• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Одержання суб'єктом підприємницької діяльності дозволу на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів та їх виробництво

Обов'язковим атрибутом діяльності суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи є печатка, а в разі необхідності — штампи.

Виготовленням печаток і штампів займаються штемпельно-граверні майстерні. Однак для того, щоб у такій майстерні прийняли замовлення на виготовлення печатки (штампу), потрібно одержати дозвіл на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів в органі внутрішніх справ.

Для одержання цього дозволу необхідно звернутися до міського або районного органу внутрішніх справ за місцем державної реєстрації. Для одержання дозволу можна також звернутися до Головного управління адміністративної служби міліції МВС України.

Для одержання дозволу на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів подаються такі документи:

1) заява довільної форми, підписана керівником підприємства, у якій, зокрема, вказується:

а) кількість печаток та штампів, які передбачається виготовити;

б) вперше чи ні виготовляються печатки та штампи для підприємства (під час виготовлення печаток не вперше зазначається підстава їх виготовлення);

в) місцезнаходження підприємства;

г) прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані особи, відповідальної за отримання дозволу на виготовлення печаток і штампів;

д) прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані керівника підприємства або уповноваженої ним особи, що подає клопотання до органу внутрішніх справ;

2) копія свідоцтва про державну реєстрацію, засвідчена нотаріально;

3) два примірники зразків (ескізів) печаток і штампів, затверджені керівником (власником) підприємства;

4) документ, що підтверджує внесення плати за видачу дозволу на виготовлення печаток і штампів. Таким документом є платіжне доручення або квитанція про внесення коштів у розмірі три неоподатковувані мінімуми доходів громадян (51 грн.).

Документи для одержання дозволу на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів може подати керівник підприємства або уповноважена ним особа.

Уповноважена особа при цьому має подати оформлене відповідно до вимог законодавства доручення цій особі на подання документів (клопотання).

Органам внутрішніх справ для видачі дозволу на виготовлення печаток і штампів забороняється вимагати від суб'єкта підприємницької діяльності додаткові документи.

Протягом 5 робочих днів від дня одержання документів орган внутрішніх справ зобов'язаний видати Дозвіл на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів або дати письмову відмову із зазначенням причин, які обумовлюються законодавством України.

Під час одержання дозволу до органу внутрішніх справ подається оригінал свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності. На зворотному боці оригіналу свідоцтва про державну реєстрацію проставляється штамп про видачу дозволу на право виготовлення певної кількості печаток і штампів, який засвідчується підписом працівника дозвільної системи органу внутрішніх справ і скріплюється печаткою з відбитком «Дозвільна система». Відтак оригінал свідоцтва про державну реєстрацію повертається його власнику.

На кожному поданому примірнику зразків (ескізів) печаток і штампів в органі внутрішніх справ ставляться штампи, які засвідчуються підписом працівника дозвільної системи й скріплюються печаткою з відбитком «Дозвільна система». Крім того, орган внутрішніх справ повинен проставити на дозволі та на кожному примірнику зразків (ескізів) печаток і штампів штамп про те, що печатки та штампи виготовляються вперше.

Оформлені дозволи видаються керівникові суб'єкта підприємницької діяльності — юридичної особи або уповноваженій ним особі під розписку, після пред'явлення паспорту чи іншого документу, що засвідчує особу, а також доручення на особу, відповідальну за одержання дозволу (для уповноважених осіб).

Суб'єкти підприємницької діяльності — юридичні особи можуть мати тільки по одному примірнику основної каучукової або металевої печатки.

На всіх печатках і штампах має зазначатися ідентифікаційний код підприємства, а напис на них повинен відповідати назві, яка зазначена у свідоцтві про державну реєстрацію підприємства.

Печатки з емблемами, товарними знаками тощо з відповідним описом можуть бути виготовлені тільки в тому разі, якщо вони зареєстровані у встановленому законодавством України порядку або передбачені в статуті чи положенні підприємства, затвердженому відповідним міністерством чи іншим центральним органом виконавчої влади або місцевою державною адміністрацією чи органом місцевого самоврядування. На печатках і штампах кожний реквізит зазначається українською або одночасно українською та російською мовами.

Штемпельно-граверні майстерні та дільниці приймають від суб'єктів підприємницької діяльності замовлення на виготовлення печаток і штампів за умови подання разом з листами та заявами самих зразків (ескізів) печаток та штампів і дозволів органів внутрішніх справ на їх виготовлення.

Виготовлені печатки та штампи можна отримати лише після пред'явлення паспорту та доручення. Потім необхідно буде розписатися в книзі реєстрації замовлень і зазначите серію, номер паспорту, дату й орган внутрішніх справ, що його видав. Відтак у книзі реєстрації проставляють відбитки виготовлених печаток і штампів.

4. Припинення діяльності суб’єктів бізнесу

Конкуренція, що відбувається на сучасному ринку, одні підприємства, фірми приводить до багатства, інші — до банкрутства.

Тепер кожне підприємство, будь-яка структура підприємницького бізнесу повинні самостійно вирішувати свої проблеми. Якщо підприємство змушене припинити свою діяльність, то зробити це потрібно цивілізованим способом. Звичайно, в разі припинення діяльності підприємств (фірм) виникає безліч питань, від вирішення яких залежить майбутнє багатьох людей. Тому в усіх державах, у тому числі і в Україні, відпрацьовані нормативи, механізм поведінки в таких ситуаціях.

Скасування державної реєстрації припиняє господарську діяльність і є підставою для здійснення заходів щодо ліквідації суб'єкта господарювання.

Припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації — за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб — засновників суб'єкта господарювання чи їхніх правонаступників, а у випадках, передбачених законодавством, — за рішенням суду:

1) у разі злиття суб'єктів господарювання усі майнові права та обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття;

2) у разі приєднання одного або кількох суб'єктів господарювання до іншого суб'єкта господарювання до останнього переходять усі майнові права та обов'язки приєднаних суб'єктів господарювання;

3) у разі поділу суб'єкта господарювання усі його майнові права і обов'язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб'єктів господарювання, що утворені внаслідок цього поділу. У разі виділення одного або кількох нових суб'єктів господарювання до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках майнові права і обов'язки реорганізованого суб'єкта;

4) у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання.

Суб'єкт господарювання ліквідується:

а) з ініціативи власників або за рішенням суду;

б) у зв'язку із закінченням строку, на який він створювався, чи у разі досягнення мети, заради якої його було створено;

в) у разі визнання його в установленому порядку банкрутом;

г) у разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законодавством.

Скасування державної реєстрації позбавляє суб'єкта господарювання статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим із дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься після затвердження ліквідаційного балансу.

Оголошення про реорганізацію чи ліквідацію господарської організації або припинення діяльності індивідуального підприємця підлягає опублікуванню органом, який реєструє, у спеціальному додатку до газети «Урядовий кур'єр» або офіційному друкованому виданні органу державної влади або органу місцевого самоврядування за місцезнаходженням суб'єкта господарювання протягом десяти днів із дня припинення діяльності суб'єкта господарювання.

Ліквідація суб'єкта господарювання здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником (власниками) майна суб'єкта господарювання чи його (їхніми) представниками, або іншим органом, визначеним законом. Ліквідацію суб'єкта господарювання може бути також покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.

Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб'єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим, ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, який проводить ліквідацію суб'єкта господарювання, здійснює таке:

1. Розміщує в друкованих органах повідомлення про ліквідацію суб'єкта та порядок і строки заяви кредиторами претензій.

2. Вживає необхідних заходів щодо стягнення дебіторської заборгованості суб'єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, письмово повідомляючи кожного з них про ліквідацію суб'єкта господарювання.

3. Оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність і повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку.

Претензії кредиторів до суб'єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб'єкта. Черговість та порядок задоволення вимог кредиторів визначаються відповідно до закону. Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб'єкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники в місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними. Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника.

Ліквідацію підприємства (фірми) вважають завершеною, а підприємство (фірму) таким, що припинило свою діяльність, з моменту занесення запису до реєстру державної реєстрації.

Висновки

Після вибору виду підприємницької діяльності, визначення ефективної форми організації переходять до наступного етапу створення власної справи – підготовки засновницьких документів підприємства.

Установчими документами, що підтверджують статус юридичної особи і без яких неможливо заснувати фірму, є статут та установчий договір підприємства.

Статут підприємства повинен містити відомості про його найменування і місцезнаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків; про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми. Статут може містити й інші відомості, що не суперечать законодавству.

Оскільки установчий договір є одним з найважливіших видів договору, тобто добровільного об'єднання двох або кількох осіб, їхнього майна, в якому кожен з учасник бере на себе певні зобов'язання щодо інших учасників з метою привласнення прибутку, то акцент у ньому роблять на загальних обставинах статутного фонду, частці кожного із засновників, її формі (натуральна або речова), а також на способах оплати за надані один одному товари, послуги або виконані роботи.

Статутний капітал – це сума внесків засновників підприємства, яка виступає як мінімальна вартість активів підприємства і гарантія інтересів кредиторів цього підприємства.

Державна реєстрація суб’єктів господарювання здійснюється згідно ЗУ від 15 травня 2003р. № 436-ІV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців», дія якого поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради або в районній, районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцезнаходженням або місцем проживання суб'єкта, якщо інше не передбачено законом.

Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться протягом 3 робочих днів з дня надходження всіх необхідних документів, після чого видається свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка.

Припинення діяльності суб'єктів господарювання здійснюється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації — за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб — засновників суб'єкта господарю­вання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законодав­ством, — за рішенням суду (ст. 59 Господарського кодексу України).

Підставами припинення підприємства є певні фактичні обставини, з якими закон пов'язує припинення його діяльності. Вони установлю­ються як законодавством, так і установчими документами суб'єкта господарювання.

Згідно Господарського кодексу України, мож­ливими є як добровільний, так і примусовий спосіб (порядок) припи­нення діяльності суб'єкта господарювання.

У першому випадку рішення щодо припинення діяльності підпри­ємства приймає власник майна, на основі якого створена відповідна підприємницька структура, або уповноважений власником орган. Підставами для добровільного припинення діяльності суб'єкта господарювання можуть бути як об'єктивні причини, наприклад досягнен­ня мети, фінансово-економічний стан, так і суб'єктивні, наприклад, небажання власника продовжувати підприємницьку діяльність.

У другому випадку припинення діяльності (у примусовому поряд­ку) здійснюється за рішенням господарського суду. Підставами для примусового припинення діяльності суб'єкта господарювання можуть бути порушення законодавства як при створенні, так і під час його госпо­дарської діяльності, а також визнання підприємства банкрутом.

Переглядів: 844