Конституційне положення, передбачене у ст..31 Конституції України, закріплює, що «кожному гарантується таємниця листування, телефонних розмов та іншої кореспонденції. Винятки можуть бути встановлені лише судом у випадках, передбачених законом, з метою запобігти злочинові чи з’ясувати істину під час розслідування кримінальної справи, якщо іншими засобами отримати інформацію неможливо».
Ч.2 ст.14 КПК передбачає ці винятки «втручання у таємницю спілкування можливе лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених цим Кодексом, з метою виявлення і запобігання тяжкому чи особливо тяжкому злочину, встановлення його обставин, особи, яка вчинила злочин, якщо в інший спосіб неможливо досягти цієї мети».
Ст.258 КПК передбачає загальні положення втручання у приватне спілкування (Процитувати ст..258КПК), а ст..259-266КПК процесуальний порядок такого втручання.
Ст.15 Невтручання у приватне життя.
Процитувати ст..15 КПК. Ця засада кримінального процесу також є реалізацією у КПК конституційних положень, закріплених у ст..32 Конституції «ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання,зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини». Можливість втручання у приватне життя також регламентується ст..258КПК.