Підготовка до захисту

Підготовка до захисту охоплює ряд дій, щоб налаштувати себе до відстоювання у спеціалізованій раді результатів своєї діяльності, бути готовим справитися з основним суперником на захисті — самим собою.

Серед організаційних заходів вона передбачає:

1) складання тексту свого виступу на засіданні спеціалізованої ради. Основна проблема полягає у тому, щоб він дослівно не повторював вступ до рукопису дисертації та автореферату, з яким члени ради та присутні матимуть змогу і так познайомитися. У той же час слід все-таки розкрити актуальність обраної теми, викласти основні положення дисертації та отримані у ході дослідження теоретичні результати та розроблені практичні рекомендації. По суті доповідь — конспективне викладення змісту рукопису дисертації.

З одного боку, він повинен переконати членів ради у тому, що дисертант володіє матеріалом, а не вміє читати, з другого, — слід продемонструвати свою ерудицію й те, що дисертант працював над собою і знає новітні досягнення інших дослідників за даною проблемою.

Обсяг тексту виступу зумовлений відведеним на захист часом, середньою швидкістю викладення матеріал, схильністю дисертанта до імпровізації, нарешті, рівнем володіння матеріалом. Якщо за середньо-виваженого викладення підготовленого тексту витрачається на стандартну сторінку машинописного тексту (1800 знаків) дві хвилини, то обсяг підготовленого тексту не повинен перевищувати 10 сторінок, а для кандидатської досить 7—8 сторінок. Дисертант повинен відходити від наперед підготовленого тексту, а, отже, неодмінно вийде за рамки розрахункового часу, тому деякі члени ради будуть досить зрозуміло показувати на час.

Доповідь дисертанта за змістом може будуватися на основі автореферату, при цьому слід мати на увазі, що банальне його переказування справляє гнітюче враження і є недопустимим: члени спеціалізованої ради, опоненти та деякі присутні мають його на руках і мабуть ознайомились. Зачитування тексту автореферату с некоректним стосовно фахівців. До того ж воно сковує самого дисертанта, який відчує реакцію присутніх «на урок читання», про що може тут же отримати стосовно цього їдку репліку від членів ради на зразок: «Чіпати ви вмієте, хоча й не дуже добре та виразно. Тепер розкажіть, що нового ви внесли в науку?». А це позбавляє можливості для імпровізації, не надає доповіді людяності (звернути увагу на складнощі із емпіричним матеріалом, проблеми практики), показові суттєвих результатів, оригінальності та особистому внеску автора.

Схематично доповідь рекомендується будувати у такій послідовності:

— третина — на розкриття актуальності та проблемності досліджуваної теми, виділення її мети та завдань, наукового та практичного
значення, відміну від раніше запропонованих рішень, оригінальність
методології;

— третина — на вузлові елементи роботи, підкреслення новизни результатів, наслідки впровадження рекомендацій у практику, виділення особистого внеску дисертанта, проблеми при проведенні дослідження та підготовки рукопису. Доцільно зосередитися на найбільш важливих результатах дослідження та проблемах їх реалізації;

— третина — на аналіз висновків та рекомендацій: а) із тексту дисертації та автореферату; б) отриманих за час після затвердження офіційного тексту рукопису дисертації;

завершення виступу — подяка присутнім за увагу, запрошення до обговорення.

Як вже зазначалося, підготувати текст виступу слід завчасно і по мірі різних обставин вносити в нього певні корективи. Важливо його добре вивчити, прокрутити в пам'яті, щоб на захисті почувати себе досить впевнено.

Доповідь дисертанта у подальшому буде включено в стенограму засідання спеціалізованої вченої ради та матеріали атестаційної справи, яка подається у ВАК. Не виключено, що текст доповіді стане ключовим при розгляді цієї справи у ВАК;

2) продумати та підготувати ілюстративні матеріали до свого виступу: таблиці, схеми, діаграми, графіки, що можуть бути продемонстровані у вигляді плакатів, роздаточного матеріалу чи засобами проекції на екран за допомогою візуальної техніки;

3) підготувати тексти відповідей на зауваження провідної установи, висловлених у відзивах на автореферат та опонентів. При підготовці до захисту дисертації слід пам'ятати золоте правило про те, що навіть експромт повинен бути гарно підготовлений чи базуватися на ерудиції дисертанта. Інше, що слід мати на увазі, що так чи інакше зауваження за рукописом дисертації у своїй змістовій частині об'єктивно повинні пересікатися чи навіть збігатися. Розбіжності можуть бути спричинені лише різники підходами до теоретичних основ дисертаційного дослідження чи різним рівнем кваліфікації рецензентів.

Вони по мірі можливості групуються за процедурою захисту та за тематикою і пріоритетами і при захисті повинні бути під рукою, щоб у подальшому полегшити складання стенограми засідання спеціалізованої вченої ради. Опрацювання зауважень та відповідей — добра підготовка до захисту.

Відповіді повинні бути: короткими, по суті, містині лише ті із зауважень, де дисертант не погоджується і додаткові аргументи, відповіді на зауваження рецензентів не повинні буті громіздкими. До того ж впевнені, чітко аргументовані, підкріплені цифрами, фактами, нормами права, науковими позиціями вчених тощо. Відповідь на одне критичне зауваження повинна вкладатися максимум у дві хвилини.

Із справедливими критичними зауваженнями можна погодитися і подякувати за їх конструктивізм.

У будь-якому разі відповіді на зауваження повинні відповідати таким критеріям:

а) бути доречними і стосуватися суті зауваження. Звичайно, тут не слід бути «хлопчиком чи дівчинкою для биття», але у разі незгоди із висловленим зауваженням не критикувати різко опонента;

б) не виходити за межі критичного зауваження;

в) стосуватися використаної у рукописі дисертації емпіричної бази;

г) бути лаконічними, чіткими, зрозумілими;

д) не бути дріб'язковими;

є) містити певну частку самокритики і поваги до праці опонента; є) блочними. Це спричинено вимогою раціоналізації побудови свого виступу на засіданні спеціалізованої вченої ради і, зокрема, економії часу.

Тому при підготовці відповідей слід використовувати певні правила:

а) сприймати всі зауваження із вдячністю, навіть тоді, коли вони не
досить приємні для дисертанта, і не забувати при нагоді подякувати
особам, які їх підготували, за витрачені зусилля на ознайомлення
з рукописами та написання відзивів;

б) згрупувати всі критичні зауваження за їх змістом та пріоритетами;

в) визначити пріоритети відповіді, що пов'язано із послідовністю
процедури захисту. У першу чергу відповіді даються на зауваження
провідної установи. До них доцільно приєднати і зауваження до авто
реферату. У другу чергу слід надавати перевагу відповідям на зауваженням на автореферат. При цьому зауваження, що збігаються, слід
блокувати і вказати, від кого вони надійшли;

г) побажання провідної установи та у відзивах на автореферат слід
упускати, оскільки вони не пов'язані із текстом дисертації;

д) не забувати підкреслити певні недоліки та прогалини у рукописах та їх доречність, конструктивний елемент для подальшої роботи
над своїм становленням. При цьому не варто вдаватись у банальне
пояснення причини появи «ляпів» у рукописах дисертації та автореферату, а максимально пом'якшити ситуацію;

є) потім готуються відповіді першому опоненту. Якщо збігаються зауваження першого опонента на дисертацію та на автореферат, їх слід об'єднати;

є) у третю чергу формуються відповіді другому опоненту. До них варто приєднати відповіді на зауваження по автореферату.

Одночасно доцільно заготовити письмові листівки із подякою за відзиви на автореферати і після захисту надіслати адресантам;

4) подбати про свій одяг. Звичайно на цей випадок слід придбати щось таке, щоб відповідало призначенню і стану дисертанта та вимогам репрезентабельності. підготувати проект висновку спеціалізованої ради по дисертації. Відповідно до п. 4.6. Положення про спеціалізовані вчені ради, затвердженого Наказом ВАК України № 420 від 29 серпня 2000 p., в проекті висновку повинні бути викладені найбільш суттєві наукові результати, які одержав здобувач особисто, оцінка їхньої достовірності та новизни, значення для теорії та практики та рекомендації щодо використання.

У висновку вказується, яким вимогам Порядку присудження наукових ступенів та вчених звань відповідає дисертація. Втім, цей висновок базується на висновку наукової установи, де була підготовлена дисертація, висновку призначеної спеціалізованою радою комісії з числа її членів. Остаточний зазначений висновок інколи після бурхливого обговорення та висловлення зауважень щодо його тексту приймається відкритим голосуванням після успішного захисту дисертації. Типові помилки у тому, що, готуючи проект висновку, дисертант не може «сам себе перевищити» і надати фразам тієї науковості, послідовності та високого стилю, який звичайно властивий докторам наук, які значаться авторами проекту. Тому дисертанту варто погодити текст проекту висновку з науковим керівником чи знайомим «занозистим» членом спеціалізованої ради. Крім того, завжди віднайдуться особи, які на складанні проектів подібних висновків «з'їли собаку» і готові надати дисертанту допомогу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організація захисту	\|	Захист дисертації

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.