• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Облік витрат на виробництво і калькулювання собівартості продукції тваринництва

Тваринництво, як і рослинництво, об’єднує декілька відносно самостійних галузей: скотарство, свинарство, вівчарство, птахів­ництво, бджільництво, рибництво, шовківництво, кролівницт­во, звірівництво, племінне конярство та ін. Деякі з названих га­лузей можуть поділятися на підгалузі за виробничим призначен­ням: птахівництво — яєчне, м’ясне; вівчарство — вовняне, м’яс­не, каракульське; бджільництво — медове, медово-запилюваль- не, запилювальне і т. ін.

Об’єктами обліку витрат у тваринництві є технологічні гру­пи тварин за їх видами: основне стадо ВРХ; худоба на вирощу­ванні та відгодівлі; основне стадо свиней; свині на вирощуванні; свині на відгодівлі; основне стадо овець; вівці на вирощуванні та відгодівлі; доросле стадо птиці (при необхідності — за видами птиці); молодняк птиці і т. ін.

Для обліку витрат і виходу продукції тваринництва для кож­ної технологічної групи відкривають окремий аналітичний раху­нок у складі субрахунку 232 «Тваринництво» синтетичного ра­хунка 23 «Виробництво». На дебеті цього рахунка обліковують витрати, а на кредиті — вихід продукції за справедливою варті­стю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, або за плановою собівартістю (при неможливості визначити справед­ливу вартість одержаної продукції).

Облік витрат ведуть за такими статтями: оплата праці; відра­хування на соціальні заходи; засоби захисту тварин; корми; ро­боти та послуги; паливо і мастильні матеріали; витрати на ре­монт необоротних активів; інші витрати на утримання основних засобів; непродуктивні витрати (втрати від загибелі тварин); за­гальновиробничі витрати; інші витрати.

Для обліку витрат і виходу продукції тваринництва викори­стовують значну кількість первинних документів галузевого при­значення. Деякі з них є загальними як для рослинництва, так і для тваринництва (лімітно-забірні карти, накладні, рахунки-фак- тури, розрахунки амортизації тощо), але більшість документів є специфічними саме для галузі тваринництва. Так, для нараху­вання заробітної плати використовують «Розрахунок нарахуван­ня заробітної плати (оплати праці) працівникам тваринництва» (с.-г. об., ф. № 69), «Табель обліку робочого часу» (с.-г. об., ф. № 64) та документи про вихід продукції.

Списання кормів здійснюють на підставі «Відомості витрат кормів» (с.-г. об., ф. № 94). Виписують її на початку місяця на кожного працівника, за яким закріплена відповідна група тварин. У відомості вказують ліміт (раціон) видачі кормів на одну голову та їх загальні витрати на фактичне поголів’я. Тут же вказують кількість кормо-днів за кожен день і взагалі за місяць. Наприкінці місяця на підставі оформлених належним чином відомостей вит­рат кормів виконують записи у «Журналі обліку витрат кормів» (с.-г. об., ф. № 35), який ведуть наростаючим підсумком з початку року за кожним видом і групою тварин. Дані цього журналу вико­ристовують для оперативного контролю витрачання кормів.

Витрати допоміжних виробництв відносять на окремі групи тварин на підставі відповідних звітів та розрахунків розподілу послуг (звіт про використання електроенергії, звіт про роботу кормокухні, звіт про роботу ремонтної майстерні, звіт по скла- ду-холодильнику та ін.).

Оприбуткування продукції тваринництва оформляють таки­ми первинними документами галузевого призначення:

—«Журнал обліку надою молока» (с.-г. об., ф. № 112), який виписують на 15 дн. У ньому для кожної групи корів, закріпле­них за дояркою (оператором машинного доїння), відводять ок­ремий рядок, де кожного дня (вранці, в обід та увечері) показу­ють кількість надоєного молока. Ці дані затверджуються підпи­сами доярки та завідуючого фермою. На підставі журналу обліку надою молока та документів на його витрачання, реалізацію тощо складають «Відомість руху молока» (с.-г. об., ф. № 114), яка є підставою для запису в облікові регістри даних про вихід про­дукції молочного скотарства;

—«Акт настригу і прийняття вовни» (с.-г. об., ф. № 115) та «Щоденник надходження і відправлення вовни» (с.-г. об., ф. № 116) використовують для обліку продукції вівчарства;

— «Щоденник надходження сільськогосподарської продукції» (с.-г. об., ф. № 81) застосовують для обліку продукції птахівниц­тва (яєць), бджільництва (меду), шовківництва (коконів тутово­го шовкопряда) та ін.;

— «Акт на оприбуткування приплоду тварин» (с.-г. об., ф. № 95), «Нагромаджувальний акт на оприбуткування приплоду звірів» (с.-г. об., ф. № 96), «Акт про хід окоту» (с.-г. об., ф. № 103), «Звіт про процеси інкубації» (с.-г. об., ф. № 105) використовують для оформлення приплоду тварин і птиці;

— «Відомість зважування тварин» (с.-г. об., ф. № 98), «Роз­рахунок визначення приросту живої маси» (с.-г. об., ф. № 98а) використовують для оприбуткування приросту живої маси тва­рин на вирощуванні та відгодівлі.

У спеціалізованих тваринницьких господарствах застосову­ють також інші форми первинних документів, такі як «Акт знят­тя худоби з відгодівлі, нагулу і дорощування» (с.-г. об., ф. № 98б), «Акт виводу і сортування добового молодняка птиці» (с.-г.

об., ф. № 106) тощо.

На підставі первинних документів на витрати виробництва та оприбуткування продукції тваринництва у бухгалтерії госпо­дарства по кожному підрозділу складають «Виробничі звіти» (ф. № 10.3а с.-г.), підсумки яких переносять у «Зведену відомість до журналу-ордеру № 10.3 с.-г.» (ф. № 10.3д с.-г.), а підсумки ос­танньої — до журналу-ордеру № 10.3 с.-г.

Одержану продукцію тваринництва оприбутковують за спра­ведливою вартістю, зменшеною на суму витрат на місці прода­жу. Наприкінці року визначають фактичну собівартість продукції і списують її відхилення від первісної оцінки на інші операційні доходи (або інші операційні витрати). При визначенні фактич­ної собівартості продукції тваринництва із загальної суми вит­рат, віднесених на певну групу тварин, вираховують вартість побічної продукції (гною, пуху, пір’я, яєць, м’яса загиблих звірів, шкір загиблих тварин тощо) в оцінці за цінами можливої реалі­зації або іншого використання. Решту витрат розподіляють між окремими видами основної продукції відповідно до прийнятої методики.

У молочному скотарстві калькулюють собівартість одного центнера молока і однієї голови приплоду. При цьому із загаль­ної суми витрат на утримання основного стада виключають вартість гною та іншої побічної продукції. Вартість гною визна­чають виходячи із вартості підстилки та нормативно-розрахун­кових витрат на його прибирання і доставку до місця зберігання. Собівартість однієї голови приплоду розраховується за вартістю 60 кормо-днів утримання корови. Решту витрат на утримання корів та бугаїв-плідників (після вирахування вартості побічної продукції і приплоду) ділять на кількість оприбуткованого моло­ка в центнерах і визначають собівартість одиниці основної про­дукції (центнера молока).

Продукцією вирощування та відгодівлі худоби і птиці є приріст живої маси за звітний період та жива маса тварин на звітну дату. Собівартість центнера приросту живої маси визна­чається діленням загальної суми витрат на утримання відповід­ної групи тварин (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси. Витрати на утримання молод­няка тварин, який не зважують (робочих коней, звірів тощо), відноситься на збільшення вартості цих тварин, виходячи з кількості кормо-днів та фактичної собівартості одного кормо- дня.

Собівартість живої маси тварин на вирощуванні і відгодівлі та птиці всіх вікових груп визначають виходячи з витрат на їх утримання в поточному році (без вартості побічної продукції), вартості тварин, що були в групі на початок року та надійшли в дану групу з інших груп або зі сторони, а також вартості припло­ду (без вартості загиблих тварин). Розраховану таким чином вартість тварин ділять на загальну живу масу тварин, що реалізо­вані, забиті, переведені в інші групи та залишились у даній групі на кінець звітного періоду. Вартість тварин, що загинули з різних причин, в кінці року не коригується.

Собівартість приросту живої маси і однієї голови приплоду свиней на момент його відлучення від свиноматок визначають діленням загальної суми витрат на утримання основного стада (без вартості побічної продукції) на кількість центнерів живої маси поросят при відлученні (включаючи живу масу поросят при народженні).

Витрати на утримання дорослого поголів’я і молодняка овець розподіляють між окремими видами основної продукції (вовною, приростом живої маси тварин, приплодом). Молоко овець, шкури загиблих тварин і гній вважають побічною продукцією. На со­бівартість приросту ягнят відносять: у романівському вівчарстві — 12%, каракульському — 15, в усіх інших напрямках — 10% загаль­ної суми витрат на утримання основного стада. Для визначення собівартості вовни та приросту живої маси всі витрати на утри­мання овець (за мінусом вартості побічної продукції та припло­ду) розподіляють між вовною та приростом живої маси умовно, для чого один центнер вовни прирівнюють за вартістю до 5 ц приросту живої маси. Витрати на утримання стригального пунк­ту, стрижку овець, класування, пакування, маркування вовни відносять прямо на собівартість останньої.

За основним стадом птиці калькулюють собівартість 1 тис. яєць, а за молодняком птиці — 1 ц приросту живої маси та 1 ц живої маси на звітну дату.

Для визначення собівартості однієї голови ділового добово­го молодняка птиці суму витрат на інкубацію яєць (з урахуван­ням зміни залишків незавершеного виробництва) за мінусом вар­тості побічної продукції (яєць, вилучених при першому і друго­му міражі, шкаралупи, тушок півників, забитих у добовому віці) ділять на кількість голів ділового добового приплоду молодняка. Вартість незавершеного виробництва в процесі інкубації визна­чають діленням планової собівартості добового молодняка птиці на тривалість інкубаційного періоду в днях і множенням одержа­ної собівартості одного яйце-дня інкубації на кількість яєць, що залишилася в інкубаторах на кінець року, та фактичний період їх інкубації (з часу закладки в інкубатори до кінця року).

Собівартість окремих видів продукції бджільництва (мед, неплідна матка, матка плідна, рої бджіл, соти бджолині, віск, прополіс, отрута бджолина, пилок квітковий, маточне молочко, соторамка) визначають шляхом розподілу витрат, враховуючи вартість незавершеного виробництва на початок року, між вида­ми продукції пропорційно до її вартості за реалізаційними ціна­ми. При цьому собівартість 1 кг бджіл нових бджолиних сімей прирівнюють до собівартості 10 кг меду. У бджільництві кальку­люють валовий вихід меду, враховуючи мед, що залишений у вуликах на зиму. Останній вважають витратами у незавершене виробництво на кінець року. Витрати на запилення сільськогос­подарських культур вважають побічною продукцією (послугою) бджільництва і оцінюють за нормативною вартістю. На їх суму зменшують витрати, що відносять на основні види продукції.

Собівартість однієї голови приплоду кролів і звірів визнача­ють у розмірі 50% планової собівартості однієї голови молодняка на момент його відлучення від маток. Собівартість однієї голови ділового приплоду визначають діленням загальної суми витрат на утримання дорослих кролів (звірів) з приплодом до відлучен­ня (без вартості побічної продукції — гною, шкурок і м’яса заби­тих звірів) на кількість голів ділового (відлученого) приплоду. При цьому вартість невідлученого молодняка на кінець року вик­лючають із загальної суми витрат за оцінкою оприбуткування. Вартість молодняка звірів минулих років народження (забитого на шкурки, переведеного в основне стадо, реалізованого та зали­шеного на кінець року) визначають виходячи з вартості молод­няка на початок року і витрат на його утримання протягом звітно­го періоду (за мінусом вартості побічної продукції).

За такими ж методичними підходами визначають собівартість продукції інших галузей тваринництва. Відхилення вартості пер­винного оприбуткування продукції від її фактичної собівартості відносять на інші доходи (витрати) операційної діяльності.

Кінцеве сальдо на субрахунку 232 «Тваринництво» буває, як правило, лише на аналітичних рахунках обліку витрат у ставко­вому рибництві, бджільництві, інкубаційному птахівництві, пле­мінному конярстві. Решта аналітичних рахунків витрат у тва­ринництві на кінець року закриваються і незавершеного вироб­ництва не мають.

Читайте також:

1. IX. Відомості про військовий облік
2. IX. Відомості про військовий облік
3. XV. Фінансові результати від первісного визнання та реалізації сільськогосподарської продукції та додаткових біологічних активів
4. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
5. Автоматизована форма обліку
6. Автоматизовані системи управлінні охороною праці, обліку, аналізу та дослідження травматизму
7. Автоматизовані форми та системи обліку.
8. Автоматичне регулювання витрати помпових станцій
9. Аграрне виробництво і його особливості
10. Акти за формою Н – 5, Н – 1 та НПВ. Нещасні випадки пов’язані з виробництвом і не пов’язані з виробництвом.
11. Акції та їх облік
12. Акції та їх облік

Переглядів: 2887