• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Верны ли определения?

Система державного фінансового контролю в Україні, яка створюється і вдосконалюється з урахуванням сучасних тенден­цій економічного розвитку, сприяє поліпшенню керованості фінансової сфери, розвитку ринкових відносин і економічному зростанню. Система державного фінансового контролю складається з таких елементів: суб'єкт контролю (хто контролює); об'єкт контролю (кого контролюють); предмет контролю (що контролюють), принципи контролю; методи контролю; процес контролю; прийняття рішень за результатами контролю.

При створенні різних систем контролю визначальним кри­терієм є об'єкт контролю. Включення до системи контролю об'єкта означає, що система повинна бути унікальною і ство­рюватися для кожного конкретного об'єкта контролю. Надзви­чайно важливим є також чітке визначення ролі і місця суб'єкта контролю. Роль суб'єкта контролю визначається тим, що об'єкт управління, що не знаходиться під контролем суб'єкта; управління, стає некерованим і досягнення поставлених завдань практично стає неможливим. Суб'єкти контролю не є раз і назавжди даними, оскільки предмет їх діяльності — об'єкти контролю знаходяться в постійній динаміці.

Суб'єктами державного фінансового контролю є органи дер­жавної влади, яка відповідно до конституційних положень поді­ляється на законодавчу, виконавчу, судову. Визначне місце серед гілок влади як контролюючих суб'єктів належить законодавчій вла­ді як ініціатору чи виконавцю державного фінансового контролю.

Суб'єктом фінансового контролю у сфері законодавчої вла­ди є Верховна Рада України, яка виконує контрольні функції відповідно до конституційне визначених повноважень. Пріори­тетною має стати роль Верховної Ради як ініціатора та безпосе­реднього виконавця тих контрольних функцій, делегування яких не є доцільним з огляду на можливість втрати контролю за певними частинами фінансової сфери.

Суб'єктами фінансового контролю, який безпосередньо здійснюється Верховною Радою і який відповідно до Конститу­ції України називається парламентським, є:

- парламент у складі народних депутатів України;

- Голова Верховної Ради України та його заступники;

- голови та члени комітетів Верховної Ради України;

- голови та члени тимчасових спеціальних комісій;

- народні депутати України;

- уповноважений Верховної Ради з прав людини. Парламентським органом, мета діяльності якого полягає у здійсненні виключно фінансового контролю, є Рахункова палата.

Діяльність Рахункової палати була започаткована прийнят­тям Верховною Радою України Закону України від 11 липня 1996 року "Про Рахункову палату Верховної Ради України". Основними завданнями Рахункової палати є:

- організація і здійснення контролю за своєчасним вико­нанням видаткової частини державного бюджету, витрачанням бюджетних коштів, у тому числі коштів загальнодержавних ці­льових фондів, за обсягами, структурою та їх цільовим призна­ченням;

- здійснення контролю за утворенням і погашенням внут­рішнього і зовнішнього боргу України, визначення ефектив­ності та доцільності видатків державних коштів, валютних, кре­дитних і фінансових ресурсів;

- контроль за фінансуванням загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, охорони довкілля;

- контроль за дотриманням законності щодо надання Ук­раїною позик і економічної допомоги іноземним державам, між­народним організаціям, передбачених у державному бюджеті;

- контроль за законністю і своєчасністю руху коштів дер­жавного бюджету та коштів позабюджетних фондів в установах Національного банку України та уповноважених банках;

- аналіз встановлених відхилень від показників державно­го бюджету та підготовка пропозицій щодо їх усунення, і вдос­коналення бюджетного процесу в цілому;

- регулярні інформування Верховної Ради України, її ко­мітетів про хід виконання державного бюджету та стан пога­шення внутрішнього та зовнішнього боргу, про результати здій­снення інших контрольних функцій.

Реалізація економічної стратегії держави потребує підвищен­ня контрольного потенціалу органів виконавчої влади, яким на­лежить ключова роль у здійсненні державного фінансового кон­тролю. У зв'язку з розгалуженістю виконавчої влади зростає важ­ливість тих її органів, на які покладаються обов'язки, що безпо­середньо стосуються проведення фінансового контролю.

Найважливішу роль серед них відіграють контролюючі ор­гани, створювані у складі Міністерства фінансів України.

Пріоритетне місце серед них належить Державній контроль­но-ревізійній службі України, яка створена згідно із Законом Ук­раїни від 26 січня 1993 року "Про Державну контрольно-ревізій­ну службу в Україні". Головним завданням Державної контроль­но-ревізійної служби (ДКРС) є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і звітності в мініс­терствах, відомствах, державних комітетах, державних фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валют­них фондів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

У зв'язку з конституційним розмежуванням державної вла­ди та місцевого самоврядування повноваження Державної кон­трольно-ревізійної служби поширюються насамперед на су­б'єкти господарювання, бюджетні установи, що перебувають у державній власності. Що стосується органів місцевого самов­рядування, то контрольні дії ДКРС торкаються їхньої фінансо­вої діяльності лише тоді, коли це пов'язано з участю держави у формуванні доходів бюджетів органів місцевого самовряду­вання та їх фінансовою підтримкою.

Державна контрольно-ревізійна служба — фактично єдина служба, яка проводить документальні ревізії і перевірки за до­рученням Президента України і його Адміністрації, Кабінету Міністрів, Генеральної прокуратури і інших правоохоронних органів, глав державних адміністрацій регіонів.

Зростання динамічності фінансових процесів зумовлює від­повідні вимоги щодо забезпечення превентивності, підвищення оперативності фінансового контролю, у зв'язку з чим особли­вої ваги набуває запровадження фінансового контролю, здійс­нюваного Державним казначейством України. Державне казна­чейство України створене відповідно до Указу Президента України "Про Державне казначейство в Україні" від 27 квітня 1995 року з метою забезпечення ефективного управління кош­тами державного бюджету, підвищення оперативності у фінан­суванні видатків у межах наявних обсягів фінансових ресурсів.

Основними завданнями Державного казначейства є органі­зація виконання державного бюджету і здійснення контролю за цим; управління наявними коштами державного бюджету та коштами державних позабюджетних фондів у межах видатків, установлених на відповідний період; ведення обліку касового виконання державного бюджету, складання звітності про стан Його виконання; здійснення управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом; здійснення контролю за надходженням, використанням коштів державних позабюджетних фондів тощо.

Державне казначейство повністю виконуватиме свої функ­ції тоді, коли буде здійснено перехід від фінансування видатків до оплати рахунків установ, які утримуються з державного бюд­жету. Перехід від фінансування до оплати рахунків дасть мож­ливість забезпечити дійовий попередній контроль за викорис­танням бюджетних коштів і недопущення нецільового їх використання; концентрувати кошти державного бюджету на єдиному казначейському рахунку, що дасть змогу мати вичерп­ну інформацію про щоденний стан руху коштів за доходами і видатками державного бюджету, результати виконання бюдже­ту, що дозволить ефективніше здійснювати поточний контроль.

Що стосується контрольної діяльності Міністерства фі­нансів, то воно повинно посилити профілактичну (превен­тивну) спрямованість державного фінансового контролю. Це пов'язано із поглибленим аналізом і розробкою дохідних і витратних статей бюджету на стадії планування і прогнозу­вання, необхідності впровадження конкурентного функціо­нально-вартісного підходу.

Важлива роль у здійсненні державного фінансового контро­лю належить Державній податковій адміністрації України, яка була створена відповідно до Закону України від 4 грудня 1990 року "Про державну податкову службу в Україні". Протягом останніх років до вказаного закону було внесено значну кіль­кість змін, і нині він діє зі змінами і доповненнями, викладе­ними в останній редакції від 5 лютого 1998 року "Про внесен­ня змін до Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Головним завданням ДПАУ є здійснення контролю за дот­риманням податкового законодавства, правильністю обчислен­ня, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних ці­льових фондів податків, зборів та інших обов'язкових платежів, а також неподаткових доходів; внесення пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства; прийняття норма­тивно-правових і методичних рекомендацій з питань оподатку­вання; запобігання злочинам та іншим правопорушенням, від­несеним до компетенції податкової міліції, їх розкриття, припинення, розслідування та провадження у справах про ад­міністративні правопорушення.

Важливість контрольних функцій Державної податкової ад­міністрації зумовлюється тим, що вона є єдиним органом у структурі не лише виконавчої, а й державної влади загалом, який здійснює фіскальний контроль за діяльністю платників податків.

Контроль, здійснюваний ДПАУ, зводиться не лише до пе­ревірки дотримання податкового законодавства, правильності обчислення податків і своєчасності їх сплати. Визнаючи над­звичайну важливість цих функціональних напрямів діяльності податкових органів, необхідно вказати на неприйнятність зве­дення суті контролю лише до способу забезпечення законнос­ті, оскільки таким чином обмежується його активна економіч­на цілеспрямованість. Податкові органи не обмежуються роллю пасивного контролера. В процесі контролю, як правило, оці­нюються не тільки кількісні результати фінансової і господар­ської діяльності, а і її законність, доцільність, а також фінансова стійкість платника як основа для підвищення податкового потенціалу економіки.

Як вже зазначалося, важливим елементом системи контро­лю є об'єкт контролю. У сфері державних фінансів об'єктом контролю виступають процеси формування і використання фі­нансових ресурсів державного сектору.

Зміна контролюючої системи під впливом сучасних соці­ально-економічних трансформацій безпосереднім чином торк­нулася об'єктів державного фінансового контролю у напрямі їх суттєвого ускладнення. Становлення ринкових відносин в Ук­раїні супроводжується появою підприємств різних форм влас­ності, зміною джерел фінансових ресурсів, їх складу та структу­ри, принципів їх використання, а також принципів кредитування, ціноутворення, грошових розрахунків. В цих умовах з'явилося багато нових об'єктів державного фінансово­го контролю, які потребують належної уваги з боку держави.

Разом з тим запровадження принципово нових економічних відносин суттєво обмежує вплив державного фінансового конт­ролю на соціально-економічні процеси, а також і на підконт­рольні об'єкти порівняно з тим, яким він був за умов адмініст­ративно-командної економіки. Так, розвиток ринкових відносин суттєво обмежує охоплення державним фінансовим контролем таких підконтрольних об'єктів, як процеси формування і вико­ристання фінансових ресурсів підприємств, організацій недер­жавної форми власності. Держава не втручається у формування доходів і їх розподіл та витрачання на приватизованих підприєм­ствах чи інших нових економічних утвореннях.

Суттєве значення для підвищення ефективності контролю­ючої системи має встановлення предметної області державного фінансового контролю, адекватної сучасним вимогам. Предме­том державного фінансового контролю має бути:

- забезпечення стабілізації економіки і досягнення еконо­мічного зростання;

- забезпечення сталості економічного розвитку державно­го сектору економіки;

- досягнення збалансованості державного і місцевих бюд­жетів;

- захист фінансових інтересів громадян України. Важливу роль у забезпеченні дійового фінансового контро­лю відіграє методика контролю, яка являє собою сукупність методів контролю, що використовуються у певному конкретному випадку. Необхідно правильно вибирати методичний інстру­ментарій контролю, враховувати його адекватність предмету контролю, об'єктивність, надійність, орієнтацію на комплекс­ність, оперативність і якість контролю.

Наступним елементом системи державного фінансового контролю є процес контролю. Процес контролю — це діяль­ність суб'єктів контролю, спрямована на гарантоване досягнен­ня найефективнішими засобами поставленої мети шляхом реа­лізації певних завдань контролю і застосування відповідних принципів, методів контролю.

Існують різні підходи до виділення стадій процесу контро­лю, наприклад, а) встановлення параметрів, норм функціону­вання, оцінка відхилень від встановлених параметрів і норм; б) встановлення стандартів контролю, оцінка його ефективності; в) встановлення параметрів, норм функціонування, збір даних про фактичний результат виконання, порівняння і оцінка фак­тичного і очікуваного результатів виконання, розробка і здійс­нення коригуючих дій.

Для подальшого розвитку і вдосконалення системи держав­ного фінансового контролю слід передбачити:

- прийняття низки законодавчих і нормативно-правових актів, що регулюватимуть організаційну побудову системи дер­жавного фінансового контролю, її функціонування і розвиток;

- забезпечення ефективного формування і використання фінансових ресурсів державного сектору економіки і досягнен­ня на цій основі економічного зростання;

- формування координаційних інститутів у складі системи державного фінансового контролю для встановлення ефектив­ної взаємодії між суб'єктами контролю, що запобігатиме ви­никненню неконтрольованих частин фінансової сфери, а також паралелізму і дублювання при здійсненні контролю.

- чітке окреслення підконтрольних об'єктів та забезпечен­ня повного їх охоплення контролем;

- розроблення і затвердження державних стандартів, що врегульовують здійснення фінансового контролю в різних сек­торах економіки;

- урізноманітнення форм, видів фінансового контролю, впровадження новітніх методик здійснення фінансового конт­ролю.

Верны ли определения?

Переглядів: 750