Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Глава I. Общие положения

1. Бернська конвенція «Про охорону літературних і художніх творів» від 9 вересня 1886 р. Діє Паризький Акт від 24 липня 1971 р., змінений 2 жовтня 1979 р.

2. Господарський процесуальний кодекс від 6 листопада 1991 р. N 1798-XII.

3. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право, прийнятий Дипломатичною конференцією 20 грудня 1996 р. .

4. Договір Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми від 20 грудня 1996 р.

5. Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. (Законом України від 11 липня 2001 р. N 2627-III викладено у новій редакції).

6. Закон України «Про видавничу справу» № 318/97-ВР від 05.06.1997.

7. Закон України «Про внесення змін в Закон України «Про телебачення та радіомовлення» N 3317–ІV від 12.01.2006 р.

8. Закон України «Про державну таємницю» від 21 січня 1994 р. № 3855–ХІІ. ВВР, 1994, № 16, ст. 96.

9. Закон України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» від 16.11.92. № 2782-ХІІ.

10. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 21 січня 2001 р. № 2210–IІІ.

11. Закон України «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах» від 31. 05.2005. № 25/94–VВР.

12. Закон України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. N 2657-XII.

13. Закон України «Про науково-технічну інформацію» від 25.06.1993 № 3322-ІІ.

14. Закон України «Про наукову та науково-технічну експертизу» від 10 лютого 1995 р. № 51/95–ВР.

15. Закон України «Про особливості державного регулювання діяльності субʼєктів господарювання, повʼязаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування» від 17.01.2002 № 2953-ІІІ.

16. Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 р. N 3687-XII (Законом України від 01.06.2000 р. N 1771–III цей Закон викладено в новій редакції).

17. Закон України «Про охорону прав на зазначення походження товарів» 16 червня 1999 р. N 752-XIV.

18. Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» від 15 грудня 1993 р. N 3689-XII.

19. Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» від 15 грудня 1993 р. N 3688-XII.

20. Закон України «Про охорону прав на сорти рослин» в редакції від 17.01.2002 № 2986-ІІІ.

21. Закон України «Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем» від 5.11.97 № 621/97-ВР.

22. Закон України «Про приєднання України до Бернської конвенції про охорону літературних і художніх творів (Паризького акта від 24 липня 1971 р. , зміненого 2 жовтня 1979 р.)» від 31.05.1995 № 189/95-ВР.

23. Закон України «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про авторське право» від 20 вересня 2001 р. N 2733-III.

24. Закон України «Про приєднання України до Договору Всесвітньої організації інтелектуальної власності про виконання і фонограми» від 20 вересня 2001 р. N 2732-III.

25. Закон України «Про приєднання України до Міжнародної конвенції про охорону інтересів виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення» від 20 вересня 2001 р. N 2730-III.

26. Закон України «Про розповсюдження примірників аудіовізуальних творів і фонограм» від 23.03.2000 № 1587-Ш.

27. Закон України «Про судову експертизу» від 25 лютого 1994 р. N 4038–XII.

28. Інструкція про подання, розгляд, публікацію та внесення до Реєстру відомостей про передачу права власності на знак для товарів і послуг та видачу ліцензії на використання знака (міжнародного знака) для товарів і послуг // Офіційний вісник України, 2001. – № 34. – Ст. 1615.

29. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. N 8073-X.

30. Конституція України від 28 червня 1996 р. . – К. : Парлам. Вид-во, 2006.

31. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. N 2341-III.

32. Міжнародна конвенція «Про охорону прав виконавців, виробників фонограм і організацій мовлення» від 26.10.61 р.

33. Наказ Міністерства освіти і науки України «Про затвердження форм документів щодо питань видачі контрольних марок імпортерам, експортерам та відтворювачам примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних та інструкцій по здійсненню державного контролю за дотриманням законодавства у сфері інтелектуальної власності» від 04.05.2005 № 273.

34. Наказ Міністерства юстиції України від 8 жовтня 1998 р. N 53/5 «Про затвердження Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз».

35. Паризька конвенція про охорону промислової власності від 20 березня 1883 р.

36. Положення про Апеляційну палату Державного департаменту інтелектуальної власності, затверджено Наказом Міністерства освіти і науки від 28.01.2002 № 47.

37. Положення про Комісію Держпатенту України з атестації представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), затверджено Наказом Держпатенту України від 30 серпня 1994 р. № 95.

38. Положення про представників у справах інтелектуальної власності (патентних повірених), в редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 27 серпня 1997 р. № 938.

39. Постанова від 22.06.1927р. «Про введення в дію Положення про фірму» зі змінами та доповненнями, внесеними постановою ЦИК и РНК Союза РСР від 17.08.1927 р.

40. Постанова Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1994 р. № 705 «Про державну систему депонування штамів мікроорганізмів».

41. Постанова Кабінету міністрів України від 23 грудня 2004 р. N 1716 «Про затвердження Порядку сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності».

42. Постанова Кабінету Міністрів України від 9.08.1993 № 611 «Про перелік відомостей, які не складають комерційну таємницю».

43. Постанова КМУ «Про державну реєстрацію авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір» від 27.12.2001 № 1756 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 52. – Ст. 2369.

44. Постанова КМУ «Про затвердження винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядок їх виплати» від 18.01.2003 р. – №71.

45. Постанова КМУ «Про затвердження мінімальних ставок авторської винагороди (роялті) за публічне виконання, публічній показ, публічне сповіщення або ретрансляцію /повторне публічне сповіщення/ творів науки, літератури і мистецтва» від 18.01.2003 №72.

46. Постанова КМУ «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання обʼєктів авторського права і суміжних прав» від 18 січня 2003 р. № 72 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 4. – Ст. 129.

47. Постанова КМУ «Про затвердження Положення про порядок зберігання та перевезення територією України немаркованих примірників аудіовізуальних творів та фонограм» від 13.10.2000 р. №1555.

48. Правила складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг. Затверджені Наказом Державного патентного відомства України від 28.07.1995 р. №116.

49. Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 10 червня 2004 р. № 04-5/1107 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повʼязаних з захистом права інтелектуальної власності».

50. Указ Президента України № 436/2011 «Про затвердження Положення про Державну службу інтелектуальної власності України» від від 8 квітня 2011 р.

51. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV

52. Цивільний процесуальний кодекс від 18.04.2004 р. 1618-IV.

[1] Із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України № 4 від 24.04.81 р., № 13 від 25.12.92 р., № 15 від 25.05.98 р.

Глава I. Общие положения

Статья 1. Предмет регулирования настоящего Федерального закона

Настоящий Федеральный закон регулирует правоотношения в области прав человека и гражданина на свободу совести и свободу вероисповедания, а также правовое положение религиозных объединений.

Статья 2. Законодательство о свободе совести, свободе вероисповедания и о религиозных объединениях

1. Законодательство о свободе совести, свободе вероисповедания и о религиозных объединениях состоит из соответствующих норм Конституции Российской Федерации, Гражданского кодекса Российской Федерации, из настоящего Федерального закона, принимаемых в соответствии с ними иных нормативных правовых актов Российской Федерации, а также нормативных правовых актов субъектов Российской Федерации.

2. Права человека и гражданина на свободу совести и свободу вероисповедания регулируются федеральным законом. Законы и иные нормативные правовые акты, принимаемые в Российской Федерации и затрагивающие реализацию права на свободу совести и свободу вероисповедания, а также деятельность религиозных объединений, должны соответствовать настоящему Федеральному закону. В случае противоречия настоящему Федеральному закону нормативных правовых актов субъектов Российской Федерации по вопросам защиты права на свободу совести и свободу вероисповедания и по вопросам деятельности религиозных объединений действует настоящий Федеральный закон.

3. Ничто в законодательстве о свободе совести, свободе вероисповедания и о религиозных объединениях не должно истолковываться в смысле умаления или ущемления прав человека и гражданина на свободу совести и свободу вероисповедания, гарантированных Конституцией Российской Федерации или вытекающих из международных договоров Российской Федерации

Статья 3. Право на свободу совести и свободу вероисповедания

1. В Российской Федерации гарантируются свобода совести и свобода вероисповедания, в том числе право исповедовать индивидуально или совместно с другими любую религию или не исповедовать никакой, свободно выбирать и менять, иметь и распространять религиозные и иные убеждения и действовать в соответствии с ними.

Иностранные граждане и лица без гражданства, законно находящиеся на территории Российской Федерации, пользуются правом на свободу совести и свободу вероисповедания наравне с гражданами Российской Федерации и несут установленную федеральными законами ответственность за нарушение законодательства о свободе совести, свободе вероисповедания и о религиозных объединениях.

2. Право человека и гражданина на свободу совести и свободу вероисповедания может быть ограничено федеральным законом только в той мере, в какой это необходимо в целях защиты основ конституционного строя, нравственности, здоровья, прав и законных интересов человека и гражданина, обеспечения обороны страны и безопасности государства.

3. Установление преимуществ, ограничений или иных форм дискриминации в зависимости от отношения к религии не допускается.

Информация об изменениях:

Федеральным законом от 6 июля 2006 г. N 104-ФЗ в пункт 4 статьи 3 настоящего Федерального закона внесены изменения, вступающие в силу с 1 июля 2006 г.

См. текст статьи в предыдущей редакции

4. Граждане Российской Федерации равны перед законом во всех областях гражданской, политической, экономической, социальной и культурной жизни независимо от их отношения к религии и религиозной принадлежности. Гражданин Российской Федерации в случае, если его убеждениям или вероисповеданию противоречит несение военной службы, имеет право на замену ее альтернативной гражданской службой.

5. Никто не обязан сообщать о своем отношении к религии и не может подвергаться принуждению при определении своего отношения к религии, к исповеданию или отказу от исповедания религии, к участию или неучастию в богослужениях, других религиозных обрядах и церемониях, в деятельности религиозных объединений, в обучении религии. Запрещается вовлечение малолетних в религиозные объединения, а также обучение малолетних религии вопреки их воле и без согласия их родителей или лиц, их заменяющих.

6. Воспрепятствование осуществлению права на свободу совести и свободу вероисповедания, в том числе сопряженное с насилием над личностью, с умышленным оскорблением чувств граждан в связи с их отношением к религии, с пропагандой религиозного превосходства, с уничтожением или с повреждением имущества либо с угрозой совершения таких действий, запрещается и преследуется в соответствии с федеральным законом. Проведение публичных мероприятий, размещение текстов и изображений, оскорбляющих религиозные чувства граждан, вблизи объектов религиозного почитания запрещаются.

7. Тайна исповеди охраняется законом. Священнослужитель не может быть привлечен к ответственности за отказ от дачи показаний по обстоятельствам, которые стали известны ему из исповеди.

Статья 4. Государство и религиозные объединения

1. Российская Федерация - светское государство. Никакая религия не может устанавливаться в качестве государственной или обязательной. Религиозные объединения отделены от государства и равны перед законом.

2. В соответствии с конституционным принципом отделения религиозных объединений от государства государство:

не вмешивается в определение гражданином своего отношения к религии и религиозной принадлежности, в воспитание детей родителями или лицами, их заменяющими, в соответствии со своими убеждениями и с учетом права ребенка на свободу совести и свободу вероисповедания;

не возлагает на религиозные объединения выполнение функций органов государственной власти, других государственных органов, государственных учреждений и органов местного самоуправления;

не вмешивается в деятельность религиозных объединений, если она не противоречит настоящему Федеральному закону;

обеспечивает светский характер образования в государственных и муниципальных образовательных учреждениях.

Информация об изменениях:

Федеральным законом от 2 июля 2013 г. N 185-ФЗ в пункт 3 статьи 4 настоящего Федерального закона внесены изменения, вступающие в силу с 1 сентября 2013 г.

См. текст пункта в предыдущей редакции

3. Государство регулирует предоставление религиозным организациям налоговых и иных льгот, оказывает финансовую, материальную и иную помощь религиозным организациям в реставрации, содержании и охране зданий и объектов, являющихся памятниками истории и культуры, а также в обеспечении преподавания общеобразовательных дисциплин в образовательных организациях, созданных религиозными организациями в соответствии с законодательством Российской Федерации об образовании.

4. Деятельность органов государственной власти и органов местного самоуправления не сопровождается публичными религиозными обрядами и церемониями. Должностные лица органов государственной власти, других государственных органов и органов местного самоуправления, а также военнослужащие не вправе использовать свое служебное положение для формирования того или иного отношения к религии.

Информация об изменениях:

Федеральным законом от 7 июня 2013 г. N 119-ФЗ в пункт 5 статьи 4 настоящего Федерального закона внесены изменения

См. текст пункта в предыдущей редакции

5. В соответствии с конституционным принципом отделения религиозных объединений от государства религиозное объединение:

создается и осуществляет свою деятельность в соответствии со своей собственной иерархической и институционной структурой, выбирает, назначает и заменяет свой персонал согласно соответствующим условиям и требованиям и в порядке, предусматриваемом своими внутренними установлениями;

не выполняет функций органов государственной власти, других государственных органов, государственных учреждений и органов местного самоуправления;

не участвует в выборах в органы государственной власти и в органы местного самоуправления;

не участвует в деятельности политических партий и политических движений, не оказывает им материальную и иную помощь.

6. Отделение религиозных объединений от государства не влечет за собой ограничений прав членов указанных объединений участвовать наравне с другими гражданами в управлении делами государства, выборах в органы государственной власти и в органы местного самоуправления, деятельности политических партий, политических движений и других общественных объединений.

7. По просьбам религиозных организаций соответствующие органы государственной власти в Российской Федерации вправе объявлять религиозные праздники нерабочими (праздничными) днями на соответствующих территориях.

Статья 5. Религиозное образование

1. Каждый имеет право на получение религиозного образования по своему выбору индивидуально или совместно с другими.

2. Воспитание и образование детей осуществляются родителями или лицами, их заменяющими, с учетом права ребенка на свободу совести и свободу вероисповедания.

Информация об изменениях:

Федеральным законом от 2 июля 2013 г. N 185-ФЗ в пункт 3 статьи 5 настоящего Федерального закона внесены изменения, вступающие в силу с 1 сентября 2013 г.

См. текст пункта в предыдущей редакции

3. Религиозные организации вправе в соответствии со своими уставами и с законодательством Российской Федерации создавать образовательные организации.

Информация об изменениях:

Федеральным законом от 2 июля 2013 г. N 185-ФЗ пункт 4 статьи 5 настоящего Федерального закона изложен в новой редакции, вступающей в силу с 1 сентября 2013 г.

См. текст пункта в предыдущей редакции

4. По письменной просьбе родителей или лиц, их заменяющих, и с согласия детей, обучающихся в государственных или муниципальных образовательных организациях, указанные образовательные организации на основании решения коллегиального органа управления образовательной организации по согласованию с учредителями могут предоставлять религиозной организации возможность обучать детей религии вне рамок образовательной программы.

ГАРАНТ:

О предоставлении государственными и муниципальными образовательными учреждениями религиозным организациям возможности обучать детей религии вне рамок образовательных программ см приказ Минобразования РФ от 1 июля 2003 г. N 2833

О предоставлении религиозным организациям возможности обучать детей религии вне рамок образовательных программ в помещениях государственных и муниципальных образовательных учреждений см. письмо Минобразования РФ от 4 июня 1999 г. N 14-53-281ин/14-04

Система ГАРАНТ: http://base.garant.ru/171640/1/#block_100#ixzz3Gd8jf7mB

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Література	\|	Теоретична частина

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.012 сек.