МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Фази сприймання ситуації як стресової та виникнення емоційного i фiзичного напруженняНа фазi сприймання професiйної ситуацiї як стресової (такої, що викликає стурбованiсть) слiд використовувати прийоми, котрi виступатимуть бар’єрами на шляху до стресу: 1. Оволодiйте стратегiєю вибiркового сприймання (процесом прийняття рiшення про те, на чому сконцентрувати увагу: на поганому чи хорошому) [3]. Не давайте думкам оволодiвати Вами. Навчiться усвiдомлювати позитивні аспекти ситуацiї та знижувати (не вiдкидати!) значущiсть неприємних аспектiв. З цiєю метою використайте такi прийоми: • складiть перелiк ситуацiй, якi Вас зараз турбують, та перерахуйте їхнi позитивні сторони; • перед сном (або в iнший зручний для Вас час) пригадайте все гарне та приємне, що вiдбулося з Вами сьогодні; • якщо Ви досягли успiху на попередньому етапi професiйного життя, звернiться до стану, який виник у Вас у той момент, актуалiзуйте попередній позитивний досвiд. 2. Зробiть своє життя святом (навчiться «нюхати троянди») [3]. Життя може стати святом, якщо Ви знайдете час для його святкування. Для цього: · сформуйте у себе звичку дякувати долi (радiти тому приємному, що Ви маєте); · якщо Ви досягли якоїсь мети, навiть маленької, дозвольте собi насолодитися успiхом її досягнення, не починайте зразу ж ставити перед собою нову мету; · сконцентруйтеся на всьому гарному, що є у Вашому життi; · сприймайте життя у всiй повнотi. Для цього докладiть свiдомих зусиль, змiнiть звичнi способи дiй (наприклад, вибiр рiзних маршрутiв до мiсця роботи, форм проведення семiнарiв, нарад, звiтiв, взаємодiї з учнями тощо). 3. Навчiться використовувати гумор як буфер мiж стресовою ситуацiєю [1; 3; 4]. Подивiться кiнокомедiю, журнал комiксiв, поспiлкуйтеся в групi соцiальної пiдтримки тощо. 4. Визначте, який тип поведiнки в ситуацiї стресу притаманний для Вас — тип А чи тип Б [3; 5; 6; 15; 16]. Для поведiнкового типу А характерна сукупнiсть особистiсних характеристик, до складу якої входять виключне прагнення до змагання, агресивнiсть, нетерпiння, постійний поспiх, а також вiльновиражена, але рацiональна ворожiсть i практично завжди — прихована беззахиснiсть. Для поведiнкового типу Б характернi протилежнi характеристики: цi люди не виражають ворожостi, для них не характерний поспiх, вони не прагнуть до змагання. Констатовано, що тип А бiльше пов’язаний з розвитком iшемiчної хвороби серця. Окрiм того, встановлено, що у жiнок типу А народжуються діти, якi також належать до типу А. Тому насамперед важливо усвiдомити, що необхiдно схвалювати поведінку типу Б та iгнорувати й не стимулювати поведiнку типу А. Якщо Ви визначили, що у Вашому життi переважає поведiнка типу А, намагайтеся використать низку прийомiв [3], якi вам допоможуть позбутися поведiнкових патернiв типу А: а) правила, якi стосуються безпосередньо Вас: · визнайте, що в життi немає нiчого завершеного. Ви помиляєтеся, якщо вважаєте, що зможете закiнчити абсолютно все, що потрiбно, вчасно й нiчого не забувши. · якщо перед Вами стоїть якесь завдання, то запитайте себе: «А чи повинен я це зробити прямо зараз i чи буде це важливо через п’ять рокiв?» · зосередьтеся лише на однiй справi протягом певного промiжку часу. · намагайтеся не виконувати кiлька справ одночасно, читаючи книги, що потребують максимальної зосередженостi, уваги i терпiння. · намагайтеся зробити Ваш графiк гнучким. · пам’ятайте, що Ваш час —дорогоцiнний i що його потрiбно цiнувати Якщо маєте можливiсть, то заплатiть iншiй особi за виконаяня роботи, яка Вас особливо втомлює. · заплануйте перерви в занятгях, якi втомлюють Вас через тривалiсть або iнтенсивнiсть. Робiть перерви до того, як вiдчуєте напруження і втому. · перед тим, як щось сказати, запитайте самого себе: · пам’ятайте, що Вашi переконання iстиннi лише протягом деякого часу, а тому будьте вiдкритi для нових iдей. · щоразу нагадуйте собi про те, що не є важливим, та про те, що Вам дiйсно потрiбно. (Але зауважте: якщо те, що Вам потрiбно, не сприяє розвитку Вашого духу й розуму, то це - марнi витрати часу). · регулярно намагайтеся побути на самотi. · вибирайте час, щоб згадати минуле та тi труднощi й проблеми, що Ви колись мали. («Не весь перелiк!»). б) правила, якi стосуються Вашої взаємодiї з iншими людьми: · посмiхайтесь якомога бiльшiй кiлькостi людей для того, щоб знизити рiвень ворожостi; · якуйте людям, якщо вони роблять Вам щось приємне. · зміцнюйте стосунки з друзями та знайомими, намагайтеся зробити їх бiльш близькими. · не заважайте iншим людям робити те, що Ви б зробили швидше. · послухайте розмову iнших людей мовчки, не дозволяючи собi втручатися, пiдштовхувати їх якимось чином. 5. Пам’ятайте, що суттю управлiння стресом є впевненiсть у собi та своїх рiшеннях, оскiльки це уможливлює успiшний контроль за власним життям [3]. Якщо Ви погано думки про себе, то втратите довiру до власних рiшень та переконань, а отже, потрапите у тенета залежностi вiд оточення. Якщо Ви не «йдете в ногу з самим собою», то, скорiше за все, станете пiдлаштовуватися пiд поведiнку тих людей, з якими часто спiлкуєтеся. Як же Ви зможете стверджуватися та вiдстоювати свої права, якщо вважаєте себе недостойними цих прав? 6. Врахуйте, що важливу роль в управлiннi стресом вiдiграє локус контролю — це ступiнь контролю, що, на Вашу думку, дає можливiсть вам керувати подiями Вашого життя [3; 5; 6]. Зовнiшнiй локус контролю свiдчить, мало контролюєте своє життя (контроль поза Вами); внутрiшнiй 7. З метою профiлактики виникнення фази емоцiйного та фiзичного напруження важливим є застосування різних технiк медитацiї та аугогенного тренування, а також фiзичних вправ, якi слід вибирати та використовувати iз врахуванням індивідуально-психологічних особливостей [2; 3]. 3. Вплив гендерних чинникiв на професiйну кар’єру в освiтнiх органiзацiях та виникнення синдрому «професiйного вигорання» Соцiально-психологiчнi дослiдження показали, що жiнки не менше, нiж чоловiки зацiкавленi у просуваннi по службi та пiдвищеннi свого освiтнього рiвня, орiєнтованi на престиж, заробiтну платню, мають не менше почуття вiдповiдальностi. Але вiдомим є й той факт, що жiночiй кар’єрi об’єктивно заважає природна, бiологiчна роль жiнки яка пов’язана з необхiднiстю об’єднання професiйних, подружнiх та батькiвських функцiй [2]. Серед соцiально-психологiчнгiх чинникiв, що стримують жiночу кар‘єру, слiд видiлити: 1) гендерний розподiл в професiйнiй орiєнтацiї та сферах кар’єри; 2) надмiрно високу вмотивованiсть; 3) пiдвищену емоцiйнiсть, загострене вiдчуття помилок та невдач; 4) страх успiху та невпевненiсть у собi, якi стримують ризик i заважають творчо вирiшувати дiловi та управлiнськi завдання. Визначним з приводу вивчення жiночої кар’єри є дослiдження М.В. Сафонової, яке показало, що важливим чинником успiшної кар’єри жiнки є практика сiмейного виховання батькiвської родини. Зокрема, було з’ясовано, що кар’єрно-успiшнi жiнки виховувались у бiльшостi випадкiв у повних, одно-, дводiтних родинах i були старшими. У цих родинах батьки мали високий освiтнiй та соцiо-професiйний статус. Саме високi життєвi стандарти, сформованi у батькiвськiй родинi, прагнення до досягнень та незалежностi пов’язують з успiшним розвитком кар’єри. При цьому, як зазначає автор, важливими є «нетрадицiйнi» установки матерi вiдносно ролi жiнки в суспiльствi та пiдтримуюча поведiнка батька [3]. Також в дослiдженнi наголошується, що є розбiжностi в особистостi та характерi поведiнки жiнок, якi зайнятi в традицiйно «жіночих» та традиційно «чоловiчих» сферах, i саме сфера професiйної зайнятостi та характер органiзацiйної культури актуалiзують певнi особистiснi риси та особливостi поведiнки жiнок, якi є успiшними в кар’єрi [3]. В.М. Сафонова визначила п’ять типiв кар’єрно успiшних жiнок: 1) «Кандидати у майстри» (молодi жiнки, якi починають кар’єру та прагнуть зробити її якомога швидше); 2) «Успішні керуючi» (жiнки зрiлого вiку, якi пiднялися на найвищi сходинки службової драбини); 3) «Вiльнi художники» (жінки, якi тяжiють до творчостi, виклику, пiдприємництва); 4) «Сестри милосердя» (жiнки з орiєнтацiєю на служiння); 5) «Жрицi науки» (жiнки, які реалiзують себе в академiчнiй сферi) [3]. Не менш цiкавим є дослiдження Г.В. Турецької щодо феномена «страху успiху» у жiнок. Згiдно з результатами дослiдження, жiнки діляться на двi групи: 1) iнновацiйнi жiнки (з прiоритетною установкою на кар’єру); 2) традицiйнi жiнки (з домiнуючою установкою на родину) [4]. На приналежнiсть до тiєї чи iншої групи, на думку деяких авторiв, впливають насамперед такi чинники: · характер батькiвсько-дитячих вiдносин (ступiнь близькостi з кожним iз батькiв, тип виховання та статево-рольовi установки в родинi); · референтнiсть (наявнiсть референтiв, їх стать, включення в дiлову активнiсть, сполучення роботи з iншими сферами життя); · Я-концепцiя (сприйняття i оцiнка себе в рiзних ролях); · культурнi стереотипи (статево-рольовi стереотипи, уявлення про роль та мiсце жiнки в суспiльствi) [4; 6]. У якостi емпiричних референтiв «страху успiху» Г.В. Турецька вирiзняє: •недооцiнку власних професiйних досягнень та перспектив; • незадоволенiсть власними проявами у робочiй ролi; • вiдмову вiд подальшого просування у справах, зупинку на певному рiвнi; Саме референтнi вiдносини значною мiрою впливають на те, до якої групи (iнновацiйної чи традицiйної) вiднесе себе жiнка. Так, коли жiнки мали приклад дiлової жiночої активностi в родинi, то вони, з одного боку, формували установку на соцiальнi досягнення, а з іншого — мали приклад поєднання роботи з родинно-побутовою сферою. Тобто, жiнки цiєi групи були бiльш пiдготовленими до виникнення i розв’язання вищезазначених проблем [6]. Наявнiсть референта чоловiчої статi серед близького оточення сприяла ефективнiй iнтеграцiї жiнкою ролi дiлової людини, але, з іншого боку, досвiду розв’язання внутрішньо-особистiсних та мiжособистiсних протирiч, якi пов’язанi зi спiввiдношенням професiйної та сiмейно-побутової сфери, у цих жiнок не вистачало [6]. Висновки, яких дiйшли автори вищезазначених дослiджень, є дуже цiкавими: • «страх успiху», як соцiально-психологiчний феномен, притаманний i нашiй, вiтчизнянiй культурi; • вiн є актуальним для iнновацiйних жiнок бiльше, нiж для традицiйних, хоча присутнiй як у тих, так i в iнших; • питома вага характеристик ранньої соцiалiзацiї в розкриттi феномена «страху успiху» дуже висока; • рiвень прояву «страху успiху» залежить вiд ступеня егалiтарності поглядiв статевої типовостi обраної сфери дiлової активностi та «заселеностi» цiєї сфери iншими жiнками [4]. Проблема кар‘єрного зростання в освiтнiх організацiях є дуже актуальною тому, що кількiсть сходинок кар’єрної драбини в освiтнiх організаціях значно вiдрiзняється, наприклад, вiд органiзацiй, пов’язаних з виробництвом. На думку деяких авторiв, можливо розрiзнити декілька варiантiв кар‘єри вчателя. Для того, щоб зрозумити, наскільки пов’язані проблеми процесу побудови кар‘єри є проявами синдрому «професiйного вигорання», треба вiдповiсти на наступнi запитання. 1. Наскiльки правильно особистiсть усвiдомлює власнi потреби та спiввiдносить їх з вимогами рiзних органiзацiйних структур? 2. Як вiдбувається процес органiзацiйної соцiалiзацiї, наскiльки він є ефективним для працiвника? 3. Чи отримує людина психологiчний супровiд власної професiйної дiяльностi вiд органiзацiйних психологiв у виглядi, наприклад, кар‘єрного консультування? Опинившись у такiй ситуацйії особистiсть починає аналiзувати ситуацiю з позицiї звинувачування себе у першу чергу. Обравши неправильний шлях, вона власноруч ускладнює ситуацiю появи симптомів синдрому «професiйного вигорання» утворенням бiльш стiйких симптомів шляхом пiдсилення їх значущостi. Допомога психолога в такiй ситуацiї може бути надана в три етапи: — на третьому етапi психологом надається допомога рiзного характеру (просвiтницька, корекцiйно-реабiлiтацiйна та власне кар’єрне консультування). Слд зазначити, що проблема синдрому «професiйного вигорання» може виникати паралельно з кризою середини кар‘єри або досягненням кар‘єрного плато Це викликано спiльними причинами та вiдповідними вiковими факторами. Тому проблему синдрому «професiйного вигорання» потрiбно розглядати у тiсному зв’язку з проблемами незадоволення процесом побудови кар’єри. На наш погляд, беручи до уваги всi вищезгадані фактори, Використана та рекомендована лiтература
Читайте також:
|
||||||||
|