За цим методом на координатну площину наносяться точки Хі, Yi у відповідності із результатами експерименту. Потім одержані точки з’єднують прямими лініями; виходить ломана лінія. Крива (або пряма графіку) проводиться таким чином, щоб сума вiдрiзкiв ломаної лiнiї, розташованої вище кривої, дорівнювала б сумi вiдрiзкiв, якi розташованi нижче кривої.
II. Метод прямокутникiв.
Спочатку наносяться точки Хі, Yi, як і у першому випадку, але біля кожної точки будується прямокутник із сторонами 2sx та 2sy – середньоквадратичні похибки результата вимірювань значень Хі та Yi. Крива повинна торкнутись, або пройти через усі прямокутники. Таким чином, вiдстань вiд кривоi до точки не перевищить величину середньоквадратичного вiдхилення.
III. Метод наймєньших квадратiв.
Цей метод найбiльш точний, легко програмується. По цьому методу операції, які пов’язані із нанесенням експериментальних точок Хі, Yi на поле графіка, залишаються тими ж самими, але результуюча крива проводиться на кресленні так, щоб дотримуватись рівності:
,
де di – ординати вiдхилень вiд точки до кривої y = f (x).