• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

ЛІТЕРАТУРА

ПЛАН

ЛЕКЦІЯ №8

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ЗАНЯТЬ ТЕМАТИЧНИМ МАЛЮВАННЯМ

1. Сюжетне малювання як вид образотворчої діяльності молодших школярів, його специфіка та завдання.

2. Зміст уроків тематичного малювання у початковій школі.

3. Особливості композиції сюжетних малюнків учнів початкової школи. Етапи виконання сюжетного малюнка.

4. Особливості організації та проведення уроку тематичного малювання.

1. Глинская И.П. Изобразительное искусство. Методика преподавания в 1-3 классах. К., 1978.

2. Глушанская В.П. Рисование с методикой преподавания. М., 1971.

3. Косминская В.Б., Халезова Н.Б. Основы изобразительного искусства и методика руководства изобразительной деятельностью детей. М., 1981.

4. Кузин В.С. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальных классах. М.. 1984.

5. Кириченко М.А. Основи образотворчої грамоти . К., 1982.

6. Рутковская А.А. Рисование в начальной школе. Е.,2001.

Для успішного навчання дітей те­матичного малювання в школі, правиль­ного розвитку в них образного мислення і творчих здібностей майбутньому вчи­телеві потрібно розуміти особливості дитячого малюнка, починаючи з ма­люнків дітей дошкільного віку, знати обсяг умінь і навичок учнів І—III класів у цій галузі.

Вивчення робіт дітей дошкільного і шкільного віку, правильне розуміння розвитку просторової уяви і просторового зображення в них допоможе майбутньо­му вчителеві активніше розвивати у ді­тей спостережливість, уміння вивчати навколишнє життя і зображувати ба­чене в малюнках, допоможе кращому розумінню дитячих прагнень.

Діти починають малювати вже в 1 — 2 роки. В цьому віці майже всі багато малюють, і, звичайно, за уявленням, а не з натури. Отже, до перших примітивних просторових зображень дитина прихо­дить ще в дошкільному віці. Вчителеві корисно знати характер і особливості малюнків дошкільнят.

Вперше дитина малює тому, що за­хоплюється процесом появи ліній від олівця. Таке малювання має характер гри, коли дитина захоплюється намальо­ваними нею рисочками (мал. 145).

Далі дитина переходить до малюван­ня замкнутих кривих, кружечків (мал. 146). Дитина тлумачить свої зображення по-різному, даючи які завгодно назви своїм кружечкам (наприклад, «Це — мама»).

Згодом дитина намагається надати змісту своєму малюнкові, прагне переда­ти характерні ознаки предмета. Улюбле­ною темою дітей є зображення людини, відомих їй тварин (мал. 148). До зобра­ження людини дитина підходить по-сво­єму: частини тіла вона малює, якщо вона знає їхні функції (за допомогою ніг людина ходить, руками бере предмети, очима бачить, ротом їсть, носом дихає). Усе це дитині стає відомо не зразу. Спо­чатку дитина малює тільки голову і ноги, потім — голову, ноги й руки, а ще зго­дом — і тулуб, до якого кріпляться руки й ноги.

Часто на малюнку дитина виділяє як основу зовсім другорядні елементи (прикраси — бант, ґудзики, брошка), яким вона, захоплюючись, надає більше уваги. Щоб підкреслити значущість їх, ці другорядні елементи дитина зображує занадто великими.

Від зображення окремих предметів діти дуже швидко переходять до склад­них просторових зображень групи предметів. Цей перехід відбувається неза­лежно від досягнутого успіху в зображен­ні окремих, предметів.

Спершу діти розміщують усі предме­ти на одній лінії, а решту місця зали­шають вільним (мал. 149).

У малюнках (мал. 150) дитина вияв­ляє характерні ознаки зображуваних предметів і логічно поєднує їх, допускаю­чи для повнішої передачі своєї думки певну умовність (прозорі стіни будинку, розріз зображуваного предмета і т. ін.). Тут вже бачимо елементи простору. Так, малюючи будинок, дитина зображує лю­дей у хаті, меблі, тобто передає все це ніби через прозору стінку.

Матеріалом для малювання є весь нав­колишній світ: люди, будинки, природа, тварини, птахи — все, що справило на дитину найбільше враження, запам'ята­лося їй. Дошкільники малюють в ос­новному за уявленням, а не з натури. При цьому їх не турбує мала подібність до зображуваного предмета і якість вико­нання. Вони прагнуть передати в ма­люнку свої знання і уявлення про пред­мети й навколишню дійсність.

Діти 3—4 років малюють те, що вони знають про речі, а не малюють річ такою, якою бачать її. Малюючи стіл, діти по­казують його кришку в плані і домальо­вують знайомі їм чотири ніжки стола (мал. 151).

Діти 5—7 років предмети розміщують у два, три, чотири ряди, один над одним (мал. 147), вони не сприймають предметів, загороджених іншими.

З роками дитина прагне передати свої просторові враження від баченої натури і поверхню паперу сприймає як поверхню землі, на якій розміщує все, що бачить (мал. 152). Тут слід звернути увагу ді­тей на вертикальне положення будівель, дерев, посилаючись при цьому на натуру (мал. 153).

Діти 6—8 років починають реальніше зображувати пейзаж у перспективі (мал. 154). У цей період особливо важ­ливо розвивати в дітей спостережливість простору і предметів, свідоме ставлення до форми їх, уміння переносити бачене на площину аркуша.

Особливе значення в розвитку прос­торової уяви учнів має правильне ро­зуміння вчителем складного процесу ди­тячого сприймання простору. Форма, ве­личина та розташування предметів сприймаються у певних межах кон­стантно: предмети фіксуються в уяві та­кими, якими вони є насправді, а не та­кими, як їх сприймає зір у просторі, тоб­то, як вони відбиваються на сітківці того, хто малює. Так, обручку, ґудзик чи ско­ворідку діти сприймають як круглі предмети, хоч вони перебувають у пер­спективному положенні щодо ока і дають на сітківці відбитки у формі еліп­сів.

Константність сприймання форми, величини і взаєморозміщення предметів позначається на зображенні їх. Учитель має це враховувати і розвивати в учнів спостережливість, уміння вивчати нав­колишнє життя і передавати побачене в зображеннях.

Неправильне визначення пропорцій у зображуваних предметах властиве малюнкам дітей будь-якого віку. Це пояснюється низьким рівнем знань у дитини, мало розвиненим окоміром. По­дібні помилки в дитячих малюнках зникають у міру нагромадження свідомих спостережень і зображень, а також за­гального і розумового розвитку дітей. Тільки при наполегливій і систематичній праці можна досягти значного успіху в передачі правильних пропорцій зобра­жуваних предметів у просторі.

Правильне зображення предмета в просторі досягається в процесі всебічного вивчення справжнього і перспективного виду предметів, за допомогою різних систематичних вправ, передбачених шкільною програмою з малювання, мета яких — навчити дітей графічно переда­вати свою думку. Слід навчати дітей пра­вильно бачити форму, розуміти ї зоб­ражувати її на площині такою, якою вона їм здається. Для цього треба роз­вивати в дітей спостережливість, уміння порівнювати частини предмета і самі предмети один з одним, знаходити ха­рактерні особливості їх.

Діти у 7—8 років добре сприймають плоскі форми (квадрат, прямокутник, трикутник, коло, еліпс, многокутник), вчаться визначати пропорції. У 7—8 ро­ків дитина дедалі більше захоплюється просторовим зображенням, коли для неї розкриваються такі поняття, як «вгорі — знизу», «справа — зліва», «ближче — далі» та ін.

На розвиток спостережливості, окоміру, вміння порівнювати, компози­ційно правильно розміщувати предмети на малюнку і послідовно вести роботу вчитель звертає увагу вже з перших уроків. Він вчить учнів оволодівати прямою лінією і її напрямом (горизон­тальним, вертикальним, похилим), зна­ходити середину лінії, правильно три­мати альбом під час малювання і ко­ристуватися олівцем і гумкою, розмі­щувати зображення на аркуші і мето­дично правильно вести і закінчувати ма­люнок. Зображуючи плоскі й умовно-плоскі предмети, що мають незначну товщину, у фронтальному положенні, учні молодших класів повинні навчитися зображувати двовимірні предмети з їх­німи характерними особливостями і вміти порівнювати предмети один з од­ним.

Для спостереження і зображення слід вибирати прості знайомі і зрозумілі дітям предмети. Завдання з малювання слід давати методично правильно, за принципом послідовного ускладнення об'єктів зображення і поступового під­вищення вимог до завершення й точності зображення.

Паралельно з малюванням умовно-плоских тіл у фронтальному положенні з натури в І—II класах треба привчати учнів спостерігати й визначати різницю у розмірах предметів, а також розташуван­ня їх у просторі («ближче» і «далі»), правильно сприймати навколишнє жит­тя, розуміти його і вміти зображувати бачене, а також передавати в малюнках нескладний сюжет казки, оповідання чи розповіді вчителя, свої враження від баченого' під час відпочинку влітку, екскурсії.

За програмою з тематичного малюван­ня на розвиток цих умінь відводиться значна кількість годин, і їх треба вміло використати.

Для успішного виконання тематичного малюнка учні мають всю роботу виконувати за чітко спланованими етапами:

1. Повідомлення теми малюнка чи ознайомлення зі змістом літературного твору, що пропонується для ілюстрування.

2. Вибір сюжету, характеристика персонажів.

3. Робота над композицією малюнка, створення робочого ескізу.

4. Виконання за ескізом лінійного малюнка на аркуші паперу, уточнення зображення, внесення необхідних правок.

5. Завершення роботии у обраній художній техніці.

Тематичне малювання є важливим розділом малювання і потребує вміння передати на малюнку те, що учень може розповісти на задану тему.

Основою тематичного малювання є спостереження та уява. Вчитель на уро­ці з тематичного малювання повинен скеровувати увагу учнів на навколишню дійсність, вчити їх аналізувати бачене, відбирати з нього характерне, запам'ято­вувати його. Слід пам'ятати, що учні перших класів не мають ще цілком пра­вильного уявлення про навколишні пред­мети і реальну дійсність. Тому завдання вчителя — допомогти їм правильно сприймати і зображувати бачене.

У дітей молодшого шкільного віку ще не розвинуте критичне ставлення до своїх малюнків, тому вони з великим ба­жанням беруться за виконання дуже складних завдань з тематичного малю­вання.

У малюнках на задані теми учні І—IV класів довірливо розкривають свій внутрішній світ, передають графічними засобами те, що прагнуть сказати на цю тему відповідно до свого розуміння і образотворчих здібностей.

Малювання на теми з навколишнього життя, що грунтується на цілеспрямова­них спостереженнях («Мій рідний дім», «Пори року»), допомагає учням пра­вильно спостерігати і зображувати дій­сність, розвиває творчі здібності, пам'ять.

Після виконання одного-двох таких малюнків перед першокласниками до­цільно поставити завдання проілюструва­ти народні казки («Колобок», «Півник іКурочка», «Рукавичка») або вірші про пори року, прочитані учителем, в яких образами ілюстрацій є птахи, тварини, предмети пейзажу (дерева, річка, бу­динки).

У бесіді з тематичного малювання вчитель пояснює учням, що про свої вра­ження вони можуть не лише розповісти усно або письмово, а й зобразити їх на ма­люнку. Для цього треба обрати один з найцікавіших епізодів, уявити собі свій майбутній малюнок. Потім легенькими тонкими лініями позначити основні пред­мети. Головне (композиційний центр) виділити розміром, відповідним розмі­щенням, кольором. Закінчується робота детальним промальовуванням предме­тів і передачею кольору. Теми малюнків дає вчитель або їх вибирають самі учні.

Виконуючи програмні завдання на уроках з тематичного малювання, учні вчаться реалістично передавати на ма­люнку свої враження від спостережу­ваної дійсності чи прочитаного літера­турного твору. Вчитель повинен подба­ти про творче, виразне і грамотне ви­конання малюнка на тему чи ілюстрації.

Чуйно підходячи до графічного ви­рішення учнями теми, вчитель повинен виховувати в них віру в свої сили і на­магатися зберегти їхню індивідуальність у творчій роботі. Підтримуючи творче на­чало у виборі змісту теми, його розкрит­ті, сміливості задуму і виконання, в разі потреби учням початкових класів тре­ба підказувати посильні сюжети для ви­рішення певної теми і не вимагати об'ємних вирішень компонентів компо­зиції (будівель, транспорту, птахів, тва­рин тощо), які діти найчастіше зобра­жують у фронтальному положенні без передачі перспективних змін їхньої фор­ми. Збереження виразності дитячого ма­люнка полягає в яскравій передачі ха­рактеристики образів персонажів, їхньо­го зв'язку з усіма елементами компози­ції, зорової гармонії різноманітних форм і кольорового вирішення.

Дбати про грамотне виконання тема­тичного малюнка — означає вчити учнів початкових класів компонувати його (ознайомлювати з основними правилами композиції), правильно зображувати форму, пропорції та колір образів компо­зиції, передавати елементарні просторо­ві явища (зменшення величини предме­тів у міру їхнього віддалення від гляда­ча, загороджування одних предметів ін­шими тощо).

Слід пам'ятати, що поняття просто­ру розвивається у дітей дуже повільно й індивідуально, тому треба допомагати уч­ням зрозуміти значення предметної пло­щини на папері, навчитися свідомо роз­міщувати предмети на цій площині (ос­нови ближчих предметів розміщувати на предметній площині нижче, а віддале­них — вище; більш віддалені предмети зображувати не лише меншими, а й не дуже чіткими, іншими в кольорі). Ці за­кони лінійної та повітряної перспектив учитель пояснює учням протягом усього часу навчання малювання, розглядаючи репродукції картин художників, як-от: І. Шишкіна («Лісові далі», «Дуби», «Зима»), І. Левітана («Золота осінь», «Березовий гай», «Свіжий вітер», «Весна. Велика вода»), С. Васильківського («Лов­лять снігура», «Козача левада»), С. Григор'єва («Воротар»), Т. Яблонської («Над Дніпром»), С. Шишка («Київ. Ру-санівка») та ін.

Для глибокого розкриття і усвідомлен­ня теми уроку або для закріплення ви­вченої теми вчитель повинен використо­вувати таблиці чи репродукції картин. Аналіз їх допоможе учням краще зро­зуміти величину предметів, що розмі­щені «ближче» і «далі», зрозуміти еле­ментарні явища перспективи.

Щоб дітям легше було малювати зві­рів або інших персонажів казок, опо­відань, учителеві треба підготувати іг­рашки та малюнки цих звірів, а якщо є можливість, то й показати чучела (зай­чика, лисички та ін.). Показ їх треба зав­жди супроводжувати аналізом твору, не­залежно від того, візьмуть діти для гра­фічного вирішення теми ці персонажі чи ні. Це сприятиме розвитку образної уяви учнів.

Для успішного виконання теми ба­жано, щоб деякі компоненти композиції (дерева, хату, тин тощо) вчитель малю­вав на класній дошці, даючи відповідні пояснення. Це дуже зацікавлює учнів, особливо коли це казкова тема. Треба, щоб учні сміливо, з захопленням і вільно приступали до виконання композиції. Вчитель повинен дати можливість учням організувати свої дитячі враження від баченого, прочитаного чи почутого, под­бати, щоб діти повністю віддалися твор­чій праці.

Стежачи за самостійним виконанням роботи учнів над тематичним завданням, учитель своєчасними порадами запобігає помилкам тих, хто швидко «усе вже на­малював». Типові помилки учнів учитель узагальнює й пояснює всьому класовіТакими загальними помилками у компо­зиції можуть бути неправильні перспек­тивні зображення дерев, дороги, будин­ків тощо. Деяким учням учитель допома­гає знайти глибше вирішення теми, ін­шим вказує на неправильне в малюнку, радить намалювати нові деталі, щоб роз­крити тему, тощо.

Вчителеві потрібно звернути увагу на те, щоб усі учні творчо працювали.

Чим більше учень захопиться роботою, тим менше він звертатиметься до вчите­ля за допомогою. Краще, якщо вчитель не виправляє помилок у малюнку учня, а допомагає йому самому побачити і зро­зуміти свої помилки, підкаже, як їх ви­правити.

Після закінчення роботи олівцем учні з дозволу вчителя починають малювати фарбами. Вчитель нагадує, як користува­тись кольоровими олівцями, фарбами і пензлем, пояснює, як закінчити роботу в кольорі. Учні, які не встигли домалюва­ти у класі, закінчують малюнок вдома. Закінчення роботи в кольорі не слід від­кладати на довгий час, бо зникне гост­рота першого враження дітей, і вони працюватимуть без належного бажан­ня.

Закінчені малюнки вчитель аналізує разом з учнями, допомагає їм помітити свої помилки, ставлячи відповідні запи­тання. Таке обговорення привчає дітей уважніше виконувати тематичні завдання і не повторювати помилок.

Бажано, щоб кращі учнівські роботи експонувалися на шкільній виставці, це стимулює учнів до творчості. Такі вис­тавки дають змогу учням порівнювати свої малюнки з малюнками товаришів, сміливіше і більш творчо працювати в майбутньому над тематичними малюн­ками й ілюстраціями до літературних творів.

Читайте також:

1. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
2. ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
3. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
4. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
5. ДОДАТКОВА ЛІТЕРАТУРА
6. ЛІТЕРАТУРА
7. ЛІТЕРАТУРА
8. ЛІТЕРАТУРА
9. ЛІТЕРАТУРА
10. ЛІТЕРАТУРА
11. ЛІТЕРАТУРА

Переглядів: 2322