зокрема, встановлення винагород і пільг вищим керівникам корпорацій. Скандальним прикладом такого типу є колишній виконавчий директор і голова ради директорів корпорації «Дженерал Електрик» Джек Уелч, який вийшов на пенсію у вересні 2001 р. У 2002 р. в гучному процесі розлучення його колишня дружина розголосила такі подробиці його доходів від компанії, які вразили навіть нинішніх керівників «Дженерал Електрик». Невипадково Джек Уелч потрапив до трійки найгучніших «антигероїв» 2002 р. за підсумками журналістського конкурсу в США. Окрім нього, серед призерів опинились керівник Федеральної резервної системи Алан Гринспен та виконавчий директор біржі НАСДАК Хардвік Симмонс. Останній заявив, що не розуміє, чим спричинені ці корпоративні скандали і яке відношення вони мають до керівництва біржі [Дзеркало тижня. — 2003. — 8 лютого — С. 23].

Під час самостійного вивчення другого питання теми у студен­та повинна сформуватись чітка система контролю в міжнародних корпораціях. Ця система включає чотири основні ланки: особистий контроль, бюрократичний контроль, контроль за резуль­татами та культурний контроль. Відштовхуючись від цієї системи, далі слід засвоїти суть кожного виду контролю, його переваги і недоліки, сфери застосування в діяльності міжнародних корпорацій.

Особистий контроль ґрунтується на особистих контактах з підлеглими, у процесі яких здійснюється безпосередній нагляд за їхніми діями або ж з’ясовуються причини відхилень від стандартів чи шляхи усунення недоліків. Переваги цього типу контролю полягають у тому, що в менеджерів вищого рівня формуються особисті враження щодо діяльності підлеглих. Окрім того, цей тип контролю відіграє важливу роль у подоланні національних культурних відмінностей між працівниками компанії і формуванні корпоративної культури. Недоліком цього контролю є велика трудомісткість і обмеженість через завантаженість вищих менеджерів. Тому менеджери вищого рівня міжнародних корпорацій використовують цей тип контролю для регулювання діяльності керівників товарних підрозділів світового масштабу або ж керівників основних географічних районів. Наприклад, колишній президент «Дженерал Електрик» Дж. Уелч регулярно проводив наради з керівниками всіх ділових міжнародних підрозділів компанії. Він скликав ці наради, щоб перевірити стратегічну, структуральну та фінансову результативність.

Фірма «Інтернешнл Телефон енд Телеграф» («АйТіТі»), наприклад, щомісячно проводить наради менеджерів усіх своїх відділень у штаб-квартирі корпорації у Нью-Йорку. На ці наради запрошуються керівники всіх прибуткових і збиткових структур­них одиниць фірми. Тут обговорюються звіти, підготовлені кожним таким підрозділом, де відображені детальні відомості про обсяг продажів, прибуток, відсотки на вкладений капітал і т. д. Крім цього, очікується, що всі менеджери повідомлять про свої поточні й очікувані проблеми, що виникають під час господарської діяльності. Більше того, вони повинні бути у змозі пояснити, чому виникли ці проблеми і як вони збираються їх вирішити.

Бюрократичний контроль здійснюється через систему процедур і правил, що регламентують діяльність підрозділів. Для підрозділів міжнародних корпорацій найпоширенішими видами бюрократичного контролю є бюджетний контроль і правила капі­тальних витрат. У цьому зв’язку доречним буде нагадати, що за своєю суттю бюджети — це перелік видатків фінансових ресурсів фірми. У бюджеті підрозділу визначено, скільки ресурсів може витратити цей підрозділ за певний час. Встановлюючи обсяг ресурсів на певний період, штаб-квартира одночасно визначає цілі, що повинні бути досягнуті працівниками підрозділів, наприк­лад, здійснені проекти. Як правило, розмір бюджетних сум встановлюється шляхом переговорів між менеджерами штаб-квартири і підрозділів. Варто до цього додати, що остаточні бюджети встановлюються для зарубіжних підрозділів у відповідних національних валютах.

Отже, бюджетний контроль пов’язаний з використанням валют­них курсів. Переваги бюджетного контролю пов’язані з простотою і малими витратами часу, оскільки бюджети є інструментом не лише контролю, а й планування. У процесі бюджетного контролю широко використовуються засоби обчислювальної техніки. Окрім того, змінюючи розміри бюджетів, штаб-квартира може стимулювати розширення пріоритетних напрямів діяльності. Недоліки бюджетного контролю пов’язані головним чином з тим, що фокус контролю зміщується з кінцевого виконання на використання коштів, що призводить до завищення бюджетів. Окрім того, у процесі руху валютних курсів виникає необхідність регулювання бюджетів, унаслідок чого страждають інтереси штаб-квартири чи зарубіжного відділення. Однак, незважаючи на зазначені недоліки, бюджетний контроль має універсальний характер.

Правила капітальних витрат означають обмеження повноважень менеджерів підрозділів корпорації, насамперед зарубіжних відділень, у прийнятті рішень щодо закупівлі капітальних активів. Зазначені правила акцентують увагу менеджерів на процесі витрачання грошей. Наприклад, менеджери підрозділів «Дженерал Електрик» самостійно приймають рішення, що не перевершує 50 тис. дол. США. У такому разі необхідно узгодити рішення у штаб-квартирі. Переваги такого контролю полягають в узгодженні поточної діяльності зарубіжних відділень із загальними цілями компанії. Адже в разі відхилення ініціативи зарубіжних відділень від стратегії корпорації заявки на капітальні витрати обсягом, що перевищують встановлену суму, не будуть схвалені. Недоліки зазначеного методу контролю пов’язані з додатковими витратами часу на узгодження рішення, тому цей метод використовується лише у випадку значних витрат.

Висхідні положення щодо самостійного вивчення четвертої контрольної ланки — контролю за результатами — пов’язані з орієнтацією підрозділу на досягнення кінцевих цілей. У такому разі процес контролю поділяється на три етапи: 1) встановлення цілей підрозділу, 2) кількісний вираз цілей через певні показники: продуктивність, прибутковість, частка ринку і т. ін., 3) оцінка діяльності менеджерів за їхньою здатністю досягати цілей. Для продуктових підрозділів і зарубіжних відділень використовуються показники обсягу продажу, частки ринку. Для функціональних підрозділів показники враховують особливості їхньої діяльності. Скажімо, для відділів розробок і досліджень ключову роль відіграє міжнародна конкурентоспроможність розроблених нових виробів. Діяльність виробничих підрозділів добре віддзеркалюється показниками якості продукції та виконання встановлених виробничих графіків.

Важливими перевагами цього виду контролю є його простота та орієнтація на досягнення зарубіжними підрозділами таких кінцевих результатів, які пов’язані із загальними цілями корпорації. Подібний контроль дозволяє використовувати систему «управління за відхиленнями», коли менеджери підрозділів діють самостійно, у межах встановлених відхилень ключових показників. Однак, коли ці показники перевершують відхилення, менеджери центрального офісу отримують право втручатись у діяльність зарубіжних відділень, включаючи заміну їх керівників. Суттєвою перевагою контролю за результатами є також можливість його поєднання із системою винагород і стимулюванням менеджерів.

Серед недоліків цього контролю — складність пошуку таких ключових показників, які б вичерпно віддзеркалювали кінцеві результати діяльності зарубіжних підрозділів. Адже навіть показ­ник прибутку не є достатнім, особливо в умовах використання затратної моделі трансферного ціноутворення. Окрім того, контроль за результатами потребує трудомістких і складних переговорів між керівниками зарубіжних підрозділів і штаб-квартирою.

Культурний контроль означає регулювання поведінки працівників за допомогою спільних цінностей, норм, традицій, ритуалів, переконань та інших складових організаційної культури. На відміну від бюрократичного чи фінансового контролю, побудованих на жорстких механізмах, культурний контроль ґрунтується на здатності індивідів чи групи самостійно визначати відповідні норми поведінки чи рівня продуктивності праці. Культурний кон­троль найчастіше використовується за умов командної роботи і динамічних змін технології. Один з таких прикладів — відома корпорація «Делл Комп’ютер», в якій керівництво вважає найвищим пріоритетом якісне обслуговування споживачів, швидкість і гнучкість у роботі. Засновник і керівник корпорації Майкл Делл вважає головним постійне інформування своїх працівників про те, що є справді важливим для організації. Виходячи з цього, виконавці самостійно можуть встановлювати високі стан­дарти виконання і забезпечувати їх дотримання.

У практиці міжнародного менеджменту важливо враховувати загрози двозначності результатів контролю, коли причини незадовільних наслідків роботи підрозділу вважаються спірними. Часто це трапляється у випадках горизонтальної інтеграції між підрозділами, що розташовані в різних країнах. Скажімо, фран­цузьке відділення американської корпорації не виконує встановлених завдань з продажу продукції, яка виготовлена в італійському відділенні. У процесі контролю менеджери французького відділення часто скаржаться на недостатню якість товарів, вироб­лених в Італії. У подальшому менеджери італійського відділення намагаються спростувати думку своїх французьких колег і довести їхнє невміння продавати. Керівники вищого рівня за таких умов потребують додаткової інформації для розв’язання спірної проблеми. Звичайно, для цього необхідні додаткові витрати часу і ресурсів. Тому обґрунтованішим є уникнення такої ситуації шляхом утворення самоокупних зарубіжній філій, у складі яких діють не тільки збутові підрозділи, а й виробничі, дослідницькі і т. ін. За цих умов керівнику французької філії вже неможливо буде звинуватити своїх зарубіжних партнерів з кооперації. Отже, рівень двозначності результатів контролю є похідним від взаємозалежності підрозділів організації та стану корпоративної культури (у табл. 8.1 наведені характеристики двозначності результатів контролю в різних типах стратегій [1, с. 516]).

Таблиця 8.1

ХАРАКТЕРИСТИКИ КОНТРОЛЮ В РІЗНИХ ТИПАХ
МІЖНАРОДНИХ СТРАТЕГІЙ

При самостійному опрацюванні теми наступне питання слід розглядати як логічне продовження попереднього, оскільки наголос у ньому зроблено на техніці контролю. Адже в будь-якій системі контролю об’єктом стеження виступають насамперед грошові потоки, виготовлена продукція чи діяльність працівників.

Найпростішим і поширеним є фінансовий контроль, оскільки він ґрунтується на системі звітності. Показники прибутку зарубіжного відділення або доходів від інвестицій дозволяють постійно стежити за фінансовими результатами діяльності зарубіжних відділень, які надають комплексну характеристику стану цього підрозділу в певний період, а також динаміку його зміни. Доцільно звернути увагу студентів також на ретельно відпрацьовану практику використання в процесі контролю різноманітних фінансових коефіцієнтів: ліквідності, дохідності активів, заборгованості, дохідності акціонерного капіталу, прибутковості продажу, ефективності використання активів та ін. Однак, при цьому варто звернути увагу на такі особливості:

1. Показники доходів, витрат, прибутків вимірюються в різних валютах.

2. Валютні курси постійно змінюються.

3. Облікова практика і фінансова звітність змінюються від країни до країни залежно від вимог податкових органів, відомств, що регулюють діяльність на ринку цінних паперів, тощо.

4. Складна природа вимірювання породжує часовий лаг в оцінці виконання, який може затримувати розпізнавання відхилення від стандартів і вжиття коригуючих заходів.

5. Система фінансового контролю зарубіжних філій ґрунтується на прийнятих у міжнародних корпораціях моделях трансферного ціноутворення.

Усе це ускладнює фінансовий контроль у міжнародних корпораціях і потребує використання у складних випадках й інших технік контролю, насамперед ревізій.

Ревізія означає цільові спеціальні перевірки працівниками центрального офісу результатів діяльності зарубіжних відділень, за допомогою яких встановлюється не лише об’єктивність наданої звітності, а й причини, що призвели до наявного стану, а також розробляються шляхи поліпшення діяльності відділення і подолання негативних результатів.

Використання ревізій як інструменту контролю можна розглянути на прикладі системи управління закордонною діяльністю концерну «Сіменс» [8, с. 710—711]. У цій корпорації використовуються ревізії зарубіжних відділень і штаб-квартири. Сфери ревізій відділень включають управління майном, організаційні процеси, облік, баланс та оцінку бізнесу. Поточна ревізія проводиться спеціалістами відділень. Регулярна ревізія фахівцями центрального офісу здійснюється за дорученням керівництва концер­ну і може включати, окрім зазначених для регіональних оди­ниць сфер, також перевірку підприємницьких концепцій і стратегій цих відділень, доцільності діючих організаційних структур, ефективності виконання функцій, доцільності та якості застосованих технологій і продуктів.

Перевірки виконуються головним відділом концернових ревізій, який входить до складу центрального відділу планування. Ревізорська команда включає ревізорів зазначеного відділу концернових ревізій, фахівців інших підрозділів, а також експертів зі сторони. Таким чином, ревізія набуває рис консультування. Перевірки відбуваються раз на п’ять років із попередженням за рік зарубіжного відділення, що ревізується. Тривалість перевірки 4—5 тижнів. У заключному обговоренні узгоджується перелік заходів щодо усунення виявлених недоліків, виконання яких відстежується через рік спеціальною ревізією. Поряд із розглянутими вище плановими ревізіями в концерні «Сіменс» проводяться і спеціальні (позапланові) ревізії. Найчастіше вони здійснюються в разі зміни керівництва зарубіжного відділення або ж критичного розвитку подій.

Контроль якості потребує спеціальної техніки внаслідок великої ролі цієї характеристики в забезпеченні міжнародної конкурентоспроможності корпорацій. Головна особливість цієї техніки полягає в тому, щоб чітко визначити відповідальність належних підрозділів у досягненні встановлених рівнів якості. На рівні корпорації в цілому використовуються такі інструменти, як цикл контролю якості, колесо Демінга (планування — виконання — перевірка — реакція), система Шинго (досягнення нульових дефектів за допомогою особливих процедур «пока — йоке»), методи Тагуші (найкраще поєднання кількісних ознак продукції і виробничого процесу) і т. ін. Для виробничих дільниць широко застосовуються такі сім статистичних методів контролю якості: діаграма Паретто, причинно-наслідкова діаграма, стратифікація (розшарування), відомості перевірки, гісто­грами, діаграма розсіювання (кореляції), контрольні карти Шухарта. Із зазначеними спеціальними інструментами контролю якості студент може ознайомитись у навчальних виданнях [Чейз Р. Б., Эквилайн Н. Дж., Якобс Р. Ф., с. 208—226; Курицын А. Н., с. 119—129].

Контроль діяльності персоналу пов’язаний переважно з оцінкою виконання працівниками своїх обов’язків. З одного боку, це дозволяє визначити шляхи поліпшення діяльності працівників. З іншого боку, цей контроль дозволяє пов’язати винагороду з виконанням, визначити кандидатів на службове виконання. Найпоширенішими інструментами такого контролю є періодична оцінка менеджерами виконання роботи підлеглими. При цьому важливо врахувати відмінність між культурою виконання місцевим персоналом і культурою праці менеджерів-експатріантів.

Досить поширеними в міжнародних корпораціях є спеціальні центри оцінки, які виявляють потенціал співробітників для подальшого розвитку. У цих центрах широко використовуються різноманіт­ні вправи, тести, ділові ігри та інші методи виявлення потенціальних здібностей працівників. Конкретні типові інструменти, що застосовуються зазначеними центрами оцінки, включають:

1) «кошикові» вправи, що потребують управлінської уваги;

2) групові вправи, в яких кандидати працюють як члени команди, що приймають рішення;

3) ділові вправи щодо прийняття рішень учасниками, які конкурують між собою на подібних ринках;

4) підготовка бізнес-плану;

5) вправи з написання ділових листів.

Після цього результати виконання зазначених вправ узагальнюються, проводяться інтерв’ю з менеджерами і визначаються перспективні кандидати для подальшого просування по службових сходах.

У процесі самостійного вивчення теми студент повинен звернути увагу на такий важливий інструмент контролю, як контролінг,що широко використовується в практиці діяльності американських і німецьких міжнародних корпорацій. Контролінг, на відміну від звичайного контролю, поєднує планування, регулювання і контроль шляхом інтегрованого інформаційного забезпечення з метою управління прибутком. Контролінг включає до свого складу, окрім того, питання документування шляхом бухгалтерського обліку, підготовку і передачу первинної, орієнтованої на результат (як правило, прибуток) інформації, формування певних процедур, правил і т. ін.

Витоки контролінгу йдуть до середньовічних систем державного управління. Посада контролера (Coutrollour) існувала в XV ст. при дворі англійського короля. Завдання цієї посадової особи полягало в документуванні і контролі грошових і товарних потоків. У сучасному значенні система контролінгу була запроваджена вперше американськими компаніями «Ачісон, Топека енд Санта Фе Рейлроуд» в 1880 р. та «Дженерал Електрик» в 1882 р. Однак значного поширення контролінг набув лише після Великої депресії в 30-х роках минулого століття. Вагому роль у цьому процесі відіграв створений у 1931 р. Американський інститут контролерів, який в 1962 р. було перейменовано у Фінансово-адміністративний інститут. Завдяки діяльності цього інституту роль контролера було піднесено на такий самий рівень, як і казначея, чітко розмежовані їхні функції. Для глибшого розуміння цих положень нижче наведені зазначені функції, запропоновані Фінансово-адміністративним інститутом [8, с. 110—111].

Функції контролера:

1. Планування (складання, координація і реалізація фінансових планів).

2. Складання та інтерпретація звітів.

3. Оцінка результатів і консультування вищих менеджерів.

4. Питання оподаткування.

5. Складання звітів для державних органів.

6. Забезпечення збереження майна.

7. Народногосподарські дослідження (розстановка сил у зовнішньому середовищі).

Функції казначея:

1. Залучення капіталу.

2. Зв’язок з інвесторами.

3. Короткострокове інвестування.

4. Зв’язок з банками і фінансовий контроль.

5. Кредитори і дебітори.

6. Капіталовкладення.

7. Страхування.

До Європи, насамперед до Німеччини, ідеї контролінгу надійшли через практику застосування його на дочірніх фірмах американських компаній. Спочатку його сприйняли без довіри, оскільки ототожнювали з контролем. Однак згодом контролінг почав дедалі ширше застосовуватись в європейських компаніях, зокрема в Німеччині. Більше того, у США контролінг розглядався як прикладна концепція, орієнтована виключно на практику. У німецькомовних країнах в 70-х роках стала розвиватись теоретич­на концепція контролінгу. Тому між цими концепціями існують суттєві відмінності. Згідно з американською концепцією до контролінгу належать завдання як внутрішнього, так і зовнішнього обліку. У центрі німецької концепції контролінгу — внутрішній облік у різних формах: плановий, документальний, контрольний. Зовнішній облік, навпаки, не входить до завдань контролінгу.

Під час самостійного вивчення четвертого питання теми важливо чітко усвідомити істотний вплив культури на процес контролю. Адже в різних країнах методи контролю поведінки працівників і діяльності організацій суттєво відрізняються. Скажімо, американська культура зорієнтована на контроль результатів, тоді як європейська культура робить акцент на контролі поведінки. Однак в європейських країнах контроль має чимало культурних особливостей. Наведемо деякі з них за результатами дослідження вищого менеджменту [Hodgetts R., Luthans F., 1997, p. 311].

Великобританія:

1. Фінансові звіти є складними і важко сприймаються.

2. Вищі менеджери фокусують свою увагу на головних проб­лемних напрямах і не дозволяють втягувати себе в конкретні деталі процесу контролю.

3. Контроль використовується більше для загального спрямування, ніж для спостереження.

4. Оперування великими сумами ринкової діяльності.

Німеччина:

1. Деталізований підхід до контролю і фокусування уваги як на значних, так і незначних подіях.

2. Ретельний контроль виробничих процесів та операційної ефективності.

3. Централізація контролю, використання працівників центрального апарату для вимірювання виконання, аналізу варіантів і підготовки кількісних звітів для вищого керівництва.

4. Процес контролю в німецьких фірмах використовується як політизований інструмент спостереження.

Франція:

1. Французькі менеджери використовують систему контролю, що схожа більше на німецьку, ніж англійську.

2. Контроль застосовується більше для спостереження, ніж для спрямування.

3. Процес контролю є централізовано-адміністративним.

4. Французька система контролю є менш систематизованою і більш заплутаною.

Для розуміння студентами відмінностей між американською та японською системами контролю радимо повернутись до табл. 1.6 в частині функції контролю.

Особливості контролю в різних міжнародних корпораціях.

Корпорації США:

· наголос на кількісних аспектах контролю діяльності зарубіж­них відділень;

· контролювання виконання планів, бюджетів відповідно до стандартів компанії;

· централізоване надходження інформації до штаб-квартири про стан виробничих процесів;

· істотний вплив кар’єрних аспектів на процес контролю.

Західноєвропейські МНК:

· тенденція до вимірювання якісних аспектів зарубіжних операцій;

· контролювання переважно поведінки та її впливу на досягнення цілей;

· переважно децентралізований характер виробничого контролю;

· короткі вертикальні відстані в каналах звітності.

Японські МНК:

· менша, ніж у США, участь менеджерів і контролерів у процесі безпосереднього контролю;

· наявність довгострокових планів і бюджетів приводить до більш гнучкого їх використання в комунікаціях, що розширює їх роль далеко за межі контрольних інструментів.

На техніку контролю впливають також і технологічні обставини країн. У технологічно розвинутих країнах, таких як США, Японія, Велика Британія, Німеччина, окрім стандартизованих правил і безпосереднього нагляду, використовуються такі непрямі методи контролю, як комп’ютерно орієнтовані звіти й аналітичні дослідження. Йдеться про узагальнення результатів діяльності працівників та їхніх контактів, що були забезпечені завдяки використанню комп’ютерів, котрі входять до мережі організації. У менш розвинутих країнах основними засобами контролю є безпосередній нагляд.

Слід звернути увагу студента і на етичні аспекти контролю в міжнародних корпораціях. Вони пов’язані із суперечностями між правами роботодавців і правами найманих працівників. У процесі контролю роботодавці намагаються відстежувати фактори, що впливають на продуктивність праці, безпеку бізнесу, витрати та ін. У цьому зв’язку роботодавці прагнуть контролювати дії працівників як у робочий, так і в неробочий час. Зокрема, зручним інструментом контролю дій на робочому місці є контрольні програмні продукти, про вживання яких часто працівників не повідомляють. Прихильники цього інструменту вважають, що це забезпечує прозорість приватного життя на робочому місці та упереджує компанію від розкрадання інтелектуальної власності і бездіяльності на роботі. Інколи міжнародні компанії забороняють деяким працівникам з міркувань безпеки їздити на мотоциклі, стрибати з парашутом, палити і т. ін. Хоча контроль поведінки працівників у службовий та позаслужбовий час іноді виглядає необґрунтованим, зако­нодавство переважної більшості країн не обмежує подібної практики роботодавців. Адже в основу законодавства покладено принцип: «Якщо працівникам не подобаються правила, встановлені роботодавцем, вони завжди можуть звільнитися». Однак цей прин­цип не усуває етичні питання контролю, що спричиняють у працівників прагнення захистити право свого приватного життя як на робочому місці, так і в неробочий час. Це питання часто постає в західній культурі, однак рідко виникає у східній.

Вивчення питань фінансової звітності міжнародних корпорацій має істотне значення, оскільки дані звітів є важливою основою для здійснення контролю. Адже аналіз фінансової звітності та зіставлення її з планом дозволяє своєчасно виявити відхилення виконання і вжити дійових заходів. У цьому зв’язку студенти можуть скористатись своїми знаннями звітності, яких вони набули під час вивчення курсів «Бухгалтерський облік і аудит», «Фінансовий аналіз».

Вивчаючи тему, студент має чітко розмежовувати фінансову і бухгалтерську звітність. Фінансова звітність обов’язково публікується як у фінансовій пресі, так і спеціальних виданнях корпорації, як правило, разом із висновками незалежних аудиторів. Фінансові звіти міжнародних корпорацій реєструються на фондо­вих біржах, на яких обертаються їх цінні папери, а також в інших інститутах. Останнім часом провідні міжнародні корпорації розміщують досить обсягові звіти на своїх сайтах в Інтернеті. Зокрема, обсяг звіту корпорації «Дженерал Електрик» в Інтернеті за 2002 р. становив 92 сторінки і містив такі основні розділи:

· лист вищих керівників до акціонерів і працівників (6 ст.);

· цінності корпорації (2 ст.);

· люди, виконання, можливості (6 ст.);

· погляд на корпорацію (6 ст.);

· бізнеси корпорації (14 ст.);

· Рада директорів (2 ст.);

· корпоративний менеджмент (1 ст.);

· операційний менеджмент (2 ст.);

· фінансова секція (52 ст.);

· незалежний аудиторський висновок (1 ст.).

Серед документів фінансової звітності ключову роль відіграють п’ять:

1. Звіт про прибутки (США) або рахунок прибутків і збитків (Великобританія).

2. Баланс.

3. Звіт про акціонерний капітал.

4. Звіт про зміну фінансової позиції.

5. Звіт про грошові потоки.

У процесі аналізу фінансової звітності важливо зважувати на встановлення трьох ключових співвідношень:

1. Золоте правило балансу — сума вартості акціонерного капіталу та довгострокових пасивів має дорівнювати або перевершувати основний капітал.

2. Золоте правило довгострокового фінансування — довгострокові пасиви мають дорівнювати або перевершувати довгострокові активи.

3. Золоте правило короткострокового фінансування — короткострокові активи мають дорівнювати або перевершувати короткострокові пасиви.

Слід звернути увагу студентів на три комплекти фінансових звітів зарубіжних відділень до штаб-квартири:

1. Звіти, що ґрунтуються на національних стандартах рахунків, передбачених законодавством і професійними організаціями в країні господаря.

2. Звіти, що пов’язують принципи обліку зі стандартами, яких вимагає країна походження.

3. Консолідовані фінансові звіти з урахуванням вимог країн походження.

Важливо підкреслити, що письмові звіти для міжнародних кор­порацій значно важливіші, ніж для національних компаній, оскільки менеджери зарубіжних відділень мають незначні можливості для спілкування з керівниками центрального офісу, яке б допомогло точніше оцінити результати діяльності філій.

Вивчаючи питання, студент має знати такі основні проблеми звітності:

1. Розмежування результатів роботи зарубіжних відділень та їх керівників. З одного боку, результати відділень залежать від впливу центрального офісу, а з іншого — від непередбачених змін у країні базування.

2. Вплив структури витрат і систем бухгалтерського обліку на результати діяльності зарубіжних відділень, розташованих у різних країнах.

3. Вплив політичних ризиків на результати діяльності в країні неможливо віддзеркалити у звітності.

Відштовхуючись від наведених проблем міжнародної звітності, студент має засвоїти два підходи до вимірювання результатів діяльності зарубіжних відділень міжнародних корпорацій: множинних вимірів і бюджетний. У першому випадку для відділень встановлюються фінансові і нефінансові показники, що відіграють різну роль в оцінці діяльності підрозділу та його менеджера (прибуток, обсяг продажів, показники якос­ті, відносини з урядом і т. ін.). Це зручний для центрального офісу підхід, однак складний для підрозділу, оскільки узгодити між собою всі показники досить важко в умовах коливання валютних курсів. Концепція бюджету ґрунтується на визначенні цілі для кожної філії і закріпленні за кожною з них відповідних ресурсів. Це зручно для філій, оскільки зникають проблеми з інфляцією місцевих валют, трансферним ціноутворенням. Однак штаб-квартира в такому разі може втратити частину контролю над грошовими потоками філій, а отже, і корпорації в цілому.

Звітність у міжнародних корпораціях ґрунтується на різноманітних інформаційних потоках, які включають:

1) загальнокорпоративну інформацію для координації з центру (наявність у корпорації ресурсів і потреби в них філій, наприклад касової готівки);

2) зовнішню інформацію щодо політичної ситуації і стану економіки в приймаючих країнах;

3) зворотний зв’язок між штаб-квартирою і філіями, наприклад щодо технологічних проривів, досліджень і розробок;

4) міжфіліальну загальнокорпоративну інформацію, яка циркулює між взаємозв’язаними зарубіжними відділеннями;

5) інформацію для зовнішньої звітності.

Міжнародна звітність має відповідати не лише загальним вимогам об’єктивності, своєчасності і т. ін., а й спеціальним вимогам. Серед цих вимог такі:

1. Відповідність між цінністю інформації та її вартістю. Оскіль­ки ця інформація стосується значної кількості питань, вона потребує значних витрат. Для отримання цієї вимоги міжнародні корпорації використовують метод «планомірного аналізу придбаної інформації», який означає періодичну оцінку нового документа чи інформаційної послуги, яка надається компанії, з метою використання виключно важливої інформації.

2. Збалансованість між потоками інформації і можливостями її якісного використання, уникнення «інформаційного потоку». Компанії прагнуть обмежитись використанням релевантної інформації, яка безпосередньо стосується певного питання і є важливою.

3. Одноманітність інформації, потрібної для керівництва корпорації і філій. Якщо інформація відрізнятиметься, то виникає дилема: або ж порівнювати незіставні дані, або ж вимагати додат­кові дані від філій.

4. Сумісність методів обробки даних у різних країнах, а саме інформаційної техніки і програмного забезпечення.

5. Безпечність інформаційних систем, яка усуває можливість несанкціонованого доступу до даних, що становлять предмет комерційної таємниці.

У зв’язку зі згаданими корпоративними скандалами з «Енрон» та іншими корпораціями важливо звернути увагу студентів на певні зміни в системі корпоративної звітності. Адже міжнародні корпорації, насамперед США, вимушені шукати засоби термінового відновлення їх корпоративного іміджу. Одним з таких засобів є публікація на доповнення до стандартних, річних і піврічних звітів так званих звітів корпоративної відповідальності, які містять приклади участі компанії в розв’язанні гострих соціальних та екологічних проблем. За даними компанії «Кей-Пі-Ем-Джі» в 2001 р. такі звіти опублікували 45 % фірм, що входять до списку 250 найбільших міжнародних корпорацій, тоді як три роки тому — 35 %. В Японії зазначені звіти публікують 72 компанії зі 100 найбільших у країні, у Великій Британії — 49, у США — 36.

У процесі опанування питання теми студент має згадати з дисципліни «Бухгалтерський облік і аудит», що основою фінансової звітності є бухгалтерський облік. У літературі з бухгалтерського обліку поширена думка про те, що винахідником системи подвійного запису є італійський монах Фра Лука Пачолі, який в 1494 р. запропонував купцям і правителям двосторонню «взаємопов’язану» реєстрацію кожної операції, що впливає на активи, зобов’язання і власний капітал [Речмен Д. Дж., Мескон М. Х., Боуві К. Л., Тилл Дж. В., т. 2, с. 213]. Однак дослідження, що провів англо-американський соціальний історик Оріго Іріс, свідчать, що подвійну систему запису створив на сто років раніше, наприкінці XIV ст., видатний міжнародний торговець вовною — італієць Франческо ді Марко Датіні (1335—1410 рр.), який залишив у спадок 500 бухгалтерських книг, 300 документів про партнерство, 140 тис. ділових листів, 500 папок про свій бізнес у всіх європейських країнах [Handy C. Management’s Renaissance Man. — Strategy + Business. — 2002 — Issue 29, Forth Quater. — P. 105—106]. Цей факт свідчить, що міжнародний бізнес потребує ретельнішого і достовірнішого обліку, ніж національний. Якісний облік у компанії Ф. Датіні став важливою передумовою успіху його біз­несу.

Фінансова звітність філій ґрунтується на національних стандартах бухгалтерського обліку, тобто правилах підготовки фінансових звітів. Кожна країна має власні національні стандарти обліку, проте в багатьох країн вони схожі. Серед стандартів обліку виокремлюють:

1.Британо-американо-голландську групу (Велика Британія, США, Нідерланди, Канада, Мексика, Індія, Австралія, Південна Африка, Нова Зеландія, Малайзія, Індонезія, Таїланд, країни Центральної Америки та ін.). Ця модель функціонує в умовах розвинутого фінансового ринку. Облік орієнтований насамперед на потреби інвесторів і кредиторів. У країнах, які використовують цю модель, принципи і правила ведення обліку і складання звітності регулюються національними загальноприйнятими стандартами, що розробляються незалежними професійними організаціями бухгалтерів, а не встановлюються національним законодавством. У США такими стандартами є Загальноприйняті прин­ципи обліку (ГААП), у Великобританії — Закон про компанії, Положення про стандартну практику ведення обліку і ряд інших документів, які інколи називають загальноприйнятою практикою обліку. У Канаді бухгалтерські стандарти оформляє Комітет з досліджень у галузі бухгалтерських стандартів.

Таким чином, у країнах з даним типом ведення обліку існує багато варіантів обліку в рамках професійної загальноприйнятої бухгалтерської методології.

2.Європейсько-японську групу (країни Європейського Союзу, Швейцарія, Японія, Єгипет та ін.). Ця модель бухгалтерського обліку орієнтована на державні інтереси оподаткування і макроекономічне планування суспільних ресурсів. Вона має юридичну основу. Бухгалтерські стандарти затверджуються законодавчо і обов’язкові до виконання. Однорідність досягається єдиним планом рахунків і затвердженою методологією фінансової звітності. Професійні організації бухгалтерів відіграють меншу роль, ніж у Великобританії і США. Таким чином, у країнах з даною моделлю обліку превалює державна методологія.

3.Південно-американську групу (країни Латинської Америки). Ця модель бухгалтерського обліку орієнтована на податкові державні інтереси, тому бухгалтерський облік законодавчо уніфікований. Особливістю бухгалтерських стандартів є розкриття методології бухгалтерського обліку в умовах інфляції.

В останній час зародилась ісламська модель бухгалтерського обліку, але вона ще недостатньо представлена фінансовою звітністю на міжнародному рівні.

Важливо враховувати, що негативним наслідком відмінностей у стандартах обліку та аудиту в різних країнах є загальний брак компарабільності (можливостей порівняння) фінансових звітів та ускладнення фінансових розрахунків. Наприклад, у німецькій системі обліку амортизація є статтею пасиву, тоді як у британських компаніях її величина вираховується із суми пасиву. Брак компарабільності стандартів бухгалтерського обліку призводить до плутанини у фінансовій звітності.

Наявність різних підходів до формування систем обліку ускладнює аналіз стану підприємств, що знаходяться у різних країнах. Якщо ТНК має філії або дочірні компанії в наведених групах країн, то отримані підсумки їх діяльності можуть бути незіставні. Тому багато компаній, що прагнуть залучити іноземних інвесторів або здійснюють консолідацію фінансової звітності в єдиній валюті, паралельно до прийнятих норм обліку у країні використовують міжнародні стандарти обліку (МСБО).

Основні завдання МСБО — гармонізація і прийняття стандартів, що дозволяють збільшити схожість практики ведення бухобліку в різних країнах. МСБО не є обов’язковими і мають рекомендаційний характер. Унаслідок розвитку і прискорення інтеграційних процесів у світі ці стандарти відіграють дедалі більшу роль як найзручніший засіб спілкування між підприємствами різних країн світу.

Міжнародні корпорації вкрай заінтересовані в гармонізації стандартів обліку в різних країнах. У цьому зв’язку варто звернути увагу студентів на діяльність Комітету з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (КМСБО), який відіграє провідну роль у цій роботі. Комітет було створено 29 червня 1973 р. на підставі угоди, укладеної фаховими організаціями бухгалтерів десяти країн: Австралії, Великої Британії, Ірландії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Мексики, Франції, США та Японії. Сьогод­ні цей Комітет об’єднує 153 професійних організацій зі 112 країн світу. За роки своєї діяльності КМСБО видав 41 міжнародний стандарт бухгалтерського обліку, з яких сьогодні діє 35 [2, с. 9]. Варто звернути увагу і на плідну діяльність іншої організації — Міжнародної федерації бухгалтерів, створеної на доповнення до КМСБО в 1977 р. Вона розробляє стандарти аудиту, етичні й освітні норми, норми державного сектору та ін. За даними КМСБО, Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку використовують понад 600 провідних міжнародних компаній світу. Список цих компаній можна знайти в посібнику С. Голова та В. Костюченко [2, с. 795—798].

З огляду на проблеми міжнародної звітності доцільно звернути увагу студентів й на інші ускладнення руху фінансової інформації між країнами. Вони пов’язані з обмеженнями передачі даних між країнами. Ці обмеження мають три причини:

1. Стурбованість особистою недоторканістю громадян-праців­ників міжнародних корпорацій. Збір і передача даних про них з приймаючої країни до штаб-квартири дозволяє компанії отримати невиправдані переговори перед індивідуумами.

2. Турбота країни про збереження робочих місць у філії, які можуть бути втрачені, якщо обробка та аналіз даних здійснюватимуться за кордоном, а передача ресурсів відбуватиметься без виплати компенсації країні, яка їх створила.

3. Побоювання піратського використання інформаційних мереж міжнародних корпорацій, зокрема для передачі військових і комерційних відомостей за кордон.

Як приклад можна навести заборону в Німеччині передачі кадрової документації в інші країни, що ускладнює централізоване управління персоналом міжнародних корпорацій, насамперед експатріантів [2, с. 569].

Останнім часом були досягнуті певні зрушення в напрямі уніфікації фінансової звітності. Зокрема, у 1998 р. Міжнародна організація комісій з цінних паперів затвердила Міжнародні стандарти розкриття інформації для закордонних пропозицій та первинного лістингу пайових цінних паперів іноземних емітентів. Однак істотні відмінності фінансової звітності все ще зберігаються.

Для США та інших країн британо-американської групи використовується підхід передбаченого обсягу. У такому разі визначається не лише перелік інформації, яку емітенти повинні надавати громадськості, а й суттєві події, інформація про які розкривається Комісії з цінних паперів та бірж США у формі 8-К. Подібний підхід використовується і в Японії.

У країнах Європейського Союзу та інших країнах європейсько-японської групи використовується так званий підхід загального обов’язку. У такому разі компанії, що перебувають у лістингу, зобов’язані відкривати суттєву інформацію та інформацію, здатну вплинути на ціну. Однак перелік суттєвих подій не визначається.

Для країн південноамериканської системи обліку, зокрема Бразилії, визначено перелік подій, що можуть вважатись суттєвими. Однак цей перелік не є вичерпним і в конкретних умовах на вимогу відповідних органів може бути розширеним.

Підбиваючи підсумки вивчення теми, важливо звернути увагу студентів на особливості контролю і звітності в міжнародних компаніях, що діють в Україні. Вони пов’язані насамперед з використанням в українських відділеннях міжнародних корпорацій жорсткіших систем контролю: бюрократичних інструментів і показників діяльності підрозділів. До контролю діяльності українських філій залучаються, як правило, міжнародні аудиторські компанії.

Слід особливо зазначити поліпшення системи фінансової звіт­ності в Україні у зв’язку із запровадженням системи бухгалтерської звітності із застосуванням Міжнародних стандартів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1706 від 28 жовтня 1998 р. При Міністерстві фінансів України для реалізації зазначеної програми реформування обліку створено Методологіч­ну раду з питань бухгалтерського обліку. Фінансова звітність за МСБО у банківській системі запроваджена з 1 січня 1998 р., а у відкритих акціонерних товариствах та інших учасниках фондового ринку — з 1 січня 1999 р. Активну участь у запровадженні МСБО в Україні бере Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, яка затвердила наприкінці 1997 р. Методичні рекомендації по застосуванню міжнародних принципів обліку та звітності щодо діяльності професійних учасників фондового ринку.

Слід також зазначити позитивну роль у поліпшенні звітності в Україні Указу Президента України від 21 березня 2002 р. «Про заходи щодо розвитку корпоративного управління в акціонерних товариствах». Цим Указом передбачено вдосконалення системи надання, змісту та структури інформації про діяльність акціонерних товариств.

Приклади з господарської практики

Кейс «Енронгейт»*

Корпорація «Енрон» (Enron) до 2001 р. була найбільшою у США енергетичною компанією, що посідала 98-е місце в авторитетному рейтингу 500 глобальних компаній «Файненшл Таймс» за показником ринкової вартості. Корпорація володіла розгалуженою мережею газо- і нафтопроводів. За своїми розмірами «Енрон» була сьомою корпорацією у США.

Причина несподіваного банкрутства пов’язана головним чином з недоліками внутрішнього і зовнішнього контролю. Корпорація здійснювала сумнівні фінансові операції, які привели її до банкрутства, про яке було оголошено 2 грудня 2001 р. Серед прикладів зазначених фінансових операцій так звана схема оптимізації оподаткування під назвою «Таня» (Tanya), яка діяла з 1995 р. Суть цієї схеми пов’язана зі створенням під контролем менеджерів корпорації фінансової компанії, яка випускала привілейовані акції і передавала їх «Енрону». Згодом вони продавались зі збитком менеджерам компанії-емітента, а потім повторно викупались корпорацією «Енрон». За 1995—2001 рр. було проведено 11 таких операцій під назвами «Тереза», «Томас» та ін., що починаються з літери «Т», яка означає «податки» (tax). Штучний прибуток за рахунок цього методу зріс з 66 млн дол. США у 1995 р. до 296 млн дол. США в 2000 р. Одночасно борги «Енрона» списувались на фіктивні фірми. Загальні приписки прибутку «Енрон» склали 1 млрд дол. США. Винуватцями даної ситуації є вищі менеджери корпорації — автори сумнівних фінансових схем та аудиторська фірма «Артур Андерсен», яка одночасно була і аудитором, і фінансовим консультантом корпорації. В останні роки комісійна винагорода цієї фірми від «Енрон» становила 100 млн дол. США на рік. Експерти вважають, що аудиторська фірма за таких умов допомогла приховати справжні втрати акціонерів «Енрон». Керівник аудиторів від «Артур Андерсон», що особисто відповідав за перевірку особливо складних рахунків компанії «Енрон», став наприкінці своєї кар’єри мільйонером. Саме він дав наказ знищити більшу частину документів і згодом визнав свою провину в суді. У результаті аудиторська компанія втратила свій колишній авторитет в аудиторському бізнесі. Компанія грубо порушила девіз свого засновника професора Артура Андерсона, що заснував фірму в 1913 р. в Чикаго: «Думай прямо і говори прямо». Як наслідок, через півроку після банкрутства «Енрона» фірма втратила 700 першокласних клієнтів з 2100.

Однак «Енронгейт» на цьому не закінчився. 1 квітня 2002 р. Комісія з цінних паперів і фондового ринку США оголосила штраф «Ксерокс Корпорейшн» у сумі 10 млн дол. США за використання бухгалтерської звітності протягом чотирьох років як інструменту приховання справжнього фінансового стану і завищення прибутку на 3 млрд дол. США. У цей період генеральний директор «Ксерокса» Пол Аллейер отримав за рахунок премій і продажу виділених йому за заниженими цінами акцій дохід у розмірі понад 8 млн дол., а фінансовий директор Баррі Ромерил — 1,2 млн дол. США. Акції «Ксерокса» за 1999—2002 рр. втратили 82 % своєї вартості. Аудиторська фір­ма «Кей-Пі-Ем-Джі» в цьому зв’язку також була піддана пе-
ревірці.

21 липня 2002 р. оголосила себе банкрутом американська міжнародна корпорація «Уорлдком», вартість активів якої становила 107 млрд дол. США. Виявлені аудиторською перевіркою приписки досягли 7,1 млрд дол. У списку порушників також такі гіганти, як «Дженерал Електрик», «Майкрософт», «Ай-Бі-Ем», «Меррілл Лінч». Одночасно виявилась причетність до штучного завищення курсу акцій зазначених корпорацій і пограбування дрібних інвесторів відомих інвестиційних банків і фінансових біржових аналітиків. Зокрема інвестиційний банк «Соломон Сміт Барні» (ССБ), що входить до відомої корпорації «Сітігруп», за допомогою одного з провідних аналітиків Джека Грубмена штучно завищував курс акцій на біржі напередодні банкрутства, а також заробляв чималі кошти на випуск

Читайте також:

1. Відбудова і розвиток народного господарства України в післявоєнний період. Завершення радянізації західноукраїнських земель
2. Відбудова і розвиток народного господарства України в післявоєнний період. Завершення радянізації західноукраїнських земель
3. Відбудова і розвиток народного господарства України в післявоєнний період. Завершення радянізації західноукраїнських земель
4. Завершення
5. Завершення
6. Завершення
7. Завершення
8. Завершення арбітражного розгляду
9. Завершення колективізації
10. Завершення перемовин.
11. Завершення першої світової війни та її наслідки для світу.

Переглядів: 931