• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Фази сприймання ситуації як стресової та виникнення емоційного i фiзичного напруження

На фазi сприймання професiйної ситуацiї як стресової (такої, що викликає стурбованiсть) слiд використовувати прийоми, котрi виступатимуть бар’єрами на шляху до стресу:

1. Оволодiйте стратегiєю вибiркового сприймання (процесом прийняття рiшення про те, на чому сконцентрувати увагу: на поганому чи хорошому) [3]. Не давайте думкам оволодiвати Вами. Навчiться усвiдомлювати позитивні аспекти ситуацiї та знижувати (не вiдкидати!) значущiсть неприємних аспектiв. З цiєю метою використайте такi прийоми:

• складiть перелiк ситуацiй, якi Вас зараз турбують, та перерахуйте їхнi позитивні сторони;

• перед сном (або в iнший зручний для Вас час) пригадайте все гарне та приємне, що вiдбулося з Вами сьогодні;

• якщо Ви досягли успiху на попередньому етапi професiйного життя, звернiться до стану, який виник у Вас у той момент, актуалiзуйте попередній позитивний досвiд.

2. Зробiть своє життя святом (навчiться «нюхати троянди») [3]. Життя може стати святом, якщо Ви знайдете час для його святкування. Для цього:

· сформуйте у себе звичку дякувати долi (радiти тому приємному, що Ви маєте);

· якщо Ви досягли якоїсь мети, навiть маленької, дозвольте собi насолодитися успiхом її досягнення, не починайте зразу ж ставити перед собою нову мету;

· сконцентруйтеся на всьому гарному, що є у Вашому життi;

· сприймайте життя у всiй повнотi. Для цього докладiть свiдомих зусиль, змiнiть звичнi способи дiй (наприклад, вибiр рiзних маршрутiв до мiсця роботи, форм проведення семiнарiв, нарад, звiтiв, взаємодiї з учнями тощо).

3. Навчiться використовувати гумор як буфер мiж стресовою ситуацiєю [1; 3; 4]. Подивiться кiнокомедiю, журнал комiксiв, поспiлкуйтеся в групi соцiальної пiдтримки тощо.

4. Визначте, який тип поведiнки в ситуацiї стресу притаманний для Вас — тип А чи тип Б [3; 5; 6; 15; 16]. Для поведiнкового типу А характерна сукупнiсть особистiсних характеристик, до складу якої входять виключне прагнення до змагання, агресивнiсть, нетерпiння, постійний поспiх, а також вiльновиражена, але рацiональна ворожiсть i практично завжди — прихована беззахиснiсть. Для поведiнкового типу Б характернi протилежнi характеристики: цi люди не виражають ворожостi, для них не характерний поспiх, вони не прагнуть до змагання. Констатовано, що тип А бiльше пов’язаний з розвитком iшемiчної хвороби серця. Окрiм того, встановлено, що у жiнок типу А народжуються діти, якi також належать до типу А.

Тому насамперед важливо усвiдомити, що необхiдно схвалювати поведінку типу Б та iгнорувати й не стимулювати поведiнку типу А. Якщо Ви визначили, що у Вашому життi переважає поведiнка типу А, намагайтеся використать низку прийомiв [3], якi вам допоможуть позбутися поведiнкових патернiв типу А:

а) правила, якi стосуються безпосередньо Вас:

· визнайте, що в життi немає нiчого завершеного. Ви помиляєтеся, якщо вважаєте, що зможете закiнчити абсолютно все, що потрiбно, вчасно й нiчого не забувши.

· якщо перед Вами стоїть якесь завдання, то запитайте себе: «А чи повинен я це зробити прямо зараз i чи буде це важливо через п’ять рокiв?»

· зосередьтеся лише на однiй справi протягом певного промiжку часу.

· намагайтеся не виконувати кiлька справ одночасно, читаючи книги, що потребують максимальної зосередженостi, уваги i терпiння.

· намагайтеся зробити Ваш графiк гнучким.

· пам’ятайте, що Ваш час —дорогоцiнний i що його потрiбно цiнувати Якщо маєте можливiсть, то заплатiть iншiй особi за виконаяня роботи, яка Вас особливо втомлює.

· заплануйте перерви в занятгях, якi втомлюють Вас через тривалiсть або iнтенсивнiсть. Робiть перерви до того, як вiдчуєте напруження і втому.

· перед тим, як щось сказати, запитайте самого себе:
а) чи дiйсно це настiльки важливо, що я без сумнiву маю це сказати?
б) чи хто-небудь хоче це почути?
в) чи доречним буде моє висловлювання?

· пам’ятайте, що Вашi переконання iстиннi лише протягом деякого часу, а тому будьте вiдкритi для нових iдей.

· щоразу нагадуйте собi про те, що не є важливим, та про те, що Вам дiйсно потрiбно. (Але зауважте: якщо те, що Вам потрiбно, не сприяє розвитку Вашого духу й розуму, то це - марнi витрати часу).

· регулярно намагайтеся побути на самотi.

· вибирайте час, щоб згадати минуле та тi труднощi й проблеми, що Ви колись мали. («Не весь перелiк!»).

б) правила, якi стосуються Вашої взаємодiї з iншими людьми:

· посмiхайтесь якомога бiльшiй кiлькостi людей для того, щоб знизити рiвень ворожостi;

· якуйте людям, якщо вони роблять Вам щось приємне.

· зміцнюйте стосунки з друзями та знайомими, намагайтеся зробити їх бiльш близькими.

· не заважайте iншим людям робити те, що Ви б зробили швидше.

· послухайте розмову iнших людей мовчки, не дозволяючи собi втручатися, пiдштовхувати їх якимось чином.

5. Пам’ятайте, що суттю управлiння стресом є впевненiсть у собi та своїх рiшеннях, оскiльки це уможливлює успiшний контроль за власним життям [3]. Якщо Ви погано думки про себе, то втратите довiру до власних рiшень та переконань, а отже, потрапите у тенета залежностi вiд оточення. Якщо Ви не «йдете в ногу з самим собою», то, скорiше за все, станете пiдлаштовуватися пiд поведiнку тих людей, з якими часто спiлкуєтеся. Як же Ви зможете стверджуватися та вiдстоювати свої права, якщо вважаєте себе недостойними цих прав?

6. Врахуйте, що важливу роль в управлiннi стресом вiдiграє локус контролю — це ступiнь контролю, що, на Вашу думку, дає можливiсть вам керувати подiями Вашого життя [3; 5; 6]. Зовнiшнiй локус контролю свiдчить, мало контролюєте своє життя (контроль поза Вами); внутрiшнiй
локус контролю доводить Вашу впевненiсть у контролi над подiями Вашого життя. Як i самоповага, локус контролю складаєгься протягом довгого перiоду часу i не може змiнитися миттєво, але усвiдомлення цiєї концепції вiдкриває перед людиною чудовi можливостi управлiння стресом, збільшує почуття вiдповiдальностi за свiй успiх та свої невдачi.

7. З метою профiлактики виникнення фази емоцiйного та фiзичного напруження важливим є застосування різних технiк медитацiї та аугогенного тренування, а також фiзичних вправ, якi слід вибирати та використовувати iз врахуванням індивідуально-психологічних особливостей [2; 3].

3. Вплив гендерних чинникiв на професiйну кар’єру в освiтнiх органiзацiях та виникнення синдрому «професiйного вигорання»

Соцiально-психологiчнi дослiдження показали, що жiнки не менше, нiж чоловiки зацiкавленi у просуваннi по службi та пiдвищеннi свого освiтнього рiвня, орiєнтованi на престиж, заробiтну платню, мають не менше почуття вiдповiдальностi. Але вiдомим є й той факт, що жiночiй кар’єрi об’єктивно заважає природна, бiологiчна роль жiнки яка пов’язана з необхiднiстю об’єднання професiйних, подружнiх та батькiвських функцiй [2].

Серед соцiально-психологiчнгiх чинникiв, що стримують жiночу кар‘єру, слiд видiлити:

1) гендерний розподiл в професiйнiй орiєнтацiї та сферах кар’єри;

2) надмiрно високу вмотивованiсть;

3) пiдвищену емоцiйнiсть, загострене вiдчуття помилок та невдач;

4) страх успiху та невпевненiсть у собi, якi стримують ризик i заважають творчо вирiшувати дiловi та управлiнськi завдання.

Визначним з приводу вивчення жiночої кар’єри є дослiдження М.В. Сафонової, яке показало, що важливим чинником успiшної кар’єри жiнки є практика сiмейного виховання батькiвської родини. Зокрема, було з’ясовано, що кар’єрно-успiшнi жiнки виховувались у бiльшостi випадкiв у повних, одно-, дводiтних родинах i були старшими. У цих родинах батьки мали високий освiтнiй та соцiо-професiйний статус. Саме високi життєвi стандарти, сформованi у батькiвськiй родинi, прагнення до досягнень та незалежностi пов’язують з успiшним розвитком кар’єри. При цьому, як зазначає автор, важливими є «нетрадицiйнi» установки матерi вiдносно ролi жiнки в суспiльствi та пiдтримуюча поведiнка батька [3].

Також в дослiдженнi наголошується, що є розбiжностi в особистостi та характерi поведiнки жiнок, якi зайнятi в традицiйно «жіночих» та традиційно «чоловiчих» сферах, i саме сфера професiйної зайнятостi та характер органiзацiйної культури актуалiзують певнi особистiснi риси та особливостi поведiнки жiнок, якi є успiшними в кар’єрi [3].

В.М. Сафонова визначила п’ять типiв кар’єрно успiшних жiнок:

1) «Кандидати у майстри» (молодi жiнки, якi починають кар’єру та прагнуть зробити її якомога швидше);

2) «Успішні керуючi» (жiнки зрiлого вiку, якi пiднялися на найвищi сходинки службової драбини);

3) «Вiльнi художники» (жінки, якi тяжiють до творчостi, виклику, пiдприємництва);

4) «Сестри милосердя» (жiнки з орiєнтацiєю на служiння);

5) «Жрицi науки» (жiнки, які реалiзують себе в академiчнiй сферi) [3].

Не менш цiкавим є дослiдження Г.В. Турецької щодо феномена «страху успiху» у жiнок. Згiдно з результатами дослiдження, жiнки діляться на двi групи:

1) iнновацiйнi жiнки (з прiоритетною установкою на кар’єру);

2) традицiйнi жiнки (з домiнуючою установкою на родину) [4].

На приналежнiсть до тiєї чи iншої групи, на думку деяких авторiв, впливають насамперед такi чинники:

· характер батькiвсько-дитячих вiдносин (ступiнь близькостi з кожним iз батькiв, тип виховання та статево-рольовi установки в родинi);

· референтнiсть (наявнiсть референтiв, їх стать, включення в дiлову активнiсть, сполучення роботи з iншими сферами життя);

· Я-концепцiя (сприйняття i оцiнка себе в рiзних ролях);

· культурнi стереотипи (статево-рольовi стереотипи, уявлення про роль та мiсце жiнки в суспiльствi) [4; 6].

У якостi емпiричних референтiв «страху успiху» Г.В. Турецька вирiзняє:

•недооцiнку власних професiйних досягнень та перспектив;

• незадоволенiсть власними проявами у робочiй ролi;

• вiдмову вiд подальшого просування у справах, зупинку на певному рiвнi;
• вiдчуття недолiку жiночностi, й втрату у зв’язку з розвитком кар’єри;
• тривогу за збереження родини та iнших значущих вiдносин, які вiдчувають жiнки у зв’язку з професiйним успiхом;
• занепокоєння з приводу браку часу та уваги, яка придiляється родинi;
• тенденцiю до штучного послаблення власної позицiї для збереження вiдносин у тому випадку, коли вона сприймається як лiдерська [4].

Саме референтнi вiдносини значною мiрою впливають на те, до якої групи (iнновацiйної чи традицiйної) вiднесе себе жiнка. Так, коли жiнки мали приклад дiлової жiночої активностi в родинi, то вони, з одного боку, формували установку на соцiальнi досягнення, а з іншого — мали приклад поєднання роботи з родинно-побутовою сферою. Тобто, жiнки цiєi групи були бiльш пiдготовленими до виникнення i розв’язання вищезазначених проблем [6].

Наявнiсть референта чоловiчої статi серед близького оточення сприяла ефективнiй iнтеграцiї жiнкою ролi дiлової людини, але, з іншого боку, досвiду розв’язання внутрішньо-особистiсних та мiжособистiсних протирiч, якi пов’язанi зi спiввiдношенням професiйної та сiмейно-побутової сфери, у цих жiнок не вистачало [6].

Висновки, яких дiйшли автори вищезазначених дослiджень, є дуже цiкавими:

• «страх успiху», як соцiально-психологiчний феномен, притаманний i нашiй, вiтчизнянiй культурi;

• вiн є актуальним для iнновацiйних жiнок бiльше, нiж для традицiйних, хоча присутнiй як у тих, так i в iнших;

• питома вага характеристик ранньої соцiалiзацiї в розкриттi феномена «страху успiху» дуже висока;

• рiвень прояву «страху успiху» залежить вiд ступеня егалiтарності поглядiв статевої типовостi обраної сфери дiлової активностi та «заселеностi» цiєї сфери iншими жiнками [4].

Проблема кар‘єрного зростання в освiтнiх організацiях є дуже актуальною тому, що кількiсть сходинок кар’єрної драбини в освiтнiх організаціях значно вiдрiзняється, наприклад, вiд органiзацiй, пов’язаних з виробництвом. На думку деяких авторiв, можливо розрiзнити декілька варiантiв кар‘єри вчателя.

Для того, щоб зрозумити, наскільки пов’язані проблеми процесу побудови кар‘єри є проявами синдрому «професiйного вигорання», треба вiдповiсти на наступнi запитання.

1. Наскiльки правильно особистiсть усвiдомлює власнi потреби та спiввiдносить їх з вимогами рiзних органiзацiйних структур?

2. Як вiдбувається процес органiзацiйної соцiалiзацiї, наскiльки він є ефективним для працiвника?

3. Чи отримує людина психологiчний супровiд власної професiйної дiяльностi вiд органiзацiйних психологiв у виглядi, наприклад, кар‘єрного консультування?

Опинившись у такiй ситуацйії особистiсть починає аналiзувати ситуацiю з позицiї звинувачування себе у першу чергу. Обравши неправильний шлях, вона власноруч ускладнює ситуацiю появи симптомів синдрому «професiйного вигорання» утворенням бiльш стiйких симптомів шляхом пiдсилення їх значущостi. Допомога психолога в такiй ситуацiї може бути надана в три етапи:
— перший етап — це дiагностування особистостi з приводу визначення причин виникнення симптомів «вигорання»;
— другий етап— аналiз проходження особистiстю етапiв побудови кар’єри (ефективність органiзацiйної соцiалiзацiї, входжения у свiт професiї, наявнiсть чи вiдсутнiсть бажання просуватись кар’єрною драбиною);

— на третьому етапi психологом надається допомога рiзного характеру (просвiтницька, корекцiйно-реабiлiтацiйна та власне кар’єрне консультування).

Слд зазначити, що проблема синдрому «професiйного вигорання» може виникати паралельно з кризою середини кар‘єри або досягненням кар‘єрного плато Це викликано спiльними причинами та вiдповідними вiковими факторами. Тому проблему синдрому «професiйного вигорання» потрiбно розглядати у тiсному зв’язку з проблемами незадоволення процесом побудови кар’єри. На наш погляд, беручи до уваги всi вищезгадані фактори,
особистiсть може певною мiрою послабити або зовсiм уникнути такого явища, як синдром «професiйного вигорання».

Використана та рекомендована лiтература
1. Кара-Мурза С.Г Манипуляция сознанием. - М.: Алгоритм, 2000.
2. Митина О.В., Петренко ВФ. Кросскультурное исследование стереотипов женского поведения//Вопросы психологии. —2000. — №1.
3. Сафонова М.В. Социально-психологические особенности женщин, успешных в карьере: Автореф. дисс... канд. псяхол. наук. — СПб., 1999. — 17с.
4. Турецкая Г.В. Страх успеха: психологическое исследование феномена // Психологический журнал. — Т. 19.— 1998.— №1. — С. 37—46.
5. Хелмицкий Б. Псяхоанализ профессиональной деятельности//Прикладная психология и психоанализ. —1997.— №3. — С. 11—20.

Читайте також:

1. IV. Повідомлення теми та мети уроку V. Сприймання і засвоєння нових знань, умінь та навичок.
2. IV. Прийняття рішень у полі четвертої інформаційної ситуації
3. V. Прийняття рішень у полі п’ятої інформаційної ситуації
4. VI. Прийняття рішень у полі шостої інформаційної ситуації
5. XVII ст.). Виникнення козацтва.
6. Безпосередньо збутові ризики та причини їх виникнення
7. Біохімічна гіпотеза виникнення життя.
8. Біохімічні чинники виникнення втоми при виконанні короткочасних вправ максимальної і субмаксимальної потужності
9. Бюджетний дефіцит як економічне явище та причини його виникнення
10. Бюджетний дефіцит, його суть, причини виникнення та джерела фінансування
11. Бюджетний дефіцит: причини виникнення та можливі джерела покриття
12. В осередку надзвичайної ситуації

Переглядів: 797