• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Пістун І.П., Хом'як Й.В., Хом'як В.В.

П34 Охорона праці на автомобільному транспорті: Навчальний по-

сібник. - Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. - 374 с

ISBN 966-680-251-1

Навчальний посібник містить основні відомості про правові, ор­ганізаційно-технічні, санітарно-гігієнічні заходи та засоби збереження здоров'я і працездатності людей, які працюють у галузі автомобіль­ного транспорту. Навчальний посібник також розкриває основні по­няття з питань пожежної безпеки.

Для студентів вищих технічних закладів освіти. Може бути ко­рисним викладачам, працівникам підприємств автомобільного транс­порту, користувачам послуг автомобільного транспорту.

ББК 65.247я73+39.3я73

© Пістун І.П., Хом'як Й.В.,
Хом'як В.В., 2005
ISBN 966-680-251-1 © ТОВ «ВТД «Університетська

книга», 2005

Передмова і

♦Дорожньо-транспортні пригоди стають однією з трьох основних причин смерті та поранень у світі», - заявляють у своїй доповіді експерти Всесвітньої організації охорони здоров'я. Більше 95% ДТП з такими наслідками трапляються в країнах, що розвива­ються.

Організація наголосила, що до кінця наступного десятиліття кількість загиблих та скалічених, як очікується, зросте на 60% порівняно із сьогоднішнім рівнем, тоді як нещасні випадки на дорогах стануть третьою за кількістю жертв причиною смерті у світі - після хвороб серця і депресії, навіть більш поширеною, ніж малярія, туберкульоз та СНІД.

Важливим кроком до запобігання нещасним випадкам на транспорті є вивчення курсу «Охорона праці в галузі». Він ви­кладається у вищих навчальних закладах освіти з метою форму­вання у майбутніх фахівців знань про стан і проблеми охорони праці відповідно до напрямку їх підготовки, складових і функці­онування системи управління охороною праці та шляхів, методів і засобів забезпечення умов виробничого середовища і безпеки праці в галузі згідно з чинними законодавчими та іншими нор­мативно-правовими актами.

У навчальному посібнику, написаному відповідно до програ­ми нормативної дисципліни «Охорона праці в галузі», затвер­дженої Міністерством освіти України 2 серпня 1999 року, наведені основні відомості з правових та організаційних питань, гігієни праці та виробничої санітарії, техніки безпеки та пожежної без­пеки на автомобільному транспорті.

З

fci^i

Розділ 1

Правові та організаційні питання

охорони праиі на автомобільному

транспорті

1.1. Законодавство та нормативно-правові акти з охорони праиі

Охорона праці на автомобільному транспорті здійснюється від­повідно до основних законодавчих актів про охорону праці: Кон­ституція України, Закони України «Про охорону праці», «Про охорону здоров'я», «Про пожежну безпеку», «Про використання ядерної енергії та радіаційний захист», «Про забезпечення сані­тарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про ци­вільну оборону України», «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», «Про колективні договори і угоди», «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещас­ного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про оплату праці», «Про відпустки», «Про порядок вирішення колективних трудових спо­рів (конфліктів)», «Про зайнятість населення», «Про організації роботодавців», «Про страхування». Кодекс законів України про працю та ін. Існують також законодавчі акти, що стосуються безпосередньо автомобільного транспорту: Закон України «Про дорожній рух» (цей закон визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя і здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища). Закон України «Про транспорт* (визначає правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяльності транспорту). Закон України «Про автомобільний транспорт» (визначає засади організації та

4

експлуатації автомобільного транспорту), Закон України «Про перевезення небезпечних вантажів»(цей закон визначає правові, організаційні, соціальні та економічні засади діяльності, пов'яза­ної з перевезенням небезпечних вантажів залізничним, морсь­ким, річковим, автомобільним та авіаційним транспортом).

До нормативно-правових актів з охорони праці належать пра­вила, норми, регламенти, положення, стандарти, інструкції та інші документи, обов'язкові для виконання. В системі автомобільного транспорту це насамперед: Правила охорони праці на автомобі­льному транспорті (ДНАОП 0.00-1.28-97) (затверджено Нака­зом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 13.01.97 № 5), Правила проїзду великогабаритних та вели­ковагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вули­цями та залізничними переїздами (затверджено Постановою Ка­бінету Міністрів від 18.01.2001 № 30), Правила обліку дорож­ньо-транспортних пригод (затверджено Постановою Кабінету Мі­ністрів від 3.08.1993 № 595), Правила державної реєстрації та обліку транспортних засобів (затверджено Постановою Кабінету Міністрів від 7.09.1998 № 1388 у редакції Постанови КМУ № 484 від 07.05.2001), Правила проведення державного технічного огля­ду автомобілів технічного огляду автомобілів, автобусів, мототра­нспорту та причепів (затверджено Постановою Кабінету Мініст­рів від 26.02.1993 № 141), Указ Президента Про Міністерство транспорту України (затверджено Указом Президента від 11 тра­вня 2000 року № 678/2000), Постанова Кабінету Міністрів Укра­їни про департамент автомобільного транспорту (затверджено По­становою Кабінету Міністрів від 30.03.2000р. № 586), про авто­мобільні управління Міністерства транспорту (затверджено По­становою Кабінету Міністрів від 04.12.1998 № 1913), про держа­вну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ (за­тверджено Постановою Кабінету Міністрів від 14.04.1997 № 341, із змінами), про службу безпеки дорожнього руху міністерств, ін­ших центральних органів державної виконавчої влади, підпри­ємств, їх об'єднань, установ і організацій (затверджено Постано­вою Кабінету Міністрів від 06.04.1994 № 227), про нагляд за забезпеченням безпеки руху на транспорті (затверджено Постано­вою Кабінету Міністрів від 04.03.1997 № 204), про заходи щодо забезпечення безпечної експлуатації транспортних засобів (затвер­джено Постановою Кабінету Міністрів від 09.07.1999 № 1214), про порядок і умови проведення обов'язкового страхування

цивільної відповідальності власників транспортних засобів (за­тверджено Постановою Кабінету Міністрів від 28.09.1996 № 1175 із змінами), про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (затверджено Постановою Кабінету Мініс­трів від 14.08.1996 № 959), про Типове положення про організа­цію діяльності аварійних комісарів (затверджено Постановою Ка­бінету Міністрів від 058.01.1998 № 8), про затвердження Поло­ження про порядок видачі посвідчень водіїв та допуску громадян для.керування транспортними засобами (затверджено Постано­вою Кабінету Міністрів від 08.05.1993 № 340), про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (затверджено Постановою Кабінету Мініс­трів від 14.08.1996 № 959), про заходи щодо запобігання надзви­чайним ситуаціям під час перевезення небезпечних вантажів ав­томобільним транспортом (затверджено Постановою Кабінету Міністрів від 29.01.1999 № 104), про правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту (затверджено Постано­вою Кабінету Міністрів від 18.02.1997 № 176). Обов'язковими до виконання є і галузеві нормативні акти. Документи про комісію з безпеки дорожнього руху підприємств, установ та організацій Укра­їни (затверджено Наказом Міністерства транспорту України від 23.02.1998 № 80) та комісію з питань безпеки автотранспорту Укравтотрансу (затверджено Наказом по Укравтотрансу від 17.05.2000 № 12), Положення про технічне обслуговування і ре­монт дорожних транспортних засобів автомобільногоо транспорту (затверджено Міністерством транспорту України від 30.03.1998 № 102), про порядок і умови організації перевезень пасажирів і багажу автомобільним-транспортом (затверджено Наказом Міні­стерства транспорту України від 21.01.1998 № 21), про правила перевезення вантажів (Затверджено наказом Міністерства транс­порту України від 14.10.1997 № 363 та від 23.03.1998 № 90), про правила пожежної безпеки для підприємств і організацій ав­томобільного транспорту України (затверджено Наказом Мініс­терства транспорту України від 12.12.1998 № 527).

Нормативний документ про організацію безпеки руху транспо­ртних засобів і пішоходів на території і виробничих приміщеннях автотранспортних підприємств (РД 238 УССР 240-90), про поря­док службового розслідування і розбору дорожньо-транспортних пригод (РД 238 УССР 222-90), про ліцензійні умови провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів

6

і вантажів автомобільного транспорту (затверджено Наказом Мінтрансу від 16.01.2001 № 6/18), про порядок роботи водіїв на лінії (РД 238 УССР 230-90 - Інструкція), вимоги безпеки доріг і автобусних маршрутів (РД 238 УССР 236-90 - Інструкція), поря­док контролю за дотриманням водіями вимог безпеки руху (РД 238 УССР 239-90 - Інструкція), організація оповіщення водіїв про гідрометеорологічні та дорожні умови на маршрутах (РД 238 УССР 237-90 - Інструкція) та стандарти (ДСТУ 3649-97). Засоби транспортні дорожні. Експлуатаційні вимоги безпеки до технічно­го стану та методи контролю (ДСТУ 1895-92). Зчіпки гнучкі і жорсткі для буксирування автомобілів та ін.

1.2. Державне управління охороною праиі та організація охорони праиі на виробництві

Державне управління охороною праці здійснюють: Кабінет Мі­ністрів України; спеціально уповноважений представницький орган виконавчої влади з нагляду за охороною праці (державний комітет України з нагляду за охороною праці); міністерства та інші центральні органи виконавчої влади; місцеві державні адмі­ністрації та органи місцевого самоврядування. Зупинимося лише на управлінні охороною праці стосовно галузі.

Міністерство транспорту України (Мінтранс України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спря­мовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Основним завданням Мінтрансу України є державне управ­ління транспортним комплексом і дорожнім господарством України та організацією її безпечної роботи. Мінтранс України відповідно до покладених на нього завдань забезпечує в межах своєї компетенції захист прав громадян під час їх транспорту­вання і обслуговування; організовує і в установленому порядку контролює роботу, пов'язану із забезпеченням безпеки руху транс­портних засобів; вживає заходів до зменшення шкідливого впли­ву функціонування транспорту на довкілля та забезпечує екологіч­ну безпеку на транспорті; організовує розроблення проектів норма­тивно-правових актів щодо питань функціонування та безпечної роботи транспортного комплексу і дорожнього господарства Укра­їни; здійснює в межах своїх повноважень правове регулювання

перевезення пасажирів, вантажів, багажу і пошти, безпеки руху транспортних засобів, охорони праці та пожежної безпеки.

Державний департамент автомобільного транспорту (Укр-автотранс) є урядовим органом державного управління в галу­зі автомобільного транспорту і діє в складі Мінтрансу та йому підпорядковується.

Завданнями Укравтотрансу є організація додержання вимог законодавства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Крім того, Укравтотранс:

• здійенює нагляд за додержанням підприємствами всіх форм власності (крім Міноборони, Прикордонних військ, СБУ та МВС) нормативних актів щодо забезпечення безпеки доро­жнього руху на автомобільному транспорті, сприяє підпри­ємствам, установам і організаціям у виконанні державних і галузевих програм з питань безпеки дорожнього руху;

• сприяє в межах своїх повноважень зменшенню шкідливо­го впливу наслідків діяльності автомобільного транспор­ту на навколишнє природне середовище, реалізації заходів з енергозбереження;

• погоджує у встановленому порядку технічні вимоги та ста­ндарти щодо розроблення нової автомобільної техніки, її ремонту та експлуатації, бере участь у роботі приймаль­них комісій з питань виробництва нової автомобільної техніки.

Автотранспортні установи в області є територіальними ор­ганами Мінтрансу і підпорядковані Державному департаменту ав­томобільного транспорту. Основними завданнями управлінь є за­безпечення державного регулювання діяльності автомобільного транспорту та здійснення контролю за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності усіх форм власності, що виконують перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, вимог нормативних актів, стандартів і норм, які регулюють переве­зення вантажів іпасажирів автомобільним транспортом.

Державна автомобільна інспекція є складовою частиною сис­теми МВС. Основними завданнями Державтоінспекції є:

• реалізація в межах своєї компетенції державної політики
і щодо забезпечення безпеки дорожнього руху;

• організація контролю за додержанням законів, інших но­
рмативних актів з питань безпеки дорожнього руху та

охорони навколишнього середовища від шкідливого впливу автотранспортних засобів; • виявлення та припинення фактів порушення безпеки до­рожнього руху, а також виявлення причин і умов, що спри­яють їх вчиненню.

Нагляд за забезпеченням безпеки руху відповідно до поста­нови КМУ від 4 березня 1997 р. № 204 здійснюється за видами транспорту і покладається на Мінтранс, державний департамент автомобільного транспорту та його органи на місцях і прово­диться у взаємодії з іншими державними органами (Державтоін-спекція, Держнагляд охорони праці тощо), що здійснюють на­гляд за безпекою руху.

З метою запобігання дорожньо-транспортним пригодам Ка­бінет Міністрів України розглядає заходи щодо забезпечення без­печної експлуатації транспортних засобів (Постанова КМУ від 09.07.99№ 1214).

Організація роботи з охорони праці.Загальне керівництво роботою з охорони праці згідно із Законом України «Про охоро­ну праці» в цілому на підприємстві покладається на його влас­ника (керівника). Для організації роботи, спрямованої на запобі­гання нещасним випадкам, професійним захворюванням і ава­ріям, на підприємствах з кількістю працюючих 50 чоловік і біль­ше повинна бути створена служба охорони праці. На підприємс­твах з кількістю працюючих менше 50 чоловік функції цієї слу­жби можуть виконувати особи з відповідною пррфесійною підго­товкою за сумісництвом.

На підприємствах загальна чисельність фахівців служби охо­рони праці встановлюється залежно від загальної кількості пра­цюючих, небезпечності та шкідливості виробничих процесів, кіль­кості окремо розташованих від основної бази автоколон. Реко­мендується при чисельності працюючих від 50 до 500 чоловік до служби охорони праці приймати одного фахівця, від 501до 1000-двох, більше 1000 чоловік - трьох фахівців.

За наявності двох і більше окремо розташованих від основ­ної бази автоколон чи виробництв до служби охорони праці під­приємства доцільно приймати додатково ще одного фахівця. Слу­жба охорони праці підприємства підпорядковується безпосеред­ньо його керівникові і прирівнюється до основних виробничо-технічних служб. Ліквідація служби охорони праці допускаєть­ся лише в разі ліквідації підприємства. Робота служби охорони

9 ■

праці здійснюється відповідно до положення про службу охорони праці підприємства, розробленого на основі Типового положення про службу охорони праці (ДНА 0П 0.00-4.21-93) з урахуван­ням специфіки виробництва і затвердженого власником. Управ­ління охороною праці на підприємстві здійснюється відповідно до вимог Системи управління охороною праці.

У положеннях про структурні підрозділи (служби, відділи тощо) підприємства та в посадових інструкціях працівників повинні бути визначені конкретні обов'язки, права та відповідальність за вико­нання покладених на них функцій з питань охорони праці.

На автотранспортних підприємствах створюються ще й слу­жби безпеки дорожнього руху.

Служба безпеки дорожнього руху міністерств, інших центра­льних органів державної виконавчої влади, підприємств, їх об'­єднань, установ і організацій підпорядковується безпосередньо їх керівникам. Основними завданнями служби безпеки дорож­нього руху є:

• проведення заходів, спрямованих на забезпечення безпеки дорожнього руху;

• здійснення контролю за додержанням керівниками вимог актів законодавства та інших нормативних документів з безпеки дорожнього руху;

• аналіз стану аварійності та фактів порушення вимог з безпеки дорожнього руху, розроблення разом з відповід­ними структурними підрозділами заходів щодо запобіган­ня їм і контроль за проведенням цих заходів;

• облік і ведення в установленому порядку органами дер­жавної виконавчої влади і організаціями звітної інформа­ції про дорожньо-транспортні пригоди та їх наслідки.

Чисельний склад безпеки дорожнього руху наведений у табл. 1.1.

На підприємствах при кількості працюючих 50 чоловік і бі­льше з метою залучення представників власника і трудового ко­лективу до співробітництва в галузі управління охороною праці, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері, створю­ється комісія з питань охорони праці, діяльність якої здійснюється згідно з Типовим положенням про комісію з питань охорони праці підприємства (затверджено Наказом державного комітету України по нагляду за охороною праці від 3 серпня 1993 р. № 72).

10

Таблиця 1.1. Чисельний склад служби безпеки дорожнього руху під­приємства, установи, організації, чол.

Середньооблікова чисельність водіїв Чисельність фахівців з безпеки

дорожнього руху

До 50 За сумісництвом

Від 51 до 250 1

Від 251 до 500 2

Від 501 до 1000 З

Понад 1000__________________________________ 4________________

Примітка. У підприємствах, установах, організаціях, що мають понад 250 водіїв, вводиться посада заступника керівника з безпеки дорожнього руху. На кожні додаткові 500 водіїв понад 1000 вводиться додаткова посада фахівця з безпеки дорожнього руху.

На автотранспортних підприємствах існують також:

• комісія з безпеки дорожнього руху підприємств, установ та організацій України - утворюється відповідно до ст. 13 Закону України «Про дорожній рух» з метою запобігання дорожньо-транспортним подіям і забезпечення дорожньо-транспортної дисципліни на підприємствах незалежно від форм власності та господарювання;

• комісія з питань безпеки автотранспорту Укравтотра-нсу - створена з метою підвищення ефективності профі­лактичної роботи щодо попередження дорожньо-транспо­ртних пригод, нещасних випадків та аварій на виробницт­ві, пожеж, інших подій, захисту життя і здоров'я громадян та працюючих на об'єктах підгалузі, посилення контролю за виконанням вимог нормативних актів щодо безпеки, охорони праці, пожежної безпеки.

Усіпрацівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи повинні проходити навчання (інструктаж) з питань охорони праці згідно з Типовим положенням про навчання, інструктаж і пере­вірку знань працівників з питань охорони праці (ДНАОП 0.00-4.12-99).

Працівники, зайняті на роботах з підвищеною небезпекою, перелік яких подається далі, повинні проходити попереднє спеці­альне навчання і один раз на рік - перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці.

11

Перелік робіт з підвищеною небезпекою

1. Обслуговування і ремонт елементів підвіски автомобілів, гід­ропідйомників на автомобілях-самоскидах та самоскидних причепах, їх зняття та установка.

2. Ремонт паливної апаратури двигунів внутрішнього згорання.

3. Монтаж, демонтаж і накачування шин автотранспортних за­собів.

4. Вулканізаційні роботи.

5. Е.чектрозварювальні, газополуменеві, наплавочні і паяльні роботи.

6. Нанесення лакофарбувальних покриттів, ґрунтовок та шпак­лівок на основі нітрофарб, полімерних матеріалів та робота з отруйними і шкідливими речовинами.

7. Обслуговування і ремонт акумуляторних батарей.

8. Роботи із застосуванням ручних електро- і пневмомашин та інструментів.

9. Транспортування, зберігання, експлуатація балонів, контейне­рів, інших ємностей зі стисненими, зрідженими, отруйними, вибухонебезпечними та інертними газами, їх заповнення та ремонт.

10. Наливання, зливання, очищення, нейтралізація резервуарів, тари та інших ємностей з-під нафтопродуктів, кислот, лугів та інших шкідливих речовин.

11. Роботи в замкнених ємностях (цистернах), колодязях.

12.Вантажно-розвантажувальні роботи за допомогою машин і механізмів; стропальні та такелажні роботи.

13.Перевезення небезпечних вантажів.

14. Монтаж, наладка, технічне обслуговування, експлуатація, ре­монт і демонтаж: вантажопідіймальних машин і механізмів, ліфтів, конвеєрів, електроустановок.

Для виконання робіт з підвищеною небезпекою власник на­казом по підприємству встановлює відповідальних керівників за безпечне їх проведення. На роботи з підвищеною небезпекою по­винні бути розроблені і вивішені на робочих місцях технологічні карти та забезпечене їх виконання. Працівники перед виконан­ням небезпечних робіт, на які обов'язково оформляється наряд-допуск, повинні пройти цільовий інструктаж з охорони праці.

Перелік таких робіт та форма наряду-допуску подаються нижче.

Перелік небезпечних робіт, на які оформляється наряд-допуск перед їх виконанням

1. Роботи, пов'язані із зняттям та встановленням балонів пне-вморесор автобусів.

2. Роботи в ємностях (цистернах) з-під небезпечних вантажів.

3. Зварювальні роботи, що проводяться на тимчасових робочих місцях.

4.Роботи з ремонту паливних баків автомобілів із застосуван­ням зварювання.

5. Вантажно-розвантажувальні роботи в охоронних зонах пові­тряних ліній електропередач.

Наряд-допуск на право виконання небезпечних робіт

найменування підприємства
Відповідальному виконавцю робіт_______________________________

(професія, прізвище, ім'я та по батькові)

бригадою у складі______ чол.

Доручається: _______________________________________________

(наймсіїуванця роботи, місце її проведення)

При підготовці і виконанні робіт забезпечити заходи безпеки:

Початок роботи з_____ годин_____ хвилин «____ »____ 200_ р.

Закінчення роботи о_____ годині_____ хвилин «____ »____ 200_ р.

Робоче місце і умови праці перевірені:

(посада, прізвище, ім'я та по батькові того, хто допускає до роботи)

(дата, підпис)

Наряд-допуск видав - керівник робіт:

(посада, прізвище, ім'я та по батькові)

(дата, підпис)

Із заходами безпеки ознайомлений, наряд-допуск одержав: відпо­відальний виконавець робіт

(дата, пцши:)

Примітка. Наряд-допуск заповнюється (оформляється) у двох примір­никах (перший знаходиться у того, хто видає наряд-допуск, другий - у відпо­відального виконавця робіт).

13

Наряд-допуск видається на період, необхідний для виконання даного обсягу робіт. При перерві в роботі більш як на добу на­ряд-допуск анулюється. Оформлення наряд-допусків на виконання робіт в електроустановках, газонебезпечних робіт та інших про­вадиться згідно з вимогами відповідних нормативних актів на проведення цих робіт.

Посадові особи згідно з Переліком посад посадових осіб, які зобов'язані проходити попередню і періодичну перевірку знань з охорони праці, до початку виконання своїх обов'язків і періодич­но один раз на три роки проходять в установленому порядку навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого або регіонального управління охороною праці. До­пуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж, ста­жування і перевірку знань з охорони праці, забороняється. Для проведення навчання (інструктажу), надання методичної допо­моги працівникам з питань охорони праці, а також пропаганди безпечних методів праці на кожному підприємстві з кількістю працюючих 100 і більше чоловік повинні бути створені кабінети охорони праці відповідно до Типового положення про кабінет охорони праці (ДНАОП 00-4.29-97). На підприємствах з мен­шою кількістю працюючих, а також в окремо розташованих ав­токолонах та виробництвах створюються кутки з охорони праці.

На підприємстві повинно бути забезпечене проведення попе­реднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом тру­дової діяльності) медичних оглядів працівників. Порядок прове­дення медичних оглядів здійснюється згідно з Положенням про медичний огляд працівників певних категорій (затверджено На­казом Міністерства охорони здоров'я України від 31 березня 1994 р. № 45).

При укладенні трудового договору громадянин має бути поін­формований власником під розписку про умови праці на підпри­ємстві, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небез­печних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунено, можливі наслідки їх впливу на здоров'я, про його права на піль­ги і компенсації за роботу за таких умов відповідно до законо­давства і колективного договору.

На робочих місцях працюючих повинна здійснюватися атеста­ція умов праці відповідно до Порядку проведення атестації робо­чих місць за умовами праці (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 р. № 442) та Методичними

14

рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умо­вами праці. Атестації підлягають робочі місця, на яких техноло­гічний процес, обладнання і матеріали можуть бути потенційни­ми джерелами шкідливих і небезпечних факторів.

На підприємстві повинні розроблятися і здійснюватися ком­плексні заходи щодо забезпечення досягнення установлених но­рмативів з охорони праці. Основою для розроблення таких захо­дів є атестація умов праці на робочих місцях та аналіз рівня охорони праці на підприємстві. Фінансування комплексних за­ходів здійснюється переважно роботодавцем.

На підприємстві має бути організоване-безплатне забезпечен­ня працівників спеціальним одягом, взуттям та іншими засоба­ми індивідуального захисту відповідно до Типових галузевих норм, інших відомчих нормативних актів або Положень про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взут­тям та іншими засобами індивідуального захисту (ДНАОП 0.00-4.26-96).

Забороняється допуск осіб віком до вісімнадцяти років та жінок до робіт, передбачених переліками важких робіт і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці.

Перелік важких робіт

і робіт зі шкідливими і небезпечними умовами праці,

на яких забороняється застосування прані неповнолітніх

1. Водій автомобіля, авто- та електронавантажувача.

2. Машиніст (оператор) мийних машин, зайнятий: промиван­ням деталей, вузлів і двигунів, що працюють на етилованому бензині; миттям асенізаційних машин.

3. Слюсар з ремонту автомобілів, зайнятий ремонтом автомобі­лів, що працюють на етилованому бензині, а також автомобі­лів, що перевозять асенізаційні вантажі, гниюче сміття та от­рутохімікати.

4. Мастильник.

5. Випробувач двигунів, балонів.

6. Монтувальник шин.

7. Вулканізаторник.

8. Газозварник, електрозварник.

9. Мідник.
10. Маляр.

15

11. Акумуляторних.

12. Коваль.

13. Стропальник, такелажник.

14.Усі види робіт, пов'язані з підійманням та переміщенням вантажів вище норм, установлених для підлітків, а також самостійні роботи на електроустаткуванні.

15. Слюсар-електрик з ремонту електроустаткування

Переглядів: 1406