Література

Барка В. Відхід Тичини // Українське слово: Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.: У 4 кн. - К.: Вид-во «Рось», 1994. – Кн. 1. – С. 242-255.

Білецький О.І. П.Тичина // Білецький О.І. Літературно-критичні статті . – К. Дніпро, 1990. – С. 161-185.

Бондар Е. До філософських джерел образу сонячних кларнетів // Слово і час. – 1995 - № 4. - С.71-73.

Гальченко С. Текстологія поетичних творів П Г. Тичини. – К.: Наукова думка, 1990.

Гончар О. Яблуневоцвітний геній України // Тичина П. Подорож з капелою К.Г.Стеценка. – К.: Радянський письменник, 1982. – С. 95 – 120.

Грузман. З. Павло Тичина – літературознавець і критик. – К.: Дніпро, 1975.

Жулинський М. Павло Тичина // Жулинський М. Із забуття – в безсмертя. – К.: Дніпро, 1990.

Загребельний П. Кларнети ніжності // Загребельний П. Неложними устами – К.: Радянський письменник, 1981. – С 5-46.

Історія Української літератури ХХ ст. Кн. 1 (1910-1930-ті рр.) – К., 1993. – С. 183-203.

Клочек Г. “Душа моя сонця намріяла”: Поетика “Сонячних кларнетів” Павла Тичини – К.: Дніпро, 1986.

Костенко Н. Поетика Павла Тичини. – К. : Вища школа, 1982. – 255 с.

Коцюбинська М. Корозія таланту // Рад. літературознавство. – 1989. - № 11. – С. 46-58.

Лавріненко Ю. Клярнетичний символізм // Українське слово Хрестоматія української літератури та літературної критики XX ст.: У 4 кн. - К., 1994. - Кн. – Кн. 1. – С. 588-598.

Логвиненко М. Його шляхи, його боління... // Вітчизна. – 2002. - № 1-2. – С. 128 –136.

Новиченко Л. Про Павла Тичину // Новиченко Л. Вибрані праці: У 2 т. – К.: Дніпро, 1984. – Т. 2. – С. 5 – 57.

Новиченко Л. Поезія і революція: Книга про Павла Тичину. – К.: Дніпро, 1979.

Моренець В. Без Тичини // Моренець В. Національні шляхи поетичного модерну першої половини ХХ ст.: Україна і Польща. – К., 2002. – С. 89-130.

Ніковський А. Vita nova. Павло Тичина // Павло Тичина. Соняшні кларнети. – К., 1991.

Новиченко Л. Тичина і його час: незайві доповнення // 20-і роки. Літ. дискусії і полеміки. – К., 1991. – С. 314-365.

Охріменко О.Г., Охріменко П.П. Павло Тичина і світова література. – Суми, 1996. – 33 с.

Павленко М.С. Тичининська формула патріотизму. – Умань, 2002, - 180 с.

П’янов В. На струнах вічності: Нарис та есеї. – К.: Укр. письменник, 2002. – 217 с.

Стус В. Феномен доби, або сходження на Голгофу слави – К., 1993. – 70 с.

Тельнюк С. “Молодий я, молодий…”: Поетичний світ П.Тичини (1906-1925) - К.: Дніпро, 1990. – 418 с.

Тельнюк С. “Неодцвітаюча весно моя…” – К.: Радянський письменник, 1991. – 335 с.

Шестопалова Т.П. Міфологеми поезії Павла Тичини: Спроба інтерпретації. – Луганськ, 2003. – 198 с.

Шаховський С. Павло Тичина: Життєпис поета і громадянина. – К.: Дніпро, 1968.

Тема 3. Феномен українського неокласицизму

План

1. Неокласицизм як унікальне явище в українській літературі. Трансформація культурно-історичного досвіду в українську поезію.

2. Філософська проблематика творчості Миколи Зерова – теоретика поетичної школи неокласицизму. Формальні та посутні пошуки оновлення української версифікаційної традиції. Перекладацька і наукова діяльність поета.

3. “Неокласицистичний” набуток Максима Рильського.

4. Творчість Михайла Драй-Хмари. Збірка “Проростень”. Мотиви та образи збірки.

5. Філософсько-естетична сутність поезії Павла Филиповича.

6. Поетична збірка “Каравели” Юрія Клена (Освальда Бургардта). Епопея “Попіл імперій”, художнє осмислення трагедії українського народу.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Тема 2. Творчість Павла Тичини	\|	Література

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.002 сек.