Призначення захисту дисертації

Призначення дати захисту дисертації проводиться рішенням спеціалізованої ради з урахуванням вимог допуску дисертації до захисту, узгодженій можливості присутності на захисті призначених опонентів, не менше трьох членів спеціалізованої ради.

Підготовка до захисту дисертації. Підготовка виступу на засіданні спеціалізованої вченої ради і основні його положення.

Розгляд поданої у спеціалізовану раду дисертації — складна та послідовна процедура, яка починається з попереднього розгляду дисертації. Після прийняття документів до розгляду спеціалізована вчена рада на своєму засіданні, яке проводиться у проміжках між розглядом дисертацій, які надійшли раніше, проводить спеціальне засідання, на якому його члени інформутолся про надходження дисертаційної роботи на певною темою та спеціальністю та відповідність поданих документів встановленим вимогам. Після цього відкритим голосуванням приймається рішення про прийняття дисертації до розгляду та створення комісії з числа трьох членів ради — спеціалістів за профілем дисертації для ознайомлення з її рукописом та авторефератом, підготовки та надання раді висновку про її відповідність спеціальності та галузі науки, повноту викладення матеріалів дисертації в опублікованих роботах, значущості їх для науки та практики, а також пропозиції про призначення провідної установи та офіційних опонентів.

Ця комісія готує проект відповідного висновку. В разу необхідності до підготовки висновку по суті залучаються фахівці установи, де створено спеціалізовану раде. У подальшому такий висновок передається у спеціалізовану вчену раду для розгляду на спеціалізованому її засіданні, що відбувається здебільшого у скороченому складі.

Варто зауважити, що у подальшому здебільшого ця ж комісія готує і проект висновку спеціалізованої ради за результатами захисту дисертації. До цього залучається сам дисертант та його науковий керівник чи консультант. Проте досить часто вони збігаються із вступом у дисертацію, чого слід категорично уникати. Рівень абстрактного мислення у членів ради набагато вищий, щоб повторювати ці банальності, які інколи може допустити дисертант.

Підготовлений висновок заслуховується на новому (другому для розгляду поданої до захисту дисертації) засіданні спеціалізованої ради у присутності дисертанта. Голова комісії від її імені висловлюється про доцільність прийняття роботи до захисту, про рекомендованих нею офіційних опонентів та провідну установу, класифікаційних ознаках поданої до захисту дисертації.

Засідання спеціалізованої вченої ради оформляється її вченим секретарем спеціальним протоколом.

Рішення спеціалізованої ради про прийняття роботи до захисту містить:

а) призначення дати захисту;

б) затвердження провідної установи. її вибір здійснюється виходячи
з того, що там є фахівці, які добре розуміються на вирішуваних у дисертації проблемах та є науковий підрозділ, що здатний обговорити та
затвердити відзив. Підготовлений та затверджений керівником наукової установи (проректором з науки) відзив має бути направлений не
менш ніж за 10 днів до захисту секретарю спеціалізованої ради.

Оскільки в рецензуванні дисертації провідною установою та отриманні відзиву задіяна значна кількість осіб (науковий керівник, керівництво установи, де виконувалась робота, та керівництво провідної установи, самі рецензенти, керівник наукового підрозділу), то краще цим процесом управляти. Значною мірою його слід ініціювати;

в) затвердження офіційних опонентів. Пошук та їх вибір звичайно
здійснюється науковим керівником. Воші — ключові фігури, тому по
винні відповідати певним критеріям: бути авторитетними та вагомими
у своїй спеціальності та мати досвід опанування (краще, якщо це керівники структурних наукових підрозділів, а ще краще — провідних
структурних підрозділів), мати «знане ім'я» та роботи за темою дисертаційного дослідження; не мати перепон для опанування. Зокрема,
офіційними опонентами не можуть бути члени президії та співробітники ВАКу, керівники експертних рад ВАКу, голови, заступники голів та
вчені секретарі дисертаційних рад, у яких розглядається дисертація,
наукові керівники здобувача, співавтори по опублікованих роботах за
її темою, ректори та проректори ВНЗ, керівника інших наукових установ і їх заступники, співробітники кафедр, лабораторій, секторів, відділів, де виконувалася дисертація чи працює дисертант, а також ведуться науково-дослідні роботи, за якими здобувач є замовником чи
виконавцем (співвиконавцем). Не варто брати тик науковців, які мають
не дуже добру репутацію: схильні «перебрати» та втрати
ти над собою контроль, не мають почуття міри. Офіційні опоненти
повинні бути співробітниками різних наукових установ;

г) дозвіл на друкування автореферату дисертації на правах рукопису необхідним для розсилки тиражем.

Відповідно такий тягар обов'язків може мати ряд наслідків:

а) порядний опонент може відмовитися від опанування роботи,
якщо вона йому не сподобалась;

б) перед тим, як дати згоду на опанування, він поцікавиться особа
ми дисертанта, наукового керівника, оцінкою роботи іншими особами,
а інколи і позицією безпосереднього свого керівництва;

в) надавши згоду на опанування, він визначально позитивно відноситься до дисертанта та й рукопису його дисертації;

г) у порядного офіційного опонента нема інтересу «валити» дисертацію. Подібні дії негайно стануть відомими у науковому світі, і це не
додасть честі такому опоненту, а лише спричинить певні ускладнення.
До того такі демарші не матимуть особливого значення для спеціалізованої ради — вона може провести захист і за наявності негативного відзиву на рукопис дисертації;

д) не виключено, що розкритикована ним позиція автора з часом
виявить свою правильність;

ж) при переліку недоліків рукопису дисертації, які говорять самі за себе, має можливість оцінити працю дисертанта позитивно. Принаймні в науці і негативний результат є теж науковим результатом.

Складання відзивів на дисертацію та їх вчасне оформлення, публічний виступ на засіданні спеціалізованої вченої ради (особливо першому) — трудомістка та непроста справа: змінюються творчі, службові та особисті плани опонента, іноді це спричиняє незадоволення за місцем його роботи, в сім'ї. Якщо по кандидатській дисертації зусилля при опануванні дорівнюють одиниці, то при докторській вони вдвічі— втричі складніші. Більшість докторів — люди похилого віку і мають проблеми зі здоров'ям, де вояжі не бажані.

Не менші моральні втрати, особливо коли робота є посередньою і лишень кваліфікації опонента суперечить позитивному відзиву. Безпосередньо опонент повинен: уважно прочитати та вивчити рукопис дисертації (витратити не менше робочого дня), написати та оформити відзив обсягом 5—10 crop., інколи провести його в науковому підрозділі, відправити його (інколи за власний рахунок). Що ще досить цікаве, зважаючи на вимогу ВАКу про відповідність рукопису дисертації тексту опублікованих робіт, — віднайти опубліковані роботи, прочитати їх та вивірити з тестом рукопису дисертації. Вважаємо, що ця вимога — анахронізм, і опонент не завжди може ознайомитися з опублікованими роботами дисертанта, особливо рідкісними виданнями. Вона повинна бути відмінена, як трудно виконувана та здебільшого ігнорована на практиці. Рідко хто з опонентів дотримується цієї вимоги та вивчає всі праці дисертанта, особливо якщо їх обсяг перевищує саму дисертацію. До того це — завдання самої ради та її комісії, для чого дисертант надає їй ксерокопії опублікованих робіт. Перекладання цієї роботи на опонента суттєво збільшує його обов'язки.

Якщо опонент скрупульозно дотримуватиметься всіх вимог ВАКу, то він рідко коли може вкладатися у відведений цьому строк та ліміт часу. До того встановлена ВАКом оплата ніяк не компенсує витрачені час та зусилля. За відсутності легально встановленої гідної кваліфікації опонента оплати її певною мірою компенсують інші фактори: служіння науці та справі підготовки молодого покоління науковців, спілкування із колегами, зокрема із науковим керівником дисертанта, згода бути «кредитором» у наданні наукових послуг та мати надію, що стосовно його учнів теж не виникне особливих проблем із опануванням (прояв дії принципу «ти мені — я тобі»). Для опонента — кандидата наук — є можливість зав'язати наукові стосунки — «показати себе», побувати в інших наукових установах інколи в «альма-матер», зав'язати певні зв'язки із розрахунком на майбутню докторську.

Отже, здебільшого опонент — на боці дисертанта. Теплі зв'язки із опонентами за кандидатською дисертацією пов'язували автора цих рядків до їх смерті. Зокрема, я вдячний О. А. Підопригорі за науку людяності та порядності, обов'язковості. Деякі опоненти захищають самі дисертантів від необґрунтованих нападок.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Видання автореферату	\|	Відзиви на рукопис дисертації та автореферату

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.015 сек.