• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Метод прямого рахунку.

Прибуток від реалізації продукції визначається по формулі:

Пр = Врп – Сп (4.1),

де Пр – прибуток від реалізації продукції, грн.;

Врп – виручка від реалізації продукції, грн.;

Сп – повна собівартість реалізованої продукції.

Повна собівартість реалізованої продукції розраховується для планування й прийняття різних управлінських рішень і включає виробничі витрати (у фінансовій звітності підприємства – Формі № 2 вони відображаються у собівартості реалізованої продукції), адміністративні витрати й витрати на збут.

Планову суму прибутку можна розрахувати, виходячи з відомих показників ціни й собівартості випуску товарної продукції й залишків готової продукції на початок і кінець планованого періоду. Тоді формула прийме вид:

Пр = Пон + Птп - Пок (4.2),

де Птп – прибуток від випуску товарної продукції в планованому періоді, грн.;

Пон, Пок – прибуток у залишках нереалізованої готової продукції відповідно на початок і кінець планованого періоду.

Аналітичний метод. Він застосовується при незначних змінах в асортименті продукції, відсутності інфляційного росту цін і витрат. При використанні цього методу розрахунок ведеться роздільно по порівнянній і непорівнянній товарній продукції.

Порівнянна товарна продукція випускалася в базисному році, що передував планованому року. Тому відомі її фактична повна собівартість і обсяги випуску.

Визначається базова рентабельність порівнянної товарної продукції по формулі:

Ро = (По / Стп) * 100 % (4.3),

де Ро – рентабельність порівнянної товарної продукції, %;

По – прибуток у базисному році, грн.;

Стп – повна собівартість товарної продукції базисного року, грн.

Подальший розрахунок ведеться у такому порядку.

1. За допомогою базової рентабельності орієнтовно розраховується прибуток планованого року на обсяг товарної продукції планованого року, але по базовій собівартості.

2. Розраховується зміна (+,-) собівартості продукції в планованому році.

3. Визначається вплив зміни асортиментів, якості, сортності продукції. Такі розрахунки виконуються в спеціальних таблицях на основі планових даних про асортименти продукції, її якості й сортності.

4. Після обґрунтування ціни на готову продукцію планованого року визначається вплив росту (зниження) цін.

5. Вплив на прибуток всіх перерахованих факторів підсумується.

6. Враховується зміна прибутку в нереалізованих залишках готової продукції а початок і кінець планованого періоду.

Метод планування прибутку шляхом знаходження крапки беззбитковості й цільового прибутку.

Крапка беззбитковості – це такий така виручка і такий обсяг реалізації продукції, які забезпечують підприємству покриття всіх його витрат і нульовий прибуток.

Метод планування прибутку заснований на принципі розподілу витрат на постійному й змінні й розрахунку маржинальной прибутку.

Маржинальная прибуток – це різниця між виторгом від реалізації й змінних витрат. Вона використовується для покриття постійних витрат пре прийняття й формування прибутку.

На підприємстві розподілу підлягає чистий прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після виплати податків. Порядок розподілу прибутку регламентується уставом підприємства й внутрішніх документів. Держава не втручається в процес розподілу прибутку. Законодавчо встановлений розмір резервного капіталу для акціонерного товариства.

Чистий прибуток розподіляється між власниками підприємства (акціонерами й засновниками) і самим підприємством, а усередині підприємства - по фондах грошових коштів.

Порядок визначення розміру дивідендів і їхньої виплати встановлюється в уставі акціонерного товариства. У кожному звітному періоді сума виплачуваних дивідендів визначається зборами акціонерів.

У періоди технічного переозброєння й модернізації виробництва, освоєння нових видів продукції й нових технологій підприємство має потребу у фінансових ресурсах, і надати їх повинні в першу чергу власники. Тому дивіденди в цей період можуть не виплачуватися, а реінвестовуватися в підприємство.

Розподіл чистого прибутку на підприємстві є одним з напрямків внутріфірмового планування, відображає процес формування фондів і резервів для фінансування потреб виробничого й соціального розвитку підприємства.

За рахунок чистого прибутку на підприємстві створюються наступні фонди коштів:

1) фонд розвитку виробництва;

2) фонд соціального споживання;

3) резервний фонд;

4) фонд матеріального заохочення.

Напрямку використання коштів фондів, створених за рахунок чистого прибутку, що випливають.

Фонд розвитку виробництва:

1) фінансування витрат на науково-дослідні, проектні, дослідно-конструкторські й технологічні роботи;

2) фінансування розробки й освоєння нової продукції й технологічних процесів;

3) фінансування витрат на вдосконалювання технології й організації виробництва, модернізації встаткування, технічне переоснащення й реконструкцію діючого виробництва, нове будівництво об'єктів, проведення природоохоронних заходів;

4) погашення довгострокових кредитів і відсотків по них;

5) здійснення короткострокових і довгострокових фінансових вкладень, участь у статутних фондах інших підприємств.

Фонд соціального споживання:

1) проведення оздоровчих, культурно-масових заходів, у тому числі придбання путівок на відпочинок і оздоровлення;

2) фінансування інших подібних витрат, наприклад, організація харчування працівників підприємства в заводських їдальнях за зниженими цінами, оснащення кімнат гуртожитку, клубів комп'ютерами, теле- і радіоапаратурою та ін.

Резервний фонд:

1) покриття непередбачених збитків і втрат;

2) виплата дивідендів по привілейованих акціях в акціонерних товариствах.

Фонд матеріального заохочення:

1) виплата премій працівникам підприємства за результатами роботи за рік, одноразове преміювання окремих працівників за трудові досягнення;

2) одноразова матеріальна допомога працівникам підприємства;

3) одноразова матеріальна допомога ветеранам, пенсіонерам та ін.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства, розподіляється на прибуток, що збільшує вартість майна, тобто прибуток, що бере участь у процесі нагромадження, і, спрямовану на споживання й не вартість, що збільшує, майна. Фінансовій службі необхідно визначити оптимальне співвідношення між фондами нагромадження й споживання.

До фондів нагромадження відносять резервний фонд, фонд розвитку виробництва. До фондів споживання відносять фонд матеріального заохочення й кошті фонду соціального споживання.

Якщо прибуток не направляється на споживання, то він залишається на підприємстві й відображається у 1 розділі пасиву балансу як резервний капітал та нерозподілений прибуток. Наявність нерозподіленого прибутку свідчить про фінансову стабільність підприємства й наявність фінансових джерел для його розвитку.

Читайте також:

1. D) методу мозкового штурму.
2. H) інноваційний менеджмент – це сукупність організаційно-економічних методів управління всіма стадіями інноваційного процесу.
3. I Метод Шеннона-Фано
4. I. Метод рiвних вiдрiзкiв.
5. VII. Нахождение общего решения методом характеристик
6. А. науковий факт, b. гіпотеза, с. метод
7. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
8. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
9. АгротехнІЧНИЙ метод
10. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
11. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
12. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.

Переглядів: 2380