• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Л Е К Ц І Я

1. Бутилін Ю.П., Бутилін В.Ю., Бутилін Д.Ю. Це ви можете без лікаря. Посібник з першої медичної допомоги у невідкладних випадках – К.: Видавничий дім «Скарби», 2002 – 168с.

2. Гищак Т.В., Долинна О.В. Основи медичних знань та медицини катастроф: Навчальний посібник.- К.: Вид. ПАЛИВОДА А.А., 2003. – 144с.

3. Перша допомога. Підручник для населення Товариства Червоного Хреста України. - Київ, Скарби, 1999. – 168с.

Опорно-рухова система складається з кісток, суглобів, м’язів, зв’язок і сухожилок при цьому виконуючи наступні функції :

- є опорою тіла і депо мінеральних речовин;

- захищає внутрішні органи;

- виробляє клітини крові і тепло;

- забезпечує рухові функції.

Пересуваємся, піднімаємо предмети, виконуємо точні рухи завдяки кісткам, м’язам. При скорочені м’язи виділяють тепло і таким чином беруть участь в терморегуляції.

Рухова діяльність здійснюється під постійним контролем нервової системи. Рухи можуть бути мимовільними і довільними. Мимовільні рухи здійснюються автоматично, довільні здійснюються свідомо.

Скелет дорослої людини складається з 206 кісток різноманітної форми і розмірів, при цьому виконуючи захисну функцію ( захищає життєво важливі органи і м’які тканини ).

Існує три основних типи м’язів: скелетні або довільні, їхня діяльність контролюється свідомістю, гладкі або мимовільні, що не підкорюються свідомості, і спеціальна м’язова тканина серця – міокард.

Суглоб розташовується в місці з’єднання двох або кількох кісток. Різні типи суглобів дозволяють робити різного напрямку рухи: наприклад, горіхоподібний кульшовий суглоб – маятникоподібні кругові рухи, зчленування пальців здійснюється завдяки простих шарнірних суглобів.

Суглоби прикріплюються волокнами сполучної тканини – зв’язками. Рухи суглобів полегшує м’який гіаліновий хрящ, який покриває кінці кісток і синовіальна мембрана, яка виробляє синовіальну рідини, що є змазкою для суглобів. Усі суглоби характеризуються певною амплітудою рухів, порушення якої призводить до розтягнення або розриву зв’язок цього суглоба. Внаслідок чого суглоб стає нестабільним, схильним до повторних травм і втрати функцій.

Серед травматичних ушкоджень опорно-рухової системи розрізняють:

- удари;

- розтягнення або розрив зв’язок;

- розтягнення або розрив м’язів і сухожиль;

- вивихи

- переломи.

Залежно від ступеня ушкодження шкірних покривів вивихи і переломи можуть бути відкритими і закритими.

Удар – це пошкодження тканин і органів безпосередньою дією тупого предмету на ту або іншу ділянку тіла. Важкість травми визначається видом травмуючого предмету, його вагою, консистенцією, швидкістю руху, видом тканини ( шкіра, м’язи, сухожилля, жир, кістки), їх фізіологічним станом (напруження, наповнення кров’ю).

При ударах спостерігається біль, синець, припухлість і порушення функції суглоба, кінцівки або органа. Під впливом удару великої сили можуть спостерігатись відшарування шкіри, коли в ділянку удару попадають великі нервові стовбури може розвинутись шок або параліч інервованої ділянки. При ударі суглобу порушується його функції, при ударі грудної клітки і легень розвивається підшкірна емфізема (повітря потрапляє в підшкірно-жирову клітковину).

Перша допомога полягає у створенні умов, які зменшують приплив крові в тканини: спокій, підняте положення удареної ділянки, накладання стискаючої пов’язки, місцеве охолодження (сніг, лід, змочена в холодній воді тканина). Садна в ділянці удару обробляються антисептичним розчином.

На другий-третій день після удару рекомендовано місцеве тепло.

Розтягнення і розрив зв’язок проявляються сильним болем, порушенням активних і пасивних рухів, крововиливом в м’які тканини - нерідко в порожнину суглоба, набряком, припухлістю суглоба.

Надмірне навантаження на суглоб може призвести до повного розриву зв’язок і вивиху кістки, можливий і перелом кістки.

Легкі розтягнення зв’язок виявляються незначним болем або повною його відсутністю. Тому чимало потерпілих продовжують фізичну активність, що може призвести до повторної травми суглоба.

Важкі розтягнення викликають сильний біль при незначних рухах у суглобі. Найпоширеніші розтягнення зв’язок плечового, колінного суглобів, пальців і зап’ястя. Іноді розтягнення зв’язок мають серйозніші наслідки, ніж перелом. Кістковий мозоль у місці перелому нечасто ламається повторно, а суглоб після розтягнення зв’язок стає менш стійким, що підвищує ймовірність повторної травми.

При розтягненнях і розривах зв’язок накладається стискальна пов’язка, яка забезпечує нерухомість ушкодженого суглобу, місцево прикладається холод. Потерпілого доставляється до травматологічного пункту, щоб виключити серйозніші ушкодження.

Розрив фасцій і м’язів бувають внаслідок прямого удару в ту ділянку, де м’яз покритий фасцією або розриви виникають через сильне скорочення м’яза. При повному розриві м’яза відбувається розходження його частин, що скоротились. Найчастіше зустрічаються розриви двоголового м’яза плеча, чотириголового м’яза стегна, литкового м’яза, ахілового сухожилля.

Розриви м’язів і фасцій проявляються сильним болем в ділянці ушкодження, який посилюється при пальпації, крововиливом, набряком, різким обмеженням рухів. При повному розриві м’яза пальпація дозволяє визначити поперечний дефект м’яза у вигляді щілини.

Перша допомога полягає у накладанні стискаючої пов’язки і холоду на місце пошкодження. Забезпечення нерухомості ушкодженої кінцівки, при необхідності самостійного транспортування потерпілого накладається стандартна або імпровізована транспортна шина.

Вивих – повне зміщення суглобових кінців із втратою нормального зіставлення суглобових поверхонь – буває внаслідок дії дуже великої сили і супроводжується розривом сухожильної капсули, зв’язок, близько розташованих нервів і кровоносних судин.

Вивихи в більшості випадків – наслідок непрямої травми (падіння з упором на розігнуту або зігнуту кінцівку), а також сильного раптового скорочення м’язів (метання гранати, кидання каменю, різкий рух під час плавання). Вивихнутою вважається периферійна частина кістки, за винятком вивиху лопаткового кінця ключиці і хребців.

Розрізняють такі вивихи: свіжі (до трьох днів), несвіжі ( до трьох-чотирьох тижнів), застарілі (після чотирьох тижнів), звичні ( вивихи, які повторюються в одному і тому ж суглобі). Ускладнені вивихи часто супроводжуються внутрішньо і навколо суглобними переломами кісток, ушкодженнями магістральних кровоносних судин, нервових стовбурів, укоріненням м’яких тканин (обривків капсули суглобів, сухожиль, м’язів 0 міжсуглобними поверхнями. Нерідко тяжкі травми супроводжуються відкритими вивихами кісток.

Вивихи супроводжуються сильним болем, деформацією травмованого суглобу (порівняно із здоровою кінцівкою), вимушеним положенням кінцівки, зміною напрямку її осі і довжини (часто вкорочення, рідше подовження), „пружна фіксація”, при якій певні пасивні рухи неможливі, відсутність і різке хворобливе обмеження активних рухів у суглобі.

Вивих необхідно відрізняти від удару суглоба, ушкодження зв’язкового апарату, внутрішньо - або навколо суглобових переломів кісток. При ушкодженні зв’язок можливі всі пасивні рухи в суглобі. При переломах спостерігається патологічна рухливість, відламки кісток стирчать у місці перелому.

Перша допомога полягає в накладанні фіксуючої тугої пов’язки або транспортної шини. При сильних болях даються знеболюючі ліки. При відкритих вивихах у першу чергу накладається стерильна пов’язка. Викликається швидка допомога для транспортування в стаціонар і вправлення вивиху. У перші години після травми вивих вправляється легше. Вивихи 2-5 денної давнини вправити важко, а через 3-4 тижні можлива лише операція, яка дає набагато гірші результати, ніж раннє не хірургічне втручання.

Переломи - повне порушення цілісності кістки внаслідок дії зовнішньої сили або патологічного процесу (запалення, пухлина). Переломи часто супроводжуються травмою нервових стовбурів уламками кісток. Це може викликати шок або параліч кінцівок, ушкодження великих кровоносних судин із розвитком зовнішньої кровотечі ( при відкритих переломах) або внутрішньої кровотечі ( при закритих переломах), виникнення внутрішньо тканинної гематоми, несправжньої аневризми, які потім інфікуються з розвитком флегмони, остеомієліту або сепсису з ушкодженням життєво важливих органів ( кровоносних судин, мозку, легень, печінки, нирок).

Види переломів: закриті, відкриті, без зміщення та зі зміщенням кісткових відламків, одиничні, множинні, повні та неповні, сполучені.

Закриті переломи – ушкодження цілісності кісток, при яких шкіра і слизові оболонки цілі й перешкоджають проникненню інфекції в ділянку перелому. Вони виникають внаслідок прямого удару, стискання, згинання, скручування, відриву кістки.

При прямому ударі по кістці здебільшого розвивається поперечний перелом зі значним зміщенням периферичного відламка.

Стиснення, яке за силою перевищує міцність кістки, призводить до компресійного перелому.

При згинанні довгих кісток часто виникають косі або поперечні переломи. Такі переломи в основному бувають при падінні.

Скручування кістки при фіксованому одному кінці призводить до виникнення гвинтоподібного перелому. Такі переломи стегнової кістки часто бувають у лижників, ковзанярів, коли при швидкому русі одна нога натрапляє на перешкоду, а тіло продовжує рух за інерцією, що призводить до скручування стегна і перелому.

Відкриті переломи відбуваються при різкому і сильному скороченні м’язів, найчастіше при спробах утримуватися на ногах при падінні. Прикладом таких переломів є перелом поперечних відростків хребців, які здебільшого бувають при падінні людини на спину.

Розрізняють також повні і неповні переломи. При повному переломі лінія перелому проходить через усю товщину кістки, а при неповному переломі ушкоджується тільки її частина. Такі переломи без зміщення мають характер тріщини.

Відривні переломи супроводжуються порушенням цілісності шкіри або слизової оболонки. При цих переломах виникає небезпека розвитку інфекції.

Ушкодження покривів і м’яких тканин у ділянці перелому може бути викликане предметом, який травмує (куля, осколок, гострий предмет, наїзд транспортних засобів, при потраплянні в механізми, що рухаються) або гострими кістковими уламками в момент перелому чи при транспортуванні.

Відкриті переломи кісток і суглобів у більшості випадків супроводжуються ранами м’яких тканин різних розмірів – від точкового до масивного розтрощення тканин із відшаруванням шкіри і підшкірної клітковини. Вони небезпечні для життя через сильний біль, велику втрату крові, можливий розвиток флегмони кінцівки і сепсису.

При відкритих ушкодженнях суглобів рани проникають у суглоб, із них виливається синовіальна рідина (внутрішньо суглобова) рідина, забарвлена кров’ю з крапельками жиру.

Одиничні переломи при яких утворюється тільки два відламки і множинні при яких утворюється більше двох відламків або пошкоджується декілька кісток можуть супроводжуватись розривом кровоносних судин, нервів, розвитком інфекції( нагноєння, остеомієліт), ушкодження внутрішніх органів (переломи кісток таза з розривом сечового міхура, перелом черепа з ушкодженням мозку).

При повних та неповних переломах кістка відколюється або в ній утворюється тріщина.

Сполучені переломи – переломи, які супроводжуються опіками, радіаційними пораженнями.

Для переломів характерні наступні ознаки: біль, припухлість, деформація, порушення функції, патологічна рухливість в місці перелому, укорочення кінцівки і кістковий хрускіт, при відкритих переломах можуть спостерігатись кісткові відламки в рані. При переломах кісток черепа можлива кровотеча з вух, при переломах ребер болючість при диханні і крепітація у місці перелому при дотику. При закритих переломах у ділянці ушкодження – сильний набряк. Кровотеча з рани найчастіше венозна.

Переломи кісток в основному супроводжуються шоком внаслідок болючої реакції і втрати крові. Через кілька годин після травми може розвинутись інтоксикація через всмоктування продуктів розпаду травмованих тканин, що може ускладнитись порушенням функції нирок, підвищенням температури тіла до 37-38 С.

При будь-якому переломі кісток чи підозрі на перелом проводять іммобілізацію постраждалих кісток.

Іммобілізація – створення нерухомості ушкодженої частини тіла для забезпечення її спокою. Застосовується іммобілізація при переломах кісток, ушкодженні суглобів, нервів, поранені великих судин, значних ушкодженнях м’яких тканин, запальних процесах кінцівок, великих опіках. Іммобілізація буває транспортна і лікувальна.

Контрольні питання:

1.Як класифікуються травматичні ушкодження опрно-рухової системи?

2.Класифікація переломів?

3.Назвати загальні принципи першої допомоги при ударах, саднах і розтягненнях.

4. Перша допомога при переломах.

Л Е К Ц І Я

Переглядів: 635