МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Біохімічні чинники виникнення втоми при виконанні короткочасних вправ максимальної і субмаксимальної потужностіПЛАН БІОХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОЦЕСІВ ВІДНОВЛЕННЯ ПРИ М’ЯЗОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ БІОХІМІЧНІ ФАКТОРИ ВТОМИ ЛЕКЦІЯ № 3 Тема: Витоки вікової психології як науки Лекція 2 План: 1. Генетичні ідеї в психології. 2. Виникнення дитячої психології (Ж.-Ж. Руссо). Експериментальні дослідження дитячої психіки (К. Бюлер, В. Зеньковський, М. Ланге, Е. Мейман, В. Штерн та ін.) 3. Основні історико-теоретичні концепції у віковій психології. 4. Культурно-історична теорія вищих психічних функцій (Л.С. Виготський.) 5. Основні напрямки і етапи в розвитку сучасної вікової психології. Рекомендована література Основна: 1. Возрастная и педагогическая психология: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2121 «Педагогика и методика нач. обучения» /М. В. Матюхина, Т. С. Михальчнк, Н. Ф. Прокина и др.; Под ред. М. В.Гамезо и др.—М.: Просвещение, 1984. – С.27-47. 2. Заброцький М.М. Основи вікової психології. Навчальний посібник. – Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2008. – С.27-37. 3. Мухина В. С. Возрастная психолоrия. Феноменолоrия развития : учебник для студ. высш. учеб. заведений / В.С.Мухина. – 10-е изд., перераб. и доп. – М.: Издательский центр „Академия”, 2006. – 608 с. 4. Шаповаленко И.В. Возрастная психология (Психология развития и вохоастная психология). – М.: Гардарики, 2005. – С.34-45. Додаткова: 1. Абрамова Г.С. Практикум по возрастной психологии: Учеб. пособие для студ. вузов. — 2-е изд., стереотип. – М.: Издательский центр «Академия», 1999. – 320 с. 2. Практикум по возрастной и педагогической психологии: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов/А. А. Алексеев, И. А. Архипова, В. Н. Бабий и др.; Под ред. А. И. Щербакова. – М.: Просвещение, 1987. – 255 с. 3. Возрастная и педагогическая психология: Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2121 «Педагогика и методика нач. обучения» /М. В. Матюхина, Т. С. Михальчнк, Н. Ф. Прокина и др.; Под ред. М. В.Гамезо и др. – М.: Просвещение, 1984. – 256с. 4. Хрестоматия по возрастной психологии. Учебное пособие для студентов: Сост. Л. М. Семенюк. Под ред. Д. И. Фельдштейна. – Издание 2-е, дополненное. – М.: Институт практической психологии, 1996. – 304 с. Завдання для самоаналізу та самоперевірки: 1. Історія виникнення й розвитку вікової психології. 2. Теорія розвитку вищих психічних функцій Л. С. Виготського. 3. Знайдіть твердження вітчизняної психологічної школи: а) умови життя впливають на психічний розвиток дитини безпосередньо; б) умови життя не відіграють істотні ролі в психічному розвитку дитини; в) умови життя впливають на психічний розвиток дитини через її діяльність. 4. Яке твердження характеризує підхід Л.С. Виготського до вирішення проблеми взаємозв’язку навчання і розвитку? а) навчання йде за розвитком; б) змінюючи методи і зміст навчання, не можна істотно змінити розумовий розвиток дитини; в) навчання веде за собою розвиток. 1. Сучасні теорії пояснення виникнення втоми. 2. Біохімічні фактори втоми при виконанні короткочасних вправ максимальної і субмаксимальної потужності та при виконанні довготривалих вправ великої і помірної потужності. 3. Динаміка біохімічних процесів відновлення після м’язової роботи. 4. Послідовність відновлення енергетичних запасів після м’язової роботи. 5. Використання особливостей протікання відновних процесів при побудові спортивного тренування.
Втома - це тимчасове зниження працездатності, що виникає в процесі виконання вправи і що сигналізує про наближення несприятливих біохімічних і функціональних зсувів в організмі, що призводить до відмови від продовження роботи або значного зниження її потужності. Розвиток втоми, що виникає при виконанні роботи, залежить від багатьох внутрішніх і зовнішніх чинників. У комплексі причин, що приводять до розвитку втоми, роль ведучої ланки може приймати на себе будь-який орган або функція, можливості яких в певний момент роботи стають неадекватними вимогам навантаження, що виконується. У залежності від конкретних умов м’язової діяльності і індивідуальних особливостей організму першопричиною втоми можуть бути: · зниження енергетичних ресурсів в працюючих м’язах, а також активність основних ферментів; · накопичення кінцевих продуктів обміну; · порушення цілісності функціонуючих структур через недостатність їх пластичного забезпечення або порушення гомеостазу; · зміна нервової і гормональної регуляції та ін. Розрізняють чотири типи втоми: а) розумова, яка виникає при тривалій розумовій роботі (гра в шахи й ін.); б) сенсорна - втома органів чуття, яка виникає при стрільбі, швидкісному гірськолижному спуску, слаломі й ін.; в) емоційна, що виникає при роботі з високим емоційним підйомом (спортивні ігри); г) фізична, що наступає при тривалій напруженій фізичній діяльності. Залежно від кількості м’язів, охоплених фізичною втомою, вона може мати локальний (не більш 1/3 усіх м’язів), регіональний (від 1/3 до 2/3) і глобальний, або загальний (більш 2/3 усіх м’язів), характер. Локальна (місцеве) втома наступає в основному після швидкісної роботи максимальної інтенсивності, супроводжується порушенням біохімічного стану працюючих м’язів, зниженням надходження до них ацетилхоліну і може бути переборена вольовим зусиллям людини. При регіональній і глобальній втомі в організмі порушуються функції органів дихання, кровообігу, накопичується велика кількість проміжних продуктів обміну речовин, що значною мірою знижує працездатність людини, а в деяких випадках порушує координацію його рухів. При фізичній втомі, викликаній тривалою м’язовою діяльністю, в організмі людини (навіть у стійкому стані) відбуваються серйозні біохімічні зміни. Знижується концентрація АТФ у нервових клітинах і порушується синтез ацетилхоліну в синапсах, у результаті чого порушується формування рухових імпульсів і передача їх до працюючих м’язів центральною нервовою системою. Сповільнюється швидкість перетворення електричного сигналу в хімічний у синаптичній щілині, розвивається захисне охоронне гальмування, пов’язане з утворенням ГАМК (γ-аміномасляна кислота). Якщо цей процес відбувається в невеликій ділянці кори головного мозку, то наступає локальне втомлення (почуття втоми руки, окремої групи м’язів). При більш широкому поширенні процесу виникає почуття загальної втоми. Встановити в кожному конкретному випадку ведучу ланку в розвитку втоми можна тільки на основі точних експериментальних вимірювань.
Встановлено, що чим менша тривалість вправи і чим вища його інтенсивність, тим більше значення в розвитку втоми набувають чинники, пов’язані з особливостями м’язової роботи, що виконується. При виконанні короткочасних вправ максимальної і субмаксимальної потужності початковий прояв основних ознак втоми пов’язаний з особливостями протікання біоенергетичних процесів в працюючих м’язах, спрямованих на підтримку високої швидкості ресинтезу АТФ. Зміна показників механічної продуктивності в цих видах вправ виявляється, як правило, в момент, коли запаси КрФ в працюючих м’язах вичерпуються більш ніж на половину початкових значень, а через процеси гліколізу, значно знижується внутрішньоклітинний рН. Зміни в концентрації АТФ при розвитку втоми в процесі виконання короткочасних інтенсивних вправ відносно невеликі. Найбільші зміни і найтіснішу залежність з виникаючими при втомі зсувами в показниках сили і потужності виявляють концентрації АДФ, Н+ і лактату. Як відомо, зміни концентрації приведених вище метаболітів надають виражений інґібуючий вплив на АТФ-азу міозину основний фермент, від якого залежить ефективність перетворення енергії макроергічних фосфатних зв’язків АТФ в механічну роботу м’язів. З цього погляду, утворення АДФ і накопичення H+ при скорочувальній активності м’язів потрібно розглядати як головні чинники, що відповідальні за розвиток втоми при виконанні короткочасних інтенсивних вправ. Крім вказаних вище чинників, на розвиток втоми в умовах короткочасних вправ максимальної і субмаксимальної потужності помітний вплив надає зниження внутрішньом’язових запасів глікогену. У стані втоми після виконання короткочасних інтенсивних вправ спостерігається виражене зниження запасів глікогену у швидкоскорочувальних волокнах, в той час як в стані втоми після тривалої помірної роботи найбільші зсуви у концентрації глікогену спостерігаються у волокнах, що повільно скорочуються. При цьому утворення молочної кислоти в процесі гліколітичного розщеплення глікогену під час виконання короткочасних інтенсивних вправ взаємопов’язане із зменшенням потужності роботи через втому. При високій частоті стимуляції працюючих м’язів в умовах короткочасних інтенсивних вправ помітний внесок в розвиток втоми вносять порушення електрохімічного сполучення при передачі збудження з нерва на м’яз і зміни в діяльності ЦНС через розвиток захисного гальмування, а також порушення механізмів передачі нервового імпульсу і мозкового кровообігу, зміни концентрації неорганічного фосфату, інозинмонофосфату (ІМФ), накопичення аміаку в тканинах.
Читайте також:
|
||||||||
|