• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Антидот прямого действия.

Загальною підставою цивільної відповідальності виступає порушення суб’єктивних цивільних прав – цивільне правопорушення.

Цивільне правопорушення – це протиправна дія або бездіяльність особи, що порушує норми актів законодавства або умови договору, і з якою договір або законпов’язують виникнення цивільно-правової відповідальності.

До умов цивільної відповідальності належать:

1)наявність шкоди;

2)протиправність по­ведінки боржника;

3)причинний зв'язок між протиправною по­ведінкою і шкодою;

4) вина боржника.

Шкода в цивільному праві – це зменшення або знищення суб'єктивного цивільно-правового блага, що охороняється зако­нодавством. В юридичній літературі розрізняють договірну та недоговірну, майнову та немайнову шкоду.

Крім того, в законодавстві використовуються поняття «шкода» і «збитки». Це різні поняття. Шкода за своїм змістом ширше по­няття, складовими частинами якого є майнова і немайнова шко­да. Майнова шкода проявляється у вигляді збитків, а немайнову називають моральною шкодою.

Збитки як негативні наслідки, що настали в майновій сфері потерпілої від правопорушення особи, в законодавстві України традиційно складаються з двох частин –реальних збитків та упущеної вигоди.

Реальні збитки – втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (ч. 1 ст. 22 ЦК).

Упущена вигода – доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (ч. 2 ст. 22 ЦК).

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає для фізичних осіб у фізичному болю, душевних стражданнях, у приниженні честі, гідності, ділової репутації. Для юридичної особи моральна шкода полягає лише у приниженні її ділової репутації.

Протиправною поведінкою боржника визнається така по­ведінка, яка порушує норму права, незалежно від того, знав чи не знав правопорушник про протиправність своєї поведінки. З порушенням норми цивільного права завжди порушуються суб'єктивні права потерпілої особи.

Протиправна поведінка може виражатися у двох формах: у вигляді протиправ­ної активної дії; у вигляді протиправ­ної пасивної дії.

Активна дія боржника буде про­типравною, якщо вона або заборонена законодавчим актом, або суперечить певному правовому актові, договору або умовам од­ностороннього правочину. Наприклад, ст. 615 ЦК України не до­пускає односторонньої відмови від виконання зобов'язання без порушення зобов'язання другою стороною.

Пасивна дія буде протиправною лише за умови, коли на особу покладено обов'язок діяти за певних обставин. Протиправною пасивною дією буде поведінка громадяни­на, який знайшов загублену річ і не повідомив про це особу, яка її загубила (ст. 337 ЦК України).

Причинний зв'язок у цивільно-правовій відповідальності можна визначити як об'єктивно існуючий зв'язок між ви­никненням обов'язку боржника щодо сплати боргу чи притяг­ненням його до іншої форми цивільно-правової відповідальності з наявністю конкретно встановлених підстав такого притягнення.

У тих випадках, коли наслідок є виявом випадкового, незако­номірного збігу певних обставин, серед яких поведінка боржни­ка не є істотною, причинний зв'язок, в розумінні законодавця, відсутній.

Законодавче визначення вини в цивільному праві відповідно до ст. 614 ЦК ґрунтується на обставинах, які свідчать про її відсутність. З огляду на це, вина у цивільному праві – це невжиття особою всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов’язання або для запобігання заподіянню шкоди. Застосовування цього поняття в цивільно­му праві має свої особливості.

У кримінальному праві діє презумпція невинності, а у цивільному - презумпція винності боржника. Відсутність влас­ної вини в цивільному праві доводиться особою, яка порушила зобов'язання. Боржник буде вважатися винним доти, доки не доведе свою невинність. Кримінальне право надає великого значення розрізненню форм вини - з умислу чи необережності. У цивільному праві фор­ма вини, як правило, не впливає на розмір відповідальності. Іс­тотного значення встановлення форми вини набуває лише у разі невиконання зобов'язання обома сторонами. Згідно зі ст. 616 ЦК України суд вправі зменшити розмір відповідальності боржника, якщо кредитор навмисне або з необережності сприяв збільшенню своїх збитків, завданих невиконанням або неналежним виконан­ням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Кримінальна відповідальність не може настати у разі від­сутності вини особи, яка притягується до відповідальності. У цивільному праві мають місце випадки, коли відповідальність боржника настає за відсутністю з його боку вини (ст. 1176, 1187 ЦК України). Це можна пояснити специфікою деяких договорів та особливостяминедоговірних відносин.

Загальними підставами звільнення від цивільно-правової від­повідальності є випадок і непереборна сила.

Випадок - це те, чого заздалегідь не можна передбачити і від­вернути настання. Він характеризується суб'єктивною невідворотністю. Тому, якщо буде доведено, що шкода заподіяна випад­ково, то тим самим буде спростовано наявність вини заподіювача шкоди.

Непереборна сила (форс-мажорні обставини) - характери­зується об'єктивною невідворотністю. Інколи дії непереборної сили можна передбачити, але відвернути їх з допомогою відомих засобів неможливо.

До дії непереборної сили належать як природні явища (зем­летруси, повені, урагани та ін.), так і явища суспільного харак­теру (військові дії, забастовки, заколоти, революції тощо). При цьому необхідно мати на увазі, що ці явища повинні відповіда­ти ознакам надзвичайності й непереборності. Відсутність хоча б однієї з цих ознак буде доказом відсутності явища непереборної сили.

Антидот прямого действия.

Прямого действия – осуществляется непосредственное химическое или физико – химическое взаимодействие яда и противоядия.

Основные варианты – сорбентные препараты и химические реагенты.

Сорбентные препараты – защитное действие осуществляется за счет неспецифической фиксации (сорбции) молекул на сорбенте. Результат – снижение концентрации яда, взаимодействующего с биоструктурами, что приводит к ослаблению токсичного эффекта.

Сорбция происходит за счет неспецифических межмолекулярных взаимодействий – водородных и Ван – дер – Ваальсовых связей (не ковалентных!).

Сорбцию возможно осуществлять с кожных покровов, слизистых оболочек, из пищеварительного тракта (энтеросорбция), из крови (гемосорбция, плазмосорбция). Если яд уже проник в ткани, то применение сорбентов не эффективно.

Примеры сорбентов: активированный уголь, каолин (белая глина), окись Zn, ионообменные смолы.

1 грамм активного угля связывает несколько сотен мг стрихнина.

Химические противоядия – в результате реакции между ядом и противоядием образуется нетоскичное или малотоксичное соединение (за счет прочных ковалентных ионных или донорно-акцепторных связей). Могут действовать в любом месте - до проникновения яда в кровь, при циркуляции яда в крови и после фиксации в тканях.

Примеры химических противоядий:

для нейтрализации попавших в организм кислот используют соли и оксиды, дающие в водных растворах щелочную реакцию - K2CO3, NaHCO3, MgO.

при отравлении растворимыми солями серебра (например AgNO3 ) используют NaCl, который образует с солями серебра нерастворимый AgCl.

при отравлении ядами, содержащими мышьяк используют MgO, сульфат железа, которые химически связывают его

при отравлении марганцовокислым калием KMnO4 , который является сильным окислителем, используют восстановитель - перекись водорода H2O2

при отравлении щелочами используют слабые органические кислоты (лимонная, уксусная)

отравления солями плавиковой кислоты (фторидами) применяют сульфат кальция CaSO4, при реакции получается мало растворимый CaF2

при отравлении цианидами (солями синильной кислоты HCN ) применяются глюкоза и тиосульфат натрия, которые связывают HCN. Ниже приведена реакция с глюкозой.

Очень опасна интоксикация тиоловыми ядами (соединениями ртути, мышьяка, кадмия, сурьмы и и др. тяжелых металлов). Тиоловыми такие яды называют по механизму их действия - связыванию с тиоловыми (-SH) группами белков:

Связывание металла с тиоловыми группами белков приводит к разрушению структуры белка, что вызывает прекращение его функций. Результат - нарушение работы всех ферментных систем организма.

Для нейтрализации тиоловых ядов применяются дитиоловые антидоты (доноры SH- групп). Механизм их действия представлен на схеме.

Образовавшийся комплекс яд-антидот выводится из организма, не причиняя ему вреда.

Еще один класс антидотов прямого действия - антидоты – комплексоны (комплексообразователи).

Они образуют прочные комплексные соединения с токсичными катионами Hg, Co, Cd, Pb . Такие комплексные соединения выводятся из организма, не причиняя ему вреда. Среди комплексонов наиболее распространены соли этилендиаминтетрауксусной кислоты (ЭДТА), прежде всего этилендиаминтетраацетат натрия.

Читайте також:

1. Антидоти і порядок їхнього використання. Само і взаємодопомога при ураженні ОР.
2. Виробництво мочених виробів методом прямого, багатократного макання форм в латексні композиції без застосування коагуляцій
3. Відмінність непрямого умислу від прямого.
4. Властивості прямого перетворення за Лапласом
5. Граничні дози у випадку однократного впливу на очі і шкіру прямого чи розсіяного лазерного випромінювання
6. Гранично допустимі дози у випадку однократного впливу на очі колімірованого (прямого) лазерного випромінювання
7. Діагностика зовнішнього середовища непрямого впливу
8. Елокуція ти прийоми непрямого мовленнєвого впливу.
9. Збирання схеми прямого пуску трифазного двигуна.
10. Метод прямого рахунку
11. Метод прямого рахунку.

Переглядів: 1014