ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

BOX

РОЛЬ АУТОФЛОРИ В ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ

Аутофлора відіграє важливу роль у підтримці здоров’я та забезпеченні нормальних функцій різних систем людського організму за рахунок продукції різноманітних біологічно активних речовин у процесі мікробного метаболізму.

Одна з найважливіших функцій нормальної мікрофлори – забезпечення колонізаційної резистентності. Це сукупність механізмів, які забезпечують попередження заселення господаря патогенними та умовно-патогенними мікроорганізмами. До них відносяться:

Блокування клітинних рецепторів тканин від сторонніх мікроорганізмів;
Конкурування з цими мікроорганізмами за харчові субстрати;
Стимуляція рухливості епітелію слизових оболонок;
Продукція біологічно активних речовин: пероксидів, бактеріоцинів, лізоциму, антибіотикоподібних речовин;
Детоксикацію ксенобіотиків;
Активація неспецифічної резистентности та імунної відповіді макроорганізму.

Обмін речовин в організмі людини відбувається за обов’язковою участю нормальної мікрофлори. Порушення нормальних мікробіоценозів можу супроводжуватись розвитком різних фізіологічних розладів організму, зміною реакцій поведінки і виникненням злоякісних новоутворень. Ряд вчених пов’язують розвиток аутоімунних процесів, діабету, подагри, ревматизму саме з мікроекологічними змінами в організмі людини.

Експериментально встановлено і клінічно доведено, що зміна нормальної мікрофлори урогенітального тракту (УГТ) призводить до не виношування вагітності. Втрата вагітності на ранніх термінах у багатьох випадках обумовлюється протіканням інфекційного процесу в УГТ матері; наявність там дисбіотичних явищ збільшує імовірність втрати плоду або в майбутньому може суттєво вплинути на склад мікрофлори дитини. Патогенні мікроорганізми можуть впливати на плід безпосередньо і викликати порушення в системах його органів, які несумісні з подальшим розвитком, а також непрямо, через організм матері. В цьому випадку вони порушують системи органів матері, зокрема імунну, що змінює баланс зв’язку з плодом і призводить до спонтанних абортів.

Процеси детоксикації різних речовин у кишечнику відбувається під дією мікробних ферментів в анаеробних умовах у реакціях декарбоксилювання, відновлення та гідролізу.

Основні функції нормальної мікрофлори полягають у наступному:

Регуляція газового складу кишечнику;
Вироблення ферментів, які приймають участь у метаболізмі білків, жирів, вуглеводів, нуклеїнових кислот;
Продукція біологічно активних речовин (вітамінів, гормонів, антибіотиків, токсинів, медіаторів);
Участь у водно-сольовому обміні, забезпечення колонізаційної резистентності, циркуляції жовчних кислот і холестерину;
Імуногенна (утворюють мурамілдипептид - неспецифічний стимулятор імуногенезу);
Джерело ендогенної інфекції, плаз мідних і хромосомних генів множинної резистентності.

Розглядаючи взаємодію організму людини з власною мікрофлорою, слід відзначити негативні риси цього процесу. Аутофлора являє собою природний резервуар плазмідних і хромосомних генів, які кодують стійкість до різних хімічних речовин. Це сприяє тому, що нераціональна хіміотерапія призводить до виникнення та розповсюдження стійких до лікарських препаратів штамів бактерій.

Роль мікроорганізмів у житті ссавців досліджувалась на безмікробних – гнотобіотичних – тваринах. У спеціальних камерах вирощувались стерильні курчата, щури, миші, морські свинки, поросята. Досліди показали, що гнотобіоти дещо різняться від нормальних тварин. У них збільшена сліпа кишка, лімфатична система слабо розвинена, менша маса деяких органів, зменшений об’єм крові та кількості імуноглобулінів. Впливу відсутності мікроорганізмів на харчові потреби не спостерігалось, однак була чітка різниця у стійкості та чутливості господаря до інфекційних хвороб. Так, у безмікробних щурів не розвивався карієс зубів. Але якщо таких щурів інфікували стрептококами, то одразу же спостерігалось утворення карієсних бляшок. У випадку інфікування безмікробних морських свинок найпростішими – збудниками амебної дизентерії захворювання не виникало. Але якщо перед цим їх інфікувати E.coli або Enterobacter aerogenes, то дизентерія розвивалася успішно. Таким чином, типові для нормальної мікрофлори мікроорганізми підсилювали вірулентність патогенного організму, який сам по собі в кишечнику гнотобіота не виживав. Разом з тим, присутність нормальної мікрофлори попереджала розвиток деяких інфекцій. У нормальних щурів стійкість до B.anthracis розвивалася в ранньому віці. У безмікробних щурів резистентності до збудника сибірки не розвивалося зовсім. Припускається, що в даному випадку стійкість до захворювання забезпечувалась наявністю нормальної мікрофлори.

Климнюк С.І., Ситник І.О., Творко М.С., Широбоков В.П. Практична мікробіологія: Посібник. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2004. – 440 с.
Янковский Д.С., Дымент Г.С. Микрофлора и здоровье человека. – К.: ТОВ «Червона Рута-Турс», 2008. – 552 с.
О.С.Воронкова, Е.А.Сирокваша, А.И.Винников. Экспериментальный вагинальный дисбиоз на модели белых лабораторных мишей//Мікробіол. журн., 2008, Т.70, №6. – С.47.
Гудзь С.П. Мікробіологія: підручник: [для студ.вищ.навч.закл.] / С.П.Гудзь, С.О.Гнатуш, І.С.Білінська. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2009. – 360 с.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Фази сприймання ситуації як стресової та виникнення емоційного i фiзичного напруження	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.