Література

Реалізм в англійській літературі утверджується з творчістю Діккенса та Теккерея. Література цього напрямку прагне бути правдивою, пізнати суть, вона схильна до викривання. Творчість Чарлза Діккенса у цьому плані показова − життя Англії XIX ст. з його конфліктами і суперечностями, соціальними болячками і психологічними драмами показане ним з надзвичайною майстерністю („Пригоди Олівера Твіста”, „Крамниця старожитностей”, „Домбі і син”, „Холодний дім”, „Життя і пригоди Мартіна Чезлвіта”).

Великий англійський сатирик-реаліст Уїльям Мейкпіс Теккерей пише роман про вищий світ − „Ярмарок суєти”, де герої метушаться, домагаються своїх, здебільшого, дрібних та егоїстичних цілей, зіштовхуючи здороги всіх, хто їм заважає.

Одним з останніх представників реалізму ванглійській літературі XIX ст. став Томас Гарді (Харді) − автор романів „Тесс з роду д’Ербервіллів”, „Джуд Непомітний”. Масштаб його бачення життя поступається масштабові його великих попередників.

Англійський драматург Джордж Бернард Шоу поклав початок формуванню інтелектуального театру. Шоу апелював до розуму сучасників, головним його художнім прийомом був парадокс. Саме вістрям своєї парадоксальності, змазаним слизькою клоунадою, як зауважив А.В. Луначарський, Шоу пробив бегемотову шкіру Лондона і змусив говорити не тільки про себе, a й про свої ідеї.

Основні його ідеї − це аморальність соціальної несправедливості („Будинки вдівця”, „Професія місіс Уоррен”), романтичні ілюзії щодо війни („Людина і зброя”, „Обранець долі”), антимілітаризм („Учень диявола”, „Цезар і Клеопатра”, „Майор Барбара”). Іроніст, сатирик, парадоксаліст Шоу виступав як тонкий психолог, знавець людських душ у п’єсах „Дім, де розбиваються серця” („Фантазія в російському стилі на англійські теми”), „Свята Іоанна”, „Пігмаліон”. Іноді Шоу щедро залучае ексцентрику, буфонаду, гротеск. Три свої політичні комедії − „Візок з яблуками”, „Гірко, aлe правда”, „Женева” − він назвав політичними екстраваганцами.

Норвегія

Театральне мистецтво

Великий внесок y світову тeaтрaльнy культуру у другій половині XIX ст. зробили скандинавські країни. І, насамперед, − норвезький драматург Ібсен та шведський Стріндберг.

Генріх Ібсен − творець реалістичної драми великого масштабу при звичності масштабів зображуваного життя („Бранд”, „Пер Гюнт”, „Підпори суспільства”, „Ляльковий дім”, „Дика качка”). Ібсен розробляв форму драми, основний принцип котрої визначається як відтворення життя у формах самого життя.

Росія

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Література	\|	Образотворче мистецтво

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.049 сек.