Пiдпuска про невui'зд.

Ст. 151 КПК Украi'ни - "Пiдписка про невиїзд полягае у вiдiбраннi від пiдозрюваного або обвинуваченого письмового зобов' язання не вiдлучатися з мiсця постiйного проживання або з мiсця тимчасового знаходження без дозволу слідчого.

Якщо пiдозрюваний або обвинувачений порушить дану ним підписку про невиi'зд, то вона може бути замiнена бiльш суворим запо6iжним заходом; про це пiдозрюваному або обвинуваченому повинно бути оголошено при вiдiбраннi вiд нього пiдписки про невиi'зд".

Пiдписка про невиi'зд застосовуеться як запобiжний захiд до осiб, iмовiрнiсть ухилення яких вiд слiдства й суду незначна, але не виключена повнiстю. крім того, У ряді випадків характер роботи особи, у вiдношеннi якого застосовуеться запобiжний захiд, i особливостi його особистостi свiдчать

про те, що особа може відлучитися з місця проживання у зв'язку з відрядженням або особистими потребами. У цих випадках доцільно вiдiбрати від особи підписку про невиїзд, зробивши на нього попереджувальний психологiчний вплив.

Додатковими заходами, що забезпечують перебування особи, у вiдношеннi якого застосовуеться пiдписка про невиїзд або iнший запобiжний захiд, не пов'язаний з позбавленням волi, у мiсцi провадження по кримiнальнiй справi, є також повiдомлення про обрання запобiжного заходу дiльничного iнспектора, що обслуговуе дану територiю, паспортного стола, вiддiлу кадрiв за мiсцем роботи обвинувачуваного.

У випадку скасування запобiжного заходу, варто довести до відома всі установи, які раніше повідомлялося про її застосування.

Сутнiсть підписки про невиїзд полягає в письмовому зобов'язаннi пiдозрюваного або обвинуваченого:

1) не залишати постiйне або тимчасове мiсцепроживання без дозволу дiзнавача, в письмовому проживання без дозволу дiзнавача, в письмовому зобов'язаннi слiдчого, прокурора або суду;

2} у призначений строк прибувати по викликах дiзнавача, слiдчого, прокурора й в суд;

3) iншим шляхом не перешкоджати провадженню по кримiнальнiй справi. Аналiзуючи змiст ст. 151КПКУкраїни пiдписка про невиїзд переслiдує мету: забезпечити, насамперед, невідхилення обвинуваченого (пiдозрюваного) від досудового розслідування або судового розгляду, у тому числi його явку по викликах; Тому при наявностi iнших даних, що свiдчать про можливiсть або намiр обвинувачуваного продовжити злочинну дiяльнiсть, обирати розглянуту мipy безперспективно. Як обов'язкова умова обрання запобiжного заходу у виглядi пiдписки про невиїзд виступає така вимога закону, як наявнiсть в обвинуваченого постiйного або тимчасового мiсця проживання.

Мiсцем проживання зiзнаеться мiсце постiйного або переважного проживання обвинуваченого.

Постiйне місце проживання звичайно пов'язане з наявністю вiдповiдноiї реєстрацiї в паспортнiй службi, хоча обов'язковою умовою обрання запобiжного заходу це не є.

На практицi iнодi обирають запобiжний захід обвинуваченому, що не проживає на територiї розташування (юрисдикцiї) органа досудового розслідування. Здається, таке рішення не суперечить вимогам закону: обвинувачений дaє зобов'язання не вiдлучатися з мiсця проживання без дозволу дiзнавача, слiдчого, виклик же його в мiсце провадження розслідування виступає одним з окремих випадків дачі такого дозволу.

Мiсцем тимчасового знаходження обвинуваченого є будь-яке його перебування поза постiйним проживанням, коли виходячи iз установленого строку до судового розслідування часу для завершення провадження в справі досить.

Пiдписка про невиїзд припускає заборону обвинуваченому без дозволу органу розслiдування або суду змiнювати мiсце проживання, оскiльки постiйне проживання обвинуваченого в одному мiсцi - неодмiнна умова його виклику при першiй необхiдностi. Дане положення зовсімне виключає того, що обвинувачений може залишати своє житло, займаючись повсякденними справами (роботою, навчанням, придбанням у магазинах продуктiв i т.д.), він вправi вiдвiдувати видовищнi заходи, проводити дозвiлля iншим способом.

Якщо ж обвинуваченому необхiдно покинути територiю мiсця свого проживання на бiльше тривалий строк чим одна доба, виїхати за межi адмiнiстративного району (на похорони, до родичiв для надання допомоги або з iнших причин), то йому необхiдно одержати дозвiл дiзнавача, слiдчого, прокурора або суду.

Kpiм того, в обвинуваченого може виникнути необхiднiсть безпосередньо змінити житло (квартиру, будинок) з об'єктивних причин - обмiн, продаж, закінчення строку оренди.

У розглянутих випадках обвинувачений повинен заявити клопотання в письмовому виді, що розглядається органом або посадовою особою, що здiйснює провадження по кримiнальнiй справi.

Tepмін дiї пiдписки про невиїзд законом не визначений, тому можливі два варiанти: перший - дiя пiдписки поширюється на час досудового розслiдування; другий - на перiод досудового розслiдування та судового розгляду.

Обвинувачений, який змiнив мiсце проживання по закiнченню слідства, не може вважатися порушником підписки про невиїзд, якщо в нiй не закрiплювалось зобов'язання невиїзду без дозволу суду. Тому, якщо підписка обирається тiльки на перiод досудового розслiдування, його закiнчення звiльняє обвинуваченого вiд взятих зобов'язань.

Iнтереси правосуддя, однак, вимагають обов'язкового знаходження обвинуваченого за мiсцем проживання, iнакше своєчасний розгляд кримiнальної справи в судi ставиться пiд питання. Отже, пiдписка про невиїзд неодмiнно повинна мiстити зобов'язання не порушувати її без дозволу також суду.

При обраннi запобiжного заходу пiдписки про невиїзд обвинувачений (пiдозрюваний) запрошується до особи, яка веде розслiдування.

Оформляється запобiжний захiд винесенням двох процесуальних документiв: 1)постанови про обрання запобiжного заходу; (особа, що обрала запобiжний захiд - пiдписку про невиїзд, пiсля оголошення постанови про обрання запобiжного заходу роз'ясняє її сутнiсть i попереджає обвинуваченого (пiдозрюваного), що у випадку порушення ним пiдписки до нього може бути застосовано бiльш суворий запобiжний захiд). Потiм вiд особи, у вiдношеннi якої обрано запобiжний захiд, вiдбирається - 2) пiдписки про неви'iзд.

У пiдписцi про невиїзд вказуються: мiсце й дата складання; прiзвище, iм'я, по батьковi обвинуваченого (пiдозрюваного), дата його народження, Місце проживання; найменування органу до судового слiдства або дiзнання, чин, звання, прізвище, ініціали слідчого, дізнавача, якому дана підписка; термін дії підписки; кваліфікація вчиненого злочину; конкретні зобов’язки, що дають обвинувачений (підозрюваний); правові наслідки порушення зобов’зань; прівище, ініціали слідчого, дізнавача, що взяли підписку. Прийнятi зобов'язання обвинувачений (пiдозрюваний) засвiдчує своїм пiдписом.

Особиста порука.

Сутність даного запобiжного заходу полягає в тому, що від осiб, що заслуговують довiри, їхнє число повинне бути не менш двох) приймається письмове зобов'язання, вiдповiдно до якого вони ручаються за належну поведiнку та явку обвинувачуваного за викликом i зобов'язуються при необхiдностi доставити його в органи дiзнання, досудового слiдства чи в суд на першу про те вимогу (ч. 1 ст. 152 КПК Укра'iни).

Поняття «належна поведінка» не розкривається в кримінально-процесуальному законодавствi, у теоретичнiй лiтературi немає однозначної думки з цього приводу , але у авторів, в основному, цей термін розглядається таким чином, що обвинувачений не буде займатися злочинною дiяльнiстю, перешкоджати встановленню iстини в кримiнальнiй справi, ухилятися вiд слiдства й суду, а також вiд виконання вироку.

Зміст зобов'язання при особистiй поруки вужче, нiж у випадку обрання пiдписки про невиїзд. По своїй суті особиста порука обмежується тiльки порукою за належну поведiнку обвинуваченого.

Ефективнiсть запобiжного заходу багато в чому обумовлена точним дотриманням законодавчої регламентацiї. Кримiнально-процесуальний закон визначає конкретні вимоги до особистого поручителя, які необхiдно враховувати слiдчому, дiзнавачу. Поручителем може бути тiльки громадянин, що заслуговує довiри. І це зрозумiло. Особа, що своїм чесним вiдношенням до працi, зразковим поводженням заслуговує поваги колективу (за мiсцем роботи або проживання), здатна за рахунок свого авторитету, сумлiнним виконанням взятих на себе зобов'язань забезпечити належну поведiнку обвинувачуваного, включаючи його явку за викликом. 3розумiло, поручитель повинен бути повнолітнім і дієздатним.

Не може залучатися як поручитель громадянин, який в наслiдок об'єктивних обставин не в змозi забезпечити контроль за поводженням обвинувачуваного (наприклад, у зв'язку із зайнятiстю, хворобою, частими поїздками у вiдрядження), а також особи, що ведуть аморальний спосiб життя. Виходить, слiдчий (дiзнавач) повинен зiбрати хоча б мiнiмальнi вiдомостi про поручителя, що заявив клопотання, а потiм на їхнiй основіi вирiшити, чи здатний він виконати вiдповiднi зобов'язання. Для цього iнодi досить довiдатися про громадянина за мiсцем його роботи, проживання, поговорити з ним, що займе небагато часу, але впевненiсть у тім, що протиправне поводження обвинувачуваного буде виключено, значно збiльшиться. Зрозумiло, сам поручитель повинен довiряти обвинувачуваному, iнакше він не стане ручатися за його належну поведiнку.

Можна залучити двох i бiльше поручителiв, однак це не завжди доцiльно: не виключено, що поручителі будуть сподіватися один на одного й обвинувачуваний по cутi виявиться без контролю.

Обранню, цього запобiжного заходу передує прийняття заяви від осiб, готових взяти на себе особисту поруку. Якщо заява зроблена в уснiй формi, воно протоколюється. Письмове - прилучається до справи.

В випадку письмової заяви в нiй варто вказати найменування органу дiзнання або досудового слідства, посаду, прiзвище й iнiцiали слідчого, дiзнавача, якi здiйснюють розслідування по кримiнальнiй справi, прізвище, iм'я, по батьковi, дату народження, мiсце проживання, мiсце роботи особи, що заявляє клопотання, сутність клопотання, прізвище, iм'я по батьковi обвинувачуваного, пiдозрюваного, за належну поведiнку якого ручається поручитель.

Варто було б доповнити закон вказiвкою на те, що для поруки необхiдна також згода самої особи, по вiдношенню до якої обирається даний запобiжний захiд, оскільки в іншому випадку вона буде малоефективною. Добровiльне волевиявлення обох сторін - обвинуваченого i поручителя - цiлком необхiдно для здiйснення поруки.

Виходячи зi змiсту закону, конкретніi зобов'язання приймає на себе не тільки поручитель, але й сам обвинувачуваний (пiдозрюваний): "Особиста порука, зазначено в ч. 1 ст. 152 КПК, - полягає у вiдiбраннi вiд осiб, що заслуговують довiри, письмового зобов 'язання про те, що вони ручаються за належну поведiнку та явку обвинуваченого".

Таким чином, обвинувачуваний (пiдозрюваний) повинен прийняти на себе наступнi зобов'язання: 1) у визначений строк прибувати за викликом дiзнавача, слiдчого, прокурора й в суд; 2) iншим шляхом не перешкоджати провадженню по кримiнальнiй справi. Особистий же поручитель у цьому випадку зобов'язується забезпечити виконання обвинувачуваним зазначених зобов'язань.

Поручитель повідомляється про суть справи, по якiй обираеться запобiжний захiд. Він також попереджаеться про те, що у випадку ухилення обвинувачуваного, у вiдношеннi якого обрано запобiжний захiд, вiд слiдства й суду, на поручителя може бути накладене грошове стягнення в розмiрi до двохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Якщо обвинувачений ухилиться вiд явки до органів дізнання чи досудового слідства, особа, що провадить дiзнання, або слiдчий складає про це протокол i приєднує його до справи. Питання про грошове стягнення з поручителя вирiшується судом у судовому засiданнi при розглядi справи або в iншому судовому засiданнi. В судове засідання викликається поручитель.

Закон не розмежовує обов'язкiви мiж поручителями, вони покладаються рiвною мiрою на кожного поручителя. Однак залежно вiд можливостей громадянина здiйснювати контроль за поводженням обвинувачуваного, з урахуванням побажань поручителів, слiдчий (дiзнавач) вправі доручити забезпечення явки обвинувачуваного одному громадяниновi, а неперешкоджання обвинувачуваним провадженню по кримiнальнiй справі іншому. У таких випадках індивідуалізується і їхня відповідальність.

Проаналiзувавши запобiжнi заходи чинного законодавства, пов'язанi з порукою фiзичних або юридичних осiб, можна зробити висновок, що вiдповiдальнiсть цих осiб, яка настала в результаті неналежної поведінки обвинуваченого (пiдозрюваного), може мати або матерiальний (майновий), або моральний (немайновий) характер. Отже, поруку можна класифiкувати як майнову i немайнову.

До запобiжних заходів за ознакою майнової поруки відносяться: застава, що вноситься заставодавцем, особиста порука; за немайновою ознакою - порука громадської органiзацiї або трудового колективу , нагляд командування вiйськової частини.

В свою чергу майнову поруку можна подiлити на: 1) поруку, при якiй майно вноситься безпосередньо пiд час застосування запобiжного заходу (застава); 2) порука. при якiй майно вноситься пiсля здiйснення обвинуваченим неналежних дiй (особиста порука).

Обрання і застосування запобiжних заходів, пов' язаних з порукою, супроводжується, по суті, укладенням двостороннього, а у ряді випадків і

тристороннього акта, своєрiдної угоди (договору) мiж органом, що має владні повноваження і у провадженю якого знаходиться кримінальна справа, з одного

боку, та обвинуваченим та поручителем - з iншого. Даний договiр вважається укладеним, коли мiж зазначеними суб' єктами досягнуто згоду за всіма суттєвими пунктами i при цьому врахованіправа й обов' язки обох сторін.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Порука громадськоїї органiзацйї або трудового колектuву.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.014 сек.