ОБ'ЄКТ, ПРЕДМЕТ І ЗАВДАННЯ КУРСУ КОРЕКЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ

Як наукове поняття корекційна педагогіка в сучасній педагогічній науці знайшла офіційний статус зовсім недавно. На дефектологічних факультетах педагогічних вузів вивчалася дефектологія (лат. defektus - недолік і греч. logos - учення) як наука, яка досліджувала психофізіологічні особливості розвитку аномальних дітей (грец. anomalos - неправильний), закономірності їх навчання і виховання, визначала умови, що сприяли подоланню дефектів, що є у дітей, в розумовому і фізичному розвитку.

До складу дефектологічної науки входять різні галузі спеціальної педагогіки і психології (сурдопедагогіка і сурдопсихологія; тифлопедагогіка і тифлопсихологія; олігофренопедагогіка і олигофренопсихологія; логопедія і психологія мовних порушень; галузі спеціальної педагогіки і психології, що вивчає складні дефекти: сліпоглухонімота, розумова відсталість, порушення моторно-рухової сфери і ін.).

Корекційна педагогіка вивчає і розробляє питання виховання, навчання та освіти дітей з різними вадами: сурдопедагогіка (навчання й виховання глухих і глухонімих), тифлопедагогіка (навчання і виховання сліпих і слабкозорих), олігофренопедагогіка (навчання й виховання розумово відсталих і дітей із затримками розумового розвитку), логопедія (навчання і виховання дітей з порушеннями мовлення), виправно-трудова педагогіка (перевиховання неповнолітніх і дорослих злочинців).

Разом з тим як в загальній і спеціальній педагогіці, так і в сучасній педагогічній практиці існує немало моментів, коли буває важко дати однозначний діагноз відхиленням в розвитку і поведінці дитини. Це відбувається тоді, коли дефект не яскраво виражений, а аномалії в розвитку мають не грубі форми, коли наявний недолік знаходиться в прикордонній зоні між нормою і патологією. Це може бути тоді, коли дитина має утруднення в освоєнні учбової програми в загальноосвітній масовій школі, але різко випереджає дітей в розвитку і навчанні в допоміжній школі, коли в ліквідації його дефекту потрібні не спеціальне медичне лікування, не активне втручання дефектологів, логопедів і психологів, а звичайна корекція його пізнавальних можливостей, зміна умов загального і сімейного виховання, попередження і часткове виправлення його поведінки і допомога в освоєнні соціальних норм і етичних цінностей. У зв'язку з цим разом з поняттями "Спеціальна психологія", "лікувальна і реабілітаційна педагогіка" все частіше почало з'являтися уніфіковане поняття "Корекційна педагогіка".

Цією педагогічною дефініцією в одних випадках замінюють поняття "дефектологія", що існувало раніше, або використовують як адекватний нею термін. У інших випадках корекційна педагогіка охоплює не тільки область спеціальних наукових знань, але і основи психолого-педагогічних знань про суть і закономірності освіти і виховання дітей і підлітків, що мають не різко виражені недоліки в розвитку психіки і відхилення в поведінці.

Основною метою корекційної педагогіки є виявлення і подолання (виправлення) недоліків в розвитку особи дитини, допомога їй в успішному засвоєнні картини світу і адекватної інтеграції в соціум.

Об'єктом корекційної педагогіки є особа дитини, що має незначні відхилення в психофізіологічному розвитку (сенсорно-руховою, соматичною, інтелектуально-мовною сферах) або відхилення в поведінці, що утрудняють її адекватну соціалізацію і шкільну адаптацію. Виражаючись мовою математичних формул, слід сказати, що об'єктом корекційної педагогіки є діти, що мають чотири "Д", тобто діти, що мають не яскраво виражений дефект, перенесли в ранньому віці депривацію (лат. deprivatio - позбавлення), через це що випробовують шкільну дезадаптацію (фр. des... - від..., порушення, лат. adapto - пристосування) і що проявляють девіацію (лат. deviatio - відхилення) в поведінці.

Предметом корекційної педагогіки служить процес диференціації навчання, виховання і розвитку дітей з недоліками в розвитку і відхиленнями в поведінці, визначення найбільш результативних шляхів, способів і засобів, направлених на своєчасне виявлення, попередження і подолання відхилень в розвитку і поведінці у даних дітей і підлітків.

Навчання, виховання і розвиток дітей з відхиленнями в психофізіологічному розвитку і поведінці - складна соціально-педагогічна проблема. Її вирішення лежить в основі підготовки даної категорії дітей до активної суспільно корисній діяльності (відповідно до їх можливостей), до рівноцінної участі зі своїми однолітками в різних видах діяльності, до якнайповнішого освоєння соціальних ролей, до результативної інтеграції в соціальне середовище. Виходячи з соціально-педагогічної ситуації, що склалася, в якій опиняються діти з недоліками в розвитку і девіаціями в поведінці, коректувальна педагогіка покликана допомогти у вирішенні наступнихзавдань:

Ø Визначити природу і суть недоліків в розвитку і відхилень в поведінці дітей і підлітків, виявити причини і умови їх появи.

Ø Вивчити історію становлення і розвитку корекційно-педагогічної діяльності з дітьми з недоліками в психофізіологічному розвитку і девіаціями в поведінці.

Ø Виявити провідні тенденції в попередженні і подоланні відхилень в розвитку і поведінці дітей і підлітків, етіологію (причинно-наслідкову обумовленість) психофізіологічного розвитку і соціально-педагогічних умов життєдіяльності дитини.

Ø Розробити технології, сукупність методів, прийомів і засобів корекційно-педагогічної дії на особу дитини з недоліками в розвитку і відхиленнями в поведінці.

Ø Провести аналіз загальної і спеціальної освіти дітей з недоліками в розвитку і поведінці в умовах масової школи.

Ø Визначити цілі, завдання і основні напрями діяльності спеціальних, корекційно-розвиваючих установ і центрів соціального захисту і реабілітації дітей і підлітків.

Ø Створити необхідну навчально-методичну базу в підготовці вчителя до корекційно-педагогічної роботи з дітьми і підлітками з недоліками в психофізіологічному розвитку і девіаціями в поведінці.

Неодмінною умовою виділення і функціонування будь-якої науки є створення в ній власного понятійного апарату. Оскільки корекційна педагогіка є одній з галузей педагогічних знань, то в ній разом з власною специфічною термінологією існують і загальнопедагогічні категорії і поняття.

У корекційній педагогіці, так само як і в загальній, провідними педагогічними категоріями є навчання, виховання, розвиток.

Виховання - основоположна педагогічна категорія, розглядається як спеціально організована діяльність педагогів і вихованців для реалізації цілей освіти в єдиному педагогічному процесі, цілеспрямоване і організоване управління процесом формування особи або окремих її якостей.

Виховання дітей з відхиленнями в розвитку і поведінці здійснюється в рамках єдиного педагогічного процесу і направлене на формування в дитині гуманістичних, загальнолюдських цінностей, активній цивільній позиції, етично позитивних рис і якостей. У вихованні використовуються як загальнопедагогічні методи і прийоми, так і спеціальні заходи дії на особу дитини з недоліками в розвитку і відхиленнями в поведінці залежно від ступеня і структури дефекту, суті і характеру аномалії, з урахуванням його індивідуальних і вікових особливостей.

Важливою особливістю виховання дитини з відхиленнями в розвитку і поведінці є оптимізм, упевненість в подоланні труднощів, надія на досягнення позитивного результату, виключення з виховного процесу фіксації уваги на дефекті, опора на позитивне в осіб дитини, стимулювання його компенсаторних можливостей, в той же час формування уміння об'єктивне оцінювати свої можливості, свої дії і вчинки.

Навчання педагогічною наукою розглядається як специфічний спосіб освіти, процес активної цілеспрямованої взаємодії повчального і навчального, в результаті якого у того, що навчається формуються певні знання, уміння, навики, досвід діяльності і поведінки, а також особові якості.

Навчання в корекційній педагогіці носить специфічний характер, який визначається глибиною і характером дефекту дитини. Причому загальнодидактичні методи і прийоми, організація учбового процесу диференціюються залежно від галузей спеціальної педагогіки (сурдо-, тифло- або олігофренопедагогіки).

Навчання і розвиток - два взаємозв'язані явища. Розвиваючий характер навчання дітей з відхиленнями в розвитку і поведінці припускає облік зони найближчого розвитку вихованця (по Л.С.Виготському), той запас потенційних можливостей, функцій, що формуються, які дитина не в змозі реалізувати самостійно зараз, але успішно їх використовує при безпосередній допомозі вчителя. Навчання активізує перехід зони найближчого розвитку в її актуальний розвиток, коли підтримка вчителя допомагає розкритися внутрішній активності дитини, підвищує рівень його самостійності. Навчання веде за собою розвиток.

До суто спеціальних педагогічних понять відносяться "корекція", "компенсація", "реабілітація", "адаптація".

У довідковій і спеціальній дефектологічній (корекційно-педагогічній) літературі (Т.А.Власова, В.А.Лапшин, М.С.Певзнер, Б.П.Пузанов, С.Г.Шевченко і ін.) досить глибоко і обґрунтовано розроблений понятійний апарат вченого курсу, дана характеристика провідних категорій корекційної педагогіки, похідних від них понять.

Корекція (лат. correctio - виправлення) визначається як система спеціальних і загальнопедагогічних заходів, направлених на ослаблення або подолання недоліків психофізичного розвитку і відхилень в поведінці у дітей і підлітків. Корекція може виступати як самостійне педагогічне явище, як специфічні дії, направлені на часткове виправлення недоліку або подолання дефекту (корекція мови, вимови окремих звуків, виправлення недоліків зору), в той же час корекція може бути складовою частиною учбово-виховного процесу і виступати як цілісне педагогічне явище, направлене на зміну особі дитини, що формується.

В рамках єдиного педагогічного процесу корекція виступає як сукупність корекційно-виховної і корекційно-розвиваючої діяльності.

Корекційно-виховна діяльність охоплює всю сукупність заходів педагогічної дії на особу дитини з недоліками в розвитку і відхиленнями в поведінці. Вона направлена на зміну пізнавальних можливостей дитини, його емоційно-вольової сфери, поліпшення індивідуальних особових якостей (відповідальності, дисциплінованості, зібраності, організованості), на розвиток його інтересів і схильностей, трудових, художньо-естетичних і інших здібностей.

Корекційно-розвиваюче навчання - це система заходів диференційованої освіти, що дозволяє вирішувати завдання своєчасної допомоги дітям, що зазнають труднощі в навчанні і шкільній адаптації. Основне завдання даної роботи - систематизація знань, направлених на підвищення загального рівня розвитку дитини, заповнення пропусків його попереднього розвитку і навчання, розвиток недостатньо сформованих умінь і навиків, корекцію відхилень в пізнавальній сфері дитини, підготовку його до адекватного сприйняття учбового матеріалу.

Компенсація (лат. compensatio - відшкодування, урівноваження) - це складний, багатоаспектний процес перебудови або заміщення порушених або недорозвинених психофізіологічних функцій організму. Компенсаторний процес спирається на резервних або недостатньо задіяні можливості організму людини.

В процесі компенсації в організмі дитини відбувається формування нових динамічних систем і умовних зв'язків, перебудова порушених або ослаблених функцій (при дефекті зорового аналізатора посилюються можливості слуху і дотику; при недостатньому розвитку мовних можливостей посилюється роль кинестетических аналізаторів).

Компенсаторні можливості організму дитини виявляються на тлі мобілізації резервних ресурсів, активізації захисних засобів, опору настанню патологічних процесів в організмі. В той же час опірність дефекту, його компенсація посилюються при активізації соціальних чинників, дієвій допомозі дитині з боку педагогів, батьків.

Адаптація шкільна (лат. adaptio - пристосовувати) - це процес пристосування дитини до умов шкільного життя, до її норм і вимог, до активної пізнавальної діяльності, засвоєння необхідних учбових знань і навиків, повноцінного освоєння картини миру.

Діти з недоліками в психофізичному розвитку і відхиленнями в поведінці часто не готові до школи, до змін своїй життєдіяльності, до вимог педагогів через свій загальний розвиток (точніше, його недоліків) або ж помилки і неблагополуччя сімейного виховання. Так виникає проблема шкільної дезадаптації, результатом якої є хронічна неуспішність, відставання по ряду предметів в освоєнні шкільної програми, опір педагогічній дії, негативне відношення до учення, пропуски занять, втечі з школи і удома, педагогічна занедбаність, асоціальна поведінка.

Реабілітація соціальна (лат. rehabilitatio - відновлення) - це процес включення дитини з відхиленнями в розвитку і поведінці в соціальне середовище, в нормальну суспільно корисну діяльність і адекватні взаємини з однолітками.

Процес реабілітації- це складне і багатогранне явище, оскільки повноцінне повернення в соціум відбувається через медичну реабілітацію (лікування недоліків, ліквідація наслідків дефекту), психологічну реабілітацію (зняття психологічних комплексів, відновлення психічних процесів), педагогічну реабілітацію (відновлення втрачених учбових умінь, пізнавальних навиків, формування індивідуальних особових якостей). Реабілітація- це свого роду підсумок всієї коректувально-педагогічної діяльності.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Об'єкт, предмет і завдання курсу корекційної педагогіки	\|	ВЗАЄМОЗВ'ЯЗОК КОРЕКЦІЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ З ІНШИМИ ГАЛУЗЯМИ ЗНАНЬ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.02 сек.