Обмін вуглеводів

В організм вуглеводи надходять у вигляді складних полісахаридів (крохмаль), дисахаридів і моносахаридів. Вуглеводи легко перетравлюються і добре засвоюються дитячим організмом (на 98-99%). В органах травлення під впливом ферментів вуглеводи їжі розщеплюються на глюкозу, яка всмоктується в кров. Хоча при окисненні 1 г глюкози вивільняється така сама кількість енергії, що й при окисненні білків – 17,3 кДж, але їхня велика енергетична цінність зумовлена значною швидкістю: перетравлювання (починаючи з ротової порожнини), всмоктування в кров, засвоєння клітиною, де глюкоза легко розкладається у мітохондріях, вивільняючи енергію у формі АТФ. Тому вуглеводи є основним джерелом енергії. У клітинах і тканинах вуглеводи розщеплюються на воду і вуглекислий газ.

Загальна щоденна потреба організму людини у вуглеводах – 350- 500г. найбільше вуглеводів у рослинній їжі, менше – у продуктах тваринного походження. Багато вуглеводів надходять до організму з цукром. Цукор у травному тракті розщеплюється до глюкози, яка всмоктується в кров. Рівень глюкози у грудних дітей становить 0,07 – 0,09%, у 12 – 14 років – 0,09 – 0,12%, тобто досягає норми дорослої людини. Зниження рівня глюкози в корві нижче норми називається гіпоглікемією, збільшення його вище норми – гіперглікемією. Надлишок глюкози в крові виводиться з сечею.

У підтриманні постійної кількості глюкози у крові основну роль відіграють печінка і внутрішньо секреторна діяльність підшлункової і надниркових залоз. Зайва глюкоза, що надійшла в організм, затримується в печінці і під дією ферменту підшлункової залози інсуліну перетворюється в глікоген, який відкладається в печінці (і частково в м’язах та інших тканинах) про запас. Кількість глюкози у крові зменшується під час м’язової роботи та при недостатньому надходженні її в організм. У цих випадках глікоген в печінці під впливом гормону підшлункової залози глюкагону (або адреналіну, гормону надниркових залоз) перетворюється в глюкозу, яка надходить в кров. Тобто сталість рівня глюкози в крові забезпечується взаємоузгодженістю вироблення двох гормонів підшлункової залози – інсуліну та глюкагону. У разі запалення підшлункової залози зменшується або припиняється вироблення інсуліну і виникає тяжке захворювання – цукровий діабет. Людина відчуває постійну спрагу, у неї збільшується й частішає сечовиділення, шкіра свербить, на ній з'являються гнояки. Через постійне підвищення вмісту глюкози у крові та тканинах створюються сприятливі умови для розвитку різних хвороботворних мікроорганізмів. У хворих на цукровий діабет виникають гнійні запалення легенів, печінки, нирок тощо. При діабеті частина зайвої глюкози перетворюється на жир, спричинюючи ожиріння. Надлишковий жир перетворюється на холестерин, що відкладається в артеріях, і сприяє розвитку атеросклерозу. У разі закупорювання артерій кінцівок може трапитися їхнє змертвіння —гангрена, від якої людина гине. Закупорювання вінцевих артерій серця призводить до інфаркту міокарда, а мозкових — до мозкового інсульту, паралічу і нерухомості. Коли ж закупориться артерія очного дна, людина сліпне.

Вуглеводний обмін порушується, якщо зловживати солодощами, особливо за малорухливого способу життя, коли надлишок глюкози не реалізується. Запобігти цукровому діабету можна, якщо не зловживати солодощами, не переїдати, постійно займатися фізичними вправами.

При недостатньому надходженні вуглеводів з їжею вони утворюються в організмі з жирів і білків.

Значення глюкози для організму не вичерпується її роллю як джерела енергії. Вона входить до складу цитоплазми, а отже, необхідна для утворення нових клітин, особливо в період росту. Входять вуглеводи і до складу нуклеїнових кислої. Вуглеводи мають, велике значення для нормального функціонування нервової системи. При різкому зниженні кількості глюкози у крові бувають різкі розлади діяльності нервової системи. Настають судоми, марення, втрата свідомості, порушення діяльності серця, зниження температури тіла. Досить такому хворому ввести у кров глюкозу або дати поїсти цукру, як усі порушення зникають.

У дітей обмін вуглеводів здійснюється дуже інтенсивно, що пояснюється високим рівнем обміну речовин взагалі в дитячому організмі. Тут вуглеводи виконують не тільки ролі, основного джерела енергії, а й важливу пластичну роль у формуванні клітинних оболонок, речовини сполучної тканини.

5.Водний і мінеральний обмін

Вода – життєдайна і животворна рідина. «У тебе немає ні смаку, ні кольору, ані запаху, тебе не можливо описати, тобою насолоджується, не знаючи, що ти таке. Не можна сказати, що ти необхідна для життя: ти – саме життя. Ти наповнюєш нас радістю, яку не пояснити нашими почуттями. З тобою повертаються до нас сили, з якими ми вже розпрощались. З твоєї милості у нас знову починають вирувати висохлі джерела нашого серця. Ти найбільше багатство на світі… » ці чудові рядки належать видатному французькому письменнику – гуманісту і військовому льотчику Антуану де Сент – Екзюпері.

Наскільки важлива вода для людського організму видно вже з того, що в тілі дорослої людини води приблизно 65% від маси тіла, а в дітей — до 80% і більше, залежно від віку. В організмі новонародженої дитини m іди Х4%. У різних органах і тканинах вміст води не однаковий: в кістках порослої людини 22%, у м'язах — 76%, у сірій речовині мозку — 86%, у плазмі крові — 92%. Без їжі, але при вживанні води людина може жити до 40-50 днів, а без води помре за кілька днів.

Вода є одним із структурних компонентів тіла, середовищем, в якому відбуваються процеси обміну речовин у клітинах, органах і тканинах організму. Вода бере участь у регулюванні температури тіла: випаровуючись, вода охолоджує тіло, охороняючи його від перегрівання. Вода є універсальним розчинником багатьох речовин.

Людині потрібно на добу 2-2,5 л води за нормального харчового режиму та нормальної температури довкілля. Ця кількість води складається із таких джерел: питної води (близько 1,2 л), води, яка міститься я в їжі (близько 1 л), води яка утворюється в організмі під час обміну (ними, жирів, вуглеводів (0,3 л). У нормі організм за добу має виділити стільки води, скільки одержав, тобто 2,5 л. Основні органи, які виділяють воду із організму — нирки, потові залози, легені і кишечник. Нирки виділяють з організму 1,2-1,5 л води у складі сечі. Потові залози через шкіру у вигляді поту виділяють 0,5 - 0,7 л води за добу. Легенями у вигляді водяної пари виводиться 0, 15 – 0, 4 л води. Ця кількість різко

зростає під час поглибленого і прискореного дихання, за добу тоді може виділиться 0,7-0,8 л води. Через кишечник з каловими масами виводиться за добу 0,15 л води. При розладі діяльності кишечнику може виділятися більша кількість води (при проносі), що призводить до зневоднення організму. Якщо виникає зневоднення організму, різко уповільнюються всі фізіологічні процеси, зокрема травлення та всмоктування, ферментативні реакції у мітохондріях; погіршується газообмін у легенях, теплообмін. Загусла кров погано виконує свою трофічну функцію; крім того, в судинах можуть виникнути тромби. При втраті організмом усього 2% води виникає спрага, втрата 10-20% води небезпечна для життя, а 20-25% — смертельна.

Вода в організмі перебуває у вигляді сольових розчинів. Розрізняють внутрішньоклітинну (входить до складу цитоплазми клітин) і позаклітинну (входить до складу тканинної рідини та плазми крові) воду. Електролітний склад позаклітинної і внутрішньоклітинної рідини різний. У внутрішньоклітинній рідині містяться переважно катіони калію і молекули білка та аніони фосфорної кислоти. У позаклітинній рідині переважають катіони натрію, аніони хлору і гідрокарбонату.

Неорганічні речовини підтримують необхідний осмотичний тиск, беруть участь у ферментативних реакціях і в регуляції кислотно - лужної рівноваги організму. Найбільше фізіологічне значення мають іони натрію, калію, кальцію, фосфору, хлору, феруму, магнію, купруму, йоду, сульфуру, цинку, брому тощо.

У живому організмі кожний хімічний елемент виконує відповідну фізіологічну роль, і один одного вони не замінюють.

Натрій забезпечує сталість осмотичного тиску позаклітинної рідини, бере участь у регулюванні кислотно-лужної рівноваги, проведенні імпульсів у нервовій системі тощо. Природне джерело нагрію — хлорид натрію, або кухонна сіль. Добова потреба школярів 4 5 г солі, а дорослих — 6 г.

Калій, що міститься переважно в клітинах, забезпечує осмотичний тиск внутрішньоклітинної рідини, стимулює утворення ацетилхоліну (медіатора нервової системи), бере участь в обмінних процесах. Без цього елемента не може функціонувати нервова система, працювати скелетні або не посмуговані м’язи, серцевий м’яз. Калію багато у картоплі, абрикосах, сливах. Добова потреба школярів у калії – 2 – 3г.

Кальцій входить до складу молекул різних тканин організму. Кістки та зуби складаються переважно з його солей. Тому дитячому організму, що постійно росте, людині, що зламала кістку, треба значно більше кальцію. Він бере участь у процесах нервового і м'язового збудження, зсіданні крові. Природним джерелом кальцію є різні молочні продукти, курячі яйця, капуста, м'ясо, риба, щавель, петрушка, помідори, Засвоєнню його організмом сприяє вітамін D. Обмін кальцію регулює щитоподібна та паращитоподібні залози. Добова потреба школярів у кальції - 1 г.

Магній входить до складу ферментних систем організму, бере участь, у процесах вуглеводного та фосфорного обміну. Магній міститься майже в усіх харчових продуктах рослинного походження, особливо у злакових. Багато його у щавлі, петрушці, ізюмі, абрикосах.

Фосфор також входить до складу кісток і його засвоєння також залежить від наявності вітаміну D. Фосфору багато в енерговмісній сполуці — АТФ, що утворюється в мітохондріях при розкладанні вуглеводів та жирів. Цей елемент дуже потрібен клітинам, бо входить до складу їхніх мембран. Багато фосфору потребують клітини головного мозку — нейрони, особливо при напруженій розумовій праці. Без фосфору не синтезується ДНК, яка є в ядрі кожної клітини. Джерелом фосфору для організму людини є молоко та молочні продукти, риба, м'ясо, яйця. Обмін фосфору регулює щитоподібна та паращитоподібні залози.

Хлор входить до складу соляної кислоти шлункового соку.

Ферум, кобальт, купрум потрібні для кровотворення. Гемоглобін еритроцитів вміщує атоми феруму (заліза). Добова потреба людини у ферумі дорівнює 15 - 20 мг. Природним джерелом феруму є печінка, яйця, яблука, абрикоси, зелень петрушки. Купрум бере участь в обміні речовин, у процесах тканинного дихання. Купрум стимулює продукування гормонів гіпофізом. Найбільше купруму у фруктах, ягодах, соняшниковому насінні, бобових, овочах (особливо в картоплі, сухих яблуках і грушах).

Манган необхідний для утворення аскорбінової кислоти, а кобальт — ціанокобаламіну. Манган входить до складу ферментативних систем і бере участь в окиснювально-відновних процесах. Манган міститься в бобових і злакових рослинах, у салаті, петрушці, яблуках, сливах, насінні дикої моркви.

У стимуляції діяльності кровотворних органів велику роль відіграє хром, на який багаті хрін, черемха звичайна, листки чорниці, ягоди шовковиці. Встановлено, що нестача хрому в організмі призводить до виникнення цукрового діабету.

Йод входить до складу гормону щитоподібної залози — тироксину, що регулює обмін речовин в організмі. За його нестачі у питній воді або продуктах харчування виникає захворювання — ендемічний зоб. Йод міститься в морських водоростях (морській капусті), риб'ячому жирі, зернових та овочах (найбільше — в картоплі), фруктах, молоці, яйцях.

Арґентум, що міститься у зелених огірках, динях, кавунах, гарбузах, м'яті, мелісі діє на організм як антисептик. Регуляції окисно – відновних процесів у паренхіматозних органах і м’язовій системі сприяє мікроелемент ванадій. Цирконій, на який багаті помідори, стимулює ріст і розвиток тканин організму.

Сульфур та цинк необхідні для синтезу гормону підшлункової залози, бром — для синтезу гормону гіпофіза. Цинк зменшує запальні процеси в передміхуровій залозі і, взагалі, в органах статевої системи. Нестача в організмі цинку протягом тривалого часу призводить до несприятливих змін у внутрішніх статевих органах, а в дитячому віці зумовлює карликовий ріст. Цей мікроелемент запобігає розвитку гіпертонічної хвороби, цукрового діабету, захворювання на наркоманію та алкоголізм.

Мінеральні речовини людина одержує з їжею й водою. Виводяться вони з організму нирками (з сечею), через шкіру (з потом) і травний канал (з калом).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Обмін жирів	\|	Звільнення і перетворення енергії в організмі.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.